Рішення

від 18.02.2020 по справі 480/37/20

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2020 р. Справа № 480/37/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кравченка Є.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Терехової О.Ю.,

представника позивача - Назаренка Є.О.,

представника відповідача - Єрьоменко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/37/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський завод Буддеталь"

до Державної служби України з безпеки на транспорті,

третя особа - Управління Укртрансбезпеки у Сумській області

про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Конотопський завод Буддеталь" (далі - позивач) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), третя особа - Управління Укртрансбезпеки у Сумській області, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 16 грудня 2019 року № 131598, яка винесена Управлінням Укртрансбезпеки у Сумській області.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 03.01.2020 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувану постанову було винесено, в тому числі, з порушенням Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті від 08.11.2006 № 1567 (зі змінами та доповненнями) та Закону України Про автомобільний транспорт (зі змінами та доповненнями), а тому, на переконання позивача, вищевказана постанова є протиправною та підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Позивач стверджує, що інспекторами при визначенні адміністративного правопорушення було використано редакцію Постанови Кабінету Міністрів України Про Правила дорожнього руху № 1306 в редакції від 10.10.2001, яка втратила чинність і станом на дату перевірки мала іншу редакцію.

Також, позивач вважає безпідставним висновок відповідача про те, що транспортним засобом позивача перевищено нормативи вагових параметрів, а саме навантаження на здвоєну вісь складає 27,6 тон (нормативно допустиме 16 тон). Позивач звертає увагу на те, що фактичну масу транспортного засобу не перевищено (нормативно допустима 40 тон), оскільки фактична маса становить 32,75 тон.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до пп. 2, 3 п. 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. При цьому, методика, про яку зазначено в п. 2 Порядку № 879 та згідно якої повинен проводитись процес визначення навантаження на вісь (осі) транспортного засобу спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології (Укрметртестандартом) не затверджено.

Також, відповідно до п. 9 розділу II Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого Наказом Мініфраструктури № 255 від 28.07.2016, вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі.

Таким чином, на думку позивача, оскільки транспортний засіб ТОВ Конотопський завод Буддеталь перевозив сипучий вантаж, який є рухомим під час маршруту транспортних засобів - його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що о свою чергу не дає можливості, за відсутності відповідної методики зважування (в якій би був передбачений реальний відсоток похибки навантаження на вісі для сипучих вантажів), з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача та третьої особи у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні.

У письмовому відзиві на позовну заяву зазначив, що постанова Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, якою затверджено Правила дорожнього руху не визнана такою, що втратила чинність, а тому посилання позивача на невірне застосування посадовими особами Управляння норм права є безпідставним.

Крім того, відсутність методики проведення габаритно-вагового контролю, затвердженої Міністерством економічного розвитку, не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу та від обов`язку по внесенню плати за таке перевищення.

Також, відповідач зауважив, що посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Сумській області, проводилось зважування за допомогою ваг, які мають періодичну повірку та відповідають вимогам законодавства, в т.ч. Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність .

Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що Управління Укртрансбезпеки у Сумській області діяло виключно в межах наданих повноважень, та в спосіб передбачений чинним законодавством.

Від третьої особи до суду надійшло письмове пояснення щодо позову, в якому Управління Укртрансбезпеки у Сумській області повністю підтримало позицію відповідача, викладену у відзиві.

Заслухавши представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у власності позивача перебуває спеціалізований вантажний самоскид КРАЗ 65055 д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 88). Зазначений автомобіль виконував перевезення вантажу - піску 1 категорії.

06.11.2019 працівниками Укртрансбезпеки у Сумській області здійснено ваговий контроль зазначеного транспортного засобу.

За результатами зважування автомобіля позивача було встановлено, що його повна маса становить 32,75 тон. (нормативно допустима 40,00 тон), навантаження на першу вісь 5,15 тон (нормативно допустиме 11,00 тон), навантаження на другу вісь 14,500 тон, навантаження на третю вісь 13,450 тон., загальне навантаження на здвоєну вісь 27,60 тон (нормативно допустиме 16,00 тон).

