Постанова

від 25.02.2020 по справі 182/7775/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2495/20 Справа № 182/7775/19 Суддя у 1-й інстанції - Рунчева О. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 року м.Кривий Ріг

Справа № 182/7775/19

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

секретар судового засідання: Голуб О.О.

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадженняапеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Василишин Роман Миколайович, на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2019 року , яка ухвалена суддею Рунчевою О.В. у місті Нікополі Дніпропетровської області (відомості про дату складення повного тексту ухвали матеріали справи не містять), -

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 та його представник - адвокат Василишин Р.М. звернулись до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Разом з позовом ними подано до суду заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на 1/4 частину квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та грошові кошти, що знаходяться на рахунках ТОВ Юридична компанія Легал-Еджен , ідентифікаційний уод юридичної особи 40074874 та будь-яке майно, що належить ОСОБА_2 , де б воно не знаходилось, в розмірі, що відповдіає розміру позову, а сааме 259 259,00 грн., еквівалентній 10 000,00 доларів США згідно офіційних даних НБ України, на момент прийняття рішення за позовом, 3% річних від простроченої заборгованості, індексу інфляції за весь час прстрочення, судові витрати по справі, грошові кошти на відшкодування моральної шкоди.

Вимоги мотивують тим, що 12 квітня 2018 року позивач уклав з відповідачем договір позики, який укладений у письмовій формі у вигляді розписки. Позивач ОСОБА_1 передав відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 259 259, 00 грн., з умовою їх повернення до 10 липня 2018 року, в сумі еквівалентній 10 000,00 доларів США. ОСОБА_2 на теперішній час не повернув кошти, в зв`язку з чим було порушено право позивача на користування власними котами. Таким чином у позивача є підстави вважати, що така позиція відповідача може ускладнити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2019 року у задоволенні заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Василишин Р.М., просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову повністю, посилаючись на те, що висновки суду щодо відмови у задоволення заяви є необґрунтованими. Накладення арешту на ј квартири, яка належить відповідачу на приватній спільній частковій власності, ніяк не буде перешкоджати іншим власникам зазначеної квартири використовувати або розпоряджатись своїми частками, оскільки обмеження, пов`язані з арештом частки майна, що належить відповідачу не впливають на інші частки цього майна. Також вважає, що оскільки відповідач є засновником та керівником ТОВ Юридична компанія Легал-Еджент , інших найманих співробітників не має, тому арешт грошових коштів на рахунках не призведе до не сплати заробітної плати найманим працівникам чи обмеження права інших осіб, тобто, грошові кошти, що є на рахунках підприємства знаходяться у розпорядженні відповідача і є його власністю, які в свою чергу за бажанням відповідача можуть бути спрямовані позивачеві для погашення боргу, при тому що він уникає виконувати грошове зобов`язання.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 та його представника - адвоката Василишина Р.М., які, кожен окремо, наполягали на задоволені апеляційної скарги та просили її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог про забезпечення позову та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що накладення арешту на 1/4 частину зазначеної квартири, яка належить відповідачу на праві приватної спільної часткової власності, призведе до порушення прав співвласників, крім того, накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках ТОВ "Юридична компанія "Легал-Еджент", на думку суду, буде перешкоджати господарській діяльності відповідача.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі ст.ст. 1, 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Частиною другою статті 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно утруднити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.

Тож метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

З урахуванням особливостей мети забезпечення позову, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів учасників справи чи інших осіб.

Згідно з ч.1 п.1-10 ст.150 ЦПК України забезпечується:1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

При цьому, в пунктах третьому та четвертому вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року судам роз`яснено, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Судам слід ураховувати, що у справах окремих категорій позови можна забезпечувати за допомогою спеціальних заходів, які регулюються нормами відповідних законів.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Суд не повинен вживати таких заходів забезпечення позову, які пов`язані із втручанням у внутрішню діяльність господарських товариств.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Таким чином, законодавець зобов`язав суд при вирішенні питання щодо забезпечення позову з`ясовувати ряд обставин, в тому числі обставини, які б виключили можливість при вирішенні вказаного питання перешкоджати господарській діяльності юридичної особи, порушення прав третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ГК України суб`єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин (ч. 2 ст. 20 ГК України).

Доводи апеляційної скарги про те, що, оскільки, відповідач є засновником та керівником ТОВ Юридична компанія Легал-Еджент , тобто, грошові кошти, що є на рахунках підприємства знаходяться у розпорядженні відповідача і є його власністю, та те, що суд першої інстанції неправомірно відмовив в цій частині заяви з огляду на те, що накладення арешту на грошові кошти на рахунках буде перешкоджати господарській діяльності відповідача, колегія суддів не бере до уваги, оскільки ці вимоги позивача направлені на перешкоджання господарської діяльності, що є неприпустимим в розумінні задекларованих ч. 1 ст. 6 ГК України принципів господарювання із заборони незаконного втручання органів державної влади у господарські відносини, на що слушно звернув увагу суд першої інстанції.

Як вбачається із змісту позовної заяви та заяви про забезпечення позову, такий процесуальний захід - як накладення арешту на 1/4 частину квартири, яка належить відповідачу на праві приватної спільної часткової власності викликаний не виконанням грошового зобов`язання.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись із висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на 1/4 частину зазначеної квартири, оскільки це обмеження призведе до порушення прав співвласників, з огляду на наступне.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав уважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, що в силу положень ст. ст. 149-153 ЦПК України свідчить про обґрунтованість поданої заяви про накладення арешту на частину квартири.

При цьому, обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав співвласників квартири, оскільки обмежується лише можливість відповідача розпоряджатися частиною своєї квартири.

На думку колегії суду, в частині вимог заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/4 частину квартири відповідача підлягає задоволенню, оскільки застосований судом вид забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно є достатнім та співмірним із заявленими позовними вимогами, тому ухвала суду в цій частині підлягає скасуванню та частковому задволенню у цій частині.

В зв`язку з чим, колегія суддів приймає до уваги посилання апеляційної скарги на те, що накладення арешту на 1/4 квартири, яка належить відповідачу на праві приватній спільній частковій власності, ніяк не буде перешкоджати іншим власникам зазначеної квартири користовуватися або розпоряджатись своїми частками.

Таким чином, вирішуючи питання по поданій заяві про забезпечення позову, суд першої інстанції вищенаведеним обставинам та нормам цивільно-процесуального закону не надав відповідної уваги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду в частині відмови в накладені арешту на 1/4 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 - скасуванню з постановленням нової ухвали про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки, на переконання колегії суддів, адекватним та достатнім заходом забезпечення даного позову, який у повній мірі забезпечить виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог та не призведе до порушення прав ОСОБА_1 буде заборона відчуження ј частини квартири, яка належить відповідачу на на праві приватній спільній частковій власності.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст. ст. 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Василишин Роман Миколайович, - задовольнити частково.

Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2019 року скасувати в частині відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/4 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та ухвалити в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення заяви в цій частині.

Заборонити відчуження 1/4 частини квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності.

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 лютого 2020 року.

Головуючий:

Судді: