Постанова

від 26.02.2020 по справі 813/1345/16

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий суддя у першій інстанції : Лунь З.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 813/1345/16 пров. № 857/12746/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Макарика В.Я., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання: Гнатик А.З.

представника позивача: Іськів Н.П.

представника апелянта: Гурняк О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 813/1345/16 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги-

ВСТАНОВИВ:

19.04.2016р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до Сокальської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області правонаступником якого є Головне управління Державної податкової служби у Львівській області ( далі Головне управління ДПС у Львівській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.03.2016р. №0000431700, №0000471700, №0000441700, вимоги №Ф-0000461700 від 30.03.2016р.. та рішення №0000451700 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.11.2016р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2017р., позов задоволено повністю.

Постановою Верховного Суду від 14.05.2019р. у справі №К/9901/39536/18 Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.11.2016р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2017р. у справі № 813/1345/16 (876/9843/16) скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.10.2019р. адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт - Головне управління ДПС у Львівській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом при його прийнятті неповно та неправильно встановлено обставини справи та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до винесення незаконного рішення.

Апелянт просить суд рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.10.2019р. скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в позові.

Представник позивача Іськів Н.П. в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Представник апелянта Гурняк О.О. в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу із підстав, зазначених у ній.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи податковий орган з 16.02.2016р. - 29.02.2016р. провів планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013р. - 31.12.2015р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. - 31.12.2015р..

За результатами перевірки податковим органом складено акт №191/1702/ НОМЕР_1 від 15.03.2016р. про результати планової виїзної перевірки, у висновках якого встановлено порушення, а саме:

- вимог п.167.1 ст. 167, п.177.1, п.177.2 п.177.4 ст.177, п.138.2 п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (далі ПК України) в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб в розмірі 231481,10грн., в тому числі за 2014р. в розмірі 77673,07грн., за 2015р. - 153808грн.;

- вимог п.2 ч.1 ст.7 та ч.11 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.10.2010р. № 2464-VІ у результаті чого занижено сума єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу, у розмірі 28739,92грн., а саме: за грудень 2014р. на 7184,98грн, за січень 2015р. - на 7184,9 грн., за лютий 2015р. - на 7184,98грн. та серпень 2015р. на суму 7184,98грн.;

- вимог п. 57.1 ст.57 розділу ІІ ПК України в результаті несвоєчасної сплати податку з доходів фізичних осіб;

- вимог пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України із змінами і доповненнями в результаті чого занижено суму військового збору на 9082,11грн.

На підставі акта перевірки податковий орган 30.03.2016р. прийняв:

-вимогу №Ф-0000461700 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 28739,92грн.;

-рішення №0000451700 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 1796,25 грн.;

-податкове повідомлення-рішення №0000431700 про визначення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 289351,34 грн. (в т.ч. 231481,07грн. - основного платежу, 57870,27 грн. - штрафних санкцій);

-податкове повідомлення-рішення №0000471700 про визначення грошового зобов`язання з військового збору та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 11352,76 грн. (в т.ч. 9082,21 грн. - основного платежу, 2270,55 грн. - штрафних санкцій).

-податкове повідомлення -рішення №0000441700 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму - 1294,14 грн.

Встановлення податковим органом порушення полягають у тому, що господарські операції позивача з контрагентами ТОВ АНБ ГРУП та ТзОВ БК Інтерсталь є безтоварними.

Вказані висновки контролюючого органу здійснені з урахуванням податкової інформації ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві від 13.05.2015р. №18/7/26-55-22-07 про формування ТОВ «АНБ ГРУП податкових зобов`язань з метою надання податкової вигоди та формування контрагентам-покупцям штучного податкового кредиту за період з 01.12.2014р. - 31.03.2015р., та від 18.12.2014р. №338/7/26-55-22-08-11 за період 01.08.2014р. - 30.11.2014 р.

Крім того, податковий орган прийняв до уваги ту обставину, що оперативним управлінням ДПІ у Сихівському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області листом від 18.08.2015р. №3431/07-04 повідомлено: Франківським РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області за матеріалами оперативного управління ДПІ у Сихівському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за №12015140080002262 від 14.08.2015р., про вчинення кримінального правопорушення, за попередньою правовою кваліфікацією ч.1 ст.205 КК України відносно службових осіб ТОВ АНБ ГРУП ( ЄДРПОУ 38388705) .

Також відповідачем використано податкову інформацію ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо ТОВ БК Інтерсталь за звітні періоди декларування ПДВ з 01.01.2014 - 30.06.2015р. (складена 07.08.2015р. №4640/26-57-22-01-19, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві).

Господарською діяльністю в розумінні п.14.1.36. ст.14 ПК України є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

п. 177.4 ст.177 ПК України передбачено, що переліку витрат безпосередньо пов`язаних з отримання доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат виробництва ( обігу) згідно з розділо3 цього кодексу.

Фізичні особи-підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

В п.138.1 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, інших витрат.

п.п. 138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України встановлено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування.

п.138.2 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II вказаного Кодексу.

Згідно п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в період їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Із змісту п.139.1 ст.139 ПК України видно, що не включаються до складу витрат витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

пп.2 п.1 ст.7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування передбачено, що база нарахування єдиного внеску є сума доходу ( прибутку), отриманого від діяльності фізичної особи-підприємця, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб - підприємця, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб-підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

В пп. 1.2 п. 16 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України видно, що об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 кодексу, зокрема:

-для резидента - загальний місячний ( річний ) оподаткований дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування та іноземні доходи- доходи ( прибуток), отримані з джерел за межами України.

За визначенням ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція є дією або подією, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

ч. 2 ст. 9 цього Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Щодо здійснення фінансово-господарської діяльності між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ АНБ ГРУП колегія суддів зазначає наступне.

30.09.2014 р. між позивачем (покупець) та ТОВ АНБ ГРУП (постальник) укладено договір поставки №09/301 згідно з яким постачальник зобов`язується постачати товар: рудстійку, дуб діам. 24 см. і більше (передати у власність покупцю) для використання у підприємницькій діяльності, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками, відповідно до вимог ст.ст.203, 204, 207, 208, 655, 656 ЦК України та укладений з дотриманням усіх істотних умов.

На підтвердження господарської операції позивач надав суду: договір поставки, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні-накладні, які знаходяться в матеріалах справи.

Отриманий товар позивач реалізував на ВПУ Західвуглепостач ДП Львіввугілля , що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими, товаро-транспортними накладними, довіреностями на отримання товару.

Платіжними дорученнями підтверджено сплату коштів за поставлений товар, яка проведена позивачем в повному обсязі.

Таким чином, з досліджених первинних документів, що долучені до матеріалів справ, які складені з дотриманням вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні видно, що договір поставки №09/301 від 30.09.2014, укладений між позивачем та його контрагентом ТОВ АНБ ГРУП , мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки товар (роботи/послуги) передані, оплата проведена, договір виконано сторонами в повному обсязі, що спричиняло реальні зміни майнового стану позивача.

Щодо здійснення фінансово-господарської діяльності між позивачем та ТзОВ БК Інтерсталь колегія суддів зазначає наступне.

Між позивачем (покупець) та ТОВ БК Інтерсталь (постальник) укладено договір поставки №09/301 від 30.09.2014р., згідно з яким постачальник зобов`язується постачати товар-рудстійку, дуб діам. 24 см. і більше (передати у власність покупцю) для використання у підприємницькій діяльності, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками, відповідно до вимог ст.ст.203, 204, 207, 208, 655, 656 ЦК України та укладений з дотриманням усіх істотних умов. Отриманий товар позивач реалізував на ВПУ Західвуглепостач , ДП Львіввугілля , що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими, товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання товару.

На підтвердження виконання вказаних договорів позивач надав: договір поставки, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспорті накладні, які знаходяться в матеріалах справи.

Оплата за поставлений товар проведена позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями які знаходяться в матеріалах справи.

Отже, з досліджених первинних документів, що долучені до матеріалів справ, які складені з дотриманням вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні видно, що договір поставки №09/301 від 30.09.2014, укладений між позивачем та його контрагентом ТОВ БК Інтерсталь , мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки товар (роботи/послуги) передані, оплата проведена, договір виконано сторонами в повному обсязі, що спричиняло реальні зміни майнового стану позивача.

Тобто, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що укладені позивачем з ТзОВ АНБ ГРУП та ТзОВ БК Інтерсталь правочини з придбання товарів не визнані у встановленому законом порядку недійсними, та за відсутності інших відомостей, які б свідчили про завищення позивачем витрат собівартості реалізованої продукції у звітному періоді, спростовують доводи апелянта щодо безтоварності операцій.

Наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Щодо надання оцінки наявним у провадженні слідчого управління ГУ МВС України у Львівській області кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015140080002262 від 14 серпня 2015 року, про вчинення кримінального правопорушення, за попередньою правовою кваліфікацією ч.1 ст. 205 Кримінального кодексу України відносно службових осіб ТОВ АНБ ГРУП , колегія зазначає наступне.

Колегія суддів звертає увагу, що внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального порушення не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

В матеріалах справи відсутній вирок, який набрав законної сили щодо вказаного кримінального провадження а тому, відповідно до ст. 62 Конституції України та ст. 72 КАС України факт внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального порушення не може бути покладено в основу безтоварності господарських операцій.

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що станом на 12.07.2019р. у слідчому управлінні фінансових розслідувань ГУ ДФС у Львівській області кримінальні провадження щодо ФОП ОСОБА_1 та контрагента ТОВ АНБ ГРУП відсутні.

Оскільки доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагентів ФОП ОСОБА_1 , який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не було надано, сам по собі факт внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального порушення в 2015 р. щодо посадових осіб контрагента не може бути належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача..

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року у справі № 826/6280/13-а, адміністративне провадження № К/9901/2848/18, ЄДРСРУ № 72338874.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що інформаційні бази даних податкового органу не мають статусу офіційних та можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку, тому бази даних податкового органу не є належними та достовірними доказами.

ст. 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, добросовісний платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Не приймає також до уваги колегія суддів доводи апелянта про порушення контрагентами позивача податкового законодавства, оскільки платник податків не несе і не може нести відповідальності за іншого платника, навіть, якщо вони перебували між собою у господарських взаємовідносинах.

Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів статті 6 КАС України та статті 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини застосовується судами як джерело права, у п. 38 рішення у справі Інтерсплав проти України від 09.01.2007 року вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Згідно ч.ч. 1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, оскільки відповідач Головне управління Державної податкової служби у Львівській області як суб`єкт владних повноважень діяв не у спосіб передбачений законами та Конституцією України. Доводи апелянта про те що позивач вчинив порушення які передбачені п.167.1 ст. 167, п.177.1, п.177.2 п.177.4 ст.177, п.138.2 п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, п.2 ч.1 ст.7 та ч.11 ст.8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , п. 57.1 ст.57 розділу ІІ ПК України, пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та спростовуються вищевказаними висновками суду.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Доводи, які викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновки колегії суддів, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

В ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 813/1345/16 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Бруновська

Суддя В.Я. Макарик

Суддя Р.М. Шавель

Постанова у повному обсязі складена 02.03.2020р.