Рішення

від 23.02.2020 по справі 912/3971/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2020 рокуСправа № 912/3971/19 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/3971/19

за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6

до: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кропивницький, 25006, м. Кропивницький, пров. Училищний, 8

про стягнення 3 998,33 грн

Представники:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - Полонець О.А., довіреність № 125 від 17.01.20.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну часини рішення.

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою, яка містить вимоги про стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кропивницький (далі - КЕВ м. Кропивницький, відповідач) заборгованості в сумі 3 998,33 грн, з яких: 3 498,54 грн пені, 499,79 грн- 3% річних, з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем Договору постачання природного газу №00623/17-ТЕ(Т)18 від 30.01.2017 в частині своєчасної оплати за поставлений природний газ.

Ухвалою суду від 02.01.2020 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

23.01.2020 до господарського суду від Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кропивницький надійшов відзив від 21.01.2020 № 151, в якому відповідач позовні вимоги заперечив та просить зменшити розмір пені.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що прострочення відповідачем за зобов`язаннями січня 2017 виникло не раніше 22.03.2017, а за зобов`язаними лютого 2017 - не раніше 28.03.2017, оскільки акти приймання-передачі спожитого природного газу у січні та лютому 2017 отримано відповідачем 22.03.2017 та 28.03.2017 відповідно, що підтверджується відбитками вхідного реєстраційного штампу на актах. За викладених обставин, відповідач вважає, що позивач невірно визначив період нарахування пені та 3 % річних (а.с. 39-40).

Крім того, на адресу суду відповідач надіслав клопотання (заперечення), в якому просить суд розглядати справу з викликом сторін в судове засідання.

Ухвалою від 27.01.2020 задоволено клопотання Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кропивницький про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін; постановлено розгляд справи № 912/3971/19 здійснювати у судовому засіданні 30.01.2020.

30.01.2020 на адресу суду від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшла відповідь на відзив від 27.01.2020 № 14/4-550-20, в якій позивач заперечив проти зменшення суми штрафних санкцій, яка підлягає стягненню з відповідача, а також вказав, що відповідач був обізнаний про обсяги спожитого газу і суми, які повинен сплатити, а тому був не позбавлений можливості здійснювати оплату за поставлений природний газ до моменту підписання актів (а.с. 47-52).

30.01.2020 суд відкрив розгляд справи по суті.

Протокольною ухвалою від 30.01.2020 оголошено перерву в судовому засіданні до 24.02.2020.

10.02.2020 відповідачем направлено до суду заперечення на відповідь на відзив, згідно яких відповідач вказує, що оскільки у 2017 органи Казначейської служби керувалися чинними на той час Методичними рекомендаціями щодо переліку підтвердних документів для реєстрації бюджетних зобов`язань, бюджетних фінансових зобов`язань та проведення платежів, затвердженим наказом від 29.04.2013 № 68 Державної казначейської служби України, якими було передбачено, що для реєстрації бюджетних зобов`язань, бюджетних фінансових зобов`язань та проведення платежів надаються підтвердні документи. Для оплати природного газу на стадії реєстрації бюджетних зобов`язань та бюджетних фінансових зобов`язань необхідно було подати договір та акт виконаних робіт (Акт приймання-передачі природного газу); відповідач просить взяти до уваги той факт, що незважаючи на наявність обов`язку сплатити за отриманий природний газ, фактично Квартирно-експлуатаційний відділу м. Кропивницький не мав такої можливості, оскільки Державна Казначейська Служба не проводила такі платежі за відсутності підписаного обома сторонами договору актів приймання-передачі природного газу (а.с. 66-67).

24.02.2020 господарський суд продовжив розгляд справи по суті.

В судовому засіданні 24.02.2020 брав участь представник відповідача.

Позивач участь представника в судовому засіданні не забезпечив.

Натомість, 21.02.2020 на електронну адресу господарського суду (з КЕП) від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшло клопотання про проведення судового засідання 24.02.2020 без участі уповноваженого представника позивача та повідомлено про підтримання позовних вимог повністю.

В судовому засіданні 24.02.2020 судом досліджено докази.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані сторонами докази, які наведено в обґрунтування підстав позову і заперечень проти позовних вимог, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступний перелік обставин, які є предметом доказування у справі.

30.01.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія" "Нафтогаз України" (постачальник) та КЕВ м. Кропивницький (споживач) укладено договір №00623/17-ТЕ(Т)-18 постачання природного газу (далі - Договір, а.с. 10-18), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017 році природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього Договору.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 226 "Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" перейменовано Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Дата набрання чинності постанови - 20.03.2019.

Згідно пункту 1.2. Договору, природний газ, що постачається за цим Договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Відповідно до п. 2.1. Договору (з урахуванням Додаткової угоди № 3 від 31.03.2017) постачальник передає споживачу з 01 січня 2017 по 31 березня 2017 (включно) газ обсягом до 81,515 тис куб. метрів, у тому числі за місяцями, згідно наведеної у п. 2.1. таблиці.

