Постанова

від 27.02.2020 по справі 126/1406/18

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 126/1406/18

Провадження № 22-ц/801/274/2020

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Губко В. І.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 рокуСправа № 126/1406/18м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя - доповідач),

суддів Ковальчука О. В., Якименко М. М.,

секретар судового засідання Куленко О. В.

учасники справи:

позивач (особа яка подала апеляційну скаргу) Приватне сільськогосподарське

підприємство Еліта ,

відповідач ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фермерське господарство ВЛОМ ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства Еліта на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 22 листопада 2019 року, постановлене у складі судді Губко В. І. в м. Вінниці, повне судове рішення складено 02 грудня 2019 року,-

в с т а н о в и в:

25 травня 2018 року ПСП Еліта звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фермерське господарство ВЛОМ про визнання договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) недійсним, у якому ставило вимогу визнати недійсним договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) № 1 від 26 травня 2017 року укладений між ОСОБА_1 та фермерським господарством ВЛОМ , зареєстрований державним реєстратором Бершадської міської ради Вінницької області 13 червня 2017 року та скасувати державну реєстрацію речового права.

Обґрунтовуючи позов, ПСП Еліта зазначило, що 05 лютого 2005 року між ПСП Еліта та ОСОБА_2 був укладений Договір оренди земельної ділянки, яка належала їй на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серія НОМЕР_1 , терміном на п`ять років та зареєстрований 03 листопада 2005 року. Протягом дії договору позивач належним чином та відповідно до умов укладеного між сторонами договору, виконував свої обов`язки орендаря. У 2006 році ОСОБА_2 померла. Протягом 2006-2016 років земельну ділянку, що належала ОСОБА_2 ніхто не успадкував і спадкоємці до позивача не звертались. Позивач протягом даного періоду використовував земельну ділянку на підставі договору оренди земельної ділянки та закону України Про оренду землі та депонував орендну плату.

27 квітня 2018 року позивач дізнався про підписання договору № 1 про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 26 травня 2017 року між ОСОБА_1 та фермерським господарством ВЛОМ , за яким відповідач передала в оренду земельну ділянку кадастровий номер земельної ділянки 0520483600:10:001:0245, яка раніше належала ОСОБА_2 на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серія НОМЕР_1 . Договір емфітевзису було зареєстровано 13 червня 2017 року.

Для перевірки достовірності даних позивач 02 травня 2018 року замовив Інформаційну довідку №, з якої дізнався про те що відповідач після смерті своєї матері прийняла спадщину ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину № 1622 виданого 14 грудня 2016 року приватним нотаріусом Бершадського районного нотаріального округу Гонтарук T. І. Право власності на земельну ділянку за нею було зареєстровано державним реєстратором Бершадської міської ради Вінницької області 24 травня 2017 року.

Позивач вважає, що договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), №1 від 26 травня 2017 року був укладений з порушенням чинного законодавства, з наступних підстав:

- на підставі ч. 5 ст. 31 Закону України Про оренду землі особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 Земельного кодексу України, що відповідач не зробила;

- відповідно до ч. 1 ст. 777 ЦК України наймач який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Позивач добросовісно виконував обов`язки орендаря, депонував орендну плату за всі роки, які спадщина не була прийнята і виплатив її спадкоємцю. Вважає, що укладення оспорюваного договору позбавляє його права, передбаченого частиною першою статті 33 Закону України Про оренди землі , на переважне право укладення договору оренди землі на новий строк.

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 22 листопада 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що судом не встановлено порушень вимог чинного законодавства при укладенні договору емфітевзису та не встановлено порушення прав позивача, оскільки переважне право орендаря може існувати лише у випадку наявності інших претендентів на укладення договору оренди одного й того ж майна (в даному випадку спірної земельної ділянки), а не інших договорів, зокрема, договору емфітевзису, та за наявності пропозицій інших господарюючих суб`єктів, що містять умови, рівні з умовами особи, що наділена переважним правом. Окрім того, позивач сам вказав, що земля перебувала у нього в оренді з 2205 по 2016 рік, а тому на момент укладення оспорюваного договору позивач вже не використовував земельну ділянку як орендар, договір оренди припинився. Суд не прийняв визнання позову з боку ОСОБА_1 , оскільки таке визнання суперечить нормам закону.

З таким рішенням не погодилося ПСП Еліта , 21 грудня 2019 року подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Основні доводи апеляційної скарги аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві та зводяться до того, що суд невірно оцінив фактичні обставини справи та дійшов необґрунтованого висновку, що на час реєстрації права власності на спадщину земельна ділянка позивачем вже не використовувалась та договір оренди фактично було припинено. ОСОБА_1 порушила права позивача, не повідомивши про набуття права власності на земельну ділянку, тому він не міг використати своє переважне право на укладення договору оренди на новий строк. Вони добросовісно використовували земельну ділянку, як дізналися про спадкоємця, то виплатили депоновану орендну плату за всі роки використання землі. Також зазначає, що 17 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду І інстанції із заявою про визнання позову ПСП Еліта в повному обсязі, однак ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 23 квітня 2019 року безпідставно відмовлено у прийнятті судом визнання позову.

Від ФГ ВЛОМ надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить апеляційну скаргу ПСП Еліта залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Від ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу, впродовж встановленого апеляційним судом строку, не надійшов.

