Постанова

від 27.02.2020 по справі 474/1034/17

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

27.02.20

22-ц/812/486/20

Провадження №22-ц/812/486/20

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 року м. Миколаїв

Справа № 474/1034/17

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Шаманської Н.О.,

суддів: Данилової О.О., Коломієць В.В.

із секретарем судового засідання - Цуркан І.І.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2

про розірвання договору оренди земельної ділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області, ухвалене суддею Фасій В.В. 10 січня 2020 року в приміщенні цього ж суду, дата складення повного тексту рішення не зазначена

у с т а н о в и в:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку.

В обґрунтування позову зазначала, що вона є власником земельної ділянки площею 7,64 га, розташованої в межах території Нововасилівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області, з них 5,4603 га - з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказану земельну ділянку, згідно договору оренди вона передала у користування ОСОБА_2 на 49 років. Право оренди земельної ділянки зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27 лютого 2015 року.

Відповідно до умов договору, орендар зобов`язався сплачувати орендну плату в розмірі 3% від нормативно - грошової оцінки земельної ділянки з врахуванням індексації, з визначенням строку внесення орендної плати до 30 грудня поточного року, у грошовому виразі чи натуральній формі.

Проте відповідач в порушення істотних умов договору оренди протягом 2015-2016 років не сплачував орендну плату.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила достроково розірвати договір оренди землі.

Рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 10 січня 2020 року відмовлено у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити її позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дав невірну оцінку наданим доказам, зокрема, акту приймання -передачі орендної плати за користування земельною ділянкою, оскільки такий документ не є належним доказом сплати орендної плати в повному обсязі наперед. Крім того, за зазначеним актом орендна плата сплачена лише за оренду однієї земельної ділянки площею 5,46 га, тоді як за договором оренди відповідачу передано в оренду дві земельні ділянки загальною площею 7,64 га.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_3 , посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги стосовно недоплати орендної плати за іншу земельну ділянку , яка є предметом іншого договору оренди, який не був предметом судового розгляду, просила залишити без задоволення апеляційну скаргу позивачки, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні апеляційного суду позивачка підтримала доводи апеляційної скарги, посилаючись на те, що орендну плату за оренду 5,4603 га землі від відповідача не отримувала. Втім факт отримання від відповідача орендної плати за оренду земельної ділянки, площею 2,1835 га не заперечувала.

Відповідач та його представник у судовому засіданні доводи апеляційної скарги не визнали, посилаючись на те, що орендну плату на прохання позивачки за оренду землі, площею 5,4603 га відповідач сплатив повністю наперед, про що склали відповідний акт. Орендну плату за земельну ділянку площею 2,1835 га відповідач сплачує щорічно, що підтверджується розписками про отримання орендної плати.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок загальною площею 7,6438 га, розташованих в межах території Нововасилівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

27 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 5,46 га ріллі, кадастровий номер 4822383600:02:000:0119, строком на 49 років. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 142854 грн. 71 коп.

Пунктами 4.1, 4.2, 4.4-4.6, та п.9.3 договору сторони погодили, що за користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю орендну плату в грошовій, натуральній та відробітковій формах, розмір орендної плати за рік становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, розмір нормативної грошової оцінки не є сталим і змінюється у зв`язку з проведенням її щорічної індексації, періодичність внесення орендної плати 1 раз на рік. В цих же пунктах визначено обов`язок своєчасно вносити орендні платежі (договір оренди землі б/н від 2015року (а.с.94-95)).

Пунктом 4.7 договору оренди визначено, що умови цього договору про розмір орендної плати можуть переглядатися за згодою сторін, шляхом внесення змін у вигляді додаткової угоди, що буде невід`ємною частиною цього договору.

27 лютого 2015 року в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Врадіївського РУЮ зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 5,4603 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 4822383600:02:000:0119, з визначенням підстави виникнення іншого речового права - договір оренди землі, б/н виданий 26 лютого 2015 року між орендарем ОСОБА_2 та орендодавцем ОСОБА_1

27 лютого 2015 року між сторонами спірного договору оренди землі складено акт приймання - передачі орендної плати за користування земельною ділянкою відповідно до договору оренди земельної ділянки від 27 лютого 2015 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Згідно зазначеного акту орендар передає орендну плату за користування земельною ділянкою площею 5,4306 га з кадастровим номером 4822383600:02:000:0119, яка знаходиться на території Нововасилівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області, а орендодавець приймає вищезазначену орендну плату в розмірі 210 000 грн., яка сплачується орендарем на користь орендодавця за всі 49 років користування вказаною земельною ділянкою наперед відповідно до договору оренди землі укладеного сторонами 27 лютого 2015 року. При цьому орендодавець стверджує, що не буде мати будь -яких претензій до орендаря стосовно розміру орендної плати, виплаченої йому наперед за ввесь період дії договору. Зазначений акт підписаний сторонами.

Таким чином, сторони досягли згоди щодо отримання орендної плати у спосіб, зазначений у акті приймання-передачі. Сплата орендарем орендної плати наперед не суперечить ні умовам договору оренди, який не містить з цього приводу заборони, ні актам цивільного законодавства ст.ст. 531, 762 ЦК України ,ст. 93 ЗК України, ст. 21 Закону України Про оренду землі .

Звертаючись до суду з вимогами про розірвання договору оренди землі, позивачка посилалась на те, що відповідач протягом 2015-2016 років не сплачував їй орендну плату.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків , встановлених цим Кодексом.

Проте у порушення зазначеної норми процесуального права позивачкою не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували ті обставини, що позивач дійсно систематично не отримувала орендну плату.

Тоді як відповідачем надані докази, а саме акт приймання передачі орендної плати, відповідно до якого 27 лютого 2015 року позивач прийняла від відповідача 210000 грн. орендної плати за користування земельною ділянкою площею 5,4306 га з кадастровим номером 4822383600:02:000:0119, яка знаходиться на території Нововасилівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області. Зазначена сума отриманої орендної плати відповідає розміру орендної плати, визначеному у договорі оренди.

Доказів, які б безперечно свідчили про те, що підпис на зазначеному акті не належить позивачу матеріали справи не містять.

Крім того, відповідач у судовому засіданні пояснив, що орендна плата була сплачена позивачці наперед саме на її прохання, оскільки остання мала намір придбати житло. Факт придбання житла позивачка у судовому засідання не заперечувала, проте зазначала, що житло вона придбала не за кошти отримані від оренди спірної земельної ділянки. Однак доказів на підтвердження зазначених обставин остання суду не надала.

До того ж протягом тривалого часу (майже 3 роки) позивачка з вимогами про сплату заборгованості з орендної плати до відповідача не зверталася.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, є вірним та відповідає фактичним обставинам справи, оскільки позивачка не довела належними та допустимими доказами наявність підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки.

Посилання позивачки на те, що належними доказами сплати коштів за оренду є: видатковий касовий ордер, виписаний орендарем та підписаний орендодавцем, видаткова накладна, підписана сторонами, довідка видана податковою інспекцією про наявність сплати коштів із земельного податку та оренди землі, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки актом прийому передачу орендної плати, сторони фактично досягли згоди щодо отримання орендної плати у спосіб, зазначений у акті приймання-передачі.

Що стосується сплати земельного податку, то зі змісту п. 4.9 договору оренди вбачається, що земельний податок сплачує орендар, а орендодавець повинен відшкодувати орендарю вказані витрати.

Проте, матеріали справи не містять доказів того, що позивач з такими вимогами зверталася до відповідача.

До того ж, відповідач у судовому засідання наполягав на тому, що саме він сплачував земельний податок від імені позивача.

Доводи позивача про те, що відповідач у порушення п. 168.1 Податкового кодексу, сплачуючи орендну плату наперед не утримав та не перерахував податки до бюджету одночасно з виплатою орендодавцю орендної плати не мають правового значення для вирішення цього спору, оскільки не порушують прав позивача.

Колегія суддів не може прийняти до уваги доводи позивачки про те, що предметом договору оренди землі була ще одна земельна ділянка, площею 2,1835 га, за якою відповідач також не сплачував орендну плату, оскільки зазначена земельна ділянка є предметом іншого договору оренди землі, що підтверджується відповідним договором земельної ділянки, який зареєстровано у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1 квітня 2015 року , що не заперечували сторони у судовому засідання.

До того ж, позивачка у судовому засіданні не заперечувала й факту отримання орендної плати за цим договором.

За таких обставин, до спірних правовідносин не може бути застосована правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду ( справа № 183/262/17 від 6 березня 2019 року).

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 10 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття , але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Н.О. Шаманська

Судді: О.О. Данилова

В.В. Коломієць

Повний текст постанови складено 28 лютого 2020 року.