Рішення

від 20.02.2020 по справі 906/964/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2020 р. м. Житомир Справа № 906/964/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: Сачок А.В. - ордер ЖТ №076977 від 27.01.2020;

присутній: Короткий Т.С. - посвідчення ЖТ №101 від 29.08.2019,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Україна"

до Брусилівської селищної ради

про визнання недійсними рішень Брусилівської селищної ради

ПП "Україна" звернулося до суду з позовом, згідно якого просить:

- визнати недійсним рішення Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області тридцять п`ятої сесії сьомого скликання від 21.08.2019 № 1137 "Про внесення змін до Переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами" в частині п. 10 Додатку 1 до даного рішення про включення до Переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами земельної ділянки кадастровий номер: 1820980300:02:000:1334, цільове призначення: 01, площа 59,7857 га,

- визнати недійсним рішення Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області тридцять п»ятої сесії сьомого скликання від 21.08.2019 р. № 1137 "Про внесення змін до Переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами" в частині п. 24 Додатку 1 до даного рішення про включення до Переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами земельної ділянки кадастровий номер 1820980300:02:000:4106, цільове призначення: 16.00 землі запасу, площа 24,2484 га;

- визнати недійсним рішення Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області тридцять п`ятої сесії сьомого скликання від 21.08.2019 № 1137 "Про внесення змін до Переліку земельних ділянок комунальної, власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами" в частині п. 26 Додатку 1 до даного рішення про включення до Переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами земельної ділянки кадастровий номер 1820980300:02:000:4108, цільове призначення: 16.00 землі запасу, площа 27,1487 га;

- визнати недійсним рішення Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області тридцять п`ятої сесії сьомого скликання від 21.08.2019 № 1116 "Про підготовку лота та проведення земельних торгів, земельна ділянка за межами населеного пункту с. Водотиї площею 22,7540 га".

Ухвалою від 18.09.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання суду.

Ухвалою від 18.09.2019 суд задовольнив заяву ПП "Україна" про забезпечення позову.

Ухвалою від 17.12.2019 суд продовжив підготовче провадження по 13.01.2020 та відклав підготовче засідання на 13.01.2020.

Ухвалою від 13.01.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу 3906/964/19 до судового розгляду по суті на 21.01.2020.

17.02.2020 до суду надійшла заява від адвоката Угринчука Г.Р., згідно якої останній повідомляє, що не є представником ПП "Україна" у зв`язку із закінченням 02.02.2020 строку дії Договору про надання правової допомоги від 05.09.2019, що підтверджується укладеною додатковою угодою від 31.01.2020 до Договору про надання правової допомоги.

Позивач в судове засідання 20.02.2020 свого представника не направив.

Представник відповідача позов заперечив з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Вважає, що позивач не є правонаступником КСП "Україна". Подав заяву, згідно якої вказав, що має намір надати докази понесених судових витрат протягом 5-ти днів після ухвалення судового рішення.

Суд роз`яснив, що питання відшкодування витрат на правничу допомогу, відповідно до ч.8 ст. 129, ст. 221 ГПК України, буде вирішуватись після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач у позовній заяві вказав, що:

- Рішенням від 21.08.2019 № 1137 "Про внесення змін до Переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами", Брусилівською селищною радою Брусилівського району Житомирської області (далі - відповідач) затверджено Перелік земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами, згідно з Додатком 1 до якого відповідач включив земельні ділянки, що розташовані за межами населеного пункту с. Водотиї Брусилівського району Житомирської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код 01.01): площею 59,7857 га кадастровий номер 1820980300:02:000:1334, площею 24,2484 га кадастровий номер 1820980300:02:000:4106, площею 27,1487 га кадастровий номер 1820980300:02:000:4108.

- Рішенням від 21.08.2019 № 1116 "Про підготовку лота та проведення земельних торгів, земельна ділянка за межами населеного пункту с. Водотиї площею 22,7540 га", Брусилівська селищна рада Брусилівського району Житомирської області вирішила: "1. Підготувати документацію, необхідну для проведення земельних торгів з продажу права оренди земельної ділянки, що включена до Переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами, яка розташована за межами населеного пункту села Водотиї Брусилівського району Житомирської області, площею 22,7540 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1820980300:05:000:0228. 2: Надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вказаної в п. 1 даного рішення, з метою зміни її цільового призначення на 01.01. "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва".

Позивач вважає, що вищевказані рішення порушують його право користування вказаними земельними ділянками, які були надані правопопереднику ПП "Україна" у колективну власність у 1996 році на підставі Державного акта, є незаконними і підлягають визнанню недійсними.

Вказує, що з наданих графічних матеріалів з офіційної публічної кадастрової карти України по вказаних земельних ділянках та Плану зовнішніх меж земель, переданих у колективну власність КСП "Україна", до Державного Акта на право колективної власності на землю, серія ЖТ -23-02 № 000018, виданого 15 січня 1996 року Водотиївською сільською радою народних депутатів Брусилівського району Житомирської області про передачу КСП "Україна" у колективну власність 2500,5 гектарів землі в межах згідно з планом, вбачається, що вказані у спірних рішеннях відповідача земельні ділянки входять до складу землі, яка була надана у 1996 році у колективну власність КСП "Україна" і в силу правонаступництва є у користуванні/продовжує бути у користуванні позивача з 01.03.2000 року - з дати державної реєстрації позивача. Наголошує на тому, що не відмовлявся від права користування вказаними земельними ділянками, право користування земельними ділянками не припинено і не зупинено.

Вважає, що оскільки ПП "Україна" є законним землекористувачем вищевказаних земельних ділянок, прийняття відповідачем оспорюваних рішень без згоди підприємства є порушенням прав останнього на користування цими земельними ділянками.

Зазначає, що вищевказані спірні земельні ділянки колишнього КСП "Україна" залишились нерозподіленими, тобто, не були виділені власнику земельної частки (паю). Разом з тим, вважає, що не зважаючи на те, що у відповідача є право передавати нерозподілені земельні ділянки після їх формування в оренду за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності, таке право відповідача у даному випадку не є абсолютним, оскільки спірні земельні ділянки були і залишаються у користуванні позивача за цільовим призначенням для сільськогосподарського використання, як правонаступника КСП "Україна".

Відповідач, згідно відзиву на позовну заяву (а.с. 67-71, т.1), позовні вимоги заперечив. Вказав, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області від 22.12.2018 №65020/14-18/СГ "Про передачу земельної ділянки державної власності у комунальну власність" та акта приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 22.12.2018, загальна кількість переданих земельних ділянок з державної в комунальну власність Брусилівської селищної ради складає 240 одиниць, в тому числі земельна ділянка площею 59,7857 кадастровий номер 1820980300:02:000:1334, земельна ділянка площею 24,2484 кадастровий номер 1820980300:02:000:4106, земельна ділянка площею 27,1487 кадастровий номер 1820980300:02:000:4108. Зауважив, що право комунальної власності на вказані земельні ділянки внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Зазначає, що згідно виготовленої проектно-технічної документації землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та видачі державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам із земель колективної власності реформованого КСП "Україна", спірні земельні ділянки визнані такими, що не використовуються в сільськогосподарському виробництві та були вилучені із сільськогосподарських угідь і повернуті до земель запасу.

В судовому засіданні представник відповідача наголосив, що їх передача відбулася пайовиками з відома позивача, що відображено у протоколі зборів власників сертифікатів на земельні частки (паї) реформованого КСП "Україна" с. Водотиї (а.с. 18, т.2).

Пояснив, що враховуючи зазначені зміни в складі сільськогосподарських угідь, було здійснено перерахування вартості та розміру земельних часток (паїв) та до розрахунку проекту землеустрою прийнято 1829,04 га, які розподілені на 355 власників сертифікатів, згідно уточнених списків.

У відповіді на відзив (а.с. 86-89, т.1), позивач наголошує на тому, що незважаючи на державну реєстрацію за відповідачем права комунальної власності на спірні земельні ділянки, останній не мав права приймати рішення щодо продажу права оренди на ці ділянки на земельних торгах, не отримавши від позивача згоди на вилучення у нього з користування земельних ділянок.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників справи, господарський суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частинами 1, 2 ст.16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права, відновлення становища, яке існувало до порушення;.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач, відповідно до ч.2 ст.20 Господарського кодексу України, має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 визначено, що ч.2 ст. 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб`єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України.

Таким чином, сторона при зверненні з позовом до господарського суду повинна довести, що її суб`єктивне право порушено, не визнано чи оспорюється, а об`єктом захисту є її охоронюваний законом інтерес.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору в даній справі є визнання недійсними рішень Брусилівської селищної ради від 21.08.2019 № 1137 та №1116.

За ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно ч. 10 ст. 59 вказаного закону, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

З матеріалів справи вбачається, що Рішенням Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області від 21.08.2019 № 1137 "Про внесення змін до Переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами", вирішено: - внести до переліку земельних ділянок, комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами, земельні ділянки, право комунальної власності на які було зареєстровано за Брусилівською селищною радою у міжсесійний період; затвердити Перелік земельних ділянок, комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами, у новій редакції згідно з Додатком 1 до даного рішення; - установити, що умови продажу права оренди земельних ділянок будуть визначені з урахуванням документації із землеустрою, агрохімічного паспорта земельних ділянок після їх виготовлення (а.с. 20, т.1). Згідно Додатку 1 до вказаного рішення, відповідач включив земельні ділянки, що розташовані за межами населеного пункту с. Водотиї Брусилівського району Житомирської області, з цільовим призначенням "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код 01.01)" площею 59,7857 га кадастровий номер 1820980300:02:000:1334, та землі запасу площею 24,2484 га кадастровий номер 1820980300:02:000:4106, площею 27,1487 га кадастровий номер 1820980300:02:000:4108 (а.с. 21-25, т.1).

Рішенням Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області від 21.08.2019 № 1116 "Про підготовку лота та проведення земельних торгів, земельна ділянка за межами населеного пункту с. Водотиї площею 22,7540 га" (а.с .27-28, т.1) вирішено: - підготувати документацію, необхідну для проведення земельних торгів з продажу права оренди земельної ділянки, що включена до Переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами, яка розташована за межами населеного пункту села Водотиї Брусилівського району Житомирської області, площею 22,7540 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1820980300:05:000:0228; - надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вказаної в п. 1 даного рішення, з метою зміни її цільового призначення на 01.01. "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" (а.с. 27, т.1).

Оскільки, згідно позовної заяви позивач стверджує, що на підставі Державного Акта на право колективної власності на землю, серія ЖТ-23-02 № 000018, виданого 15 січня 1996 року Водотиївською сільською радою народних депутатів Брусилівського району Житомирської області, КСП "Україна" у колективну власність передані 2500,5 гектарів, (до яких увійшли вищевказані спірні земельні ділянки), і в силу правонаступництва є у користуванні/продовжують бути у користуванні позивача з 01.03.2000 року - з дати державної реєстрації позивача, суд враховує таке.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення Водотиївської сільської ради народних депутатів від 06.12.1995 №1, КСП "Україна" видано Державний Акт на право колективної власності на землю (а.с. 159-160,т.1), згідно якого у колективну власність для сільськогосподарського використання передається 2500,5га землі в межах згідно з планом.

01.03.2000 створено та зареєстровано Приватне підприємство "Україна" (а.с.29, 32, т.1). Згідно Статуту, затвердженого протоколом зборів засновників-співвласників №3 від 22.07.2010, зареєстрованого 30.07.2010 за №12841050018000072 (а.с.33-36, т.1), останнє є правонаступником колгоспу "Україна".

Про факт правонаступництва також свідчить інформація, яка міститься у Виписці та Довідці з ЄДРПОУ щодо ПП "Україна" (а.с. 31, 32, т.1), згідно яких , відповідно, дата та номер взяття на облік - 19.02.1997; дата та номер первинної реєстрації - 21.02.1989. При цьому, жодної інформації стосовно присвоєння КСП "Україна" іншого ідентифікаціного коду, ніж у ПП "Україна", додані до справи документи не містять.

За вказаного, майно, у тому числі земельні ділянки, які перебували в користуванні КСП "Україна" на підставі Державного Акта на право колективної власності на землю, перейшли ПП "Україна" в порядку правонаступництва.

Складовою реформування земельних відносин, що триває в Україні, є роздержавлення земель, тобто передача останніх із державної та комунальної власності у приватну власність. Землі сільськогосподарського призначення можуть передаватися з державної у приватну власність різними способами, які залежать від організаційно-правової форми сільськогосподарських підприємств, які виступають землекористувачами.

Так, відносини щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій регламентовано, зокрема, статтею 25 ЗК України. Відповідно до частини першої цієї статті, при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій. Землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно (частини друга та третя статті 25 ЗК України).

У свою чергу, частинами третьою-п`ятою статті 118 ЗК Кодексу передбачено, що громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель. Передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із частиною четвертою статті 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

26 квітня 2003 року набрав чинності Закон України № 675-IV «Про внесення змін до Земельного кодексу України» , яким пункт 8 розділу Х ЗК України доповнено абзацами, згідно з якими члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності ним Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.

Приписи щодо паювання земель сільськогосподарського призначення містить, зокрема Указ Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Указ № 720/95), пунктом 1 якого визначено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю (пункт 2 Указу № 720/95).

Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією. У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації (пункти 5, 6 Указу № 720/95).

Викладені вище норми дозволяють констатувати, що паювання земель сільськогосподарських підприємств як особливий порядок набуття у приватну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення є способом приватизації цих ділянок членами таких підприємств, що узгоджується із змістом пункту 8 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) регламентовано Законом України від 5 червня 2003 року № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (далі - Закон України № 899-IV).

Статтями 1 та 2 Закону України № 899-IVвизначено, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості. Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай); трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї .

Вищезазначеним Законом повноваження щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) надані сільським, селищним, міським радам.

Статтею 13 Закону України № 899-IV передбачено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

За змістом частини третьої статті 13 Закону України № 899-IV невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості). Статус невитребуваних нерозподілені земельні ділянки набувають вже після проведення зборів стосовно розподілу земельних ділянок.

(Постанова Великої Палати Верховного суду № 922/2723/17 у справі № 12-2гс19).

З матеріалів справи вбачається, що за клопотанням сільського голови Водотиївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області (а.с. 14, т.2), на підставі угоди про співробітництво між Житомирською обласною державною адміністрацією та Проектом підтримки приватизації землі в Україні від 24.05.2003, виготовлено Проектну-технічну документацію землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та видачі державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам із земель колективної власності реформованого КСП "Україна" Водотиївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області (а.с.8-13, т.2).

Відповідно ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (в редакції 05.06.2003), проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляється державними та іншими землевпорядними організаціями, які отримали в установленому законом порядку ліцензії на проведення землевпорядних робіт, погоджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і затверджується на зборах більшістю власників земельних часток (паїв) у межах земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, та оформляється відповідним протоколом.

Згідно ч. 4 ст. 7 вказаного закону (в редакції 05.06.2003), із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу, виключаються: деградовані, малопродуктивні, а також техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації; заболочені землі; інші землі, які недоцільно використовувати для сільськогосподарських потреб.

З Проектно-технічної документації землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та видачі державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам із земель колективної власності реформованого КСП "Україна" Водотиївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області (а.с.8-13, т.2), погодженої Розпорядженням Голови Брусилівської РДА (а.с. 56, т.2) вбачається, що рекомендовано вилучити з розпаювання угіддя на загальній площі 619,42га, як такі, що не використовуються в сільськогосподарському виробництві та класифікувати їх чагарниками 405,53га, болотами 136,85 га. Ділянка саду площею 3,20 га рекомендовано для переводу в землі запасу сільської ради, 77,14 повертаються до земель запасу, та 0,68 га сільськогосподарських угідь для проектування під`їздних шляхів (а.с. 6, т.2).

Матеріали справи містять Протокол зборів власників сертифікатів на земельні частки (паї) реформованого КСП "Україна" від 02.07.2004 (а.с. 18, т.2), згідно якого вирішено: 1) затвердити проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованого КСП "Україна", згідно якого площа сільськогосподарських угідь, що підлягає розпаюванню становить 1829,09га...; 2) провести розподіл земельних часток (паїв) способом жеребкування; 3) п о г о д и т и с ь на п е р е д а ч у малопродуктивних, заболочених, зарослих сільськогосподарських угідь площею 549,91 га до з е м е л ь з а п а с у.

З Додатку до Розпорядження Голови Брусилівської РДА, Довідки по присвоєнню кадастрових номерів УСП "Україна" та списків пайовиків (а.с. 57-120, т.2) вбачається, що розпаюванню підлягало 1390,86га землі, тобто, менше, ніж вказано у акті на право колективної власності на землю КСП "Україна" .

Вказаний протокол зборів власників сертифікатів на земельні частки (паї) реформованого КСП "Україна" від 02.07.2004 в сукупності з Довідкою по присвоєнню кадастрових номерів КСП "Україна" та списків пайовиків дає підстави вважати, що землі, площею 549,91 га, що входили до земель, які перебували у користуванні КСП "Україна" на праві колективної власності на підставі Державного Акта на право колективної власності, не ввійшли до земель, що розпайовувались між членами реформованого КСП "Україна", вони не є нерозподілені (невитребувані) у розумінні "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", а були віднесені до земель запасу.

