Рішення

від 27.02.2020 по справі 642/2902/19

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

"27" лютого 2020 р.

Справа № 642/2902/19

Провадження № 2/642/226/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2020 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

Головуючого судді- Пашнєва В.Г.,

за участю секретаря -Гнатенко Г.А.,

розглянувши у загальному позовному порядку цивільну справу за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з позовом про стягнення про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що нежитлова будівля літ. А-2 загальною площею 753,5 кв.м. по АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності у розмірі 1/2 будівлі ОСОБА_2 (ідентифікаційний год НОМЕР_1 ) та у розмірі 1/2 будівлі ОСОБА_1 (ідентифікаційний код 2.83401686) на підставі договору купівлі-продажу №6049 від 23.11.2016, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Кошель Т.В.

Вивченням наявних документальних матеріалів та інформації виконавчих органів Харківської міської ради головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель встановлено, що згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на нежитлову будівлю літ. А-2 загальною площею 753,5 кв.м. по АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_2 (в розмірі 1/2 частина будівлі) та за ОСОБА_1 (в розмірі 1/2 частини будівлі) на підставі договору купівлі-продажу №6049 від 23.11.2016. Правовстановлюючі документи на земельну ділянку під вказаною нежитловою будівлею літ. А-2 по АДРЕСА_1 з моменту набуття права власності на будівлю до теперішнього часу належним чином не оформлені.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , незважаючи на п. 7 додатку до рішення Харківської міської ради №1472/19 від 27.02.2019, право власності або користування земельною ділянкою площею 0,0440 га для експлуатації та обслуговування належної їм на праві власності нежитлової будівлі літ. А-2 не оформлено, земельна ділянка використовується за відсутності документів на право власності (користування) земельною ділянкою, що є порушенням вимог земельного законодавства України.

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради листом №4240/0/226-19 від 21.03.2019 надано до місцевої прокуратури копії розрахунків безпідставно збережених коштів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за використання земельною ділянкою під нежитловою будівлею літ. А-2 загальною площею 753,5 кв.м. по АДРЕСА_1 з порушенням вимог земельного законодавства, а саме розрахунки безпідставно збережених коштів в загальній сумі 78806 грн.00 коп.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 02 травня 2019 року прийнято до розгляду вказану справу та відкрито провадження в спрощеному позовному провадженні.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 01 серпня 2019 року провадження у справі було зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду цивільної справи № 587/430/16ц, в ході розгляду якої вирішувалося питання щодо представництва в суді законних інтересів держави прокурором.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 16.10.2019 року провадження у справі поновлено.

04.06.2019 року надійшов відзив від ОСОБА_2 , в якому він просив відмовити у задоволені позову.

11.06.2019 року надійшла відповідь на відзив від представника Харківської міської ради.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити. Не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

Представник Харківської міської ради в судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач про дату розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових викликів зі зворотними повідомленнями на адресу реєстрації, які повернулися як отримані. Відповідача в тому числі було повідомлено про розгляд даної справи шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті суду.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Харківською місцевою прокуратурою № 1 встановлено, що згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно нежитлова будівля літ. А-2 загальною площею 753,5 кв.м. по АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності у розмірі 1/2 будівлі ОСОБА_2 (ідентифікаційний год НОМЕР_1 ) та у розмірі 1/2 будівлі ОСОБА_1 (ідентифікаційний код 2.83401686) на підставі договору купівлі-продажу №6049 від 23.11.2016, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Кошель Т.В.

Разом з тим, відповідно до п. 7 додатку до рішення Харківської міської ради №1472/19 від 27.02.2019 громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 продано земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:01:007:0037 загальною площею 0,1169 га із земель комунальної власності м. Харкова у спільну часткову власність з виділенням 1/2 частки земельної ділянки ОСОБА_2 та 1/2 частки земельної ділянки ОСОБА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. А-2 .

Проте, згідно з відомостями з публічної кадастрової карти України та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, речові права на земельну ділянку під вказаною нежитловою будівлею літ. А-2 по АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до теперішнього часу не зареєстровано.

Тобто, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з моменту набуття права власності на нежитлову будівлю літ. А-2 до теперішнього часу користуються земельною ділянкою під вказаною нежитловою будівлею по АДРЕСА_1 з порушенням вимог земельного законодавства, а саме без оформлення речових прав на вказану земельну ділянку та без сплати плати за землю в передбаченому законодавством розмірі.

Головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради ОСОБА_3 Р ОСОБА_4 В. у порядку ст. 189 ЗК України проведено комплекс перевірочних заходів щодо земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Вивченням наявних документальних матеріалів та інформації виконавчих органів Харківської міської ради головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель встановлено, що згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на нежитлову будівлю літ. А-2 загальною площею 753,5 кв.м. по АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_2 (в розмірі 1/2 частина будівлі) та за ОСОБА_1 (в розмірі 1/2 частини будівлі) на підставі договору купівлі-продажу №6049 від 23.11.2016. .Правовстановлюючі документи на земельну ділянку під вказаною нежитловою будівлею літ. А-2 по АДРЕСА_1 з моменту набуття права власності на будівлю до теперішнього часу належним чином не оформлені.

