Постанова

від 21.05.2020 по справі 480/37/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2020 р.Справа № 480/37/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Зеленського В.В.,

Суддів: П`янової Я.В. , Чалого І.С. ,

за участю секретаря судового засідання Олійник А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський завод "Буддеталь" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.02.2020, головуючий суддя І інстанції: Є.Д. Кравченко, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 27.02.20 у справі № 480/37/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський завод "Буддеталь"

до Державної служби України з безпеки на транспорті , третя особа Управління Укртрансбезпеки у Сумській області

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Конотопський завод Буддеталь" (далі за текстом також - позивач, ТОВ "Конотопський завод Буддеталь") звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі за текстом також - відповідач), третя особа - Управління Укртрансбезпеки у Сумській області, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 131598 від 16 грудня 2019 року, яка винесена Управлінням Укртрансбезпеки у Сумській області.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року, повний текст якого складено 27 лютого 2020 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю "Конотопський завод Буддеталь" оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з викладенням у ньому висновків, які не відповідають обставинам справи та порушенням норм матеріального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що ухвалюючи оскаржуване рішення Сумський окружний адміністративний суд не надав оцінку наявним у матеріалах справи доказам, поданим відповідачем, не взяв до уваги, що викладені в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №16786 від 06.11.2019 (надалі також - Акт перевірки) висновки та інформація (відомості) є необґрунтованими та не відповідають приписам чинного законодавства, ґрунтуються виключно на припущеннях та на підставі норм, які втратили чинність, а отже, висновки Акта перевірки не могли бути прийняті до уваги при розгляді матеріалів такої перевірки та винесення оскаржуваної постанови. Посилається на судові рішення у справах №400/1751/19, №280/4772/19, №826/17884/18, №440/3738/19, №440/3180/19, №400/1699/19.

За результатами апеляційного розгляду ТОВ "Конотопський завод Буддеталь" просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального права. Просить урахувати, що під час винесення оскаржуваної постанови відповідач керувався чинними нормативно-правовими актами, а відсутність методики визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів транспортного засобу не є підставою визнання протиправними дій контролюючих органів Укртрансбезпеки зі складання документів за наслідками перевірки, оскільки у відповідача не існувало обов`язку використання будь-якої методики. Посилається на правову позицію Верховного Суду у справах №820/1420/2018 та №804/5296/17.

Уважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, що у власності позивача перебуває спеціалізований вантажний самоскид КРАЗ 65055 д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 88). Зазначений автомобіль виконував перевезення вантажу - піску 1 категорії.

06.11.2019 працівниками Укртрансбезпеки у Сумській області здійснено ваговий контроль зазначеного транспортного засобу.

За результатами зважування автомобіля позивача було встановлено, що його повна маса становить 32,75 тон. (нормативно допустима 40,00 тон), навантаження на першу вісь 5,15 тон (нормативно допустиме 11,00 тон), навантаження на другу вісь 14,50 тон, навантаження на третю вісь 13,45 тон, загальне навантаження на здвоєну вісь 27,60 тон (нормативно допустиме 16,00 тон).

Тобто, під час габаритно-вагового контролю встановлено перевищення навантаження на здвоєну вісь.

За результатами перевірки співробітниками Укртрансбезпеки у Сумській області 06.11.2019 складено акт про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 162786 (а.с.91), акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0008965 (а.с.86), довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 00020635 (а.с.85), розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №029637 (а.с. 84), а також видано чек зважування (а.с.83).

16.12.2019 постановою начальника управління Укртрансбезпеки у Сумській області про застосування адміністративно-господарського штрафу № 131598 на позивача накладено штраф в сумі 34000,00 грн за правопорушення передбачене абзацом 16 частини 1 статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт за перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (а.с.94).

Не погодившись із винесеною постановою, позивач оскаржив її у судовому порядку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем належним чином доведено правомірність прийняття постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 131598 від 16 грудня 2019 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека).

Відповідно до пункту першого Положення Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно із підпунктом 1 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Підпунктами 15 та 27 пункту 5 названого Положення визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок № 1567)

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю, в тому числі шляхом проведення рейдових перевірок.

Відповідно до пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Габаритно-ваговий контроль проводиться однією посадовою особою Укртрансбезпеки у разі залучення до рейдової перевірки посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки та власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю, а також посадових осіб органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації. (абз. 2 п.16 Порядку № 1567).

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється, серед іншого, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом. (п. 15 Порядку № 1567).

Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів, передбачені пунктами 20-30 цього Порядку.

Так, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис. (п. 20-22 Порядку № 1567).

Відповідно до пункту 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктами 26-27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно із додатком 5.

Відповідно до абзаца п`ятнадцятого частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажив на території України, у тому числі - габаритно-ваговий контроль транспортних засобів.

Згідно із положеннями статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Так, механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 року (далі - Порядок № 879).

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку № 879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Згідно із пунктом 12 Порядку № 879, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані (п. 13 Порядку №879).

