Рішення

від 26.02.2020 по справі 908/30/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/3/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2020 Справа № 908/30/20

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, при секретарі судового засідання Осоцький Д.І. розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс", 02222, м. Київ, вул. Закревського, 16

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБ-Авант", 72311, Запорізька область, м. Мелітополь, Каховське шосе, 12

про стягнення коштів

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: Зінченко Є.А., довіреність № 377 від 30.12.2018;

від відповідача: не з`явився.

Суть спору

03.01.2020 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс", м. Київ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБ-Авант", Запорізька область, м. Мелітополь про стягнення заборгованості за Договором № 15357-08/2019 від 27.06.2019 в сумі 12 516,52 грн, що складається з суми 11 057,52 грн основного боргу, 992,39 грн пені, 12% річних розмірі 300,75 грн, інфляційних втрат в розмірі 165,86 грн.

Разом з позовними вимогами, позивачем заявлено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2020, справу № 908/30/20 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 08.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/30/20, присвоєно справі номер провадження 15/3/20. Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 30.01.2020.

Ухвалою суду від 30.01.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 26.02.2020.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем належним чином не виконано зобов`язання щодо своєчасної оплати отриманого товару на підставі договору № 15357-08/2019 від 27.06.2019, у зв`язку з чим за Товариством з обмеженою відповідальністю "ТБ-Авант" утворилась заборгованість у розмірі 11 057,52 грн. У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість, а також нараховані на суму боргу пеню в сумі 992,39 грн, 12 % річних у розмірі 300,75 грн та суму інфляційних втрат в розмірі 165,86 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на ст. ст. 2, 20, 173-175, 193, 216-218, 224-226, 230-231, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні 26.02.2020 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позові № 20191220-01 від 20.12.2019.

Відповідач у призначені судові засідання не з`являлися, при причини неявки суду не повідомив. Про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому порядку шляхом направлення на адресу відповідних ухвал. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Вимоги ухвал суду не виконані, відзив на позов не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).

Отже, враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце призначеного судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідачів за наявними в матеріалах справи документами.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно - апаратного комплексу "Акорд".

В судому засіданні 26.02.2020 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 5 днів.

Заслухавши доводи представника позивача та дослідивши надані докази, суд установив наступне.

27.06.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс", м. Київ (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТБ-Авант", Запорізька область, м. Мелітополь (відповідач, покупець) укладений договір за № 15357-08/2019 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник, зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця визначені цим договором запчастини, експлуатаційні матеріали та автомобільні шини, тощо (надалі - товар), а також надати шиноремонтні та шино монтажні послуги, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти товар і послуги та здійснити їх оплату.

Номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження товару, загальні кількість, ціна за одиницю товару, що передаються за цим договором, термін та умови передачі, визначаються у рахунках-фактурах (рахунках на оплату), товарних (видаткових) накладних, або інших передбачених чинним законодавством документах на товари, які є невід`ємною частиною договору та остаточно узгоджується сторонами на кожну окрему партію товару (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 1.3. договору найменування, вартість та обсяг наданих послуг, зазначається в Актах виконаних робіт, укладених сторонами, які є невід`ємними частинами даного договору.

Загальна сума договору складається із вартості переданого товару, що відповідає сумі всіх товарних (видаткових) накладних, та сумарної вартості наданих послуг, зазначених в Актах виконаних робіт, здійснених протягом дії даного договору (п. 1.4. договору).

Поставка товару здійснюється за погодженням сторін на умовах пункту 2.3. договору:

1) ЕХW (франко завод; назва місця: склад Постачальника (правила ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року) - товар переходить у власність покупця з моменту передачі товару покупцю на складі постачальника. Доказом передачі товару постачальником у власність покупця є належним чином оформлена товарне (видаткова) накладна;

2) FСА (франко-перевізник) (правила ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року) - товар переходить у власність покупця з моменту передачі товару постачальником перевізнику на складі постачальника. Вибір перевізника здійснюється покупцем на власний розсуд. З моменту передачі товару перевізнику обов`язки постачальника перед покупцем вважаються виконаними у повному обсязі та належним чином, а ризики загибелі, втрати пошкодження або знищення товару переходять до покупця. Доказом передачі товару перевізнику є належним чином оформлених товарної (видаткової) накладної та товарно-транспортної накладної, що разом засвідчують факт передачі постачальником товару покупцю.

