Рішення

від 26.12.2019 по справі 320/6297/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2019 року м.Київ № 320/6297/18

Київський окружний адміністративнивний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадженя адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "2Д" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "2Д" з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.11.2018 № 0032701413 та № 0032691413.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.01.2019 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

06 лютого 2019 року від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, однак на підставі ст. 47 КАС України, ухвалою суду було відмовлено у прийнятті до розгляду вказану заяву, оскільки її було подано за день до першого судового засідання.

Також, 06.03.2019 ухвалою суду, було повторно відмовлено у прийнятті заяви про збільшення позовних вимога та поновленні строку для подачі такої заяви.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів сформовано податковий кредит та визначено витрати.

Позивач стверджує, що здійснював придбання у своїх контрагентів товарно-матеріальних цінностей правомірно, тому підстав для визнання укладених договорів безтоварними немає, господарські операції підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій.

Також, позивач вважає посилання податкового органу на протокол допиту у якості свідка засновника та директора ТОВ БК Олімпік ОСОБА_1 протиправним та необґрунтованим, оскільки не підтверджує нереальність господарських операцій

Вважає, що подана первинна документація підтверджує легальність джерела походження товарів, що були придбані позивачем.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив та подав суду відзив на позовну заяву, згідно яким зазначає, що в ході перевірки дотримання позивачем вимог податкового законодавства щодо повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджетів, встановлено порушення позивачем вимоги Податкового кодексу України (надалі - ПК України), що призвело до заниження податку на прибуток та податку на додану вартість.

На думку відповідача оскаржувані податкові повідомлення - рішення є правомірними та таким, що винесені відповідно до норм чинного податкового законодавства України.

Також вказав, що однією з підстав прийняття оскаржуваних рішень стало твердження перевіряючих про відсутність факту отримання товару від контрагентів позивача та відсутній рух товару по ланцюгу його подальшої реалізації.

Крім того, представник позивача подав клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження, а представник відповідача проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Частиною 3 ст. 194 КАС України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення учасників справи, оглянувши письмові докази, які були надані сторонами, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ТОВ Виробничо - комерційна фірма 2Д (код ЄДРПОУ 37496261) має статус юридичної особи.

До основних видів діяльності позивача відноситься: виробництво будівельних виробів із пластмас (код КВЕД 22.23); формування й оброблення листового скла (основний) (код КВЕД 23.12); виробництво металевих дверей і вікон (код КВЕД 25.12); оптова торгівля одягом і взуттям (код КВЕД 46.42); оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням (код КВЕД 46.69); оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (код КВЕД 46.73); надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код КВЕД 68.20).

Як вбачається з матеріалів справи на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 ПК України, на підставі наказу Головного управління ДФС у Київській області від 15.08.2018 № 1705, посадовими особами податкового органу була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

За наслідками проведеної перевірки складено акт документальної планової виїзної перевірки від 24.09.2018 № 814/10-36-14-13/37496261 за яким встановлено ряд порушень:

п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України та порушено п. 5, 7, 21 П(С)БО №15 Дохід та П(С)БО №16 Витрати , в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 189 463,00 грн., в тому числі по періодам: за III кв. 2016 року на суму 7 317,00 грн., за II кв. 2018 року на суму 182 146,00 грн.;

п. 187.1 п. 187, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 та п. 201.1, 201.7, 201.10, 201.11 ст. 201 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 75 299,00 грн. у тому числі:

серпень 2015 року -15 143,00 грн.;

вересень 2015 року -16 273,00 грн.;

жовтень 2015 року - 2 421,00 грн.;

грудень 2015 року - 33 333,00 грн.;

лютий 2016 року - 2 430,00 грн.;

березень 2016 року - 3 577,00 грн.;

квітень 2016 року - 2 122,00 грн.

п. 2.6 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 із змінами та доповненнями, виявлено факт несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів на загальну суму 54 000,00 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 02.11.2018 № 0032701413 та № 0032691413.