Таким чином, під час габаритно-вагового контролю встановлено перевищення навантаження на здвоєну вісь.

За результатами перевірки співробітниками Укртрансбезпеки у Сумській області 06.11.2019 складено акт про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 162786 (а.с. 91), акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0008965 (а.с. 86), довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 00020635 (а.с. 85), розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 029637 (а.с. 84), та видано чек зважування (а.с. 83).

16.12.2019 постановою начальника управління Укртрансбезпеки у Сумській області про застосування адміністративно-господарського штрафу № 131598 на позивача накладено штраф в сумі 34000,00 грн. за правопорушення передбачене абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт за перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (а.с. 94).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека).

Відповідно до п. 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно п.п.1 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Підпунктами 15 та 27 п. 5 названого Положення визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю в тому числі, шляхом проведення рейдових перевірок.

Відповідно до п. 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Габаритно-ваговий контроль проводиться однією посадовою особою Укртрансбезпеки у разі залучення до рейдової перевірки посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки та власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю, а також посадових осіб органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації. (абз. 2 п.16 Порядку № 1567).

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється, серед іншого, наявність визначених ст. 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом. (п. 15 Порядку № 1567).

Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів, передбачені п. 20-30 цього Порядку.

Так, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис. (п. 20-22 Порядку № 1567).

Відповідно до п. 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктами 26-27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, оскаржувана постанова № 131598 від 16.12.2019 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 34000,00 грн. прийнята органом державного контролю за вчинення позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачена абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

При цьому, підставою прийняття оскаржуваної постанови є матеріали здійснених посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Сумькій області заходів державного контролю на автомобільному транспорті шляхом проведення 06.11.2019 габаритно-вагового контролю транспортного засобу КРАЗ 65055 д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Конотопський завод Буддеталь". В ході зважування встановлено перевищення вказаним транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

Як встановлено зі змісту акту перевірки від 06.11.2019, посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Сумькій області встановлено порушення позивачем п. 22.5 постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, якою затверджено Правила дорожнього руху, а саме перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень на здвоєну вісь.

Відповідно до абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажив на території України, у тому числі - габаритно-ваговий контроль транспортних засобів.

Згідно із положеннями ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Так, механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 року (далі - Порядок № 879).

Відповідно до п. п. 2 п. 2 Порядку № 879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Згідно з п. 12 Порядку № 879, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані (п. 13 Порядку №879).

Із аналізу наведених положень слідує, що зважування транспортних засобів здійснюється за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, яке повинне утримуватись у робочому стані, періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Як було встановлено судом вище, в ході проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки КРАЗ 65055 д.н.з. НОМЕР_1 встановлено перевищення нормативно допустимого навантаження, а саме: 27,6 тон на здвоєну вісь при нормативно допустимому навантаженні 16 тон.

При цьому, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач наголошує, що результати здійснення габаритно-вагового контролю не можуть бути належними доказами, оскільки зважування транспортного засобу здійснювалось за відсутності Методик, затверджених Мінекономрозвитку та спеціально уповноваженим центральним органом у сфері метрології.

Не погоджуючись із твердженням позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про дорожній рух" до компетенції Кабінету Міністрів України у сфері дорожнього руху, окрім іншого, належить підготовка проектів законів, нормативних актів з питань дорожнього руху та його безпеки, а також відповідальності за їх порушення на території України.

З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативно, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України (ст. 29 Закону України "Про дорожній рух").

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги" рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, на момент проведення габаритно-вагового контролю належного позивачу транспортного засобу, не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.

Але, оскільки за змістом ст. 4 і 29 Закону України "Про дорожній рух", ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким і керувався відповідач.

Вказані висновки щодо застосування норм права, узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 02.08.2018 по справі № 820/1420/17, та повинні застосовуватись до спірних правовідносин на виконання ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ч. 5 ст. 242 КАС України.

