Постанова

від 23.02.2020 по справі 917/2255/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2020 р. Справа № 917/2255/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В.І. , суддя Слободін М.М. , суддя Дучал Н.М.

за участю секретаря судового засідання Новікової Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Визіра В.О. (вх. 427 П/1-7) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 02.01.2020 року, постановлену у приміщенні вказаного суду суддею Мацко О.С., повний текст якої складено 02.01.2020 року, у справі

за позовною заявою Фізичної особи-підприємця Визіра Володимира Олексійовича, м. Полтава,

до:

1. Полтавська міська рада, м. Полтава,

2 . Управління майном комунальної власності міста, м. Полтава,

3. Товариство з обмеженою відповідальністю Агросельхозтехніка , м. Полтава,

про визнання розпоряджень незаконними, визнання дій та бездіяльності незаконними, визнання договору недійсним, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИЛА:

27.12.2019 року до господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Визіра Володимира Олексійовича до Полтавської міської ради, Управління майном комунальної власності міста та Товариства з обмеженою відповідальністю Агросельхозтехніка про:

1. Визнання незаконними розпоряджень міського голови м. Полтави від 10.10.2018 року № 70-р Про затвердження нового складу постійної комісії з питань регулювання орендних відносин щодо комунального майна міста , від 18.03.2019 р. №21-р Про внесення змін у додаток до розпорядження від 10 жовтня 2018 року № 70-р Про затвердження нового складу постійної комісії з питань регулювання орендних відносин щодо комунального майна міста та від 23.08.2019 р №60-р Про внесення змін у додаток до розпорядження від 10.10.2018 року № 70-р Про затвердження нового складу постійної комісії з питань регулювання орендних відносин щодо комунального майна міста ;

2. Визнання незаконною бездіяльності управління майном комунальної власності міста з неоприлюднення у 2019 році в засобах масової інформації та на своїх офіційних вебсайтах переліку майна, що може бути передано в оренду, у якому було б зазначене нежитлове приміщення, розташоване по вулиці Панаса Мирного, 2а, в м. Полтаві та нерозміщення на своїх вебсайтах оголошення про намір передати в оренду нежитлове приміщення, розташоване по вулиці Панаса Мирного, 2а, в м. Полтаві;

3. Визнання незаконними дій Полтавської міської ради в особі постійної комісії з питань регулювань орендних відносин щодо комунального майна міста зі зміни способу розміщення оголошення про намір передати майно в оренду та надання доручення підготувати документи оформлені, п. 2.1. протоколу від 31 липня 2019 року № Пр /01-05/02-01-07;

4. Визнання незаконним розпорядження міського голови м. Полтави від 12 вересня 2019 року № 66-р в частині надання згоди на укладення договору оренди нежитлового приміщення площею 82,0 кв. м. за адресою: вул. Панаса Мирного 2а, в м. Полтаві з товариством з обмеженою відповідальністю Агросельхозтехніка ;

5. Визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення, розташованого за адресою: вул. Панаса Мирного 2а, м. Полтава, укладений 12 вересня 2019 року між Полтавською міською радою в особі управління майном комунальної власності міста та товариством з обмеженою відповідальністю Агросельхозтехніка ;

6. Зобов`язання Управління майном комунальної власності міста включити до переліку цілісних майнових комплексів та їх структурних підрозділів і нерухомого майна, що може бути передано в оренду, окремо визначене індивідуальне майно комунальної власності міста - нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Полтава, вулиця Панаса Мирного, 2а, та оприлюднити перелік у засобах масової інформації та на своїх офіційних вебсайтах;

7. Визнання незаконною відмови управління майном комунальної власності міста в укладенні з позивачем договору оренди нежитлового приміщення за адресою: вул. Панаса Мирного, 2а, в м. Полтаві.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 02.01.2020 року позовну заяву Фізичної особи-підприємця Визіра Володимира Олексійовича повернуто заявнику, у зв`язку із порушенням останнім правил статті 173 Господарського процесуального кодексу України щодо об`єднання позовних вимог, сумісний розгляд яких перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво ускладнить вирішення спору в межах однієї справи та у строки, передбачені ст. 195 ГПК України, а також у зв`язку з об`єднанням в одній позовній заяві вимог, які підлягають розгляду за правилами різного судочинства.

Фізична особа-підприємець Визір В.О. із вказаною ухвалою місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить цю ухвалу скасувати, справу направити на розгляд до місцевого господарського суду.

В судовому засіданні Фізична особа-підприємець Визір В.О. та її представник підтримали апеляційну скаргу у повному обсязі, просили її задовольнити.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином.