Вважаючи вказані податкові повідомлення - рішення такими, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, позивач звернулась з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між учасниками справи, суд виходив з такого.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Відповідно до п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (далі - Положення № 290), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно з п. 7 Положення № 290 визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:

дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо);

чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів;

інші операційні доходи - суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема, дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо;

фінансові доходи - дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі);

інші доходи - включають, зокрема, дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Відповідно до п. 8 розділу II Склад та елементи фінансової звітності Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, у звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Таким чином, для визначення річного доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), встановленого за правилами бухгалтерського обліку, розраховується сумарне значення наступних показників звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) форма № 2: чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, дохід від участі в капіталі, інші фінансові доходи.

Аналогічний висновок міститься у листі ДФС України від 10.02.2016 № 2716/6/99-99-19-02-02-15.

Також, відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов`язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Крім того, п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 ПК України.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до п.п. 191.1.2 п.191.1 ст. 191 ПК України оператором поштового зв`язку, експрес-перевізником.

Також нормами п. 201.1 ст. 201 ПК України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

ціна постачання без урахування податку;

ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду;

індивідуальний податковий номер.

Пунктом 201.7 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 201.11 ст. 201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є:

а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв`язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

У разі використання платниками для розрахунків із споживачами реєстраторів розрахункових операцій касовий чек повинен містити дані про загальну суму коштів, що підлягає сплаті покупцем з урахуванням податку, та суму цього податку, що сплачується у складі загальної суми.

Також, відповідно до ст. 2 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 02.11.2018 № 0032701413 яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 236 828,75 грн., з них 189 463 грн. - основний платіж та 47 365,75 грн. - штрафна санкція.

Так, під час перевірки податковим органом встановлено наявність взаємовідносин позивача з ТОВ БК Олімпік (код за ЄДРПОУ 39714825) за період з 01.02.2016 по 30.04.2016, яке перебуває на обліку ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві.

Як вбачається з акту перевірки, до основого виду діяльності даного контрагента входить будівництво житлових і нежитлових будівель .

Згідно наданих до суду документів, встановлено, що позивачем придбано у ТОВ БК Олімпік товар, а саме плівка.

На підтвердження вказаних правовідносин позивачем подано: накладну від 12.02.2016 № 5, від 18.03.2016 № 12, від 31.03.2016 № 31, від 29.04.2016 № 46, рахунок від 09.02.2016 № 11, від 01.03.2016 № 23, від 31.03.2016 № 34, від 26.04.2016 № 53, платіжні доручення від 29.04.2016 № 2086, банківськи виписки за період з 12.02.2016 по 12.02.2016, з 18.03.2016 по 18.03.2016, з 29.04.2016 по 29.04.2016 та з 31.03.2016 по 31.03.2016.

Водночас, перевіркою встановлено, що згідно ІС Єдиний реєстр судових рішень ТОВ "БК Олімпік" є учасником кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32016100100000009 від 28.06.2016 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, яке проводить СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Податковим органом було наголошено на тому, що згідно протоколу допиту свідка від 17.11.2016, у якості свідка було допитано засновника та директора ТОВ "БК Олімпік" ОСОБА_1 який вказав про непричетність до ведення фінансово - господарської діяльності ТОВ "БК Олімпік" та повідомив про те, що він зареєстрував підприємство на своє ім`я за грошову винагороду в розмірі 2 000,00 грн., ніякого відношення до фінансово - господарської діяльності підприємства не має та не уповноважував на це третіх осіб, звітних та первинних бухгалтерських документів підприємства не підписував, хто здійснював керування даним підприємством, йому не відомо.

Також відповідач стверджує, що свідоцтво платника податку на додану вартість від 21.07.2015 анульовано 31.10.2017 з причини відсутності поставок та ненадання декларацій, остання податкова інформація подана за жовтень 2016 року з нульовими показниками, податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 2016 рік не подана, фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 2016 рік не подано, податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за формою № 1ДФ за І- II квартал 2016 року не подано, звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів (форма 4Д) за лютий-квітень 2016 року не подано.

Однак, суд вважає за необхідне зазначити про те, що посилання на протокол допиту свідків із матеріалів кримінального провадження, штучно створюють конкуренцію юстицій (кримінальної та адміністративної). Оскільки докази кримінального провадження мають остаточно оцінюватись судом загальної юрисдикції при розгляді кримінальної справи за правилами Кримінального процесуального кодексу України. Натомість КАС України визначає інший процесуальний порядок роботи із показаннями свідків аніж дослідження протоколів слідчих дій із незавершеного кримінального провадження. Такий підхід дозволяє дотриматись принципу змагальності, забезпечити належну реалізацію прав всіх учасників процесу. З боку відповідача клопотання про допит вказаного свідка у даній адміністративній справі не заявлялось.