Проведеним на місцевості оглядом встановлено та зафіксовано в акті обстеження земельної ділянки від 20.03.2019, що земельна ділянка площею 0,0440 га по АДРЕСА_1 використовується для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. А-2 . Земельна ділянка на якій знаходиться вищезазначена будівля не огороджена. Межі земельної ділянки визначені відповідно до зовнішніх меж нежитлової будівлі літ. А-2 . Під час обстеження здійснювалася фотозйомка та складена план- схема обстеженої земельної ділянки.

Разом з тим, Харківською регіональною філією ДП Центр державного земельного кадастру Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру складено план зйомки земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , який листом №07/146 від 12.02.2019 надано до місцевої прокуратури.

Площа земельної ділянки, яка фактично використовується ОСОБА_2 та ОСОБА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. А-2 по АДРЕСА_1 визначена Харківською регіональною філією ДП Центр державного земельного кадастру Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та складає 0,0440 га. Межі земельної ділянки визначені відповідно до зовнішніх меж нежитлової будівлі літ.

А-2 без врахування прибудови до нежитлової будівлі літ. А-2 площа якої займає 0,0120 га. Саме вказану земельну ділянку ОСОБА_2 та ОСОБА_1 використовують без виникнення права власності (користування) та без сплати плати за землю в передбаченому законодавством розмірі.

Тобто, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , незважаючи на п. 7 додатку до рішення Харківської міської ради №1472/19 від 27.02.2019, право власності або користування земельною ділянкою площею 0,0440 га для експлуатації та обслуговування належної їм на праві власності нежитлової будівлі літ. А-2 не оформлено, земельна ділянка використовується за відсутності документів на право власності (користування) земельною ділянкою, що є порушенням вимог земельного законодавства України.

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради листом №4240/0/226-19 від 21.03.2019 надано до місцевої прокуратури копії розрахунків безпідставно збережених коштів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за використання земельною ділянкою під нежитловою будівлею літ. А-2 загальною площею 753,5 кв.м. по АДРЕСА_1 з порушенням вимог земельного законодавства, а саме розрахунки безпідставно збережених коштів в загальній сумі 78806,00 гривень.

Водночас, листом №4815/9/20-40-56-06-23 від 14.02.2019 ГУ ДФС в Харківській області повідомлено місцеву прокуратуру про те, що фізичні особи ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) станом на 01.02.2019 не перебувають на обліку як платники земельного податку і орендної плати за землю в ГУ ДФС у Харківській області (Холодногірський район) та не сплачують земельний податок/орендну плату за земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, відповідно до розрахунку Харківської міської ради за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті, становив 1 515, 50 грн. (який складається з нормативної грошової оцінки -54 650 грн., ставки річної орендної плати - 4,00%, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки - 1, відсотку строку оренди - 100,00%). Тобто, за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 - ОСОБА_2 мав би сплатити до бюджету 18 186, 00 гри. та ОСОБА_1 мала би сплатити до бюджету 18 186, 00 гри.

Відповідно до розрахунку Харківської міської ради за 2018 рік та 2 місяці 2019 року розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті, становив 1 515, 50 грн. (який складається з нормативної грошової оцінки - 454 650 грн., ставки річної орендної плати - 4,00%, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки - 1, відсотку строку оренди - 100,00%). Отже, за період з 01.01.2018 по 28.02.2019 ОСОБА_2 мав би сплатити до бюджету 21 217, 00 грн. та ОСОБА_1 мала би сплатити до бюджету 21 217, 00 грн.

Таким чином, всього за період з 01.01.2017 по 28.02.2019 ОСОБА_2 мав би сплатити до бюджету плату в розмірі 39 403, 00 гривень та ОСОБА_1 мала би сплатити до бюджету 39 403, 00 гривень. Загальна сума безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів складає 78 806, 00 гривень. Саме цю суму не отримав позивач, але міг би отримати в разі укладення між ним і відповідачами договору оренди землі.

За таких обставин матеріалами справи підтверджений факт використання відповідачем земельної ділянки без достатньої правової підстави.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як вбачається із положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Позивач, звертаючись до суду з відповідним позовом, як на правову підставу своїх вимог послався на положення статей 1212- 1214 Цивільного кодексу України, а обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення 78806,00 грн., зауважив, що ця сума є сумою несплаченої відповідачем орендної плати за використання земельної ділянки, яка перебуває у власності Харківської міської ради, без укладення договору оренди за період із 01.01.2017 року по 28.02.2019 року, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду, чим позивачеві завдано збитки у виді неодержаної орендної плати за землю.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України досить широко визначає підстави виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

У зобов`язанні з безпідставного набуття, збереження майна підлягають доведенню: а) факт набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, б) відсутність для цього підстав, встановлених договором, законом або іншими правовими актами, в) вартість безпідставного збагачення.

