Рішення

від 25.02.2020 по справі 826/12057/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2020 року м. Київ №826/12057/18

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехкомплекс" доГоловного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення № 0063935401 , В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Сантехкомплекс" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Зелена, буд. 2, код ЄДРПОУ 23576464) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 5А, код ЄДРПОУ 39393260) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київський області № 0063935401 від 29.05.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення містить розрахунок штрафних санкцій, в якому визначено підставою для нарахування штрафних санкцій податкову декларацію з податку на додану вартість від 20.02.2018 року №9026419360102001, яка не охоплена періодом, в якому могло виникнути грошове зобов`язання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.09.2018 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і винесене податкове повідомлення-рішення є законним.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовою особою Києво-Святошинського відділення ГУ ДФС у Київській області на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, у порядку ст.76, ст.102 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість позивача з питання своєчасності сплати податку на додану вартість згідно податкових декларацій, результати якої оформлено актом перевірки від 04 травня 2018 року №290/10-36-54-01/23576464 (далі по тексту - акт перевірки).

За результатами перевірки встановлено порушення позивачем п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України несвоєчасно сплачено податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 30750,34 грн. за травень 2014 року, кількість днів затримки -345, 357, 416, 451; в сумі 8642,00 грн. за червень 2014 року, кількість днів затримки - 421, 427, 481; в сумі 22068,00 грн. за липень 2014 року, кількість днів затримки - 449, 477; в сумі 13473,00 грн. за серпень 2014 року, кількість днів затримки - 447; в сумі 3708,00 грн. за вересень 2014 року, кількість днів затримки - 417, 447; в сумі 10220,00 грн. за листопад 2014 року, кількість днів затримки - 386, 419, 454; в сумі 10192,00 грн. за грудень 2014 року, кількість днів затримки - 537; в сумі 10241,00 грн. за січень 2015 року, кількість днів затримки - 506, 539; в сумі 14881,00 грн. за лютий 2015 року, кількість днів затримки - 511; в сумі 91579,00 грн. за березень 2015, кількість днів затримки - 480, 509, 539, 571, 600; в сумі 3691,00 грн. за серпень 2015 року, кількість днів затримки - 447; в сумі 22309,00 грн. за жовтень 2015 року, кількість днів затримки - 386; в сумі 11653,00 грн. за лютий 2016 року, кількість днів затримки - 296, 330, 386; в сумі 7973,00 грн. за березень 2016 року, кількість днів затримки - 355; в сумі 97,00 грн. за січень 2017 року, кількість днів затримки - 279; в сумі 21243,00 за лютий 2017 року, кількість днів затримки - 251; в сумі 23795,00 грн. за червень 2017 року, кількість днів затримки - 129; в сумі 163,00 грн. за липень 2017 року, кількість днів затримки - 98; в сумі 10525,00 грн. за вересень 2017 року, кількість днів затримки - 37; в сумі 7908,00 грн. за жовтень 2017 року, кількість днів затримки - 6; в сумі 49089,92 грн. за грудень 2017 року, кількість днів затримки - 16, 21, 43; в сумі 4997,00 грн. за січень 2018 року, кількість днів затримки - 12, 41.

В порушення п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України несвоєчасно сплачено податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) згідно податкового уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок в сумі 57105,00 грн. за квітень 2015 року, кількість днів затримки - 433, 434, 465, 518, 547.

На підставі акта перевірки від 04 травня 2018 року №290/10-36-54-01/23576464 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.05.2018 №0063935401, яким позивачу за затримку сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) нараховано штраф у розмірі 10% у сумі 3433,21.

Не погоджуючись з правомірністю прийнятого відповідачем податкового повідомленя-рішення, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пунктів 49.1, 49.2 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодекс подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Згідно положень п.п.49.18.3 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.50.1 ст.50 Податкового Кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно з п.31.1 ст.31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до п.35.3 ст.35 Податкового кодексу України порядок сплати податків та зборів встановлюється цим Кодексом або законами з питань митної справи для кожного податку окремо.

Згідно з п.38.1 ст.38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до положень п.87.1 ст.87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

У разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. (п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України).

Пунктом 131.2. ст.131 Податкового кодексу України передбачено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Відповідно до п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Тобто, правопорушення, відповідальність за яке встановлена пунктом 126.1 статті 126.1 Податкового кодексу України, полягає в несвоєчасній сплаті суми узгодженого грошового зобов`язання. Відповідне порушення є закінченим у момент збігу передбаченого податковим законодавством строку сплати узгодженого, але не сплаченого платником податків грошового зобов`язання, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів).

Так, з матеріалів справи вбачається, що посадовою особою відповідача проведено перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість за травень 2014 року, червень 2014 року, липень 2014 року, серпень 2014 року, вересень 2014 року, листопад 2014 року, грудень 2014 року, січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015, серпень 2015 року, жовтень 2015 року, лютий 2016 року, березень 2016 року, січень 2017 року, лютий 2017 року, червень 2017 року, липень 2017 року, вересень 2017 року, жовтень 2017 року, грудень 2017 року, січень 2018 року.

Проте,судом встановлено, що згідно з розрахунку штрафної санкції (додаток до податкового повідомлення рішення від 29.05.2018 №0063935401) до податкового повідомлення рішення включено нарахування штрафних санкцій згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 20.02.2018 року №9026419360102001.

Тобто, контролюючий орган визначив суму грошових зобов`язань платника податків з урахуванням операції здійсненої у період з 14.03.2018- 03.03.2018 року, в той час, як даний період не охоплювався перевіркою.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київський області № 0063935401 від 29.05.2018 є протиправним та підлягає скасуванню в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 41,71 грн.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 72-74, 77, 90, 139, 241-246, 250, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехкомплекс" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Зелена, буд. 2, код ЄДРПОУ 23576464) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (03680, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5А, код ЄДРПОУ 39393260) № 0063935401 від 29.05.2018 в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 41,71 грн.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа