Постанова

від 27.02.2020 по справі 809/688/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2020 року

Київ

справа №809/688/16

адміністративне провадження №К/9901/41646/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Імекс 888 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 липня 2016 року (суддя Т.І. Боршовський) та ухвалуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року (колегія суддів: І.О. Яворський, Р.В. Кухтей, С.П. Нос) у справі№809/688/16 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Імекс 888 доГоловного управління Державної фіскальної служби у Івано-Франківській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Імекс 888 (надалі - Товариство) звернулося із адміністративним позовом Івано-Франківського окружного адміністративного суду до Головного управління Державної фіскальної служби у Івано-Франківській області (надалі - ГУ ДФС), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001372202 від 29 лютого 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки контролюючого органу щодо заборони здійснення заліку зустрічних однорідних вимог між резидентом та нерезидентом при здійсненні експортно-імпортних операцій у зовнішньоекономічній діяльності не відповідають фактичним договірним зобов`язанням сторін та проведення такого заліку не заборонено чинним законодавством. При цьому, Товариство зазначило, що відповідач під час перевірки необґрунтовано сформував свої висновки лише на підставі постанов Правління Національного банку України від 01 грудня 2014 року № 758 та від 03 березня 2014 року № 160, не взявши до уваги те, що відносини в зовнішньоекономічній сфері регулюються як Цивільним кодексом України, так і Законами України Про зовнішньоекономічну діяльність та Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , які передбачають можливість укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів та самостійно визначати форму розрахунків за ними.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 липня 2016 року, яка ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року залишена без змін, у задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що положення статті 601 Цивільного кодексу України, які носять загальний характер, оскільки спеціальним законом - Законом України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті було надано Національному Банку України повноваження на встановлення обмежень суб`єктам зовнішньоекономічної діяльності щодо порядку та строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, що й було здійснено постановами № 758 від 01 грудня 2014 року, № 160 від 03 березня 2015, № 354 від 03 червня 2015 року.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вказується на те, що припинення зобов`язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги не суперечить чинному законодавству України, зокрема ст. 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , в якій перебдачено, що виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг) - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг.

Від відповідача на адресу Суду надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких ГУ ДФС просить останню відхилити, а рішення суду першої та апеляційної інстанції залишити в силі. Заперечення мотивоване тим, що в порушення ст. 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті валютна виручка в сумі 10 261 дол. США згідно контракту №21-01/15 від 21 січня 2015 року, та валютна виручка в сумі 5466 дол. США згідно контракту №18-03/15 від 18 березня 2015 року не поступила Товариству станом на початок перевірки 29 січня 2016 року з порушенням законодавчо встановлених термінів розрахунків на 249 днів по контракту №21-01/15 від 21 січня 2015 року та на 192 дні по контракту №18-03/15 від 18 березня 2015 року.

З урахуванням відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, згідно пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог валютного законодавства України при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності та оподаткування у сфері ЗЕД за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт за № 70/09-19-22-02/39129448 від 11 лютого 2016 року, згідно висновків якого встановлено порушення статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті при проведенні розрахунків з нерезидентом фірмою LELO 888 LTD, Грузія, по контракту № 21-01/15 від 21 січня 2015 року, виручка в сумі 10 261,00 дол. США (граничний термін надходження виручки - 25 квітня 2015 року), та контракту №18-03/15 від 18 березня 2015 року виручка в сумі 5 466,00 дол. США (граничний термін надходження виручки - 22 червня 2015 року) виручка не поступила станом на 29 січня 2016 року, чим порушено законодавчо встановлені терміни розрахунків на 249 днів по контракту № 21-01/15 від 21 січня 2015 року, та на 192 день по контракту №18-03/15 від 18 березня 2015року.