Тягар доказування відсутності підстав для збереження майна лежить на власнику майна. При цьому, під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Таким чином, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшує вартість власного майна, а позивач (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок позивача.

Згідно з ч. 2ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, обов`язок сплатити суму безпідставного збагачення виникає в силу самого факту такого збагачення і не залежить від того чи стало воно результатом поведінки набувача чи потерпілого або третіх осіб, або сталось поза волею останніх. При цьому має значення лише сам об`єктивний результат: наявність безпідставного збагачення.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом пункту 4 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовується також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності.

На відміну від зобов`язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за пунктом 4 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України вина не має значення, оскільки важливий сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Відповідно до ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

У справі, що розглядається, судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , правомірно володіючи майном - нежитловою будівлею, користуються спірною земельною ділянкою.

Оскільки відповідачі не є власниками спірної земельної ділянки та, як вже було зазначено судом, не можуть бути постійним землекористувачем, а тому, не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. Таким чином єдиною формою здійснення оплати за користування спірною земельною ділянкою для відповідача є орендна плата.

Частиною 14.1.136 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки комунальної власності це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

При цьому, відповідачі належні дії, спрямовані на оформлення права власності або права на постійне землекористування вказаною ділянкою не вчинили.

Та з часу виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник й обов`язок укласти та зареєструвати договір оренди на спірну земельну ділянку.

Протягом тривалого часу цього обов`язку відповідач не виконував, а отже без законних підстав зберігав у себе майно - кошти за оренду землі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 року по справі № 3-1345гс16.

Розмір доходу відповідача було розраховано позивачем як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Із розрахунку неотриманого доходу, долученого до матеріалів справи, вбачається, що даний розрахунок здійснено з урахуванням загальної площі земельної ділянки, що фактично зайнята відповідачем. Цей розмір розрахований відповідно до фактичного користування та огородження. Також з розрахунку вбачається, що сума, яка заявлена до стягнення, розрахована як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачуються за регульованою ціною, встановленою для даної земельної ділянки, при цьому, дана сума визначена шляхом помноження вартості одного квадратного метру спірної земельної ділянки (відповідно до проведеної та затвердженої нормативно-грошової оцінки земель м. Харкова станом на рік розрахунку) на всю площу земельної ділянки, що використовується ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також на розмір ставки орендної плати за земельну ділянку .

Вказаний розрахунок зроблений позивачем за період використання відповідачем земельної ділянки у період з 01.01.2017 року по 28.09.2019 року у сумі 78806,00 грн .

Перевіривши правильність визначення позивачем розміру доходу, суд зазначає, що при складанні розрахованих сум позивачем вірно розраховано загальну суму безпідставно набутого майна.

Також слід зазначити, що перехід до особи права власності на нерухоме майно, надає останній право на оформлення відносин землекористування, реалізація якого виражається в укладенні сторонами договору та виникненні у такої особи обов`язку внесення орендної плати власнику земельної ділянки.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федоренко проти України від 30.06.2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути існуючим майном або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Предметом позову в цій справі є стягнення грошових коштів, належних до сплати за користування земельною ділянкою за звичайних умов (в разі оформлення договірних відносин відповідачем), втім не сплачених відповідачем, що пов`язується із втратою позивачем як потерпілою особою цього ж майна (грошових коштів).

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт відсутності будь-яких активних дій з боку відповідача, направлених на оформлення орендних правовідносин, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під вказане вище визначення Європейського суду з прав людини виправдане очікування щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Суд зазначає, що відновлення порушених прав міської ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

У зв`язку з тим, що позивачем доведена, у відповідності до вимог ст. 56 Цивільного процесуального кодексу України, обґрунтованість звернення до суду, за наявності порушення інтересів держави, необхідністю їх захисту, визначені підстави для звернення до суду, позивач є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 80, 81, 141, 263-265, 268, 274-279, 280, 289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , і.п.н. НОМЕР_3 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 на користь Харківської міської ради ( майдан Конституції,7 м.Харків, 61003 код ЄДРПОУ 04059243, р/р НОМЕР_4 , банк: ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999649, код платежу 24062200) кошти у розмірі 39403,00 грн.( тридцять дев`ять тисяч чотириста три ) грн.

Стягнути з ОСОБА_5 , і.п.н. НОМЕР_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 на користь Харківської міської ради ( майдан Конституції,7 м.Харків, 61003 код ЄДРПОУ 04059243, р/р НОМЕР_4 , банк: ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999649, код платежу 24062200) кошти у розмірі 39403,00 грн. ( тридцять дев`ять тисяч чотириста три) грн.

Стягнути з ОСОБА_5 , і.п.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , і.п.н. НОМЕР_3 , що мешкають за адресою: АДРЕСА_2 на користь прокуратури Харківської області, (код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету 2800) суму сплаченого судового збору в розмірі 1921, 00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 копійок) в рівних частках, тобто по 960,50 грн. з кожного. (дев`ятсот шістдесят гривень 50 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м.Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня оголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 27.02.2020 року.

Суддя В.Г. Пашнєв