Рішення

від 02.03.2020 по справі 910/19115/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.03.2020Справа № 910/19115/19

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомІнституту хімії поверхні ім. О.О. Чуйка Національної академії наук України доТовариства з обмеженою відповідальністю "НПК "Агромет-Сервіс" простягнення 178 001 грн 70 коп. Представники:не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28.12.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Інституту хімії поверхні ім. О.О. Чуйка Національної академії наук України з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "НПК "Агромет-Сервіс" про стягнення 178 001 грн 70 коп. заборгованості за договором оренди від 01.12.2018 № 94-А, в тому числі: 143 217 грн 38 коп. основного боргу, 27 001 грн 56 коп. пені, 5 329 грн 64 коп. штрафу та 2 453 грн 12 коп. 3 % річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору оренди від 01.12.2018 № 94-А належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати орендних платежів, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 143 217 грн 38 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань позивачем нараховано 27 001 грн 56 коп. пені, 5 329 грн 64 коп. штрафу та 2 453 грн 12 коп. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.01.2020 відкрито провадження у справі № 910/19115/19 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

10.02.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

Станом на 02.03.2020 відповідачем вимог ухвали суду від 03.01.2020, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано, хоча ухвалу про відкриття провадження у справі було отримано 13.01.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103052351387.

Враховуючи викладене, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.12.2018 між Інститутом хімії поверхні ім. О.О. Чуйка Національної академії наук України (орендодавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НПК "Агромет-Сервіс" (орендар за договором) укладено договір оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України № 94-А (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно частину приміщення (далі - майно) загальною площею 1200 кв. м., розміщене за адресою: 03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 17 у виробничому корпусі № 4, що перебуває на балансі Інституту хімії поверхні ім. О.О. Чуйка Національної академії наук України, вартість якого визначена відповідно до звіту про незалежну оцінку майна від 20.06.2018 і становить станом на 30.06.2018 2 640 384 грн 00 коп.

Відповідно до пункту 1.2. договору майно передається в оренду з метою використання під виробництво площею 1200 кв. м.

Згідно з пунктом 3.1. договору оренда плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1995 № 786 зі змінами, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку жовтень 2018 р. - виробництво площею 1200 кв. м. - 28,30 грн за 1 кв. м., а за всю орендовану площу 33 960,00 грн та ПДВ 6 792,00 грн, а всього 40 752,00 грн.

За умовами пункту 3.2. договору нарахування ПДВ здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 3.3. договору визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Індекси інфляції розраховуються Державною службою статистики України.

Пунктом 3.4. договору сторони дійшли згоди, що оренда плата перераховується орендарем у повному обсязі (незалежно від наслідків своєї господарської діяльності) відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

Цей договір укладено та діє з 01.12.2018 до 31.10.2021 включно (пункту 10.1. цього договору).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до норм частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В силу норм статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з нормами частин 1, 3, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного між сторонами договору оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України від 01.12.2018 № 94-А, 01.12.2018 сторони підписали акт приймання-передачі, який є додатком № 1 до договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виставив відповідачу рахунки на оплату, а саме від 12.12.2019 № 000000001233 на суму 43 472 грн 29 коп., від 15.11.2019 № 000000001107 на суму 43 687 грн 12 коп., від 15.10.2019 № 000000000996 на суму 43 383 грн 42 коп., від 13.09.2019 № 000000000844 на суму 42 655 грн 69 коп., від 15.08.2019 № 000000000735 на суму 42 697 грн 52 коп., від 12.07.2019 № 000000000672 на суму 42 912 грн 10 коп., від 13.06.2019 № 000000000562 на суму 43 646 грн 86 коп.,від 15.05.2019 № 000000000450 на суму 43 215 грн 73 коп., від 15.04.2019 № 000000000336 на суму 43 255 грн 15 коп., від 14.03.2019 № 000000000244 на суму 42 490 грн 33 коп., від 12.02.2019 № 115 на суму 42 486 грн 17 коп., від 14.01.2019 № 25 на суму 41 983 грн 69 коп., від 14.12.2018 № 1079 на суму 41 893 грн 06 коп.,

На виконання укладеного між сторонами договору оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України від 01.12.2018 № 94-А, позивач надав послуги по оренді офісного приміщення, а відповідач без заперечень їх прийняв, що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними між сторонами копіями актів виконаних робіт, а саме: від 28.12.2019 № 000000001225 на суму 43 472 грн 29 коп., від 29.11.2019 № 000000001055 на суму 43 687 грн 12 коп., від 31.10.2019 № 000000000872 на суму 43 383 грн 42 коп., від 30.09.2019 № 000000000776 на суму 42 655 грн 69 коп., від 30.08.2019 № 000000000725 на суму 42 697 грн 52 коп., від 30.07.2019 № 000000000629 на суму 42 912 грн 10 коп., від 27.06.2019 № 000000000531 на суму 43 646 грн 86 коп., від 31.05.2019 № 000000000432 на суму 43 215 грн 73 коп., від 26.04.2019 № 000000000335 на суму 43 255 грн 15 коп., від 29.03.2019 № 000000000221 на суму 42 490 грн 33 коп., від 28.02.2019 № 114 на суму 42 486 грн 17 коп., від 31.01.2019 № 25 на суму 41 983 грн 69 коп., від 29.12.2018 № 1080 на суму 41 893 грн 06 коп.,

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України від 01.12.2018 № 94-А та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати орендних платежів за період з жовтня по грудень 2019 року та частково за вересень 2019 року, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла загальна заборгованість за договором у розмірі 143 217 грн 38 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати орендних платежів на суму 143 217 грн 38 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту неналежного виконання відповідачем обов`язку з оплати орендних платежів за договором оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України від 01.12.2018 № 94-А та факту наявності заборгованості, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за період з жовтня по грудень 2019 року та частково за вересень 2019 року за договором на суму 143 217 грн 38 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 27 001 грн 56 коп. пені, 5 329 грн 64 коп. штрафу та 2 453 грн 12 коп. 3 % річних за загальний період прострочення з 23.04.2019 по 31.12.2019.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За порушення грошових зобов`язань щодо пені застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписами пункту 3.7. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується на користь орендодавця відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

У разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі три відсотки від суми заборгованості (пункт 3.8. договору).

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені та штрафу) відповідно до умов пунктів 3.7. та 3.8. договору та захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за договором оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України від 01.12.2018 № 94-А, вимоги позивача про стягнення з відповідача 27 001 грн 56 коп. пені, 5 329 грн 64 коп. штрафу та 2 453 грн 12 коп. 3 % річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 123, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст.ст. 237- 238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НПК "Агромет-Сервіс" (вул. Кирилівська, 82, офіс 256, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код 39365338) на користь Інституту хімії поверхні ім. О.О. Чуйка Національної академії наук України (вул. Генерала Наумова, 17, м. Київ, 03164, ідентифікаційний код 03291669) заборгованість з орендної плати у розмірі 143 217 (сто сорок три тисячі двісті сімнадцять) грн 38 коп., 27 001 (двадцять сім тисяч одна) грн 56 коп. пені, 2 453 (дві тисячі чотириста п`ятдесят три) грн 12 коп. 3 % річних, 5 329 (п`ять тисяч триста двадцять дев`ять) грн 64 коп. штрафу та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 670 (дві тисячі шістсот сімдесят) грн 03 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Б. Плотницька