На підставі вищевказаного акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001372202 від 29 лютого 2016 року, яким позивачу нарахована сума грошового зобов`язання 240 627,93 грн. за платежем пеня за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції валютна виручка не отримана Товариством по контракту № 21-01/15 від 21 січня 2015 року виручка в сумі 10 261,00 дол. США та контракту №18-03/15 від 18 березня 2015 року внаслідок того, що позивачем укладено з нерезидентом фірмою LELO 888 LTD, Грузія договори про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Статтею 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23.09.1994р. №185/94-ВР (зі змінами та доповненнями) визначено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Законом України від 06.11.2012 року №5480-VІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок внесено зміни до Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , відповідно до яких Національному банку України надано право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що встановлені частиною першою статті 1 та 2 Закону.

Постановами Правління Національного банку України № 758 від 01 грудня 2014 року (постанова діє з 03 грудня 2014 року до 03 березня 2015 року), № 160 від 03 березня 2015 (постанова діє з 04 березня 2015 року до 03 червня 2015 року), № 354 від 03 червня 2015 року (постанова діє 04 червня 2015 року по 03 вересня 2015 року), №581 від 03 вересня 2015 року (постанова діє з 03 вересня 2015 року по 04 грудня 2015 року), №863 від 04 грудня 2015 року (постанова діє з 05 грудня 2015 року по 04 березня 2016 року) встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Пунктами 4 вказаних постанов Правління Національного банку України № 758 від 01 грудня 2014 року, № 160 від 03 березня 2015 , № 354 від 03 червня 2015 року, №581 від 03 вересня 2015 року, №863 від 04 грудня 2015 року також передбачено, що у зв`язку із запровадженням вимоги щодо обов`язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті із-за кордону уповноважені банки не можуть знімати з контролю експортні операції клієнтів на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанов від 31.01.2020 по справі №1340/3649/18 висловила правову позицію про правомірність дій платника з таких підстав.

Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Наведені вище норми цивільного законодавства в контексті спірних правовідносин кореспондуються із положеннями частини 4 статті 6 та частини 1 статті 14 спеціального Закону№959-ХІІ, якими передбачено, що суб`єкти ЗЕД мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім прямо або у винятковій формі заборонених законами України. Крім того, всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Так, одним із способів припинення зобов`язань у цивільному праві є зарахування, при якому погашаються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, або невстановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги (стаття 601 ЦК України).

Аналогічні положення містяться в частині третій статті 203 ГК України, згідно з якою господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом.

Отже, залік (або зарахування) зустрічних однорідних вимог контрагентів є одним із законних засобів врегулювання сторонами своїх взаємних зобов`язань. Водночас, для проведення зарахування необхідна сукупність певних умов, а саме: вимоги повинні бути зустрічними (тобто такими, що випливають зі взаємних зобов`язань між двома особами) та однорідними (як правило, йдеться про взаємні вимоги грошових сум в одній і тій самій валюті); має настати строк виконання за всіма зустрічними вимогами.

Зарахування є односторонньою операцією, для якої достатньо заяви однієї сторони. Проте, воно може здійснюватися за згодою обох сторін - у разі підписання ними угоди про припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідно, зарахування вважається вчиненим із дати підписання заяви однією стороною або угоди - обома.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що випадки, у яких суб`єктам господарювання забороняється припиняти зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, мають бути визначені виключно в законах України. Однак, жодних обмежень на використання такого способу розрахунку за зовнішньо-економічними операціями законами України не передбачено.

Згідно з пунктом 1.11 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28 травня 1999 року за № 338/3631 (далі -Інструкція № 136), яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, експортна, імпортна операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов`язань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання тощо.

Таким чином, спеціальними законами, зокрема, Законом №959-ХІІ, Законом №185/94-ВР, Цивільним та Господарським кодексами України не заборонено, а окремими з них - навіть прямо передбачено зарахування зустрічних однорідних вимог як вид припинення зобов`язання за зовнішньоекономічними договорами.

Відтак, Суд скасовує рішення судів попередніх інстанцій, які ухвалені з порушенням норм матеріального права, а позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Імекс 888 - задовольнити.

2. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 липня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року - скасувати.

3. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Імекс 888 задовольнити.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001372202 від 29 лютого 2016 року.

5. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва ,

С.С. Пасічник

Судді Верховного Суду