На думку суду, обставини щодо діяння фізичної особи, встановлені під час розгляду кримінальної справи відносно цієї фізичної особи, не можна вважати обов`язковими при оцінці адміністративним судом правомірності поведінки юридичної особи-контрагента якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою.

Тобто, обставини, встановлені протоколом або вироком суду у кримінальній справі відносно фізичної особи, не можуть бути покладені в основу судового рішення в адміністративному процесі без їх перевірки та підтвердження належними та допустимим доказами.

Таким чином, преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності

Також судом враховано і правосуб`єктність сторін на час укладення спірних правочинів, зокрема, контрагент позивача на момент укладення договору та оформлення первинних документів, як і позивач, були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин та були платниками податку на додану вартість.

Аналогічна позиція містить у рішеннях Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № К/9901/1391/17 та від 07.02.2018 у справі№ К/9901/3360/17.

Водночас, розглядаючи первинні документи, які надані позивачем щодо правомірності проведення господарських операцій з ТОВ "БК Олімпік", суд зазначає наступне.

Відповідно до схеми руху товарів від ТОВ БК Олімпік та його постачальників на ТОВ Виробничо-комерційна фірма 2Д встановлено пересорт товару .

За результатами аналізу баз даних Головного управління ДФС у Київській області встановлено, що по ланцюгу формування податкового кредиту даний контрагент у лютому -квітні 2016 року придбавало товар, а саме - плівку у ТОВ "Технобудсервіс Плюс" (код за ЄДРПОУ 39621521), у якого не встановлено факту придбання вищенаведеного товару, тобто не можливо встановити факт реального походження постачання ідентифікованого товару.

Зокрема, в матеріалах справи відсутні докази, що свідчить про придбання товару, який в подальшому був реалізований позивачу, отже неможливо підтвердити факт продажу товару.

Також з матеріалів справи не можливо встановити підстави та умови на яких було придбано товар (договір тощо), а також відсутні докази: наявність фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення задекларованих господарських операцій, найманої праці, реального ланцюга постачання товарно-матеріальних цінностей та надання послуг.

Крім того, суд вертає увагу, що неможливо встановити, яким чином куплений товар було поставлено та зберігався або реалізовувався в подальшому.

Відповідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 № 363:

товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу;

товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи;

вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж;

остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться Замовником на підставі рахунку Перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних;

рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених товарно-транспортних накладних.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 22.05.2006 № 493 (далі - Правила перевезення № 493), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбутковування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п. 11 Правил перевезення № 493 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів. Підпунктом 11.5. п. 11 Правил передбачено № 493: товарно - транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно - транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Суд наголошує на тому, що товаро - трапортна не є основим доказом реальності здійснення господарських операцій, однак відображає поставку придбаного товару.

Також суд вважає за можливе вказати, що сам факт наявності у платника податкових, чи видаткових накладних, інших документів з посиланням на поставку товарів (послуг), виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Аналогічна правова позиція неодноразово зазначалась у постановах Верховного Суду, в тому числі від 24.01.2018 у справі № 2а-19379/11/2670, від 14.03.2018 у справі № 804/691/17, від 18.04.2018 у справі № 826/10555/13-а, від 06.06.2018 у справі № 810/4808/14.

Також дане порушення позивачем вимог податкового законодавства вплинуло на правильність нарахування та сплати податку на додану вартість.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Смарт трейд хаус (код за ЄДРПОУ 38996779) за період з 01.04.2018 по 31.05.2018, суд зазначає наступне.

До основого виду діяльності даного контрагенту відноситься інші види роздрібної торгівлі поза магазинами .

Згідно наданих до суду документів, встановлено, що позивачем придбано у ТОВ Смарт трейд хаус товар, а саме скло 4 мм., поліуретан PURSEAL 210-L (191+19), паста на загальну суму 1 011 923,32 грн., без податку на додану вартість (договір поставки від 02.04.2018 № 1804-1).