В судове засідання апеляційного суду представник позивача не з`явився, позивач надіслав клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку із зайнятістю свого представника у іншому судовому засіданні. Це клопотання було відхиллено судом з тих мотивів, що позивач був завчасно(17.02.2020 року) повідомлений про день судового розгляду, а відкладення судового розгляду призведе до порушення строків розгляду справи, так як апеляційне провадження відкрито 28.12.2019 року, а клопотання про продовження строку розгляду від сторін не надходило. Відповідач ОСОБА_1 та третя особа ФГ ВЛОМ в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, причини неявки суду не повідомили.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до наступних висновків.

По справі встановлено наступні обставини, що не оспорюються:

05 лютого 2005 року між позивачем та ОСОБА_2 та ПСП Еліта укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_2 передала в оренду ПСП Еліта належну їй земельну частку (пай), з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в межах Осіївської сільської ради. Договір підписаний сторонами та зареєстрований у Осіївській сільській раді Бершадського району 03.11.2005 року. Пунктом 2.3 укладеного договору оренди передбачено, що договір укладено строком на п`ять років (а.с. 17).

У 2006 році власник земельної ділянки, з яким позивач уклав договір оренди, ОСОБА_2 померла, свідоцтво про право на спадщину видано на ім`я ОСОБА_3 14.12.2016 року та 24.05.2017 року за індексним номером 35377273 25 за ОСОБА_1 було зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0520483600:10:001:0245(а.с. 18).

26 травня 2017 року між ОСОБА_1 та ФГ ВЛОМ укладений договір № 1 про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) (а.с. 90 - 92). Предметом, договору емфітевзису є належна на праві власності ОСОБА_1 земельна ділянка площею 2,8378 гектара, розташована на території Осіївської сільської ради Бершадського району Вінницької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 0520483600:10:001:0245, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 12582921056204, речове право зареєстровано 24 травня 2017 року (а.с. 90- 93).

Право користування земельною ділянкою за ФГ ВЛОМ (емфітевзис) зареєстровано 13.06.2017 року (а.с. 18 на звороті).

Між сторонами виник спір з приводу переважного права орендаря на пролонгацію договору оренди із спадкоємцем орендодавця.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (частина 1 статті 93 ЗК України).

Укладаючи договір оренди землі 05.02.2005 року, ОСОБА_2 передала в оренду земельну частку (пай).

Порядок укладення договорів оренди земельної частки (паю) урегульовано розділом 10 Перехідні положення ЗК України, Указом Президента України від 3 грудня 1999 року № 1529/99 Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки та постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 року № 119 Про затвердження Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю).

Як вбачається із змісту зазначених положень законодавства, з часу отримання державного акта на право приватної власності на землю власник сертифіката на право на земельну частку (пай) набуває статусу власника конкретної земельної ділянки, тобто змінюється як предмет оренди, так і статус орендодавця (п. 17 розділу 10 Перехідні положення).

Таким чином, договір оренди земельної частки (паю) та договір оренди земельної ділянки є самостійними договорами з різним предметом і сторонами, оскільки за договором оренди земельної частки (паю) предметом договору є земельна частка (пай), а сторонами власник сертифіката на цей пай та його орендар. За договором оренди земельної ділянки предметом є конкретна земельна ділянка, яка має ідентифікуючі ознаки, а сторонами власник земельної ділянки та орендар земельної ділянки.

Згідно зі ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Пунктом 2.3. Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 року № 5, визначено, що в разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) зобов`язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства.

За таких обставин, з моменту виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) з відповідним кадастровим номером та реєстрацію права власності на землю за ОСОБА_1 24.05.2017 року як за спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , сертифікат, на підставі якого було укладено 05.02.2005 року договір оренди землі між ОСОБА_2 та ПСП Еліта , утратив чинність, а укладений між сторонами договір оренди земельної частки (паю), є припиненим.

Відтак, оскільки у 2017 році ( після присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці, тобто формування її як об`єкта цивільних права) змінився предмет оренди та статус сторін договору оренди, то договір оренди від 2005 року (укладений щодо земельної частки (паю)) припинився, а відтак і строк дії договору оренди від 05.02.2005 року, укладений між ОСОБА_2 та ПСП Еліта закінчився у день, коли фізична особа-спадкоємець ОСОБА_1 зареєструвала право власності на земельну ділянку (24.05.2017 року). Саме із цього моменту вона як власник має право на свій розсуд розпоряджатися належним їй майном. Тому, користуючись своїм правом, власник земельної ділянки ОСОБА_1 уклала новий договір оренди землі з ФГ Влом , не порушуючи законодавства та прав попереднього орендаря (позивача). З цих же підстав (оскільки змінився об`єкт оренди та правові підстави належності землі, договір оренди земельної частки (паю та договір оренди землі є відмінними за об`єктомм та суб`єктним складом), не може йтися про право на поновлення строку оренди, так як воно припинилося.

На зазначені обставини суд першої інстанції уваги не звернув, невірно визначився з характером спірних правовідносин та не застосував норми матеріального права, які регулюють дані правовідносини, що призвело до помилкової та необґрунтованої мотивації, що договір оренди земельної частки (паю) був припинений на момент набуття відповідачем права власності на землю в зв`язку з невикористанням земельної ділянки позивачем та що договір оренди землі та договір емфітевзису за своєю природою є різними , а тому не може йтися про пролонгацію.

Отже, доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження, подана апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а оскаржуване рішення - зміні (ст. 376 ЦПК України).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Еліта задовольнити частково.

Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 22 листопада 2019 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Т. М. Шемета

Судді О. В. Ковальчук

М. М. Якименко

Повне судове рішення складено 27 лютого 2020 року.