Постанова

від 04.02.2020 по справі 804/3753/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 лютого 2020 року

Київ

справа №804/3753/14

касаційне провадження №К/9901/9575/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Інспекція) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2014 (суддя - Кальник В.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015 (головуючий суддя - Ясенова Т.І., судді - Головко О.В., Суховаров А.В.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) до Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

У березні 2014 ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду, у якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Інспекції від 05.02.2014: № 0001231703 про збільшення грошового зобов`язання за платежем єдиний внесок на суму 343245,95 грн.; № 0001211703 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 206669,51 грн.; № 0001261703 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в частині 82585,18 грн. (у тому числі: 54862,41 грн. - за основним платежем, 27722,79 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

На обґрунтування зазначених позовних вимог ФОП ОСОБА_1 послався на те, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог пунктів 177.2, 177.4 статті 177, пункту 167 статті 167, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а також пункту 2 частини 2 статті 6, абзацу 1 пункту 2 частини першої статті 7 Закону України Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є безпідставними, оскільки у підприємця наявні усі необхідні документи по господарських операціях з ТОВ Агроперспектива , ПП Таїр-Д , ТОВ Тандем 2009 , ПП Котедж , ТОВ Навігатор строй , ТОВ Ангстрем Континенталь , ТОВ Старт-Д , ПП Промислове будівництво , які підтверджують правомірність формування ним витрат та податкового кредиту, проте податковий орган неправомірно не взяв їх до уваги, тоді як Інспекцією не досліджувались фактичні обставини здійснення господарських операцій, а використано лише інформацію, яка не містить жодного доведеного факту, а ґрунтується лише на припущеннях.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 16.04.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015, позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкове повідомлення-рішення: № 0001231703 про збільшення грошового зобов`язання за платежем єдиний внесок на суму 343245,95 грн.; № 0001211703 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 206669,51 грн.; № 0001261703 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 82585,18 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що: при здійсненні перевірки Інспекцією була неправомірно встановлена фіктивність правочинів, укладених між ФОП ОСОБА_1 та переліченими у акті перевірки контрагентами, усі витрати, здійснені підприємцем, мають документальне підтвердження та безпосередньо пов`язані з отриманням доходів, з огляду на що Інспекція дійшла протиправних висновків про завищення підприємцем валових доходів та податкового кредиту та, як наслідок, про заниження бази оподаткування і наявність підстав для донарахування єдиного внеску.

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 15.04.2015 відкрив касаційне провадження у даній справі за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: згідно актів податкових органів, на обліку у яких перебувають ТОВ Агроперспектива , ПП Таїр-Д , ТОВ Тандем 2009 , ПП Котедж , ТОВ Навігатор строй , ТОВ Ангстрем Континенталь , ТОВ Старт-Д , ПП Промислове будівництво , правочини, укладені зазначеними суб`єктами господарювання із покупцями та постачальниками не спрямовані на реальне настання правових наслідків, мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача, що свідчить про те, що ФОП ОСОБА_1 неправомірно сформував податковий кредит та витрати по господарських операціях із зазначеними контрагентами та, як наслідок, занизив базу оподаткування для єдиного внеску. Решта доводів податкового органу зводиться до цитування норм Податкового кодексу України та змісту акту перевірки.

ФОП ОСОБА_1 не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 03.02.2020 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив попередній розгляд справи на 04.02.2020.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що ФОП ОСОБА_1 у період з 01.01.2011 по 31.12.2012 застосовував загальну систему оподаткування, обліку та звітності та був зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Інспекція провела документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, результати якої оформлені актом № 17/17-03/ НОМЕР_1 від 12.12.2013, за висновками якого позивачем були порушені: вимоги пунктів 177.2, 177.4, 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, частини п`ятої статті 203, частин першої, другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, в результаті чого підприємцю визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 165335,61 грн. (у тому числі: за 2011 рік - 70058,51 грн., за 2012 рік - 95277,10 грн.); вимоги пункту 2 частини першої статті 7 Закону України Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , в результаті чого підприємцю донараховано єдиний внесок за період, який перевірявся, на загальну суму 326900,00 грн. (у тому числі: за 2011 рік - 138145,97 грн., за 2012 рік - 188754,93 грн.); пункту 187.1 статті 187, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 59568,23 грн. (у тому числі: за січень 2011 року - 10,00 грн., лютий 2011 року - 208,33 грн., травень 2011 року - 333,33 грн., грудень 2011 року - 75,00 грн., лютий 2012 року - 145,00 грн., березень 2012 року - 721,26 грн., квітень 2012 року - 845,01 грн., липень 2012 року - 3284,00 грн., серпень 2012 року - 45,00 грн., вересень 2012 року - 1608,32 грн., жовтень 2012 року - 25354,47 грн., листопад 2012 року - 24848,47 грн., грудень 2012 року - 2089,47 грн.).