На підтвердження вказаних правовідносин позивачем подано: договір поставки від 02.04.2018 № 1804-1, додаткову угоду від 08.06.2018 № 1 щодо відтермінування оплати за договором № 1804-1, видаткову накладну від 02.04.2018 № 8, рахунок на оплату від 02.04.2018 № 8, товаро - транспортну наклану від 02.04.2018 № 0204, видаткову накладну від 13.04.2018 № 7, рахунок на оплату від 13.04.2018 № 7, товаро - транспортну накладну від 13.04.2019 № 1304, видаткову накладну від 16.04.2018 № 6, рахунок на оплату від 06.04.2018 № 6, товаро - транспортну накладну від 16.04.2018 № 1604, видаткову накладну від 17.04.2018 № 5, рахунок на оплату від 17.04.2018 № 5, товаро - транспортну накладну від 17.04.2018 № 1704, видаткову накладну від 16.04.2018 № 4, рахунок на оплату від 16.05.2018 № 4, товаро - транспортну накладну від 16.05.2018 № 1605.

Податковий орган вказує, що згідно з оборотно - сальдовою відомістю по рахунку 631 у ТОВ "Виробничо- комерційна фірма "2Д" по взаємовідносинах з ТОВ "Смарт трейд хаус" станом на 30.06.2018 рахується кредиторська заборгованість на загальну суму 1 011 923,32 грн.

Водночас, в матеріалах справи міститься додаткова угода від 08.06.2018 №1 щодо відтермінування оплати до 01.01.2019 за договором поставки від 02.04.2018, однак до дня розгляду справи по суті, позивачем не було надано до суду докази щодо оплати вказаної заборгованості.

Розглядаючи первинні документи, які надані позивачем щодо правомірності проведення господарських операцій з ТОВ "Смарт трейд хаус", суд зазначає наступне.

В матеріалах справи відсутні докази, що свідчить про придбання товару, який в подальшому був реалізований позивачу, отже неможливо підтвердити факт продажу товару.

Також з матеріалів справи не можливо встановити підстави та умови на яких було придбано товар (договір тощо), а також відсутні докази: наявність фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення задекларованих господарських операцій, найманої праці, реального ланцюга постачання товарно-матеріальних цінностей та надання послуг.

Позивачем документально не підтвержено отримання товарів від "Смарт трейд хаус" та їх використання в господарській діяльності, що свідчить про відсутність реального здійснення операції.

Відповідно до п. 44.1, ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.2, ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

З врахуванням абз. 8 ст. 4 Закону Укрїни Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV, П(С)БО № 16 Витрати , внаслідок чого позивач в бухгалтерському обліку завищено витрати на суму суму 1 011 923,00 грн., а саме за II квартал 2018 року в сумі 1 011 923,00 грн.

На думку суду, позивачем в порушення п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України занижено фінансовий результат до оподаткування, що вплинуло на правильність визначення об`єкту оподаткування податку на прибуток.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 02.11.2018 № 0032701413, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 75 195,00 грн, за основний платіж - 60 156,00 грн. та штрафними санкціями - 15 039,00 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та акту перевірки, між позивачем та ТОВ Сейсвинд (код за ЄДРПОУ 38824148) було укладено договір щодо придбання склопакетів.

До основного виду діяльності даного контрагента є виробництво металевих дверей і вікон .

Податковий орган стверджує, що позивачем не включено до складу податкового зобов`язання до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2015 року суму податку на додану вартість в розмірі 33 333,33 грн. за отриману передплату за склопакети від ТОВ Сейсвинд , згідно платіжного доручення від 22.12.2015 № 1223 на загальну суму 200 000,00 грн., з чим суд погороджується, оскільки довідка надана до суду позивачем, в якій ТОВ Сейсвинд просить призначення передплати за комплектуючі вважати не дійсною, не є первинним документом та жодним чином не підтверджує призначення платежу за надання поворотної фінансової допомоги.

Крім того, в платіжному дорученні № 1223 призначенням платежу є часткова оплата за склопакети, згідно р/ф М2Д-00000962 від 09.12.2015, у тому числі ПДВ 20% .

Таким чином, в порушення п. 187.1, п. 201.1, 201.7 та п.201.10 ст.201 ПК України підприємством занижено показники, задекларовані в рядку 1.1 декларації операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою та ставкою 7 %, крім ввезення товарів на митну територію України: на загальну суму 33 333,00 грн., а саме за грудень 2015 року.

