Постанова

від 09.09.2020 по справі 904/1053/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2020 Справа № 904/1053/20

м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Антонік С.Г., Дармін М.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2020 у справі №904/1053/20 (суддя Ярошенко В.І.; ухвалу постановлено без виклику (повідомлення) представників сторін)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РБТ", м.Чернігів

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор", м.Дніпро

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп", м.Дніпро

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2020 у справі №904/1053/20 (суддя Ярошенко В.І.) передано справу №904/1053/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РБТ" до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор" та відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" про визнання недійсним договору факторингу №04-07 від 04.07.2019 за виключною підсудністю до Господарського суду Чернігівської області.

Суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що оспорюваний правочин, який укладено із порушенням норм чинного законодавства, зачіпає законні інтереси позивача, зокрема, щодо нежитлових будівель та земельних ділянок, власником яких є позивач, та внаслідок укладення спірного договору факторингу, було змінено іпотекодержателя вказаного нерухомого майна і спір у даній справі виник з приводу нерухомого майна, оскільки позовні вимоги мають явний, очевидний правовий зв`язок із нерухомим майном, що є предметом іпотеки, відповідно, і позов має розглядатися за правилами виключної підсудності.

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, відповідач-1 (ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор") подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2020 у справі №904/1053/20 щодо передачі справи до іншого суду скасувати; справу №904/1053/20 направити для продовження розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.

ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" (апелянт) вважає помилковим висновок суду щодо переходу до товариства прав вимоги за іпотечними договорами №692-11 від 21.06.2011, №693-11 від 21.06.2011, №694-11 від 21.06.2011 саме на підставі договору факторингу №04-07 від 04.07.2019, оскільки зі змісту пунктів 1.1., 1.5., 1.6. договору факторингу перейшло право вимоги виключно за кредитним договором №686-11 від 21.06.2011. Пунктом 1.7., на який послався суд встановлено, що відступлення прав вимоги за договорами забезпечення, в тому числі за трьома договорами іпотеки, має відбуватися після переходу права вимоги за кредитним договором №686-11 від 21.06.2011 шляхом укладення окремих (самостійних) договорів відступлення права вимоги у письмовій формі або у письмовій формі з нотаріальним посвідченням. Тобто, за спірним договором факторингу права іпотекодержателя іпотечними договорами №692-11 від 21.06.2011, №693-11 від 21.06.2011, №694-11 від 21.06.2011 до ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" не переходили.

Апелянт вказує, що на підставі власного тлумачення змісту позовної заяви і доданих до неї копій договорів іпотеки, судом зроблено неправильний висновок щодо наявних у позивача прав власності на нерухоме майно, що є предметом договорів іпотеки. Позивачем було відчужене нерухоме майно, що є предметом іпотеки і починаючи з 2014 власником цього майна є ТОВ "Смена".

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.03.2020 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Широбокова Л.П., Орєшкіна Е.В. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2020 у справі №904/1053/20; ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

07.04.2020 від ТОВ "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-2 вважає, що апеляційна скарга відповідача-1 є обґрунтованою, погоджується з позицією відповідача-1, викладеною у апеляційній скарзі. Окрім того, відповідач-2 вважає помилковим та нічим не підтвердженим висновок суду першої інстанції щодо того, що позивач є власником нерухомого майна, яке є предметом договорів іпотеки №692-11 від 21.06.2011, №693-11 від 21.06.2011, №694-11 від 21.06.2011. Вважає, що для застосування приписів ст. 30 ГПК України, згідно яких даний позов міг бути підсудний за виключною підсудністю Господарському суду Чернігівської області немає законних підстав, отже цей спір має розглядатися в суді за місцезнаходженням відповідачів у Господарському суду Дніпропетровської області. Просить апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" задовольнити; ухвалу суду від 02.03.2020 скасувати; справу №904/1053/20 направити до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.

Позивач (ТОВ "РБТ") відзив на апеляційну скаргу по суті заявлених вимог не надав, що відповідно до частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 з 12.03.2020 на усій території України установлено карантин, який неодноразово продовжувався.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-IX, який набрав чинності 02.04.2020 (далі - Закон №540-IX), розділ X "Прикінцеві положення" ГПК України доповнено пунктом 4, за змістом якого: під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Отже, строк на подання відзиву продовжено до закінчення карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

17.07.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 №731-ІХ (далі - Закон №731-ІХ), яким внесені зміни до пункту 4 розділ X "Прикінцеві положення" ГПК України. Відповідно до приписів Закону №731-ІХ процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону №540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Відтак з урахуванням наведених змін до процесуального закону, строк для подання відзиву на апеляційну скаргу у позивача закінчився.

За розпорядженням керівника апарату суду від 08.09.2020, у зв`язку з відпусткою суддів Широбокової Л.П. та Орєшкіної Е.В., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого для розгляду справи №904/1053/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Антонік С.Г., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.09.2020 колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2020 у справі №904/1053/20 до свого провадження.

За вищенаведених обставин колегія суддів вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено наступні обставини.

У лютому 2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "РБТ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінгруп Фактор" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" про визнання недійсним договору факторингу №04-07 від 04.07.2019, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія "Фінгруп Фактор" і ТОВ "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" з моменту його укладання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір було вчинено з порушенням вимог частини 3 статті 1079 Цивільного кодексу України, яке полягало в тому, що ТОВ "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" (фактор) на момент укладення договору не мало ліцензії на здійснення факторингових операцій.

З матеріалів справи вбачається, що 21.06.2011 між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вена" (в подальшому сторону боржника) договором про переведення боргу №1056-12 від 09.11.2012 було замінено на ТОВ "Севен Систем" (в подальшому перейменоване в ТОВ "МПТ") був укладений договір про відкриття кредитної лінії №686-11 від 21.06.2011

21.06.2011 між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (Іпотекодержатель) і ТОВ Фірма "Вена" (Іпотекодавець) були укладені іпотечні договори №692-11, №693-11, №694-11, предметом яких було забезпечення вимоги Іпотекодержателя, що випливають з Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №686-11 від 21.06.2011.

Відповідно до пункту 1.2. договорів іпотеки предметом іпотеки є нежитлові будівлі та земельні ділянки, що знаходяться за адресою: місто Чернігів, вулиця 77, Гвардійської дивізії (вулиця Проектна), 1.

09.11.2012 у зв`язку зі зміною власника іпотечного майна в іпотечні договори були внесені зміни про зміну сторони іпотекодавця на ТОВ "РБТ" (ідентифікаційний код 37506892) (попереднє найменування ТОВ "Севен Стайл").

В цей же день між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (Кредитор позичальника по Кредитному договору про відкриття кредитної лінії №686-11 від 21.06.2011 зі змінами і доповненнями до нього), ТОВ "Севен Стайл" (Поручитель) і ТОВ "Севен Систем" (Позичальник) був укладений договір поруки №1064-12.

04.07.2019 між ТОВ "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" (Клієнт) і ТОВ "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор" (Фактор) був укладений договір факторингу №04-07, за умовами якого Фактор здійснює фінансування Клієнта шляхом передання в його розпорядження грошових коштів у розмірі та на умовах, які встановлені у п.1.2. цього договору, за плату, розмір якої встановлений у п. 1.4. цього договору, а після здійснення фінансування Клієнт відступає Факторові своє право грошової вимоги за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №686-11 від 21.06.2011.

Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (частина перша статті 8 Закону "Про судоустрій і статус суддів").

Розмежування компетенції між окремими ланками судової системи і між судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення підвідомчості їм справ називаються підсудністю.

Підсудність поділяється на наступні види:

Інстанційна - це підсудність, яка визначає компетенцію окремих ланок судової системи на підставі виконуваних ними функцій.

Територіальна підсудність становить собою визначений процесуальним законодавством порядок розподілу справ між судами одного й того самого рівня залежно від території, на яку поширюється їхня юрисдикція. За правилами територіальної підсудності справу розглядає суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено правопорушення, або за місцем знаходження сторони (як правило, відповідача).

Виключна підсудність визначає, який суд буде розглядати справу у певних нетипових випадках, які складно чи неможливо оцінити за правилами територіальної підсудності. Ці випадки прямо передбачені законом

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини першої статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

За вимогами частини першої статті 29 Господарського процесуального кодексу України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

При прийнятті оскаржуваної ухвали про передачу справи за підсудністю до іншого суду, суд першої інстанції виходив із того, що за змістом спірного договору факторингу відповідач-1 набув прав іпотекодержателя відносно іпотечного майна, яке розташоване у місті Чернігів. Суд дійшов висновку, що спір у даній справі виник з приводу нерухомого майна, отже позов має розглядатися за правилами виключної підсудності.

Відповідно до частини третьої статті 30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Місцевим господарським судом взято до уваги правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справах №460/4286/16-ц від 23.01.2018 і №640/16548/16-ц від 16.05.2018, який вказав, що до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Колегія суддів не погоджується з позицією місцевого господарського суду виходячи з наступного.

Під предметом спору розуміється об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виникає спір між позивачем та відповідачем, тобто певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Для вирішення справи по суті, тобто ухвалення законного і обґрунтованого рішення суду слід буде встановити коло обставин, що складають предмет доказування.

Предметом спору в даній справі є дійсність договору факторингу, отже предметом доказування у даному випадку є відповідність договору факторингу на момент укладання вимогам закону (статті 203, 215 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною четвертою статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №910/10647/18 висловлено правову позицію, в якій надається таке визначення майнового права:

"Майнове право, що є предметом договору купівлі-продажу - це обумовлене право набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права.

Майновими визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), також інші специфічні права та право вимоги.

Майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому".

У даному випадку колегія суддів вважає правомірним взяти до уваги висновки у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.10.2019 у справі №905/1732/18, в якій зазначено, що на відміну від спору про визнання договору іпотеки недійсним, у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, предметом доказування є правомірність набуття або переходу права власності чи права користування майном від однієї особи до іншої за вже вчиненим правочином, коли зобов`язання за ним виконані повністю чи частково.

До позовів про права на нерухоме майно відносяться позови щодо захисту речових прав на нерухоме майно, зокрема: віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України); негаторний - про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України); про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 Цивільного кодексу України) тощо.

Тому правила виключної підсудності (частина третя статті 30 Господарського процесуального кодексу України) не поширюються на позови, що виникають із зобов`язань щодо прав на нерухоме майно (найм, оренда, застава, іпотека тощо). До таких позовів застосовуються загальні правила підсудності.

Між тим судом апеляційної інстанції у даній справі встановлено, що з умов договору факторингу №04-07 від 04.07.2019 вбачається, що відповідно до пункту 1.5 право грошової вимоги до Боржника за кредитним договором переходить до Фактора виключно після здійснення Фактором фінансування у сумі та на умовах, які зазначені у п. 1.2. цього договору.

Сторони узгодили, що з моменту переходу права грошової вимоги до Фактора відповідно до умов п. 1.5. договору, заборгованість за кредитним договором вважається відступленою Клієнтом Фактору в повному обсязі, а відтак, після переходу права грошової вимоги до Фактора, у Клієнта відсутні будь-які грошові або майнові вимоги до Боржника за кредитним договором (пункт 1.6 договору).

Посилаючись на положення пункту 1.7 договору, за яким у зв`язку із укладанням цього договору, ТОВ "Дніпрофінансгруп" здійснюється на користь ТОВ "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор" відступлення прав за договорами, що забезпечують виконання зобов`язань за Кредитним договором, зокрема за: іпотечним договором №692-11 від 21.06.2011, іпотечним договором №693-11 від 21.06.2011, іпотечним договором № 694-11 від 21.06.2011, договором поруки №1064-12 від 09.11.2012, місцевим господарським судом не враховано, що в наведеному пункті сторони також погодили, що відступлення права вимоги за "Договорами забезпечення" здійснюється протягом 5 робочих днів з моменту здійснення Фактором фінансування у сумі та на умовах, які зазначені у п. 1.2. цього договору, шляхом укладання окремих договорів відступлення права вимоги у письмовій або письмовій формі з нотаріальним посвідченням після переходу права вимоги за "Кредитним договором".

З доводів апеляційної скарги вбачається, що окремих договорів відступлення права вимоги за договорами забезпечення укладено не було, отже висновок суду першої інстанції про перехід до ТОВ "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор" прав вимоги за іпотечними договорами на підставі спірного договору факторингу за встановлених вище обставин є передчасним.

Тому, враховуючи вище викладене, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду приходить до висновку, що підсудність спору у даній справі має вирішуватись відповідно до загальних правил територіальної підсудності.

Отже оскаржена ухвала про направлення справи за підсудністю винесена із при неповному з`ясуванні всіх обставин справи та з неправильним застосуванням частини третьої статті 30 Господарського процесуального кодексу України і це порушення норми процесуального права призвело до прийняття неправильного рішення.

Оскільки висновки місцевого господарського суду зроблені при неповному з`ясуванні всіх обставин справи та з порушенням норм процесуального права, це відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 280 Господарського процесуального кодексу України є підставою для задоволення вимог апеляційної скарги ТОВ "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор" та скасування ухвали суду про передачу справи №904/1053/20 за виключною підсудністю до Господарського суду Чернігівської області як такої, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення цієї справи для розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Щодо розподілу між сторонами судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судом апеляційної інстанції, то оскільки суд задовольняє скаргу та скасовує ухвалу суду першої інстанції з направленням справи на подальший розгляд, питання розподілу судових витрат судом апеляційної інстанції не вирішується.

Керуючись ст.ст. 269, 270-271, 275, 280 ч.1 п.п. 1 і 4, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор" - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2020 у справі №904/1053/20 - скасувати.

Справу №9041053/20 передати до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.

Питання розподілу судового збору за розгляд цієї апеляційної скарги вирішити суду першої інстанції за наслідками розгляду справи по суті.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Повна постанова складена 09.09.2020.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя С.Г. Антонік

Суддя М.О. Дармін