Ухвала

від 25.02.2020 по справі 489/6854/18

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала Іменем України

25 лютого 2020 року м. Київ

справа № 489/6854/18 провадження № 51-975ск20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Ленінського районного суду

м. Миколаєва від 11 грудня 2018 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року,

встановив:

За вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 грудня

2018 року

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого в

АДРЕСА_1 , жителя цього

АДРЕСА_2 , раніше судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України(далі КК України)

до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_6 , судові рішення щодо якого не оскаржуються.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у солідарному порядку на користь ТОВ «НІК АЕРО НАФТОБАЗА» 17 500 грн у відшкодування матеріальної шкоди. Відмовлено в задоволенні цивільного позову цього товариства щодо відшкодування упущеної фінансової вигоди. Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на користь Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру витрати на проведення експертиз на загальну суму 3575 грн, по 1 787,50 грн з кожного.

Також вирішено долю речових доказів.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року вказаний вироку частині засудження ОСОБА_5 залишено без змін.

За вироком суду ОСОБА_6 11 вересня 2018 року о 02:50, перебуваючи на робочому місці на АЗС ТОВ «НІК АЕРО НАФТОБАЗА», розташованій на

вул. Новозаводській, 7-А, у м. Миколаєві, діючи за домовленістю із

ОСОБА_5 , маючи єдиний умисел на викрадення грошових коштів, в розмірі 9300 грн, які він повинен був помістити до сейфа, поклав ці кошти кишеню штанів. Залишивши не зачиненими вхідні двері операторського приміщення АЗС,ОСОБА_6 вийшов до вбиральні, надавши тим самим можливість ОСОБА_5 безперешкодно здійснити крадіжку сейфа вартістю 13 860 грн із наявними в ньому грошовими коштами на суму 93 106 грн. ОСОБА_5 із сейфом, в якому були гроші, з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд. Цього ж дня

ОСОБА_6 зернувся до Інгульського ВП ГУНП в Миколаївській області, заявивши, що приблизно о 02:50 за місцем його роботи на АЗС невстановлена особа відкрито, із застосуванням фізичного насильства, що не є небезпечним для його життя і здоров`я, проникла до операторського приміщення АЗС та заволоділа сейфом з наявними в ньому грошовими коштами, чим заподіяла майнової шкоди зазначеному ТОВ «НІК АЕРО НАФТОБАЗА» в розмірі 116 266 грн. Після з`ясування всіх обставин цього злочину встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 інсценували відкрите викрадення сейфа та з метою приховання вчиненого злочину ОСОБА_6 звернувся до Інгульського ВП ГУНП в Миколаївській області із завідомо неправдивим повідомленням про вчинення грабежу з обвинуваченням особи в тяжкому злочині.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 висуває вимогу про скасування судових рішень через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного ОСОБА_5 покарання ступеню тяжкості вчиненого правопорушення та його особі. Просить урахувати всі обставини та звільнити засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та додані до неї копії судових рішень, Верховний Суд дійшов такого висновку.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація його дій не оспорюються.

Як убачається з копій судових рішень, призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд першої інстанціїврахував тяжкість вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, дані про його особу, а саме те, що він неодноразово судимий, у тому числі за злочини проти власності, за місцем проживання характеризується посередньо, а також обставини, які пом`якшують покарання, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування завданої шкоди та те, що обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Урахувавши наведені обставини, суд дійшов висновку про необхідність призначення засудженому покарання в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 3 ст. 185 КК України.

Таким чином, призначене ОСОБА_5 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, воно є необхідним для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Надані захисником довідки щодо стану здоров`я засудженого з урахуванням вищезазначених обставин у цілому не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції.

Питання щодо неможливості відбування покарання у зв`язку зі станом здоров`я може бути вирішено на підставах, передбачених ст. 84 КК України, та відповідно до вимог розділу VIII «Виконання судових рішень» Кримінального процесуального кодексу України.

Ураховуючи наведене, обставини, що вказують на явну несправедливість призначеного ОСОБА_5 покарання через його суворість, а також на необхідність звільнення засудженого від його відбування на підставі

ст. 75 КК України, відсутні.

Відповідно до ст. 419 КПК України апеляційний суд належним чином вмотивував свої висновки, з якими погоджується і суд касаційної інстанції. Обставин, які були б підставою для скасування ухвали суду апеляційної інстанції, за доводами захисника в касаційній скарзі не встановлено.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370,419 КПК України.

Отже, підстав для скасування або зміни судових рішень з мотивів, викладених укасаційній скарзі захисника, не виявлено.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо зкасаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Верховний Суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 грудня 2018 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3