Рішення

від 25.02.2020 по справі 280/5480/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 лютого 2020 року (16 год.36 хв.)Справа № 280/5480/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Конишевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бойко К.О.,

представників сторін:

позивача- Компанець М.Б.,

відповідача -Кузнецова Ю.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БІЗНЕС -ПЛАЗА (69035, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, 159)

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, 166)

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю БІЗНЕС -ПЛАЗА (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд: Визнати протиправним та скасувати рішення Вознесенівського управління у м. Запоріжжі ГУ ДФС у Запорізькій області, оформлене повідомленням № 5751/10/08-01-50-01 від 05.03.2018, про невизнання податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2017 рік (реєстраційний номер 9299265044 від 27.02.2018) та звіту про фінансові результати за 2017 рік (реєстраційний номер 9299265041 від 27.02.2018) TOB Бізнес-Плаза податковою звітністю.

Ухвалою суду від 13.11.2019 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та встановлено відповідачу термін для усунення недоліків. Позивачем через канцелярію суду надані документи на виконання ухвали суду, якими були усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 02.12.2019 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 19.12.2019.

Протокольною ухвалою суду від 19.12.2019 відкладено підготовче засідання на 20.01.2020.

Ухвалою суду від 20.01.2020 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 11.02.2020.

Протокольною ухвалою суду від 11.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 25.02.2020.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі,зокрема зазначив, що звітність відповідачем була прийнята, даний факт підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями про прийняття звітності та листом відповідача № 28904/10/08-01-12-04-11 від 22.05.2019. Зокрема стверджує, що одержання або неодержання квитанції про прийняття фінансової звітності від органу державної статистики не мало жодного правового значення для визнання такої звітності органом доходів та зборів.

Наступним аргументом позивача є те, що неподання статистичних даних не є підставою для невизнання податкової звітності платника податків. Крім того акцентує увагу на тому, що в супереч приписам податкового законодавства України, орган статистики не приймає звіт про фінансові результати позивача за 2017 рік та стверджує про необхідність проведення реєстрації електронного підпису у органах статистики для здійснення електронного звітування до органів статистики. Також підставою для задоволення позову вважає пропущений відповідачем строк розгляду скарги позивача. Позов просить задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема зазначив про невідповідність електронного цифрового підпису осіб які подавали звітність. Також вважає, що позивачем порушений порядок подання фінансова звітність, який є додатком до податкової декларації з податку на прибуток. В задоволені позовної заяви просить відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

ТОВ БІЗНЕС-ПЛАЗА зареєстровано Реєстраційною службою Запорізького міського управління юстиції 03.04.2015, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №1 103 102 0000 037858.

Як платник податків позивач перебуває на обліку у Запорізькій об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області за № 082915046100.

Господарська діяльність позивача полягає у купівлі та продажу власного нерухомого майна; надання в оренду й експлуатацію нерухомого майна.

27.02.2018 позивачем, засобами електронного зв`язку через автоматизовану систему Єдине вікно подання електронних документів ДФС України, подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2017 рік та фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 2017 рік, які засвідчені електронними цифровими підписами посадових осіб підприємства. При цьому, відповідачем прийнято податкову декларацію та фінансовий звіт, на підтвердження чого заявником через електронний кабінет отримано квитанції № 2 про прийняття податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2017 рік та фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2017 рік.

Водночас, фінансовий звіт позивача не прийнято органом статистики, із посиланням на недійсність сертифікату електронного цифрового підпису.

28.02.2018 позивачем, засобами електронного зв`язку, повторно надіслано відповідачу фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 2017 рік, що є невід`ємною частиною податкової декларації.

05.03.2018 відповідачем винесено оскаржуване рішення про невизнання податкової звітності, яке оформлено повідомленням № 5751/10/08-01-50-01, згідно якого декларацію позивача з податку на прибуток підприємств за 2017 рік (реєстраційний номер 9299265044 від 2/27/2018) не визнана як податкова звітність.

Позивач вказує на порушення відповідачем вимог діючого законодавства, а саме: 46.1, п. 46.2 ст.46, п. 48.1 ст. 48 Податкового кодексу України. Рішення відповідача про невизнання податкової звітності обґрунтовано неподанням фінансового звіту за 2017 рік, що є додатком до податкової декларації та її невід`ємною частиною.

З матеріалів справи судом встановлено, що звітність TOB Бізнес-Плаза (код 39728068) була прийнята, що підтверджується:

-квитанцією №2 від 27.02.2018, реєстраційний № 9299265044 , щодо подання декларації з податку на прибуток за 2017 рік ;

-квитанцією №2 від 27.02.2018, реєстраційний № 9299265041 та квитанцією №2 від 28.02.2018, реєстраційний №9299355827). Щодо подання фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва.

Відповідно до листа відповідача № 28904/10/08-01-12-04-11 від 22.05.2019, останній зазначає про прийняття поданої позивачем фінансової звітності.

20.03.2018 позивачем подано відповідачу лист вих. № 20-03/1, яким повідомлено про помилковість доводів оскарженого рішення, вказано про отримання квитанцій № 2. Зазначений лист залишено відповідачем без реагування, рішення про невизнання податкової звітності скасовано не було.

20.03.2019 відповідачем складено акт № 741/08-01-50-06/39728068 Про результати камеральної перевірки податкової звітності декларації з податку на прибуток підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю БІЗНЕС-ПЛАЗА (код ЄДРПОУ 39728068) за 2018 рік.

В акті зазначено про те, що позивачем станом на 20.03.2019 податкова декларація з податку на прибуток за 2017 рік та фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 2017 рік до Вознесенівського управлінні у м.Запоріжжі ГУ ДФС у Запорізькій області не подано.

15.04.2019 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0045645006 форми П , яким Товариству з обмеженою відповідальністю БІЗНЕС-ПЛАЗА (код ЄДР 39728068) зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 477 308 (чотириста сімдесят сім тисяч триста вісім) гривень 00 копійок. Зазначене податкове повідомлення - рішення не є предметом розгляду у даній справі.

10.07.2019 рішення Вознесенівського управління у м. Запоріжжі Головного управління ДФС у Запорізькій області від 05.03.2018 вих. №5751/10/08-01 про невизнання податкової звітності було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, однак скарга була залишення без задоволення.

Вважаючи рішення від 05.03.2018 вих. №5751/10/08-01 протиправним позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи оцінку правовідносинам які виникли, суд керувався наступним.

Підпунктом 49.18.6. пункту 49.18. статті 49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на прибуток для податкової декларації, яка розраховується наростаючим підсумком за рік - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог статті 137 цього Кодексу.

Фінансова звітність, що складається та подається відповідно до цього пункту є додатком до податкової декларації з податку на прибуток та її невід`ємною частиною.

Відповідно до пункту 48.1 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Згідно пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до пункту 49.3 статті 49 Податкового кодексу України (в редакції на час спірних правовідносин) податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв`язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв`язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

Пункт 49.8 статті 49 Податкового кодексу України встановлює, що прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:

49.9.1. за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв`язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою;

49.9.2. у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Відповідно до пункту 49.10 статті 49 Податкового кодексу України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється.

Пункт 49.11 статті 49 Податкового кодексу України встановлює, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:

49.11.1. у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв`язку, - протягом п`яти робочих днів з дня її отримання;

49.11.2. у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

49.12. У разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

49.12.1. подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

49.12.2. оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Пункт 49.13 статті 49 Податкового кодексу України встановлює, що у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Згідно пункту 49.15 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв`язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Пунктами 48.3 і 48.4 статті 48 Податкового кодексу України встановлено вимоги до реквізитів податкової декларації.

На підставі викладеного, системний аналіз вказаних положень Податкового кодексу свідчить про те, що податковим органом може бути відмовлено у прийнятті податкової декларації, поданої платником податків у встановленій законом формі засобами електронного зв`язку, у зв`язку із недійсним електронним цифровим підписом (пункт 49.3) або у зв`язку із відсутністю обов`язкових реквізитів (пункт 49.15).

Тобто, підставою для невизнання податкової декларації податковою звітністю є такі її дефекти, які впливають на порядок адміністрування податку.

Інших підстав для відмови у прийнятті податкової декларації, поданої в електронній формі засобами електронного зв`язку, Кодекс не передбачає. При цьому, закон прямо встановлює обов`язок контролюючого органу зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання (пункт 49.9) та одночасно забороняє відмовляти у прийнятті податкових декларацій з будь-яких причин, не визначених цією статтею (пункт 49.10).

Судом встановлено, що факт прийняття поданої позивачем фінансової звітності підтверджується листом відповідача № 28904/10/08-01-12-04-11 від 22.05.2019. Крім того, аргументи відповідача щодо неподання позивачем фінансової звітності з податку на прибуток підприємств за 2017 рік спростовуються квитанцією № 2 про прийняття податковим органом такої звітності.

Щодо неприйняття звіта держаною службою статистики, судом встановлено наступне.

В оскарженому рішенні вказано, що фінансові звіти суб`єкта малого підприємництва за 2017 рік по ТОВ Бізнес-Плаза , надані засобами електронного зв`язку 27.02.2018 №9299265041 та 28.02.2018 №9299355827 невизнані, як податкова звітність з причин невірний підпис - сертифікат відсутній в базі сертифікатів .

Відповідно до Закону України Про державну статистику від 17 вересня 1992 року N 2614-XII цей Закон регулює правові відносини в галузі державної статистики, визначає права і функції органів державної статистики, організаційні засади здійснення державної статистичної діяльності з метою отримання всебічної та об`єктивної статистичної інформації щодо економічної, соціальної, демографічної та екологічної ситуації в Україні та її регіонах і забезпечення нею держави та суспільства.

Суд погоджується з правовою позицією позивача, що в розумінні Податкового кодексу України, так і відповідно до Закону України Про державну статистику , органи статистики не є контролюючими. При цьому, Податковий кодекс України не регулює суспільні відносин у сфері взаємовідносин суб`єктів господарювання із органами державної статистики.

Крім того, пунктом 2 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 28.02.2000 №419, передбачено, що платники податку на прибуток у визначених законом випадках подають органам доходів і зборів у порядку, передбаченому Податковим кодексом України для подання податкової декларації, проміжну (I квартал, перше півріччя, дев`ять місяців) та річну фінансову звітність.

Статтею 186-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено відповідальність за неподання суб`єктом господарювання органам державної статистики даних для проведення державних статистичних спостережень.

Таким чином, неподання суб`єктом господарювання фінансового звіту до органу статистики може становити склад адміністративного правопорушення. З аналізу норм Податкового кодексу України, судом встановлено, що відповідальність за такі порушення не передбачена а відтак, неподання статистичних даних не є підставою для невизнання податкової звітності платника податків.

Відповідно до листа Державної служби статистики України вих. №04.3-09/2-19 від 04.06.2019 (Том 1 а.с. 197), неприйняття органом статистики звіту про фінансові результати позивача за 2017 рік ґрунтується на тому, що звітність підписана незареєстрованим у СЕЗ електронним підписом Грищук А.О., пр. цьому посилається не на відсутності сертифіката ЕЦП у Грищук А.О. в базі сертифікатів АЦСК Акредитований центр сертифікації ключів ІДД ДФС , а на вимозі проведення реєстрації кваліфікованого електронного підпису посадових осіб респондента у органах статистики для здійснення електронного звітування до органів статистики.

Відповідно до приписів пункту 3.7 розділу ІІІ Порядку подання електронної звітності до органів державної статистики від 12.01.2011 № 3 затвердженого наказом Держкомстату від 12.01.2011 № 3 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 березня 2011 року за № 408/19146 для подання електронного звіту до адресата звітності респонденту необхідно мати, зокрема, чинні посилені сертифікати відкритих ключів, сформованих акредитованим центром сертифікації ключів для уповноважених посадових осіб респондента, підписи яких є обов`язковими для державної статистичної та/або фінансової звітності на папері, надійний засіб ЕЦП.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 розділу V Порядку подання електронної звітності до органів державної статистики № 3 під час взаємодії респондент повинен, зокрема: б) накласти ЕЦП на електронний звіт за допомогою надійного засобу ЕЦП посадових осіб: для фінансової звітності: ЕЦП посадових осіб, які передбачені для фінансової звітності відповідно до чинного законодавства України у сфері бухгалтерського обліку.

Згідно положень п. 6.3. розділу VІ Порядку подання електронної звітності до органів державної статистики № 3 підставою для прийняття ЦОЕЗ електронного звіту до оброблення є:

-цілісність та підтвердження легітимності ЕЦП посадових осіб респондента, підписи яких є обов`язковими для звітів у паперовому вигляді, накладених за допомогою надійних засобів ЕЦП відповідно до вимог Закону України "Про електронний цифровий підпис";

-відповідність уніфікованому формату;

-позитивні результати вхідного контролю даних електронного звіту.

Відтак, жодний нормативно-правовий акт, у тому числі, Порядок подання електронної звітності до органів державної статистики № 3, не передбачає здійснення додаткової реєстрації електронного підпису у системі електронної звітності Державної служби статистики України.

Таким чином, суд вважає, що орган статистики не мав передбачених законом підстав для неприйняття звіту про фінансові результати позивача за 2017 рік, що також підтверджується фактом прийняття такої звітності відповідачем.

Крім того, позивач зазначив про те, що ним, у зв`язку з не прийняттям в електронному вигляді звіту, до органу статистики був поданий звіт у паперовому вигляді.

Зокрема слід зазначити, що факт прийняття 27.02.2018 та 28.02.2018 (квитанції № 1 та квитанції № 2) відповідачем електронних документів позивача свідчить про те, що відповідного до даних онлайн-сервісу АЦСК ДФС посилені сертифікати електронних цифрових підписів посадових осіб позивача були чинними на момент їх накладення.

Основні організаційно-правові засади обміну електронними документами між суб`єктами електронного документообігу визначено Порядком обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 06.06.2017 року № 557 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.08.2017 року за № 959/30827 (надалі - Порядок №557).

Відповідно до пункту 3 Порядку №557 автор створює електронні документи в електронному та паперовому вигляді, із зазначенням всіх обов`язкових реквізитів та з використанням надійного засобу ЕЦП.

Створення електронного документа завершується накладанням на нього ЕЦП підписувача (підписувачів), електронної печатки (за наявності), як передбачено для аналогічного документа в паперовому вигляді.

Послуги ЕЦП можуть бути отримані у будь-якому акредитованому центрі сертифікації ключів (далі - АЦСК).

Пункт 4 Порядку № 557 вказує, що після накладання ЕЦП автор надсилає його у форматі (стандарті) засобами телекомунікаційного зв`язку до адресата.

Відповідно до пункту 10 Порядку №557 автоматизована перевірка електронного документа включає перевірку правового статусу ЕЦП шляхом встановлення чинності посиленого сертифіката ключа підписувача на час підписання електронного документа та відповідності особистого ключа підписувача відкритому ключу, зазначеному у посиленому сертифікаті.

Приписи абзацу 2 пункту 11 Порядку №557 передбачають, що у першій квитанції, що формується за результатами автоматизованої перевірки, зазначеної у пункті 10 цього розділу, повідомляється про результати такої перевірки. У разі негативних результатів автоматизованої перевірки у першій квитанції повідомляється про неприйняття електронного документа із зазначенням причин, у такому випадку друга квитанція не формується. На першу квитанцію накладається електронна печатка контролюючого органу, здійснюється її шифрування та надсилання автору електронного документа. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в контролюючому органі.

Якщо автору протягом встановленого строку після відправки електронного документа не надійшла перша квитанція, електронний документ вважається не одержаним адресатом.

Крім такого пункт 12 Порядку №557 закріплює, що не пізніше наступного робочого дня з моменту формування першої квитанції, якщо інше не встановлено законодавством та цим Порядком, формується друга квитанція.

Друга квитанція є підтвердженням про прийняття (реєстрацію) або повідомленням про неприйняття в контролюючому органі електронного документа.

Як встановлено судом, у матеріалах справи наявні докази, зокрема лист вих. № К/32/14/99-95-44-14 від 07.06.2019, згідно якого посилені сертифікати електронних цифрових підписів посадових осіб позивача були чинними на момент їх накладення.

Відповідно до пункту 4 Порядку подання фінансової звітності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 №419 (у редакції від 17.05.2015) датою подання фінансової звітності для підприємства вважається день фактичної її передачі за належністю, а у разі надсилання її поштою - дата одержання адресатом звітності, зазначена на штемпелі підприємства зв`язку, що обслуговує адресата.

Постановою Кабінету міністрів України №547 від 11.07.2018 пункт 4 Порядку № 419 доповнено абзацом другим, згідно з яким датою подання фінансової звітності в єдиному електронному форматі вважається дата одержання електронного повідомлення про одержання центром збору фінансової звітності такої фінансової звітності.

