Постанова

від 26.02.2020 по справі 260/1010/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий суддя у першій інстанції : Гаврилко С.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 260/1010/19 пров. № А/857/1869/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Кузьмича С.М., Макарика В.Я.

за участю секретаря судового засідання: Гнатик А.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року у справі № 260/1010/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

15.07.2019р. позивач ОСОБА_1 в особі представника Меламед В.Б. звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною щодо не поновлення пенсії, визнання протиправним та скасування рішення про відмову у поновленні пенсії яке викладене в листах від 26.02.2019р. та зобов`язання провести поновлення виплати пенсії з 25.05.2016р. відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів."

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.12.2019р. позовну заяву залишено без розгляду, оскільки підписано особою, яка не має повноважень підписувати її.

Не погоджуючись із даною ухвалою, апелянт ОСОБА_1 в особі представника Меламед В.Б. подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що судом порушено норми процесуального права.

Апелянт просить суд ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.12.2019р. скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

25.02.2020р. на адресу суду надійшла заява від представника апелянта Меламед В.Б. про проведення судового засідання у справі без його участі та позивача за наявними матеріалами справи.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Як видно із матеріалів справи позов від імені ОСОБА_1 підписано та подано до суду Меламедом В.Б. як представником за довіреністю. ( т.1 а.с. 159-163)

На обґрунтування повноважень даного представника Меламед В.Б. до адміністративного позову долучив фотокопію довіреності, складену у місті Рішон Ле-Ціон, Держави Ізраїль та апостиль, вчиненого на окремому аркуші, відповідність яких оригіналу засвідчено самим представником.

Відповідно до вимог ч.1 ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно положень ч.1, ч.2 , ч.3 ст.59 Кодексу адміністративного судочинства України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема довіреністю фізичної або юридичної особи.

Довіреність фізичної особи на ведення справи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно ч.5 ст.59 Кодексу адміністративного судочинства України відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що сторона у справі має право на звернення до суду із позовною заявою через представника лише на підставі документу, що посвідчує його повноваження у визначеному законом порядку, а саме: довіреністю фізичної особи на ведення справи, засвідченою нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою. Документом для підтвердження повноважень адвоката як представника в адміністративному судочинстві є відповідна довіреність або ордер, що виданий відповідно Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", а також довіреність фізичної особи, за зверненням якої прийнято рішення про надання їй безоплатної вторинної правничої допомоги, може бути посвідчена посадовою особою органу (установи), який прийняв таке рішення.

При цьому ч. 9 ст. 59 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що довіреності або інші документи, які підтверджують повноваження представника і були посвідчені в інших державах, повинні бути легалізовані в установленому законодавством порядку, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, встановлює Закон України Про міжнародне приватне право від 23.06.2005 р. № 2709-IV.

Із змісту ст.13 Закону України Про міжнародне приватне право видно, що документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні у разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Для вчинення будь-яких нотаріальних дій, у тому числі, і для засвідчення вірності перекладу та вірності копій, документи, які складено за кордоном повинні прийматися нотаріусами за умови їх легалізації або проставляння апостилю, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.

Існує два способи засвідчення: консульська легалізація чи проставлення апостиля.

Легалізація документів та/або проставлення апостиля - це процес підтвердження походження документів. Як апостиль, так і легалізація підтверджують справжність підпису особи, що засвідчила документ.

Апостиль ставиться для використання документів в країнах, які підписали Гаазьку конвенцію, яка була прийнята в 1961 році, згода на обов`язковість якої надана Законом України від 10.01.2002 року Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів та вступила в силу в Україні в 2003 році.

Відповідно до ст.1 Гаазької конвенції ця Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.

Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються: a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; b) адміністративні документи; c) нотаріальні акти; d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.

Враховуючи приписи пункту d частини 2 статті 1 Гаазької конвенції довіреність, видана особою приватного права, є офіційним документом та на неї поширюються вимоги цієї конвенції.

Згідно ст. 3 даної Конвенції передбачено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

ч.1 ст.3, ст.4 Конвенції передбачено, що апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.

Отже, для цілей прийняття документа, складеного на території однієї з Договірних держав Гаазької конвенції, підписаної у 1961 році, та звільнення його від процедури консульської легалізації, він повинен містити апостиль або бути скріпленим з апостилем.

З позовної заяви видно що вона підписана представником позивача Вадимом Меламед, який визначений як представник Вовкохат І.В. ( т.1 а.с. 29)

На підтвердження повноважень представника Вадима Меламед до позовної заяви долучено фотокопію довіреності на підтвердження повноважень останнього діяти від імені Вовкохат І.В., однак, така не містить апостилю, проставленого на ній або скріпленого з нею (т.1 а.с.152-155).

До вказаної довіреності представник Вадим Меламед долучив фотокопію документа засвідчення підпису № 581/2018 та фотокопію апостилю (т.1 а.с.150-151), які посвідчені зареєстрованою за законодавством України юридичною особою - Товариством з обмеженою відповідальністю "В.Меламед юридичний офіс (Ізраїль-Україна)", код ЄДРПОУ 37172030 з проставленим підписом В.Меламед та печаткою вказаної юридичної особи.

Крім того, таким же чином засвідчена довіреність яка знаходиться в матеріалах справи ( т.1 а.с.152-155).

Також, до позовної заяви окремим аркушем додано документ засвідчення підпису № 586/2018 , за змістом якого засвідчено підпис Вовкохат І.В. на доданому до нього документі з позначеною літерою А. На вказаному документі проставлено апостиль 13.01.2019.

Разом з тим, вказаний апостиль містить обрізану стрічку, якою скріплювався доданий документ та з даного документа з апостилем та безпосередньо з його змісту неможливо встановити документ, на якому він проставлений або якого він стосується, оскільки, такий не скріплений із жодним документом. (т.1 а.с.159)

В матеріалах справи міститься довіреність Вовкохат І.В. від 03.12.2018р. в місті Рішон Ле - Ціон, Ізраїль на передоручення бути представником Вовкохата Є.Ф. колу представників, зокрема і Меламеду Вадиму, а також копія довіреності, складена у м. Києві, Україна, 11.10.2018р., якою ОСОБА_2 уповноважує серед інших і Вовкохат І.В. бути його представниками. (т.1 а.с.160- 163)

Проте, вказані документи не мають відношення до позовної заяви у даній справі та містять відбиток апостилю, що не відповідає доданому до матеріалів справи. (т.1 а.с.159).

За таких обстави, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в матеріалах справи відсутній документ, що посвідчує повноваження представника Меламед Вадима діяти в інтересах ОСОБА_1 шляхом консульської легалізації чи проставлення апостиля у визначеному законом порядку.

В матеріалах справи також відсутні належні докази дійсної волі учасника справи, на уповноваження певної особи на представництво. Оскільки, такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути надані в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень, делегованих представнику.

Така позиція узгоджується з висновком Верховного Суду, наведеним у судовому рішенні від 17.05.2018 р. при розгляді справи №826/1316/17.

У відповідності до вимог п.2 ч.1 ст.240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду, оскільки таку підписано особою з наданням копії довіреності, які є неналежними документами вираження дійсної волі позивача в розумінні статей 55, 59 КАС України, а тому не надають повноважень на ведення справи.

Не приймає до уваги колегія суддів доводи апелянта про долучення до позовної заяви належним чином нотаріально посвідченої копії довіреності від імені позивача та печатку апостиль, оскільки спростовуються вищенаведеними висновками.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи, які викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки колегії суддів.

В ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при постановлені оскарженої ухвали суду порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року у справі № 260/1010/19 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Суддя Н.В. Бруновська

Суддя С.М. Кузьмич

Суддя В.Я. Макарик

Постанова у повному обсязі складена 02.03.2020р.