Суд зауважує, що дане порушення вимог чинного податкового законодавства встановлено при перевірці оборотно - сальдових відомостей, карток бухгалтерських рахунків 311, 361, 6811, 644, договорів, платіжних доручень, видаткових накладних, податкових накладних, та інше.

Письмові доказів або пояснень, які б свідчити про відсутність встановлених порушень позивачем не подавалось.

Дане порушення не вплинуло на правильність нарахування та сплати податку на прибуток, так як відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, передплата не включається в дохід підприємства.

Крім того, за період з 01.01.2015 по 30.06.2018 позивачем задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 29 997 586,00 грн.

Під час перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період за вказаний перід встановлено його завищення на загальну суму 41 966,00 грн., в тому числі по періодам:

липень 2015 року - 33 837,00 грн.; лютий 2016 року - 2 430,00 грн.; березень 2016 року - 3 577,00 грн.; квітень 2016 року - 2 122,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та акту перевірки існують розбіжності, а саме завищення сум податкового кредиту у липні 2015 року.

В ході перевірки не встановлено факту підтвердження вищезазначених сум, розбіжностей, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними, а саме контрагентом ТОВ Недекс (код за ЄДРПОУ 34578084) на адресу позивача у липні 2015 року виписано податкові накладні, які були зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, ТОВ Недекс в податкові зобов`язання з податку на додану вартість включено суму в розмірі 119 488,26 грн., крім цього вказана сума була скорегована, а саме до контролюючого органу подано розрахунок коригувань сум податку на додану вартість на 6 425,00 грн. від серпня 2015 року.

Проте позивачем в порушення податкового законодавства включено до складу податкового кредиту липня 2015 року суму податку на додану вартість у розмірі 153 325,25 грн., що відображено в додатку 5 (реєстраційний № 9172101811 від 14.08.2015) до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2015 року, в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту за липень 2015 року по взаємовідносинах з ТОВ Недекс в розмірі 33 836,99 грн.

Доказів які б спростували твердження податкового органу про наявність таких розбіжностей та як наслідок завищення податкового кредиту за липень 2015 року, позивачем до суду не надано.

Узагальнюючи викладене, суд вважає за необхіне звернути увагу, що реальність господарської операції з поставки товарів має підтверджуватись первинними документами, що свідчать про фізичне переміщення придбаних товарів у просторі, його зберігання, та документами, необхідність складення яких випливає з умов договірних зобов`язань, звичайних умов, що ставляться до договорів поставки (звичаїв ділового обороту).

Утім доказів, що свідчили б про фактичне перевезення товарів, як то товарно-транспортних накладних, договорів з перевізниками, актів виконаних робіт (наданих послуг), позивачем до перевірки та під час розгляду справи не надано.

Крім того, в ході проведення перевірки позивача контролюючим органом було встановлено фактичну відсутність у контрагентів позивача власних або орендованих складських приміщень, угод зберігання товаро - матеріальних цінностей, відомості про місцезнаходження складів, їх площа, власників складських приміщень/орендодавця, власних або орендованих транспортних засобів, визначення перевізника, вантажовідправника, вантажоотримувача, відомостей про маршрут, посередників у транспортуванні, тощо.

У цьому контексті позивачем не наведено пояснень щодо наявності ділової мети у виборі постачальників, які не мають власних ресурсів для здійснення доставки товарів (хоча умови договорів поставки таку доставку передбачали) за наявності об`єктивної можливості встановити ділові відносини з постачальниками, які такі ресурси мають, тим самим скоротивши ланцюг постачання (за рахунок виключення третьої особи у ланцюгу - перевізника), відповідно зменшивши витрати.

Більш того, доказів залучення учасниками спірних операцій третіх осіб (зокрема перевізників) до виконання спірних поставок, а також вчинення об`єктивно необхідних дій у процесі поставки продукції ТОВ Виробничо - комерційна фірма 2Д , позивачем не представлено ані під час податкової перевірки, ані у ході розгляду даної справи в суді.

Крім того, матеріали справи не містять доказів наявності у позивача власного транспортного засобу, придатного для здійснення перевезення на ньому вантажів з урахуванням виду та обсягу спірних поставок. Не містять матеріали справи й доказів існування договірних правовідносин між позивачем та підприємствами щодо оренди транспортних засобів, списання коштів на паливно-мастильні матеріали тощо.