Суд, також, критично оцінює посилання позивача на те, що загальна маса транспортного засобу не перевищувала нормативно допустимої, як на підставу протиправності складеного розрахунку плати за проїзд, оскільки, в даному випадку проведеним зважуванням встановлено, що навантаження на здвоєну вісь складає 27,6 тон при нормативно допустимому 16 тон.

При цьому, положення п. 22.5 Правил дорожнього руху окремо встановлюють заборону на рух транспортних засобів та їх составів із перевищенням навантаження на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т.

Таким чином, рух транспортного засобу із перевищення лише одного нормативного допустимого вагового параметру, такого як навантаження на здвоєну вісь транспортного засобу, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Щодо доводу позивача про те, що предметом перевезення був сипучий вантаж (пісок), який є рухомим під час руху транспортного засобу, а тому його маса є несталою в різних точка автомобіля, то суд зазначає наступне.

Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 2014 року "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу, які позивачем не були виконані.

Відповідно до п.п. 8.14-8.15 Глави 8 зазначених правил, завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху.

Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Згідно з п. 12.1 Глави 12 зазначених правил, при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.

Пунктом 12.5 Глави 12 вказаних правил передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Згідно із п. 8.20 Глави 8 зазначених правил водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.

Відповідно до п. 8.21 Глави 8 зазначених правил, виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов`язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України.

Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху, а тому доводи позивача щодо сипучості вантажу суд вважає необґрунтованим.

Безпідставним, на думку суду, є посилання позивача на невідповідність зважувального обладнання вимогам законодавства, з огляду на наступне.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 № 255 затверджено Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених (далі - Вимоги).

Відповідно до п. 8. Вимог, вимірювальне і вагове обладнання пересувного пункту повинно бути атестовано на проведення вимірювань та мати відповідне свідоцтво спеціально уповноваженого органу у сфері метрології.

Відповідно до п. 9 Вимог, вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 % та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником.

При цьому, судом встановлено, що посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Сумській області проводилось зважування за допомогою ваг, які мають періодичну повірку та відповідають вимогам законодавства, що підтверджується Свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 19.03.2020 № 175 (а.с. 82).

Щодо доводу позивача про відсутність на момент виникнення спірних правовідносин Методики виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів України, то суд зазначає наступне.

Так, дійсно, на момент виникнення спірних правовідносин, не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.

Пунктом 19 Порядку № 879 було передбачено, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.

Проте, оскільки за змістом ст. 4 і 29 Закону України "Про дорожній рух", ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким керувався відповідач, суд вважає, що відповідачем правомірно проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача та складено відповідні довідку та розрахунок. Крім того, позивачем не наведено жодних обґрунтувань порушення його права у спірних правовідносинах внаслідок проведення габаритно-вагового контролю без використання методики Мінекономрозвитку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.09.2018 у справі № 804/5296/17.

Таким чином, суд відхиляє вказаний довід позивача як такий, що є необґрунтованим.

Хибним є й аргумент позивача про те, що відповідач посилався на редакцію постанови Кабінету Міністрів України Про Правила дорожнього руху , яка втратила чинність, оскільки матеріалами справи підтверджується, що при притягненні позивача до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, Управління Укртрансбезпеки у Сумській області посилалось на редакцію постанови Кабінету Міністрів України Про Правила дорожнього руху № 1306 від 10.10.2001 (зі змінами та доповненнями), яка була чинною на час проведення перевірки та прийняття оскаржуваної постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. (ч. 2 ст. 77 КАС України)

Враховуючи, що відповідачем належним чином доведено правомірність прийняття постанови Управління Укртрансбезпеки у Сумській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 16 грудня 2019 року № 131598, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський завод Буддеталь" (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Парківська, 16, ідентифікаційний код 23051164) до Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, ідентифікаційний код 39816845), третя особа - Управління Укртрансбезпеки у Сумській області (40000, м. Суми, вул. Шишкарівська, 9) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко

Повний текст рішення складений та підписаний 27.02.2020.