За змістом ст. 7 ЗУ "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (в редакції Закону № 2498-VIII від 10.07.2018), із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), в и к л ю ч а ю т ь с я землі, що підлягають передачі у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані: деградовані, малопродуктивні, техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації; заболочені землі; землі, на яких розташовані розвідані родовища корисних копалин загальнодержавного значення, запаси яких затверджені в установленому законодавством порядку; землі під полезахисними лісовими смугами; землі під водними об`єктами; землі під господарськими шляхами, прогонами, польовими дорогами, у тому числі запроектованими у проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); землі, які відповідно до закону не можуть перебувати у приватній власності; землі під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна; землі, які передаються до запасу та резервного фонду; інші землі несільськогосподарського призначення.

Як було встановлено судом та підтверджено представником відповідача у відзиві на позовну заяву (а.с. 68, т.1), згідно наказу Головного Управління Держгеокадастру в Житомирській області від 22.12.2018 №65020/14-18/СГ "Про передачу земельної ділянки державної власності в комунальну власність" та акта приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 22.12.2018, загальна кількість переданих земельних ділянок з державної в комунальну власність Брусилівської селищної ради складає 240 одиниць, в тому числі земельна ділянка площею 59,7857 кадастровий номер 1820980300:02:000:1334, земельна ділянка площею 22,754га кадастровий номер 1820980300:05:000:0228, земельна ділянка 24,2484 га кадастровий номер 1820980300:02:000:4106, земельна ділянка площею 27,1487 га кадастровий номер: 1820980300:02:000:4108.

На підставі вищевказаного наказу, акту, Рішення Брусилівської селищної ради №990 від 22.05.2019 та відповідного витягу з Державного земельного кадастру, виданого Відділом у Брусилівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Державним реєстратором Брусилівської РДА:

- 06.08.2019 здійснено Державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 22,754га кадастровий номер: 1820980300:05:000:0228 на праві комунальної власності за Брусилівською селищною радою Брусилівського району Житомирської області (а.с. 19-126, т.1);

- 29.05.2019 здійснено Державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 24,2484 га кадастровий номер: 1820980300:02:000:4106 на праві комунальної власності за Брусилівською селищною радою Брусилівського району Житомирської області (а.с. 127-134, т.1);

- 27.05.2019 здійснено Державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 27,1487 га кадастровий номер: 1820980300:02:000:4108 на праві комунальної власності за Брусилівською селищною радою Брусилівського району Житомирської області (а.с. 135-142, т.1);

- 11.04.2019 здійснено Державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 59,7857 га кадастровий номер: 1820980300:02:000:1334 на праві комунальної власності за Брусилівською селищною радою Брусилівського району Житомирської області (а.с. 143-150, т.1).

Згідно Довідок з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (а.с. 126, 134, 142, 150, т.1) вищевказані земельні ділянки відносились до земель запасу.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За ч. 3 ст. 10 вказаного Закону, Державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Тобто, вищевказані Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна підтверджують право власності відповідача на спірні земельні ділянки.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до вимог статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Згідно ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтями 316, 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Зважаючи на викладене, матеріалами справи підтверджено, а позивачем не спростовано, що станом як на час прийняття оскаржуваних рішень так і на час звернення позивача до суду, власником спірних земельних ділянок була Брусилівська селищна рада, право якої зареєстровано у відповідності з чинним законодавством на підставі наказу Головного Управління Держгеокадастру в Житомирській області від 22.12.2018 №65020/14-18/СГ "Про передачу земельної ділянки державної власності в комунальну власність" та акта приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 22.12.2018 та ніким не оспорено. Доказів визнання недійсним наказу Головного Управління Держгеокадастру в Житомирській області від 22.12.2018 №65020/14-18/СГ позивачем не надано.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки наданими до справи документами підтверджено, що на час звернення позивача до суду, відповідач є власником спірних земельних ділянок, при цьому позивач не довів існування у нього суб`єктивних прав щодо цих земельних ділянок, які після реєстрації права власності відповідача на законодавчому рівні обмежують право власності останнього на спірні земельні ділянки, у задоволенні позову слід відмовити.

Судовий збір, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 145, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Приватного підприємства "Україна" (12624, Житомирська обл., Брусилівський р-н, с. Водотиї, код ЄДРПОУ 03746361) до Брусилівської селищної ради (12601, Житомирська обл., Брусилівський р-н, смт. Брусилів, вул. Митрополита Іларіона, буд. 50, код ЄДРПОУ 04348504) відмовити.

2. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Житомирської області від 18.09.2019.

3. Судове засідання для вирішення питання про судові витрати призначити на 28.02.2020 об 11:00.

4. Докази для вирішення питання про судові витрати подати протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду - до 25.02.2020.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 28.02.20

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - у справу;

2,3 - сторонам (рек. з пов.).