Рішення

від 27.02.2020 по справі 645/4231/19

ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 645/4231/19

Провадження № 2/645/209/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2020 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Іващенко С.О.

секретар судового засідання - Гурської С.Ю.,

за участю:

представника позивача - Рись В.Г.,

представника відповідача - Недвиженко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛСК Інгредієнтс до ОСОБА_2 про відшкодування збитків,,

В с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення матеріальних збитків в розмірі вартості втраченого Відповідачем вантажу.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 06.07.2018 згідно товарно-транспортної накладної від 06.07.2018 за № 00000315 передав Відповідачу для перевезення вантаж: родзинки в кількості 4 000 кг на загальною вартістю 219 984, 00 грн. Відповідач зобов`язаний був на автомобілі марки ТАТА , держ.номер НОМЕР_1 , доставити вантаж та передати його у розпорядження Товариства з обмеженою відповідальністю Ексфуд в м. Деражня. Однак Відповідач грубо порушив умови договору та привал перевезення вантажів, не виконав своїх зобов`язань з доставки вантажу на погоджених з Позивачем умовах. Не проявив належну обачливість. Змінив без погодження з Позивачем або з вантажоотримувачем пункт доставки та доставив вантаж до м. Дніпро і передав його у розпорядження невстановленої особи, що призвело до втрати вантажу.

Відповідач та його представник проти позову заперечили в повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначили, що Відповідач не є суб`єктом господарювання, ніякого договору перевезення між Позивачем та Відповідачем не укладалося. Досудових претензій не надсилалось. Позивачем не доведено, що Відповідачу переданий вантаж для перевезення. Позов заявлений з пропуском строку давності, що встановлений до вимог про втрату вантажу за договорами перевезень.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд вислухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами та наявні в матеріалах справи докази встановив наступне:

Відповідно договору поставки № 220118-1 від 22.01.2018, укладеному між ТОВ ЛСК Інгредієнтс (постачальник) та ТОВ Ексфуд (покупець), Постачальник зобов`язується поставити, Покупець прийняти й оплатити на умовах дійсного договору продукти харчування (товар). Найменування товару, що постачається, його кількість і вартість відображається в видаткових накладних, що становлять невід`ємну частину дійсного договору.

Згідно ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

06.07.2018 Відповідач на автомобілі марки ТАТА , держ.номер НОМЕР_1 , прибув за адресою: м. Харків, вул. Механізаторська, 4А з метою завантаження вантажу до перевезення. За вказаною адресою Позивача завантажив та передав Відповідачу для перевезення вантаж - родзинки в кількості 4 000 кг на загальну суму 219 984, 00 грн.

Позивачем разом в вантажем були передані документи на товар, зокрема товарно-транспортна накладна від 06.07.2018 за № 00000315.

Зазначена товарно-транспортна накладна містить відомості про автомобільного перевізника: ФОП ОСОБА_3 , відомості про водія: ОСОБА_3 , посвідчення НОМЕР_2 , відомості про автомобіль: ТАТА , НОМЕР_1 ; відомості про замовника перевезення та вантажоодержувача: ТОВ Ексфуд , відомості про вантажовідправника: ТОВ ЛСК Інгредієнтс ; відомості про вантаж: Родзинки вагові, категорії В (Індія), в кількості 400 коробів по 10 кілограм, по ціні 45,83 грн за кг, загальною вагою 4000 кг на загальну суму 219 984, 00 грн. Також в товарно-транспортній накладній містяться підписи вантажовідправника: Коробова та водія ОСОБА_4 .

Допитаний в судовому засіданні Відповідач також підтвердив факт завантаження вантажу в його автомобіль з метою перевезення, хоча зазначив, що особисто вантаж і документи не перевіряв. Крім того повідомив, що на шляху слідування з вантажем на прохання невідомої особи, яка спрямовувала його дії, особисто впевнився, що в коробках знаходяться саме родзинки.

Факт передання вантажу Відповідачу також підтверджується показаннями свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які були допитані в судовому засіданні.

Таким чином судом встановлений факт отримання Відповідачем від Позивача вантажу: Родзинкі вагові, категорії В (Індія), в кількості 400 коробків по 10 кілограм, по ціні 45,83 грн за кг, загальною вагою 4000 кг на загальну суму 219 984, 00 грн., з метою їх перевезення.