Згідно з п. п. 2.4., 2.5. договору, погодження сторонами кількості, номенклатури, асортименту та ціни товару відбувається за їх взаємною згодою шляхом переговорів та фіксується у товарних (видаткових) накладних та рахунках на оплату, що являються невід`ємними складовими даного договору, без складання специфікацій. Покупець, підписуючи товарну (видаткову) накладну, виявляє згоду на прийняття товару відповідно до попередньої домовленості із постачальником позбавляється права заявляти щодо невідповідності поставленого товару за кількістю, номенклатуро асортиментом та ціною. Сторони домовилися, що уповноважуючи певну особу на прийняття товару відпостачальника, у тому числі перевізника, покупець тим самим уповноважує таку особу підписувати відповідні документи на товар: товарні (видаткові) накладні, товарно-транспортні накладні тощо.

За домовленістю сторін датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженні представниками сторін товарної (видаткової) накладної, що засвідчує прийняття товару покупцем постачальника (пункт 2.6. договору).

Згідно з п. п. 8.2., 8.4. сторони домовились, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2018 з можливістю його пролонгації, оскільки якщо протягом 1-го місяця до закінчення терміну дії даного договору жодна зі сторін не заявить про намір змінити його умови або припинити його дію, договір вважається продовженим на 1 календарний рік і так рік за роком.

На виконання умов договору позивачем відвантажений товар на загальну суму 11 057,52 грн за видатковими накладними: № 510001883120 від 28.08.2019 на суму 5217,66 грн; № 510001883151 від 28.08.2019 на суму 1612,56 грн; № 510001884616 від 28.08.2019 на суму 2307,30 грн; № 510001898669 від 05.09.2019 на суму 1920,00 грн, які підписані уповноваженою особою на отримання товару без зауважень і заперечень.

Останнім строком сплати за відвантажений товару було визначено: за видатковою накладною від 28.08.2019 № 510001883120 до 02.09.2019, за видатковою накладною від 28.08.2019 № 510001883151 до 02.09.2019, за видатковою накладною від 28.08.2019 № 510001884616 до 02.09.2019, за видатковою накладною від 05.09.2019 № 510001898669 до 10.09.2019.

Також відповідачу були виставлені рахунки на оплату отриманого товару: № 50004155139 від 28.08.2019 на суму 5217,66 грн; № 50004144595 від 28.08.2019 на суму 1612,56 грн; № 50004155206 від 28.08.2019 на суму 2307,30 грн; № 50004188790 від 05.09.2019 на суму 1920,00 грн. В рахунках визначено, що рахунки дійсні протягом 3-х банківських днів.

Відповідач в порушення умов договору свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар не виконав.

З урахуванням вище викладеного, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду.

Аналіз норм чинного законодавства та наданих матеріалів, дає суду можливість зробити висновки, що правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 3.2. договору за домовленістю сторін товарпродається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту. Кредитним лімітом вважається сума, на яку постачальник може поставити товар на умовах домовленого відтермінування. В залежності від загальної суми щомісячних замовлень покупця, постачальник визначає суму кредитного ліміту.

У випадку продажу товару умовах попередньої оплати постачальник одночасно з підтвердженням замовлення надає покупцю рахунок на оплату (пункт 3.3. договору).

Відповідно до п. 3.5 договору, оплата наданих послуг за цим договором здійснюється на підставі рахунку на оплату, який надається покупцю разом з актом виконаних робіт. Підписання покупцем або уповноваженої ним особи на прийняття послуг акту виконаних робіт є належним підтвердженням факту отримання ним рахунку на оплату наданих послуг.

Відповідно до п. 3.6. договору оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальнику.