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що: згідно акту Інспекції від 13.12.2012 № 115/17-211/ НОМЕР_1 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ПП Таїр-Д в грудні 2010 року та січні - квітні 2011 року, з ПП Промислове будівництво в грудні 2010 року, з ТОВ Агроперспектива в вересні 2011 року, з ПП Котедж в січні 2012 року, з ТОВ Навігатор строй в червні 2012 року, з ТОВ Тандем 2009 у вересні 2011 року встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 по правочинах, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, здійснених з ТОВ Агроперспектива (яким порушено вимоги частини п`ятої статті 203, частин першої, другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України згідно акту ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 17.01.2012 №82/23-2/35044256), з ПП Котедж (яким порушено вимоги частини п`ятої статті 203, частин першої, другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України згідно акту ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 18.05.2012 №1150/226/32965070), ТОВ Навігатор строй (яким не надано документів для проведення перевірки з питання підтвердження факту реального здійснення господарських операцій згідно акту ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 21.08.2012 №2302/22-200/35834991), з ПП Промислове будівництво (яким порушено вимоги частини п`ятої статті 203, частин першої, другої статті 215, статей 216, 655, 656, 662 Цивільного кодексу України згідно акту ДПІ у м. Дніпродзержинську від 03.06.2011 №3196/174/23-206/30298850), з ПП Таїр-Д (яким порушено вимоги частини п`ятої статті 203, частин першої, другої статті 215, статей 228, 655, 656, 662 Цивільного кодексу України згідно акту Дніпродзержинської ОДПІ від 09.08.2012 №2454/307/22-507/31692328), з ТОВ Тандем 2009 (яким порушено вимоги частини п`ятої статті 203, частин першої, другої статті 215, статей 216, 626, 629, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України згідно акту ДПІ у Амур- Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 06.11.2012 №315/22-6/36573664), в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача, з огляду на що документально підтверджені ФОП ОСОБА_1 витрати по: ТОВ Агростройперспектива у сумі 50000,00 грн. (без ПДВ) (платіжне доручення від 05.09.2011 № 694) не враховуються при визначенні витрат за 2011рік; ПП Таїр-Д у сумі 175000,00 грн. (без ПДВ) (платіжні доручення від 17.03.2011 № 159, від 30.03.2011 № 200, від 15.04.2011 № 244, від 28.04.2011 № 286) не враховуються при визначенні валових витрат за 2011рік; по ТОВ Тандем 2009 у сумі 197522,20 грн. (без ПДВ) (платіжні доручення від 23.09.2011 № 762, від 03.10.2011 № 781, від 06.10.2011 № 791, від 29.09.2011 № 775) не враховуються при визначенні валових витрат за 2011 рік; по ПП Котедж у сумі 98333,33 грн. (без ПДВ) (платіжні доручення від 31.01.2012 №43 та № 44) не враховуються при визначенні валових витрат за 2012 рік; по ТОВ Навигатор строй у сумі 9302,50 грн. (без ПДВ) (платіжні доручення від 08.06.2012 № 441), не враховуються при визначенні валових витрат за 2012 рік; згідно акту Інспекції від 12.04.2013 № 15/17-211/ НОМЕР_1 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ Ангстрем Континенталь у лютому, квітні 2012 року, з ТОВ Старт-Д в липні - вересні 2012 року встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 в частині сформованого податкового кредиту за рахунок обсягів придбання по безтоварних операціях, здійснених з ТОВ Ангстрем Континенталь (згідно акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012 №7208/224/33906299) та ТОВ Старт-Д (згідно акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012 №7203/224/32694059), якими порушено вимоги статті 185 Податкового кодексу України, а документально підтверджені ФОП ОСОБА_1 витрати по ТОВ Ангстрем Континенталь у сумі 114399,00 грн. (без ПДВ) (платіжні доручення від 15.02.2012 № 80, від 27.02.2012 № 125, від 03.04.2012 № 231) та по ТОВ Старт-Д у сумі 350236,51 грн. (без ПДВ) (платіжні доручення від 20.08.2012 № 703, від 11.10.2012 № 944, від 11.10.2012 № 945, від 27.09.2012 № 879, № 878, № 880, від 02.11.2012 № 1056, від 23.11.2012, від 28.12.2012), не враховуються при визначенні валових витрат за 2012 рік. Також, у акті перевірки було вказано, що оскільки підприємець завищив витрати, безпосередньо пов`язані з отриманням доходів, то, відповідно, занизив базу нарахування єдиного внеску.