Згідно з п. 3.1. Договору постачальник передає споживачу газ у його загальному потоці у разі передачі:

- природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи;

- імпортованого природного газу - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи.

Право власності на газ переходить від постачальника до споживача в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Відповідно до п. 4.1. Договору кількість газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу у відповідності до вимог, встановлених Кодексом газорозподільних систем, який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 та Кодексом газотранспортної системи, який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493.

В розділі 5 Договору сторонами узгоджено ціну газу.

Так, згідно з пунктом 5.2. Договору ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором становить 4 942,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40 грн.

Пунктом 5.4. Договору (з урахуванням Додаткової угоди № 3 від 31.03.2017) передбачено, що загальна вартість цього договору становить 402 847,12 грн, крім того ПДВ - 80 569,43 грн, разом з ПДВ - 483 416,55 грн.

Згідно з умовами п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За змістом розділу 12 Договору, Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.01.2017 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір постачання природного газу від 30.01.2017 № 00623/17-ТЕ9Т-18 підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками.

На виконання умов договору позивач протягом періоду з січня 2017 по березень 2017 включно поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 483 416,55 грн, що підтверджується наступними актами приймання - передачі природного газу:

- від 31.01.2017 190 958,88 грн;

- від 28.02.2017 на суму 176 014,27 грн;

- від 31.03.2017 на суму 116 443,40 грн.

Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень до них.

Між тим, як повідомляє позивач, відповідач розрахувався за поставлений природний газ з порушенням встановлених договором строків, що є порушенням зобов`язання, у зв`язку з чим позивач нарахував 3 498,54 грн пені та 499,79 грн 3 % річних, які просить стягнути згідно поданого позову.

При вирішенні спору у даній справі господарський суд враховує наступне.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу вимог частини другої статті 193, статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217, частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 Цивільного кодексу України).

У п. 8.2 Договору сторони узгодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України правовими наслідками порушення грошового зобов`язання є нарахування процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат. Так, згідно частини другої наведеної норми боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень статей 524, 533, 625 Цивільного кодексу України, грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Інфляційні нарахування на суму боргу та сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), які передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. Період нарахування вказаних платежів законодавством не обмежений та здійснюється протягом всього часу існування прострочки виконання грошового зобов`язання.

Отже, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Згідно з розрахунком позивача сума пені та 3% річних за невчасну сплату заборгованості за газ, отриманий у січні 2017 за період 28.02.2017 по 29.03.2017 складає 3 296,00 грн пені та 470,86 грн 3% річних; у лютому 2017 за період 28.03.2017 по 29.03.2017 складає 20,54 грн пені та 28,93 грн 3% річних.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку пені порушень норм чинного законодавства та умов договору судом не встановлено. Нарахування пені проведено у відповідності до встановленого договором розміру (21% річних), що не перевищує подвійну облікову ставку НБУ.

Суд перевірив розрахунок пені та 3% річних за зобов`язаннями січня - лютого 2017 вважає його обґрунтованим та арифметично правильним, а суми нарахованих пені та 3% річних за вказані періоди такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідач заперечуючи позовні вимоги зазначає, що у 2017 році органи Казначейської служби керувались Методичними рекомендаціями щодо переліку підтвердних документів для реєстрації бюджетних зобов`язань, бюджетних фінансових зобов`язань та проведення платежів, затвердженими наказом Державної казначейської служби України № 68 від 29.04.2013, якими передбачено, що до органів Казначейства на стадії реєстрації бюджетних зобов`язань, бюджетних фінансових зобов`язань та проведення платежів надаються підтвердні документи, передбачені законодавством, в залежності від сутності платежу. Для оплати природного газу на стадії реєстрації бюджетних зобов`язань та бюджетних фінансових зобов`язань необхідно було подати договір та акт виконання робіт (акт приймання - передачі природного газу), без якого неможливо зареєструвати бюджетні фінансові зобов`язання та, відповідно, здійснити оплату.

Проте, акти приймання - передачі природного газу, спожитого у січні-лютому 2017 отримано відповідачем 22.03.2017 та 28.03.2017 відповідно, що підтверджено відбитками вхідного реєстраційного штампу. У зв`язку з простроченням кредитором повернення акта, оплату проведено 30.03.2017, отже, прострочення боржника виникло не раніше 22.03.2017. Квартирно-експлуатаційний відділ м. Кропивницький без актів приймання - передачі природного газу не мав можливості зареєструвати бюджетні фінансові зобов`язання та, відповідно, здійснити оплату.