Із аналізу наведених положень слідує, що зважування транспортних засобів здійснюється за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, яке повинне утримуватись у робочому стані, періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Як встановлено судовим розглядом та підтверджується матеріалами справи, оскаржувана постанова № 131598 від 16.12.2019 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 34000,00 грн. прийнята органом державного контролю за вчинення позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачена абзацом шістнадцятим частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Водночас, підставою прийняття оскаржуваної постанови є матеріали здійснених посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Сумській області заходів державного контролю на автомобільному транспорті шляхом проведення 06.11.2019 габаритно-вагового контролю транспортного засобу КРАЗ 65055 д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Конотопський завод Буддеталь". У ході зважування встановлено перевищення вказаним транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

Зі змісту акту перевірки від 06.11.2019 убачається, що посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Сумській області встановлено порушення позивачем пункту 22.5 постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, якою затверджено Правила дорожнього руху, а саме перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень на здвоєну вісь, оскільки у ході проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки КРАЗ 65055 д.н.з. НОМЕР_1 встановлено перевищення нормативно допустимого навантаження, а саме: 27,60 тон на здвоєну вісь при нормативно допустимому навантаженні 16 тон.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що рух транспортного засобу із перевищення лише одного нормативного допустимого вагового параметру, такого як навантаження на здвоєну вісь транспортного засобу, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Посилання позивача на те, що судом першої інстанції неправомірно прийнято до уваги результати здійснення габаритно-вагового контролю, оскільки зважування транспортного засобу здійснювалось за відсутності Методик, затверджених Мінекономрозвитку та спеціально уповноваженим центральним органом у сфері метрології є безпідставним з огляду на таке.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про дорожній рух" до компетенції Кабінету Міністрів України у сфері дорожнього руху, окрім іншого, належить підготовка проектів законів, нормативних актів з питань дорожнього руху та його безпеки, а також відповідальності за їх порушення на території України.

З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативно, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України (ст. 29 Закону України "Про дорожній рух").

Відповідно до статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Проте, на момент проведення габаритно-вагового контролю належного позивачу транспортного засобу не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.

Але, оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України "Про дорожній рух", статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, ним і керувався відповідач.

Отже, відсутність методики визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів транспортного засобу станом на день проведення перевірки (06.11.2019) не є підставою визнання протиправними дій контролюючих органів Укртрансбезпеки зі складення документів за наслідками перевірки.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 02 серпня 2018 року у справі №820/1420/17, на яку посилається відповідач у відзиві на апеляційну скаргу.

З урахуванням наведеного, колегія суддів відхиляє вказаний довід позивача, наведений у апеляційній скарзі, як такий, що є необґрунтованим.

Щодо доводів позивача про те, що предметом перевезення був сипучий вантаж (пісок), який є рухомим під час руху транспортного засобу, а тому його маса є несталою в різних точках автомобіля, то колегія суддів зазначає таке.

Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 2014 року "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" (надалі також - Правил перевезення) на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу, які позивачем не були виконані.

Відповідно до підпунктів 8.14-8.15 Глави 8 Правил перевезення, завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху.

Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Згідно із пунктом 12.1 Глави 12 Правил перевезення, при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001.

Пунктом 12.5 Глави 12 вказаних правил передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Згідно із пунктом 8.20 Глави 8 зазначених правил водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу.

Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху, а тому колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що доводи позивача щодо сипучості вантажу і, як наслідок, неможливості забезпечення його сталості в різних точках автомобіля, є безпідставними.

Посилання позивача на судові рішення у справах №400/1751/19, №280/4772/19, №826/17884/18, №440/3738/19, №440/3180/19, №400/1699/19 не можуть бути ураховані колегією суддів, оскільки в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України ураховуються висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не у рішеннях судів першої інстанції.

Водночас, хибним є аргумент позивача про те, що відповідач посилався на редакцію постанови Кабінету Міністрів України Про Правила дорожнього руху № 1306 від 10 жовтня 2001, яка втратила чинність, оскільки матеріалами справи підтверджується, що при притягненні позивача до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, Управління Укртрансбезпеки у Сумській області посилалось на редакцію постанови Кабінету Міністрів України Про Правила дорожнього руху № 1306 від 10.10.2001 (зі змінами та доповненнями), яка була чинною на час проведення перевірки та прийняття оскаржуваної постанови.

Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ Конотопський завод Буддеталь до Державної служби України з безпеки на транспорті та відхиляє доводи, наведені позивачем у апеляційній скарзі, оскільки такі не свідчать про неправильне вирішення справи судом першої інстанції у розумінні частини другої статті 317 КАС України.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно установив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Питання розподілу судових витрат вирішується із урахуванням положень статті 139 КАС України.

З огляду на те, що у задоволенні апеляційної скарги відмовлено у повному обсязі, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський завод "Буддеталь" залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 у справі № 480/37/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.В. Зеленський Судді Я.В. П`янова І.С. Чалий Повний текст постанови складено 26.05.2020 року