Постанова

від 26.02.2020 по справі 560/2798/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/2798/19

Головуючий у 1-й інстанції: Тарновецький І.І.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

26 лютого 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Ватаманюка Р.В.

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

представника позивача: Вінер М.В.,

третьої особи: ОСОБА_1 ,

представника третьої особи: Дем`янова Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 про знесення самочинно збудованого об`єкта,

В С Т А Н О В И В :

у вересні 2019 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 , в якому просив суд прийняти рішення про знесення самочинно збудованого ОСОБА_3 двоповерхового гаража за адресою: АДРЕСА_1 , знесення провести за її рахунок.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, третя особа подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення адміністративного позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Представник позивача та апелянт в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні (15.01.2020, 05.02.2020) заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв`язку з чим просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідач в судове засідання 26.02.2020 не з`явився, належного представника не направив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Разом з тим, на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку з участю в іншому судовому засіданні.

Досліджуючи дане клопотання, заслухавши думку учасників справи (сторін), колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні даного клопотання, з огляду на наступне.

Як встановлено з матеріалів справи та наданих доказів представником відповідача, судове засідання в межах даної справи (дата, час) узгоджувалось з представником відповідача та іншими учасниками справи та було визначено, ще 05.02.2020 (завчасно).

Крім того, представник відповідача в повній мірі надав докази та пояснення щодо своєї позиції у справі, в судових засіданнях 24.12.2019, 15.01.2020, 05.02.2020.

Також, відповідач не був позбавлений можливості самостійно прибути в судове засідання або надати повноваження в межах норм законодавства іншій особі на своє представництво.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_2 є власником житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

28 лютого 2017 року посадовими особами управління Державної архітектурно - будівельної інспекції у Хмельницькій області за письмовим зверненням ОСОБА_1 про порушення її прав, від 06 лютого 2017 року, проведено позапланову перевірку правомірності та відповідності державним будівельним нормам будівництво ОСОБА_2 гаража по АДРЕСА_1 , про що складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 28 лютого 2017 року.

За результатами перевірки встановлено наступні порушення: візуальним оглядом земельної ділянки по АДРЕСА_1 виявлено, що на даній земельній ділянці розташований житловий будинок загальна площа якого складає 93,4 м.кв. відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23 лютого 2017 року, який належить на праві приватної власності гр. ОСОБА_2 . Також розташований двоповерховий гараж та дві господарські будівлі. Надати документи які б посвідчували право власності на об`єкти нерухомого майна гр. ОСОБА_2 відмовилась, мотивуючи що вони находяться в сина.

Земельна ділянка використовується громадянкою ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності не земельну ділянку ЯЖ № 959284 від 02 березня 2009 року кадастровий номер 6810100000:26:004:0037, площа 0,045 га.

Станом на 23 лютого 2017 року виявлено закінчений будівництвом двохповерховий гараж (зовнішніми розмірами 5,86 м х 3,21 м), що прибудований до житлового будинку садибного типу. Даний двоповерховий гараж виступає за лінію забудови житлового будинку та знаходиться на межі земельних ділянок гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 що порушує п. 3.25 * п. 3.24* ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", також даний двоповерховий гараж, знаходиться на межі вулиці та земельної ділянки, що відповідно до примітки п. 1.3 ДБН В.2.3-5-2001 "Вулиці та дороги населених пунктів" забороняється. Право на виконання будівельних робіт гр. ОСОБА_2 у період з 13 серпня 2013 року по 23 лютого 2017 року не отримано, що відповідно статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення є триваючим порушенням статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Згідно з даними Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, 2017, проведено позапланову перевірку правомірності та відповідності державним будівельним нормам будівництво ОСОБА_2 гаража по АДРЕСА_1 , про що складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 28 лютого 2017 року.

28 лютого 2017 року ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення та видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким зобов`язано усунути виявленні порушення, а у разі не усунення виявлених порушень здійснити відповідну перебудову або знести об`єкт будівництва до 21 березня 2017 року.

В період з 19.03.2018 по 30.03.2018 посадовою особою Управління Державної архітектурно - будівельної інспекції у Хмельницькій області проведено перевірку виконання вимог припису від 28.02.2017, та складено Акт за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт № 207 від 30.03.2018. За результатами перевірки встановлено, що під час перевірки довіреною особою, ОСОБА_4 , не представлено документи, що засвідчують прийняття в експлуатацію гаража з надбудовою другого поверху по АДРЕСА_1 . Візуальним оглядом встановлено, що замовником будівництва ОСОБА_2 , не проведено перебудову або знесення даного гаража з метою усунення порушень п. 3.25 * п. 3.24* ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", примітки п. 1.3 ДБН В.2.3-5-2001 "Вулиці та дороги населених пунктів". Тим самим гр. ОСОБА_2 не виконала вимоги припису Управління Державної архітектурно - будівельної інспекції у Хмельницькій області від 28.02.2017.

30.03.2018 Управлінням Державної архітектурно - будівельної інспекції у Хмельницькій області складено протокол про адміністративне правопорушення від 30.03.2018, у відповідності до якого ОСОБА_2 притягнуто до відповідальності згідно ч. 1 ст. 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

16.05.2019 Управлінням Державної архітектурно - будівельної інспекції у Хмельницькій області проведено повторну перевірку виконання вимог припису від 28.02.2017, та встановлено, що вимоги припису від 28.02.2017 не виконано.

Посилаючись на невиконання відповідачем приписів у добровільному порядку, позивач просить зобов`язати ОСОБА_2 знести за власний рахунок самочинно збудований об`єкт будівництва у судовому порядку.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що визначаючи вимогу про знесення самочинно збудованого ОСОБА_2 двоповерхового гаража за адресою АДРЕСА_1 позивачем не доведено, а судом не встановлено обставин, які б вказували на протиправність будівництва усієї будівлі гаража, оскільки у ОСОБА_2 наявні документи на право власності нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 , в тому числі і на гараж розмірами 2.94*5.84, а саме договір довічного утримання від 27.03.1998 № 1-1393 та рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради № 2150 від 12.02.1998.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до частини третьої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Визначаючись щодо заявлених вимог по суті, суд виходить з того, що спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Законом України "Про архітектурну діяльність".

Правові та організаційні засади здійснення архітектурної діяльності, спрямованої на формування сприятливого життєвого середовища, досягнення естетичної виразності, економічної доцільності і надійності будинків, споруд та їх комплексів визначаються Законом України "Про архітектурну діяльність".

Статтею 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснюється для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції. Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно з пунктом 1 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, у порядку, визначеному Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Статтею 25 Закону України "Про основи містобудування" від 16.11.1992 №2780-XII передбачено відповідальність за порушення містобудівного законодавства, зокрема, за виконання будівельних чи реставраційних робіт без дозволу та затвердженого у встановленому порядку проекту або з відхиленням від нього.

Як зазначалося вище, та встановлено під час розгляду справи Управлінням Державної архітектурно - будівельної інспекції у Хмельницькій області за письмовим зверненням ОСОБА_1 про порушення її прав, від 06.02.2017, проведено позапланову перевірку правомірності та відповідності державним будівельним нормам будівництво ОСОБА_2 гаража по АДРЕСА_1 . За результатами перевірки складено акт від 28.02.2017.

Матеріалами перевірки встановлено, що за візуальним оглядом земельної ділянки по АДРЕСА_1 виявлено розташування житлового будинку загальною площею 93,4 кв.м., відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23.02.2017, який належить на праві приватної власності гр. ОСОБА_2 .. Також розташований двоповерховий гараж та дві господарські будівлі.

Перевіркою встановлено порушення ОСОБА_2 ст. 34, п. 8 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме: виконання будівельних робіт з будівництва двоповерхового гаража (зовнішніми розмірами 5,86м * 3,21м), що прибудований до житлового будинку садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 , без права на їх виконання.

Також, позивач посилається на порушення відповідачем п. 3.25 * та п. 3.24* ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", примітки п. 1.3 ДБН В.2.3-5-2001 "Вулиці та дороги населених пунктів".

Відповідно до п. 3.24* ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", у містах і селищах міського типу на присадибних ділянках при дотриманні санітарних протипожежних і будівельних норм можуть бути розміщені господарські будівлі та гаражі, вбудовані у житловий будинок, прибудовані до нього, або у вигляді окремої будівлі.

Розміщення гаражів слід передбачати переважно вбудованими або прибудованими до житлових будинків по лінії забудови або в глибині ділянки.

Згідно п. 3.25 * ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", протипожежні розриви між будинками або окремо розташованими господарськими будівлями відповідно до ступеня їх вогнестійкості, а також віддаленість ємностей горючої рідини на присадибній ділянці (при опаленні будинків рідким паливом) слід приймати відповідно до протипожежних вимог (додаток 3.1).

Розташування і орієнтація житлових та громадських будинків повинні здійснюватись з урахуванням забезпечення нормативної тривалості інсоляції та норм освітленості відповідно до "Санитарных норм и правил обеспечения инсоляцией зданий и территорий жилой застройки" та СНІП II-4-79 "Естественное и искусственное освещение" як в будинках, що будуються, так і в сусідніх житлових і громадських будинках.

Для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.

Примітка п. 1.3 ДБН В.2.3-5-2001 "Вулиці та дороги населених пунктів", визначає, що розміщення і будівництво наземних об`єктів житлово-цивільного, промислового призначення та інших капітальних споруд, крім об`єктів транспорту та інженерних мереж, в межах червоних ліній вулиць і доріг забороняється.

Судом встановлено, що відповідно до Реєстру прав власності на нерухоме майно відповідачу на праві власності належить нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 93,4 кв. м., житлова площа 68,0 кв. м. Підставою виникнення права власності став Договір довічного утримання від 27.03.1998 № 1-1393.

Згідно Договору довічного утримання від 27.03.1998 № 1-1393 ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_5 , що проживала в АДРЕСА_1 у власність житловий будинок АДРЕСА_2 ), цегляний хлів (Г), цегляна вбиральня (Д), металева сітка забор (1), цегляний гараж "Ж", що знаходяться в АДРЕСА_1 , розташовані на земельній ділянці.

Судом встановлено, що будівництво гаража розпочато на підставі проектної документації на будівництво, яка розроблена та погоджена у встановленому порядку, що підтверджується наданою до суду представником відповідача, копією технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду за адресою АДРЕСА_1 на ОСОБА_2 .

Також, представником відповідача надано до суду копію витягу з рішення міськвиконкому Хмельницької міської ради від 12.02.1998 № 2150, згідно якого прийнято до експлуатації 1 - 7 - коридор - 8.0 м. кв., 1-3 - їдальня - 11.8 м. кв., 1-2 - кухня - 9.0 м. кв., Ж- гараж - 2.94*5.84.

В свою чергу, з даного рішення від 12.02.1998 № 2150 не вбачається прийняття в експлуатацію гаража за адресою АДРЕСА_1 , саме ОСОБА_5 .

Встановивши в судовому засіданні, що відповідач помилково зазначив рішення від 12.02.1998 № 2150, колегія суддів зобов`язала міськвиконкому Хмельницької міської ради надати відповідне рішення, з зазначеною інформацію (зі слів представника відповідача рішення міськвиконкому Хмельницької міської ради від 12.02.1998 № 2151).

Як встановлено з даного рішення Додатку №1 п.4 було прийнято в експлуатацію за адресою АДРЕСА_1 гараж (літера Ж) розмірами 2.94*5.84.

З викладеного вбачається, що ОСОБА_2 належить на праві власності нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 , в тому числі гараж розмірами 2.94*5.84.

Однак, як встановлено з матеріалів справи та наданих доказів сторонами у справі будинок за адресою АДРЕСА_1 був введений в експлуатацію 11.01.1977. Згідно з планом (станом на 11.01.1977) площа будинку складалась з житлової 68 кв.м. та нежитлової 25,4 кв.м., загалом 93,4 кв.м.

В свою чергу, 10.03.1998 було здійснено перепланування нежитлових приміщень домоволодіння із частковим збільшенням їх площі, а саме веранду площею 8 кв.м. переплановано в гараж площею 13,4 кв.м. Саме ці зміни відображені в рішенні міськвиконкому Хмельницької міської ради від 12.02.1998 № 2151. Тобто, з урахуванням вказаного, загальна площа будинку склала 98,8 кв.м.

Разом з тим, як пояснив представник позивача, згідно з виготовленого технічного паспорту на індивідуальний житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 від 16.03.2015, який відповідач надав позивачу під час перевірки, вбачається перепланування будинку. В свою чергу, гараж, який був зазначений на плані від 10.03.1998 переплановано в допоміжні нежитлові приміщення. Разом з тим, було здійснено добудову приміщення двоповерхового гаражу, який позначено на експлікації поверхового плату літерами 1-14, 1-15.

Тобто, колегія суддів приходить до висновку, що гараж, який фігурує в даній справі як самочинне будівництво, був збудований 16.03.2015 (рік будівництва приміщення зазначено 2013 рік), як окрема добудова. Крім того, загальна площа житлових та нежитлових приміщень відповідача станом на 16.03.2015 склала 159 кв.м., з них нежитлові приміщення 90,9 кв.м.

Також, як встановлено з матеріалів справи та пояснень представника позивача зовнішні розміри двоповерхового гаража складають 5,86 м. на 3,21 м. Тобто, дані розміри гаража не відповідають розмірам зазначеним у плані станом на 19.03.1998, а саме 2.94 м. на 5.84 м.

Крім того, у відповідності до листа Управління архітектури та містобудування Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради від 31.01.2020 №345/03-18 в управлінні інформація щодо виданих містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва та будівельного паспорта забудови земельної ділянки наданих ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 , відсутня.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що у відповідності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (станом на 16.01.2020) ОСОБА_2 оформила право власності на домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 93,4 кв.м., з яких житлова площа 68 кв.м., 01.03.2007. Тобто, станом на 01.03.2007 загальна площа будинку складала 93,4 кв.м. і відповідала площі будинку, що введений в експлуатацію 11.01.1977.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що гараж, який в даній справі є спірним об`єктом, не є перебудовою нежитлових приміщень відповідно до плану від 11.01.1977 та 19.03.1998, він є окремою добудовою (самобудовою), на яку в відповідача немає необхідних правовстановлюючих документів.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, посадові особи Інспекції під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право, зокрема, видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Стаття 376 Цивільного кодексу України передбачає, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Статтею 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Підстави для знесення об`єкта самочинного будівництва визначені у частинах четвертій та сьомій статті 376 Цивільного кодексу України.

Так, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливою або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Отже, відповідно до вимог частини сьомої статті 376 Цивільного кодексу України для задоволення позову у цій справі необхідно наявність таких фактів як неможливість перебудови об`єкту, або відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови, що у ході розгляду справи судом не встановлено.

Разом з тим, Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові від 30.03.2012 №6 "Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва" роз`яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм права, суд дійшов до висновку, що до повноважень Інспекції віднесено право приймати припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил. Вказане може бути здійснено шляхом визначення особі, яка вчинила виявлене Інспекцією порушення, зокрема вимоги про проведення перебудови, здійснення заходів спрямованих на отримання чи внесення змін до відповідних дозволу та проекту, отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку чи вчинення інших дій які усунуть такі порушення.

І лише у тому випадку, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, а всі можливі варіанти вирішення цього питання вичерпані, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Аналогічної правової позиції дійшов Верховний Суд у постановах від 17.07.2018 у справі №820/3183/16, від 07.09.2018 у справі № 813/6284/14.