На вказаний акт перевірки ФОП ОСОБА_1 були подані заперечення, за результатом розгляду яких висновки акту перевірки були залишені без змін.

На підставі вказаного акту перевірки Інспекція прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0001211703 про збільшення ФОП ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 206669,51 грн. (у тому числі: 165335,61 грн. - за основним платежем, 41333,90 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)); № 0001261703 про збільшення ФОП ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в частині 89352,35 грн. (у тому числі: 59568,23 грн. - за основним платежем, 29784,12 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)); № 0001231703 про збільшення ФОП ОСОБА_1 грошового зобов`язання за платежем єдиний внесок на суму 343245,95 грн. (у тому числі: 326900,90 грн. - за основним платежем, 16345,05 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)).

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування встановлений у статті 177 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 177.1 статті 177 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пункту 177.3 статті 177 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Положеннями пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Положеннями підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Положеннями підпункту а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування та податковий кредит можуть вважатися не підтвердженими.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому, наведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом указаної норми, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми витрат (витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування), та податкового кредиту з податку на додану вартість, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень як протиправних, прийнятих контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Тобто, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу Інтерсплав проти України , вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, та податкового кредиту можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

Згідно зі статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У справі, що розглядається, суди встановили, що: господарські операції між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ Агроперспектива , ПП Таїр-Д , ТОВ Тандем 2009 , ПП Котедж , ТОВ Навігатор строй , ТОВ Ангстрем Континенталь , ТОВ Старт-Д , ПП Промислове будівництво щодо придбання товарно-матеріальних цінностей підтверджуються належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, зокрема: податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, з урахуванням того, що придбані у зазначених постачальників товарно-матеріальні цінності були реалізовані ФОП ОСОБА_1 іншим суб`єктам господарювання, що також підтверджено відповідними первинними бухгалтерськими документами і регістрами бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктами 1, 2 частини другої статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно з абзацом 1 пункту 2 частини першої статті 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених, зокрема, у пункті 4 першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до абзацу 4 пункту 164.1 статті 164 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що: усі витрати підприємця, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, є документально підтвердженими, безпосередньо пов`язані з отриманням доходів.

Доводи касаційної скарги обґрунтовані тільки посиланням на обставини, викладені в акті перевірки. Ці обставини були перевірені судом з дослідженням в судовому процесі доказів, на підставі оцінки яких суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок, що вони не підтвердилися, з урахуванням того, що: в силу положень пункту 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 № 236 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може містити інформацію щодо фінансово-господарських відносин суб`єктів господарювання, оскільки складається у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб`єкта господарювання; висновки акта перевірки є лише відображенням дій податкових інспекторів та не створюють для платника податків правових наслідків, з урахуванням того, що доказів прийняття Інспекцією податкових повідомлень-рішень на підставі висновків актів перевірок від Інспекції від 13.12.2012 № 115/17-211/ НОМЕР_1 та від 12.04.2013 № 15/17-211/ НОМЕР_1 , а також на підставі актів податкових органів, на обліку у яких перебувають перелічені у акті перевірки контрагенти, Інспекцією надано не було.

Таким чином, оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій у справі, що розглядається, ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права до встановлених у справі обставин, у задоволенні касаційної скарги Інспекції слід відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2014 та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду