Постанова

від 27.02.2020 по справі 910/12360/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2020 р. Справа№ 910/12360/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Коробенка Г.П.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Громадюка О.Р. дов. №8227/15/1 від 24.12.2019р.;

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 (повний текст складено 11.12.2019р.)

у справі №910/12360/19 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

до Державної іпотечної установи

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Державна організація (установа, заклад) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб"

про зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної іпотечної установи (далі - відповідач), у якому просило суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконаня п. 8 мирової угоди від 25 грудня 2015 року, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2016 року в рамках розгляду справи № 910/21864/15, за позовом Державної іпотечної установи до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення 179 830 369,71 грн. за кредитним договором № 17/4 від 11.02.2015 р;

- визнати укладеним з моменту набрання рішенням законної сили правочин "Остаточний акт звіряння взаєморозрахунків" в редакції позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач не виконує пункт 8 мирової угоди від 25 грудня 2015 року, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05 грудня 2019 року провадження у справі закрито.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та передати справу на розгляд до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом порушені норми матеріального та процесуального права, без належного з`ясування всіх обставин справи, оскільки мирова угода відповідачем не виконується, а позивачем обрано належний спосіб захисту порушеного права шляхом подання даного позову.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, посилаючись на те, що ухвала суду про затвердження мирової угоди є виконавчим документом і може бути пред`явлена до примусового виконання у встановленому порядку.

Позивач і третя особа про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвали суду, представників у судове засідання не направили, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у 2015 році Державна іпотечна установа звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення 179 830 369,71 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2016 у справі №910/21864/15, яка набрала законної сили з дня прийняття, затверджено мирову угоду, укладену між Державною іпотечною установою та Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" 25 грудня 2015 року.

У пункті 1 мирової угоди сторони погодили, що відповідач визнає та підтверджує свою заборгованість перед Позивачем за Кредитним договором №17/4 від 11.02.2015 (далі - Кредитний договір), стягнення якої є предметом позовних вимог у справі № 910/21864/15 та яка становить 187 864 220,55 (сто вісімдесят сім мільйонів вісімсот шістдесят чотири тисячі двісті двадцять гривень) 55 коп., з яких: 155 285 654,67 грн. - заборгованість за основним боргом, 6 444 141,95 грн. - сума заборгованості по відсоткам за користування кредитом, пеня, нарахована на суму заборгованості за кредитом та на суму заборгованості за процентами за користування кредитом, що становить 24847396,44 грн., 3% річних нарахованих на суму заборгованості за кредитом та на суму заборгованості за процентами за користування кредитом, що становить 1 270 027,49 грн., штраф - 17 000,00 грн. Розмір судового збору у даній справі становить 73 080 грн. Сума боргу підтверджується актом звіряння розміру заборгованості станом на 18.09.2015р. В силу вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", подальше нарахування процентів та штрафних санкцій Позивачем не здійснюється з моменту введення Тимчасової адміністрації в Банку.

Відповідно до п. 2 мирової угоди, погашення вказаного в п.1 цієї Мирової угоди боргу здійснюється шляхом звернення стягнення на предмет застави, а саме - майнові права за договорами, (далі - "Майнові права"), які виникли з Договору застави майнових прав № 17/4-3, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. зареєстрованим в реєстрі за № 615 (далі - "Договір застави"), укладеного в якості забезпечення за Кредитним договором та Договору відступлення права вимоги №17/4-В від 11 лютого 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., за реєстровим № 616, укладеного між тими ж Сторонами з метою реалізації порядку звернення стягнення на майнові права вимоги (далі - "Договір відступлення").

В ухвалі суду про затвердження мирової угоди зазначено, що дана ухвала набирає законної сили 20.01.2016 року та є виконавчим документом у розумінні ст.ст. 3, 19 Закону України "Про виконавче провадження", який може бути пред`явлений до примусового виконання в порядку, передбаченому зазначеним Законом протягом 1 (одного) року з наступного дня після його прийняття до 20.01.2017 року, у разі невиконання умов затвердженої мирової угоди. Підпис судді засвідчено гербовою печаткою суду.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач посилався на те, що відповідач ухиляється від виконання умов затвердженої між сторонами мирової угоди, а саме, її пункту 8.

Так, у пункті 8 мирової угоди сторони погодили, що разом із проведенням оцінки, зазначеної у п. 7 цієї Мирової угоди, сторони укладають остаточний акт звіряння заборгованості, яким також визначають загальну суму платежів на виконання договорів, зазначених у додатках до Договору відступлення, що були здійснені на банківські рахунки Позивача та Відповідача в період з 18.09.2015р. (включно) по дату такого звіряння. При цьому, при складанні такого акту Позивач зменшує заборгованість Відповідача перед ним на суму отриманих таких платежів за зазначений вище період, а Відповідач, в строк, зазначений в даному акті, зобов`язаний перерахувати на банківський рахунок Позивача, визначений у Кредитному договорі, загальну суму платежів на виконання договорів, зазначених у додатках до Договору відступлення, отриманих Відповідачем та відображених в акті, зазначеному у цьому пункті Мирової угоди.

Оскаржуваною ухвалою Господарського суду міста Києва від 05 грудня 2019 року провадження у справі закрито.

Ухвала мотивована тим, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки ухвала суду про затвердження мирової угоди є виконавчим документам, тому у разі її невиконання зацікавлена особа може звернутися до державного чи приватного виконавця із заявою про примусове виконання ухвали, якою затверджено цю угоду.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 115 ГПК України, в редакції чинній до 15.12.2017, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст.78 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній до 15.12.2017, мирова угода може стосуватися лише прав і обов`язків сторін щодо предмету позову. Про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Мирова угода за своєю правовою природою це правочин, який укладається сторонами з метою припинення спору на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті.

Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а, досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Мирова угода ґрунтується на взаємовигідних для обох сторін умовах і вона, як правило, виконується добровільно. В іншому разі мирова угода, затверджена судом, може бути підставою для примусового виконання.

Так, згідно із пунктом 2 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції, чинній на час затвердження мирової угоди, виконанню державною виконавчою службою підлягають ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції чинній на даний час, також встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

У разі ухилення однієї із сторін від виконання мирової угоди після закінчення строку (настання терміну) виконання нею своїх обов`язків за цією угодою: якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах; якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у Законі України "Про виконавче провадження", то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом, і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов`язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.

У випадках невиконання зобов`язаною стороною умов мирової угоди, укладеної в процесі виконання судового рішення і затвердженої господарським судом, заінтересована сторона може звернутися до державного виконавця із заявою про примусове виконання ухвали, якою затверджено цю угоду.

Наведеної правової позиції дотримувався також Верховний Суд України у постановах від 23.09.2015 у справі №6-274цс15 та від 11.11.2015 у справі №6-342цс15, та дотримується Верховний Суд у постановах від 14.08.2018 у справі №914/2699/15, від 03.08.2018 у справі №903/644/16.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ухвала Господарського суду міста Києва від 20.01.2016 про затвердження мирової угоди у справі №910/21864/15 відповідає вимогам ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", чинного на момент затвердження мирової угоди, та статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній на даний час.

Отже, враховуючи наведені положення чинного законодавства та висновки Верховного Суду щодо порядку виконання мирових угод, затверджених ухвалами суду, апеляційний господарський суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що у даному випадку спір про зобов`язання відповідача виконати умови мирової угоди не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства і провадження підлягає закриттю, а позивач має право звернутися до державного чи приватного виконавця із заявою про примусове виконання ухвали, якою затверджено цю угоду.

Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування ухвали господарського суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та прийнята відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні. Отже, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 05 грудня 2019 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02.03.2020.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.А. Кравчук

Г.П. Коробенко