З огляду на викладене, позивачем у повній відповідності до діючого законодавства та із дотриманням положень діючого порядку подано відповідачу фінансові звітність з податку на прибуток за 2017 рік та отримано квитанції № 2 про її прийняття, що є достатнім доказом її надходження та реєстрації податковим органом.

Позивач у письмових та усних поясненнях покликається на те, що відповідачем не забезпечено належного приймання електронних документів позивача.

В обґрунтування посилається на пункт 2 розділу 1 Порядку №557 електронний документообіг - сукупність процесів створення, подання, приймання, ідентифікації, оброблення, зберігання, використання електронних документів, які виконуються із застосуванням перевірки цілісності та (у разі необхідності) з підтвердженням факту одержання таких документів.

Пункт 1 розділу 2 Порядку №557 передбачає, що електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства та на підставі Договору, що визначає взаємовідносини суб`єктів електронного документообігу.

Примірний договір про визнання електронних документів є додатком до Порядку №557 та розмішено на інформаційному ресурсі АЦСК ІДД ДФС.

Відповідно до змісту примірного договору (розділ ІІ Права та обов`язки сторін) автор зобов`язаний, зокрема, надсилати контролюючому органу електронні документи у форматі (стандарті), затвердженому у встановленому порядку, з дотриманням вимог щодо реєстрації ЕЦП; для накладення ЕЦП на електронні документи при їх передачі до контролюючого органу використовувати особистий ключ, посилений сертифікат відкритого ключа якого надано Автором до контролюючого органу разом із Заявою про приєднання до Договору або повідомленням про надання інформації щодо ЕЦП.

Зокрема позивач зазначає, що даним договором чітко закріплено обов`язок контролюючого органу забезпечувати приймання електронних документів Автора у строки, визначені законодавством, та їх обробку

Вважає, що відповідач не забезпечив належне приймання електронних документів позивача, а отже порушив обов`язкові до виконання умови затвердженого ним же Договору, що є беззаперечним порушенням вимог податкового законодавства та підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Суд погоджується з позивачем з цього привод з огляду на те, що податкова звітність відповідачем не була прийнята з причин невірний підпис - сертифікат відсутній в базі сертифікатів .

Однак, в матеріалах справи наявні докази, зокрема квитанції №2 в яких зазначено прийнято пакет та лист вих. № К/32/14/99-95-44-14 від 07.06.2019, згідно якого посилені сертифікати електронних цифрових підписів посадових осіб позивача були чинними на момент їх накладення.

Будь-яких доказів на спростування аргументів позивача з цього приводу суду надано не було.

Щодо аргументу позивача, з приводу того, що скарга була направлена не своєчасно, тому наявні підстави вважати, що подана позивачем скарга задоволена, суд зазначає наступне.

10.07.2019 позивачем була подана скарга на рішення відповідача від 05.03.2019.

Скарга зареєстрована ДФС України 16.07.2019 за вх. №29298/6.

Пункт 56.8. статті 56 ПК України чітко закріплює, що контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Відповідно до пункту 56.9 статті 56 Податкового кодексу України, якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Відтак, доказів продовження строку розгляду скарги суду надано не було, відповідно строк 20 календарних днів щодо прийняття та надіслання рішення за скаргою (16.07+20 днів) настав 05.08.2019.

Як встановлено судом, Рішення Державної фіскальної служби України вих. № 38009/6/99-99-1-03-06-15, яким скаргу позивача залишено без розгляду, прийнято 08.08.2019 та направлено 09.08.2019, що підтверджується листами відповідача від 16.08.2019 №39585/6/99-99-12-03-06-15 та листом від 20.09.2019 №2742/6/99-00-04-03-01-15, тобто за межами 20 денного строку.

Згідно частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250,255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю БІЗНЕС -ПЛАЗА (69035, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, 159, код ЄДРПОУ 39728068) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945) - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вознесенівського управління у м. Запоріжжі Головного управління ДФС у Запорізькій області, оформлене повідомленням № 5751/10/08-01-50-01 від 05.03.2018, про невизнання податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2017 рік (реєстраційний номер 9299265044 від 27.02.2018) та звіту про фінансові результати за 2017 рік (реєстраційний номер 9299265041 від 27.02.2018) Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес-Плаза податковою звітністю.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БІЗНЕС -ПЛАЗА (69035, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, 159, код ЄДРПОУ 39728068) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн. (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 02.03.2020.

Суддя О.В. Конишева