Господарський суд враховує, що акти приймання-передачі газу, які складені відповідачем та підписані обома сторонами, скріплені їх печатками, датовані останнім днем кожного місяця поставки газу, в них вказані передані позивачем та прийняті відповідачем в кожному місяці обсяги та вартість газу. На момент настання строку оплати вартості газу сторони договору не заперечували обсяги чи вартість газу, який отримано відповідачем за актами приймання-передачі природного газу в період з січня по березень 2017 року, за таких обставин, доводи про те, що у зв`язку з неповерненням позивачем актів, остаточний строк проведення розрахунків щодо оплати відповідачем вартості газу, встановлений п. 6.1 договору, не настав, та про те, що у позивача не виникло право вимагати у відповідача здійснення остаточного розрахунку за фактично переданий газ, необґрунтовані.

В той час, господарський суд зазначає, що споживач був обізнаний про момент набуття ним права власності на газ (перехід газу через пункти приймання-передачі), а також про кількість газу, яка продається за показами комерційних вузлів обліку газу та пов`язане з цим виникнення обов`язку щодо оплати вартості товару (пункти 3.1, 4.1 договору), а тому відповідач мав усі дані щодо фактичних щомісячних обсягів отриманого природного газу для проведення розрахунків з постачальником.

Враховуючи зазначене, несвоєчасне повернення позивачем актів приймання-передачі природного газу не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в силу ст. 613 Цивільного кодексу України, тобто наявність або відсутність актів не звільняє відповідача від обов`язку сплатити вартість фактично поставленого йому природного газу відповідно до п. 6.1 договору.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №918/1395/15.

Окрім того, згідно умов пункту 6.1. Договору передбачено поточну оплату вартості природного газу протягом місяця поставки. Тобто, згідно умов Договору передбачено можливість оплати вартості поставленого природного газу до моменту підписання актів пйримання-передачі і така оплата вважатиметься як передоплата. Між тим, відповідач не мотивує неможливість здійснення попередньої оплати за газ у відповідності до Договору.

Враховуючи вищевикладене, заперечення відповідача спростовуються наведеними вище обставинами.

Разом з тим, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру позовних вимог в частині штрафних санкцій.

В обґрунтування такого зменшення Квартирно-експлуатаційний відділ м. Кропивницький зазначає, що діє на підставі Положення, є бюджетною установою державної форми власності, фінансується за рахунок видатків державного бюджету. Згідно Положення на КЕВ покладено проведення розрахунків за комунальні послуги, спожиті військовими частинами. Такі розрахунки здійснюються виключно за рахунок видатків із загального фонду державного бюджету через Державну казначейську службу України.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. Водночас, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з приписами частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, право суду щодо зменшення розміру неустойки розширено: розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Проаналізувавши зазначені норми, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи, тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України) та засадах господарського судочинства, визначених статтею 2 ГПК України .

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у Постанові від 27.03.2019 у справі №912/1703/18.

Державна політика у сфері житлово-комунальних послуг відповідно до ст. 3 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" базується на принципах забезпечення функціонування підприємств, установ та організацій, що виробляють, виконують та/або надають житлово-комунальні послуги на умовах самофінансування та досягнення рівня економічно-обґрунтованих витрат на їх виробництво, а також регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.

Господарський суд враховує, що відповідач здійснює квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин, дислокованих у межах відповідальності останнього, та є державною військовою бюджетною установою і проводить розрахунки за комунальні послуги за рахунок видатків із загального фонду Державного бюджету. Відповідачем сплачено основну суму заборгованості позивачу.

Суд враховує, що позивачем не надано доказів виникнення у нього збитків, спричинених простроченням відповідача. Відтак, нарахована позивачем до стягнення пеня визнається судом "значним стягненням" у порівнянні з невстановленими збитками кредитора (позивача) у справі.

Одночасно суд бере до уваги, що позивач забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, АТ НАК "Нафтогаз України", як підприємство державного сектору економіки, є об`єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розрахуватись за природний газ, а як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу, може призвести до значних соціально та економічно негативних наслідків для держави.

За таких обставин, господарський суд, дотримуючись принципів справедливості, пропорційності у господарському судочинстві, збалансованості інтересів сторін, задовольняє клопотання відповідача та зменшує розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на 50%, що дорівнює 1 749,27 грн.

Судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

Згідно з ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, що спір виник з його вини (п. 9).

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кропивницький (25006, м. Кропивницький, пров. Училищний, 8, ідентифікаційний код 08541051) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 1 749,27 грн пені, 499,79 грн 3% річних, а також 1921,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Належним чином засвідчені копії рішення направити Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за адресою: 01601, м. Київ, вул.Б. Хмельницького, 6 та Квартирно-експлуатаційному відділу м. Кропивницький за адресою: 25006, м. Кропивницький, пров. Училищний, 8.

Повне рішення складено 02.03.2020.

Суддя В.В.Тимошевська