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Розумність строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі G. B. проти Франції ), тощо. Отже, поняття розумний строк є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, які пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З матеріалів поданої ФОП Візир В.О. позовної заяви вбачається, що її мотивувальна та прохальна (арк.2-3 позовної заяви) частини складаються з декількох самостійних блоків, у яких пред`явлено вимоги до декількох різних відповідачів. У той же час, кожна вимога різниться не тільки за суб`єктним складом та способом захисту, а й за обставинами та наданими доказами, на підставі яких вони заявлені.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.02.2019 р. у справі № 910/11811/18 та від 08.10.2019 р. у справі № 910/7680/19 зазначено, що об`єднання позовних вимог може мати негативні наслідки. Сумісний розгляд декількох вимог, навіть тісно пов`язаних і однорідних, розширює предмет доказування у справі, ускладнює розгляд та вирішення справи у строки, передбачені ГПК України.

Окрему увагу колегія суддів звертає на наступне.

Так, стаття 173 ГПК України імперативно забороняє об"єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Так, серед іншого, позивач просить визнати незаконними 3 розпорядження міського голови м. Полтави: від 10.10.2018 року № 70-р Про затвердження нового складу постійної комісії з питань регулювання орендних відносин щодо комунального майна міста , від 18.03.2019 р. №21-р Про внесення змін у додаток до розпорядження від 10 жовтня 2018 року № 70-р Про затвердження нового складу постійної комісії з питань регулювання орендних відносин щодо комунального майна міста та від 23.08.2019 р №60-р Про внесення змін у додаток до розпорядження від 10.10.2018 року № 70-р Про затвердження нового складу постійної комісії з питань регулювання орендних відносин щодо комунального майна міста .

Підставами для визнання їх незаконними позивач зазначає перевищення повноважень секретарем Полтавської міської ради при їх прийнятті.

Дані розпорядження міського голови є розпорядчими актами, їх прийняття пов"язано з вирішенням відповідно до закону питань у галузі регулювання орендних відносин щодо комунального майна міста, які в силу законодавчих приписів належать до виключної компетенції органів місцевого самоврядування і стосуються прав та інтересів невизначеного кола осіб, тому законність таких дій посадової особи, в т.ч. й питання їх вчинення в межах чи поза межами повноважень, підлягає перевірці адміністративним судом. Спір у цій частині не має ознак приватно-правового, є публічно-правовим, оскільки у цій частині позовних вимог дослідженню підлягають виключно владні управлінські дії та рішення суб"єкта владних повноважень, зокрема, на їх відповідність приписам ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, що свідчить про публічно-правовий характер правовідносин.

Те ж саме стосується і вимог про визнання бездіяльності управління майном комунальної власності міста з неоприлюднення у 2019 році в засобах масової інформації та на своїх офіційних вебсайтах переліку майна, що може бути передано в оренду, у якому було б зазначене нежитлове приміщення, розташоване по вулиці Панаса Мирного, 2а, в м. Полтаві та нерозміщення на своїх вебсайтах оголошення про намір передати в оренду нежитлове приміщення, розташоване по вулиці Панаса Мирного, 2а, в м. Полтаві та визнання незаконними дій Полтавської міської ради в особі постійної комісії з питань регулювань орендних відносин щодо комунального майна міста зі зміни способу розміщення оголошення про намір передати майно в оренду та надання доручення підготувати документи оформлені, п. 2.1. протоколу від 31 липня 2019 року № Пр /01-05/02-01-07.

Фактично позивач оспорює дії/бездіяльність суб"єктів владних повноважень, які вчинялися ними на виконання покладних на них повноважень, стосуються прав та інтересів невизначеного кола осіб, вимагає перевірки легітимності вказаних органів та результату їх дій/бездіяльності під час реалізації покладених на них функцій, що свідчить про публічно-правовий характер правовідносин між сторонами у цій частині позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками місцевого господарського суду про те, що позивачем при поданні позову було порушено правила ст. 173 ГПК України щодо об`єднання позовних вимог, сумісний розгляд яких перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво ускладнить вирішення спору в межах однієї справи та у строки, передбачені ст. 195 ГПК України, а також об"єднано в одній позовній заяві вимоги, які підлягають розгляду за правилами різного судочинства.

Таким чином, позивачем порушено приписи ст.173 ГПК України, що тягне за собою наслідки, передбачені п.2 ч.5 ст.174 ГПК України.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 02.01.2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 02.03.2020

Головуючий суддя В.І. Сіверін

Суддя М.М. Слободін

Суддя Н.М. Дучал