Рішення від 14.02.2020 по справі 909/1282/19

Справа № 909/1282/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.02.2020 м. Івано-Франківськ Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., при секретарі судового засідання Сегін І. В., за участю представника позивача адвоката Нероди В. Ю., представника відповідача адвоката Бакуна А. Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу № 909/1282/19 за позовом малого приватного підприємства фірма "Ерідон" про стягнення з приватного сільськогосподарського підприємства "Рідна земля" 5 165 956 грн 51 коп. за договором поставки.

МПП фірма "Ерідон" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з ПСП "Рідна земля" 5 165 956 грн 51 коп. за договором поставки від 09 серпня 2017 р. № 782/18/12, з яких 2 740 460 грн 39 коп. - основний борг, 170 767 грн 45 коп. - інфляційні втрати, 337 272 грн 12 коп. - 10 % річних, 741 998 грн 67 коп. - 22 % за користування товарним кредитом, та 1 175 457 грн 88 коп. - пеня.

27 листопада 2019 р., суд відкрив провадження у цій справі за правилами загального позовного провадження, а підготовче засідання призначив на 18 грудня 2019 р.

18 грудня 2019 р., підготовче засідання у цій справі суд відклав на 15 січня 2020 р.

15 січня 2020 р., підготовче провадження у справі суд закрив, а розгляд справи по суті призначив на 30 січня 2020 р.

30 січня 2020 р., суд продовжив відповідачу строк на подання відзиву на позов та прийняв його, а в засіданні оголосив перерву до 14 лютого 2020 р.

Позовні вимоги МПП фірма "Ерідон" обґрунтовані тим, що в порушення своїх договірних зобов`язань відповідач не в повному обсязі оплатив поставлений йому позивачем товар, у зв`язку з чим МПП фірма "Ерідон" просить суд стягнути з ПСП "Рідна земля" основний борг, а також нараховані на нього пеню, інфляційні втрати, 10 % річних на підставі ст. 625 ЦК України та 22 % за користування товарним кредитом на підставі статей 536 та 694 ЦК України.

Відповідач позовні вимоги МПП фірма "Ерідон" визнав в частині заявлених до стягнення основного боргу та інфляційних втрат, погодився із правомірністю нарахування 10 % річних на підставі ст. 625 ЦК України, частково заперечив проти позовних вимог про стягнення пені. Так, ПСП "Рідна земля" зазначає, що позивач нарахував відповідачу пеню із порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України, тобто понад визначений у цій нормі шестимісячний строк; а нараховану за шість місяців пеню відповідач просив зменшити до 82 213 грн, що становить 3 % від основного боргу; повністю заперечив проти вимоги про стягнення 22 % за користування товарним кредитом 741 998 грн 67 коп., оскільки вважає неправомірним застосування до правовідносин, що виникли на підставі договору поставки положень ст. 694 ЦК України, яка застосовується до відносин купівлі-продажу. Крім того, в обґрунтування клопотання про зменшення пені відповідач, який є сільськогосподарським підприємством, просив суд врахувати його фінансовий та господарський стан, зокрема, складні погодні та кліматичні умови, зміну курсу гривні до іноземної валюти, падіння закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію тощо.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

09 серпня 2017 р., МПП фірма "Ерідон" (постачальник) та ПСП "Рідна земля" (покупець) уклали договір поставки № 782/18/12, відповідно до пунктів 1.1 і 1.2 якого постачальник зобов`язується поставити покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість такого товару. Найменування, асортимент та кількість товару зазначаються в додатках, які є невід`ємною частиною.

Згідно з пунктами 2.1, 3.1 та 3.2 Договору, ціна товару в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США або Євро), зазначається у додатках до цього договору. Оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором та додатками до нього. У випадку поставки товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата та поставка товару на підставі рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки, без укладання додатків до цього договору. Визначення ціни та загальної вартості товару, що підлягає оплаті покупцем, здійснюється в національній валюті України, виходячи із курсу продажу долару США або Євро до гривні, встановленому на Міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів у день, що передує даті оплати товару.

В п. 3.3 цього Договору сторони погодили, що оплата товару, який постачається на умовах попередньої оплати, здійснюється покупцем на підставі рахунку на оплату, сформованого постачальником, з врахуванням умов пунктів 3.1 та 3.2 договору. Термін дії рахунку на оплату складає 3 (три) банківських дні, включаючи дату його оформлення, якщо інше не буде погоджено сторонами. В разі порушення строків оплати, визначених рахунком на оплату, зарахування платежів здійснюється постачальником, виходячи з курсу Міжбанку, встановленого на момент надходження грошових коштів на банківський рахунок постачальника. Оплата товару, який постачається на умовах відстрочення оплати чи з використанням вексельного способу розрахунків, здійснюється покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2 та 3.5 цього договору.

За змістом п. 3.6 Договору, товар, що був отриманий покупцем, в межах цього договору тільки за видатковими накладними (без підписання додатку та без здійснення попередньої оплати ) підлягає повній оплаті з дотриманням умов пунктів 3.2 та 3.3 цього договору, не пізніше 10 банківських днів з моменту його отримання.

