Ухвала

від 02.03.2020 по справі 904/1053/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про передачу справи до іншого суду

02.03.2020м. ДніпроСправа № 904/1053/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РБТ", м. Чернігів

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор", м. Дніпро

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп", м. Дніпро

про визнання недійсним договору

Суддя Ярошенко В.І.

Без виклику (повідомлення) представників сторін

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РБТ" (ідентифікаційний код 37506892) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінгруп Фактор" та відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" про визнання недійсним договору факторингу № 04-07 від 04.07.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінгруп Фактор" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" з моменту його укладання.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірним договором факторингу відповідач-1 набув права грошової вимоги:

- за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 686-11 від 21.06.2011, укладений між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ТОВ "Фірма "Вена" ( в подальшому сторону боржника було замінено на ТОВ "Севен-Систем" (в подальшому перейменовано в ТОВ "МПТ").

Також за вказаним договором на користь відповідача-1 (фактора) було здійснено відступлення право вимоги за договорами забезпечення, що були укладені на забезпечення виконання кредитного договору, зокрема, за договорами іпотеки № 692-11 від 21.06.2011, № 693-11 від 21.06.2011, № 694-11 від 21.06.2011, укладеними між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ТОВ ''Фірма "Вена".

09.11.2012 у зв`язку зі зміною власника іпотечного майна в іпотечні договори були внесені зміни про зміну сторони іпотекодавця на ТОВ "РБТ" (ідентифікаційний код 37506892) (попереднє найменування ТОВ "Севен Стайл").

Таким чином, укладання між відповідачами договору факторингу № 04-07 від 04.07.2019 безпосередньо стосується нерухомого майна, власником якого є позивач - ТОВ "РБТ" (ідентифікаційний код 37506892) та яке, згідно вищевказаних іпотечних договорів, розташоване у місті Чернігів за адресою: вулиця 77 Гвардійської дивізії (вулиця Проектна), 1 та 1а.

Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України Про судоустрій і статус суддів .

Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.

Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.

Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Частиною 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Тобто, загальне правило територіальної підсудності щодо пред`явлення позову за місцезнаходженням відповідача застосовується лише у випадку, коли інші правила підсудності не встановлені положеннями Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 30 Господарського процесуального кодексу України встановлена виключна підсудність справ.

Так, частина 3 вищевказаної норми процесуального права передбачає, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.

При цьому, тлумачення частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України повинно відбуватися з урахуванням принципу правової визначеності, який, в аспекті даного спору, полягає у забезпеченні здатності вірного тлумачення закону пересічною особою. Зокрема, встановлюючи підхід до тлумачення правових норм, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.07.1995 у справі "Толстой-Милославський" (Тоlstoy Miloslavsky) проти Сполученого Королівства (скарга №18139/91), визначаючи зміст терміну "передбачений законом" сформулював наступну умову: положення національного законодавства повинні бути настільки ясними, зрозумілими і визначеними, щоб будь-яка людина, за необхідності скориставшись порадою юриста, могла б повністю зрозуміти зміст закону.

З огляду на зазначений підхід Європейського суду з прав людини до тлумачення правових норм, положення частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України означають, що спір має розглядатися за правилами виключної підсудності, коли нерухоме майно, право власності на таке майно або інші вимоги, що стосуються нерухомого майна, є предметом спору.

Водночас, як свідчить правозастосовна практика Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 20.09.2018 у справі № 902/919/17, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Згідно з положеннями статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

За таких обставин, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

При цьому, виключна підсудність встановлена з метою забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Зазначені у законі суди можуть здійснити такий розгляд, оскільки в районі їх діяльності знаходиться основна маса доказів.

Як на тому наголошено у постанові Верховного Суду у справі № 638/1988/17 від 10.04.2019 правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Згідно з частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах у справі № 460/4286/16-ц від 23.01.2018 та у справі № 640/16548/16-ц від 16.05.2018, до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Як зазначалось вище, предметом позову у даній справі є визнання недійсним договору факторингу № 04-07 від 04.07.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінгруп Фактор" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" з моменту його укладання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний правочин, який укладено із порушенням норм чинного законодавства, зачіпає законні інтереси позивача, зокрема, щодо нежитлових будівель та земельних ділянок, власником яких є позивач, та внаслідок укладення спірного договору факторингу, було змінено іпотекодержателя вказаного нерухомого майна.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 1.1 договору факторингу від 04.07.2019 № 04-07, ТОВ "Фінансова компанія "Фінгруп фактор" набуло право грошової вимоги за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 686-11 від 21.06.2011 (далі - Кредитний договір), укладений між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ТОВ "Фірма "Вена" (в подальшому сторону боржника було замінено на ТОВ "Севен-Систем").

Положенням пункту 1.7 договору факторингу від 04.07.2019 № 04-07 визначено, що у зв`язку із укладанням цього договору, ТОВ "Дніпрофінансгруп" здійснюється на користь ТОВ "Фінансова компанія "Фінгруп фактор" відступлення прав за договорами, що забезпечують виконання зобов`язань за Кредитним договором, зокрема за:

- Іпотечним договором № 692-11 від 21.06.2011, посвідченим приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Коваленком В.В. зареєстрованим № 4113, разом із договорами про внесення змін, укладеним між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "РВТ" (ідентифікаційний код 37506892), попередня назва ТОВ "Севен Стайл";

- Іпотечним договором № 693-11 від 21.06.2011, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Коваленком В.В. зареєстрованим № 4110, разом із договорами про внесення змін, укладеним між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "РВТ" (ідентифікаційний код 37506892), попередня назва ТОВ "Севен Стайл";

- Іпотечним договором № 694-11 від 21.06.2011, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Коваленком В.В. зареєстрованим № 4116, разом із договорами про внесення змін, укладеним між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "РВТ" (ідентифікаційний код 37506892), попередня назва ТОВ "Севен Стайл".

Зі змісту позову вбачається, що позовною вимогою є визнання недійсним договору, на підставі якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгруп фактор" набуло прав іпотекодержателя відносно іпотечного майна - нерухомого майна, яке розташоване у місті Чернігів за адресою: вулиця 77 Гвардійської дивізії (вулиця Проектна), 1 та 1а.

Визнання недійсним договору факторингу від 04.07.2019 № 04-07 призведе до необхідності приведення сторін у стан, що існував до укладення даного договору, тобто до повернення нерухомого майна, раніше переданого на підставі спірного договору, отже фактично існує спір з приводу нерухомого майна - предмета іпотеки.

З огляду на викладене, суд вважає, що спір у даній справі виник з приводу нерухомого майна, оскільки позовні вимоги мають явний, очевидний правовий зв`язок із нерухомим майном, що є предметом іпотеки, відповідно, і позов має розглядатися за правилами виключної підсудності.

Таким чином, дана вимога стосується прав на об`єкт нерухомого майна, а тому підсудність цього спору повинна визначатися за правилами, встановленими статтею 30 Господарського процесуального кодексу України Виключна підсудність .

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що місцезнаходженням нерухомого майна, з приводу передачі іпотечних прав щодо якого виник спір, є місто Чернігів, суд дійшов висновку, що за правилами виключної підсудності вирішення даного спору відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності) Господарського суду Чернігівської області.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у справі № 760/2648/18 від 27.06.2018.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Керуючись статтями 30, 31, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Передати справу № 904/1053/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РБТ" до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінгруп Фактор" та відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" про визнання недійсним договору факторингу № 04-07 від 04.07.2019 за виключною підсудністю до Господарського суду Чернігівської області.

Згідно з положеннями статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 02.03.2020 та відповідно до підпункту 17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.

Суддя В.І. Ярошенко