Матеріалами справи також не підтверджується фактичне отримання позивачем товарів від постачальників з огляду на відсутність довіреностей на отримання та відвантаження товару, книг обліку довіреностей, складський накладних (для обліку товару).

Крім того, позивачем не встановлювалось джерело походження, виробника продукції, придбаної товару.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до даних ІС "Податковий блок" та даних Єдиного реєстру податкових накладних за перевіряємий період відсутня інформація про здійснення придбання контрагентами позивача товарів, які в подальшому були реалізовані ТОВ Виробничо - комерційна фірма 2Д , що унеможливлює здійснення операцій з поставки таких товарів на адресу останього.

Таким чином, згідно аналізу податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних встановлено придбання одного переліку товарів (робіт, послуг) та реалізації зовсім інших товарів (робіт, послуг) .

З огляду на викладене, фактично, контрагенти позивача в "ланцюгу" постачання введено в товарообіг (легалізовано) товар невідомого виробництва та виробника, з метою формування відповідної ціни та, як наслідок, формування податкового кредиту та витрат кінцевим споживачем - ТОВ Виробничо - комерційна фірма 2Д .

З приводу посилань позивача на проведення оплати вартості придбаних товарів, суд зауважує, що саме по собі формальне перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагентів не є беззаперечним свідченням реальності здійснення господарської операції.

Отже, з наведеного слідує, що учасниками договірних відносин було здійснено лише обмін документами, оскільки позивач придбавав товар у контрагентів, що не мали достатніх технічних можливостей, трудових ресурсів, транспортних засобів, виробничого обладнання для виконання взятих на себе зобов`язань.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що формування податкового кредиту та витрат на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством не передбачено. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 22.09.2015 у справі № 21-1526а15.

У разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності, і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов`язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

В аспекті цього суд зауважує, що за умовами ділового звичаю при виборі контрагента суб`єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація контрагента, його платоспроможність, а також ризик невиконання зобов`язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

При цьому свідоцтво про державну реєстрацію та наявність реєстрації постачальника в органах податкової інспекції не характеризують підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентноспроможну особу на ринку, що гарантує виконання своїх зобов`язань через уповноважених представників.

А відтак доказами прояву розумної обережності слугують не лише установчі документи та витяги з Єдиного державного реєстру, але й обґрунтування мотивів вибору контрагента, обставин укладення та виконання договорів, перевірка ділової репутації контрагента, повноважень осіб, що діють від імені підприємства.

Разом з цим, під час розгляду справи позивачем не подано доказів щодо перевірки ділової репутації контрагентів, не наведено конкретних обставини укладення та виконання договорів. Зокрема, у матеріалах справи відсутні докази щодо наявності ділового листування, проведення перемов, ділових зустрічей між позивачем та задекларованими контрагентами у процесі налагодження господарських стосунків та виконання спірних операцій.

І хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету. У разі недобросовісності контрагентів покупець несе певний ризик не лише невиконання цивільно-правового договору, але й в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися правом на податковий кредит в силу відсутності документів, що мають силу первинних документів.

Отже, з урахуванням наведеного у сукупності слід зазначити, що під час розгляду справи не надано тих відомостей і документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх реальне виконання.

Натомість податковим органом у процесі перевірки встановлені обставини, які у сукупності свідчать про наявність у первинних документах недостовірних відомостей про учасників поставок, фактичну неможливість виконання цих поставок саме задекларованими контрагентами з огляду на брак адміністративно-господарських засобів, спрямованості дій платника на отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування та, як результат, зменшення суми податків, що належать сплаті.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, з якими ПК України у взаємозв`язку з положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" пов`язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що твердження відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства, є такими, що відповідають фактичним обставинам справи, а відтак, податкові повідомлення-рішення податкового органу є законними і підстави для їх скасування відсутні.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.

Статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.

Однак позивач не скористався своїм правом та не надав до суду жодного доказу, який би спростовував твердження податкового органу.

Суд вважає, що відповідач як суб`єкти владних повноважень довів суду правомірність прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень - від 02.11.2018 № 0032701413 та № 0032691413.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що непідлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Головенко О.Д.