Згідно з пунктами 6.2, 6.7 та 6.8 Договору, покупець за несвоєчасну оплату товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення. В разі не виконання покупцем зобов`язань щодо оплати товару чи невиконання передбачених пунктами 3.2 та 3.3 цього договору, покупець відповідно до ст. 625 ЦК України, сплачує на користь постачальника 10 % річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст. 625 ЦК України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені). Сторони домовились про те що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим договором відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 ЦК України, продовжується до 3 трьох років.

Відповідно до п. 9.2 Договору, він вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін та діє до 31 грудня 2018 р., а в частині проведення розрахунків за поставлений товар - до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

У додатку № 782/18/12/6-ЗЗР від 28 листопада 2017 р. до Договору сторони визначили поставку товару на загальну вартість 4 084 745 грн 28 коп. із відстроченням оплати до 15 листопада 2018 р.

В пунктах 4 і 5 цього додатку сторони погодили, що у разі порушення покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару на строк до 30 календарних днів покупець, відповідно до ст. 536 та ч. 5 ст. 694 ЦК України, зобов`язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами) у розмірі 22 % річних, нараховану на вартість отриманого, але не оплаченого покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами цього додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.

На виконання умов договору поставки № 782/18/12 від 09 серпня 2017 р. постачальник передав покупцю визначений у додатку до договору товар на загальну суму 4 097 614 грн 08 коп.

29 листопада 2017 р., МПП фірма "Ерідон", ПСП "Рідна земля" та СВК ім. Грушевського уклали договір про переведення боргу за договором поставки № 782/18/12 від 09 серпня 2017 р., на підставі якого заборгованість ПСП "Рідна земля" перед МПП фірма "Ерідон" за договором від 09 серпня 2017 р. № 782/18/12 зменшилась до 3 674 126 грн 47 коп.

25 жовтня 2019 р., постачальник та покупець провели залік зустрічних вимог на суму 680 803 грн 68 коп., у зв`язку з чим в Угоді № 1 сторони прописали, що після заліку таких вимог залишок заборгованості ПСП "Рідна земля" перед МПП фірма "Ерідон" № 782/18/12 від 09 серпня 2017 р. становить 2 740 460 грн 39 коп.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як визначено у ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що встановлено ст. 629 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Така ж норма зазначена і в ч. 1 ст. 712 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата визначених в ст. 625 ЦК України процентів річних від простроченої суми не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 р. у справі № 904/7401/16 зазначив, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що належним чином виконавши свої договірні зобов`язання позивач поставив відповідачу товар, який відповідач не оплатив в частині 2 740 460 грн 39 коп.

Зазначену суму основного боргу визнає і сам відповідач.

Перевіривши заявлені до стягнення 10 відсотків річних, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України і п. 6.7 Договору та інфляційні втрати, суд встановив, що наведені позивачем розрахунки є арифметично правильними, як і правильно позивач визначив періоди таких нарахувань.

Крім того, на підставі положень додатку до договору № 782/18/12/6-ЗЗР від 28 листопада 2017 р. МПП фірма "Ерідон" нарахувало ПСП "Рідна земля" 741 998 грн 67 коп. 22 % за користування товарним кредитом.

Згідно з частинами 1, 5 ст. 694 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Положеннями ст. 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України).

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов`язання.

Здійснений позивачем розрахунок 22 % за користування товарним кредитом є арифметично правильним.

Відповідно до п. 6.8 Договору позивач нарахував відповідачу 1 175 457 грн 88 коп. пені за весь період прострочення оплати товару.

В ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Твердження відповідача про нарахування пені поза межами шестимісячного строку визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, є безпідставними, оскільки сторони в п. 6.8. договору погодили, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим договором відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 ЦК України, продовжується до 3 (трьох) років.

Щодо клопотання відповідача про зменшення пені слід зазначити таке.

В ст. 233 ГК України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Виходячи з приписів статей 546, 549 ЦК України та ст. 230 ГК України, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а є його правом і виключно у виняткових випадках.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи, доводи відповідача, суд звертає увагу, що відповідачем не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру пені наслідкам порушення, з огляду на що суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

У зв`язку із викладеним, позов МПП фірма "Ерідон" слід задовольнити у повному обсязі.

Судовий збір суд покладає на відповідача. Про розподіл інших судових витрат позивач не заявляв.

Керуючись статтями 129, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити;

з приватного сільськогосподарського підприємства "Рідна земля" (77140, Івано-Франківська область, Галицький район, с. Дитятин; ідентифікаційний код 02126047) на користь малого приватного підприємства фірма "Ерідон" (08143, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Княжичі, вул. Воздвиженська, буд. 46; ідентифікаційний код 19420704) стягнути 2 740 460 (два мільйони сімсот сорок тисяч чотириста шістдесят) грн 39 коп. основного боргу, 170 767 (сто сімдесят тисяч сімсот шістдесят сім) грн 45 коп. інфляційних втрат, 337 272 (триста тридцять сім тисяч двісті сімдесят дві) грн 12 коп. 10 % річних, 741 998 (сімсот сорок одну тисячу дев`ятсот дев`яносто вісім) грн 67 коп. 22 % за користування товарним кредитом, 1 175 457 (один мільйон сто сімдесят п`ять тисяч чотириста п`ятдесят сім) грн 88 коп. пені та 77 489 (сімдесят сім тисяч чотириста вісімдесят дев`ять) грн. 36 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І. В. Ткаченко

Повне рішення складено 28 лютого 2020 р.