Суд наголошує, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Між тим, суд звертає увагу, що законодавцем запроваджено виключно судовий механізм застосування такого заходу, як знесення самочинного будівництва, з метою недопущення зловживань у цій сфері з боку органів державної влади.

Разом з тим, як встановлено з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами по справі 28.02.2017 ОСОБА_2 видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким зобов`язано усунути виявленні порушення, а у разі не усунення виявлених порушень здійснити відповідну перебудову або знести об`єкт будівництва до 21.03.2017. 30.03.2018 Управлінням проведено перевірку виконання вимог припису від 28.02.2017. За результатами перевірки встановлено, що ОСОБА_2 вимоги припису не виконала. Повторною 16.05.2019 перевіркою Управлінням встановлено, що вимоги припису від 28.02.2017 не виконано, внаслідок чого позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Враховуючи вказане, суд встановив, що позивачем вживались усі можливі заходи реагування щодо усунення даного порушення, однак відповідач вказане порушення досі не усунув.

В свою чергу, як встановлено в судовому засіданні дана добудова (гараж) виступає за лінію забудови житлового будинку та знаходиться на межі земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Крім того, дана будівля знаходиться на межі вулиці та земельної ділянки.

Як вже зазначалось судом, для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.

Примітка п. 1.3 ДБН В.2.3-5-2001 "Вулиці та дороги населених пунктів", визначає, що розміщення і будівництво наземних об`єктів житлово-цивільного, промислового призначення та інших капітальних споруд, крім об`єктів транспорту та інженерних мереж, в межах червоних ліній вулиць і доріг забороняється.

Тобто, враховуючи вказане, а саме довготривале неусунення порушення, невиконання припису, порушення вимог законодавства, та як вбачається з фотографій наданих представником ДАБІ стіканню атмосферних опадів з покрівлі на територію суміжних ділянок, суд приходить до висновку щодо зобов`язання ОСОБА_2 знести самочинно збудований двоповерховий гараж за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи зазначене колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо доводів відповідача в частині строку звернення до суду з позовом, колегія суддів зазначає наступне.

Закріплені у законодавстві гарантії прав суб`єктів приватного права (зокрема, процесуальні строки застосування санкцій), не повинні використовуватися для легалізації триваючого правопорушення або здійснення незаконної діяльності.

Відповідно до ч.7 ст.41 Конституції України використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 та від 19 червня 2018 року у справі № 464/2638/17, від 20 вересня 2018 року у справі № 826/4604/17.

Крім того, згідно з ст.319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону та відповідають моральним засадам суспільства; держава не втручається у здійснення власником права власності, але діяльність власника може бути обмежена чи припинена у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто, власність не тільки надає переваги власнику, а й покладає на нього низку обов`язків перед суспільством та державою. Поняття власність зобов`язує пов`язане з принципом поєднання інтересів власника та інших осіб, обов`язком використовувати власність у своїх інтересах з неухильним обов`язком поважати інтереси всього суспільства.

Разом з тим, триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

З урахуванням вказаного, а також, що на дату звернення позивача до суду не припинили існувати підстави для звернення до суду, колегія суддів вважає безпідставним твердження відповідача про порушення позивачем, встановлених КАС України, строків звернення до суду.

У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги ґрунтуються на вимогах законодавства, а суд першої інстанції не в повній мірі встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення без дотримання норм матеріального права, а тому рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не вірно надав обставинам та доказам у справі неналежну оцінку, а отже прийняв необґрунтоване рішення, колегія суддів приходить до висновку про його скасування та прийняття нової постанови, якою необхідно задовольнити позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 про знесення самочинно збудованого об`єкта скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_2 знести самочинно збудований двоповерховий гараж за адресою: АДРЕСА_1 .

В разі відмови добровільно знести гараж, провести примусове знесення за рахунок ОСОБА_2 .

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачений ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 02 березня 2020 року.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Ватаманюк Р.В.