Пунктом 4.3. договору врегульовано, що покупець зобов`язаний прийняти товар та здійснити розрахунки згідно з розділом три даного договору.

В порушення умов п. 4.3 договору відповідач свої зобов`язання з оплати вартості товару в строк не виконав.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань підтверджено матеріалами справи. Доказів повної оплати основного боргу відповідачем суду не надано, обґрунтованого відзиву не подано. З огляду на викладене, вимоги, щодо стягнення основної суми боргу в розмірі 11 057,52 грн задовольняються.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач просив стягнути з відповідача пеню за період з 05.09.2019 по 20.12.2019 в сумі 992,39 грн.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.2. договору за порушення грошового зобов`язання за цим договором більше 3-х календарних днів, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ до суми простроченого платежу за весь період такого прострочення.

Згідно з ч. 1. ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок пені суд визнав вірним, а вимогу про стягнення пені в розмірі 992,39 грн такою, що підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 12% річних у розмірі 300,75 грн за період з 02.09.2019 по 20.12.2019 та суму інфляційних втрат в розмірі 165,86 грн за період вересень 2019 - грудень 2019.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.3. договору визначено, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченого цим договором, винна сторона несе відповідальність, встановленої статтею 625 ЦК України, а саме: той хто прострочив виконання грошового зобов`язання має сплатити на користь іншої сторони за договором суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 12% річних від простроченої суми.

Наданий позивачем розрахунок 12% річних суд визнав виконаними вірно, а вимогу про стягнення 12 % річних у розмірі 300,75 грн такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат за вказаний позивачем період вересень 2019 - грудень 2019, суд зазначає про неправильність та невідповідність наданого суду розрахунку нормам чинного законодавства виходячи з наступного:

Інфляційні витрати пов`язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті Урядовий кур`єр . Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно зі статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Між тим, як свідчать матеріали справи позивач розрахунок інфляційних втрат здійснив без урахування вищенаведених вимог законодавства, оскільки інфляція розраховувалась позивачем з урахуванням неповного місяця прострочення заборгованості, що є невірним, оскільки найменший період розрахунку інфляції становить місяць.

Перерахувавши заявлену до стягнення суму інфляційних втрат, враховуючи наведені норми права та встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань, суд відзначає, що вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в розмірі 66,25 грн за період жовтень 2019 - грудень 2019, у зв`язку з помилковістю розрахунку наведеного позивачем. За вересень 2019 року індекс інфляції не враховано, оскільки прострочення виконання зобов`язання почалося з 05.09.2019, тоді як інфляційні втрати розраховуються за повний місяць прострочення грошового зобов`язання. В даному випадку прострочення у вересні повного місяця не містить.

У стягнення інфляційних втрат в розмірі 99,61 грн, суд відмовляє внаслідок помилковості розрахунку.

Згідно із ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Доказів оплати наявної заборгованості, штрафних та компенсаційних санкцій відповідач суду не надав, викладені в позові обставини не спростував.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене та беручі до уваги те, що відповідач свої зобов`язання за договором щодо своєчасної оплати за отриманий товар виконав неналежним чином, позовні вимоги задовольняються частково.

На підставі п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 202, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБ-Авант" (72311, Запорізька область, м. Мелітополь, Каховське шосе, 12; ідентифікаційний код юридичної особи 39918650) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" (02222, м. Київ, вул. Закревського, 16; ідентифікаційний код юридичної особи 37141112) суму основного боргу у розмірі 11 057,52 грн (одинадцять тисяч п`ятдесят сім гривень 52 коп.), пеню у розмір 992,39 (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 39 коп.), 12% річних в розмірі 300,75 грн (триста гривень 75 коп.), інфляційні втрати в розмірі 66,25 грн (шістдесят шість гривень 25 коп.) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1905,71 грн (одна тисяча дев`ятсот п`ять гривень 71 коп.). Видати наказ.

У задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 99,61 грн, відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 02 березня 2020 року.

Суддя І. С. Горохов