Під час судового розгляду свідки ОСОБА_8 (представник вантажоодержувача) та ОСОБА_5 (представник вантажовідправника) повідомили, що вантаж мав бути доставлений Відповідачем (відомості про якого були отримані через ресурс перевізників Ларди Транс ) від Позивача м. Харків в розпорядження ТОВ Ексфуд в м. Деражня згідно договору поставки від 22.01.2018 № 220118-1 та видаткової накладної № 933 від 06.07.2018. ОСОБА_8 також повідомила, що запідозрила зникнення вантажу в суботу 07.07.2018 і доповіла своєму керівництву, а останнє вже повідомило ТОВ ЛСК Інгредієнтс про зникнення вантажу в понеділок 09.07.2018. Свідок ОСОБА_5 в свою чергу повідомив, що про зникнення вантажу дізнався від ТОВ Ексфуд 09.07.2018. Після чого ОСОБА_5 здійснивши розшуки водія-перевізника дізнався від Відповідача про обставини доставки вантажу в м. Дніпро та передання його невстановленим особам.

Тобто Позивачу стало відомо про втрату вантажу 09.07.2018.

Таким чином суд прийшов до висновку, що Відповідач зобов`язаний був на автомобілі марки ТАТА , держ.номер НОМЕР_1 , доставити вантаж та передати його у розпорядження Товариства з обмеженою відповідальністю Ексфуд в м. Деражня, а не до м. Дніпро.

В той же час Відповідач в судовому засіданні зазначив, що дійсно отримував вантаж. Однак документи на вантаж він під час отримання вантажу не вивчав. Керувався телефонними вказівками невідомої особи на ім`я ОСОБА_9 , якого вважав власником вантажу. І саме за його вказівкою відвіз вантаж до м. Дніпро, де передав його невідомим особам. Після чого, отримавши на банківську карту, оплату за перевезення вантажу повернувся до м. Харкова.

Таким чином жодного належного доказу того, що вантаж за вказівкою Позивача або вантажоодержувача мав бути доставлений Відповідачем саме до м. Дніпро у справі не міститься.

В матеріалах справи міститься витяг з ЄДРДР відповідно до якого за фактом незаконного шахрайського заволодіння вантажем за заявою Позивача було відкрите кримінальне провадження № 12018220470003882 від 10.07.2018 за ч. 2 ст. 190 КК України.

З матеріалів вказаного кримінального провадження (протоколів допиту Відповідача) вбачається, що ОСОБА_2 прийняв для перевезення вантаж, однак за вказівкою невстановленої особи змінив пункт доставки та вигрузив вантаж у м. Дніпро невстановленій особі. Даними, зазначеними в документах на перевезення, не керувався. На вимогу видати вантаж, вважає, що він не повинен нести відповідальність за його доставку невстановленій особі.

Згідно ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст. 919 ЦК України перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Вантаж, не виданий одержувачеві на його вимогу протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки, якщо більш тривалий строк не встановлений договором, транспортними кодексами (статутами), вважається втраченим.

Згідно ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Пунктом 13.11 глави 13 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. N 363 (далі - Правила) визначено, що якщо вантажоодержувач не може прийняти вантаж від Перевізника, інший пункт призначення та умови доставки вантажу визначаються за погодженням з вантажовідправником.

Слід зазначити, що пунктом 13.12 глави 13 Правил передбачено, що якщо Перевізник не одержав від вантажовідправника відомостей про зміну пункту призначення вантажу або не згоден з новими умовами доставки вантажу, він зобов`язаний повернути вантаж вантажовідправнику. Вартість перевезення вантажу при його поверненні сплачує Замовник.

Тобто, у товарно-транспортній накладній реквізит "Переадресування вантажу" на етапі її виписування Замовником (вантажовідправником) відповідно до пункту 11.4 глави 11 Правил не заповнюється. Реквізит "Переадресування вантажу" заповнюється вантажоодержувачем під час приймання вантажу. У випадку виникнення необхідності переадресування вантажу зазначений реквізит заповнюється із дотриманням вимог пункту 13.11 глави 13 Правил.

З цього випливає, що Відповідач зобов`язаний був перевезти та доставити вантаж з м. Харкова до погодженого пункту призначення (м. Деражня) та видати вантаж уповноваженій особі вантажоодержувача ТОВ "Ексфуд". В разі необхідності Відповідач зобов`язаний був погодити з уповноваженим представником Позивача зміну пункту доставки, а також вантажоодержувача.

Відповідно до ст. 610 надалі - ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Таким чином, у випадку пошкодження або втрати вантажу, зданого перевізнику до перевезення замовником, у останнього виникає право на відшкодування збитків.

Належними доказами щодо підтвердження розміру заподіяного збитку під час перевезення вантажу є зокрема товарно-транспортна накладна, яка підтверджує дійсну вартість вантажу, переданого для перевезення Відповідачу.

Відхиляючи доводи Відповідача та його представника суд зазначає:

Згідно ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Цивільний кодекс не пред`являє особливих вимог щодо перевізника, зокрема не вимагає від перевізника обов`язкової наявності статусу суб`єкта господарської діяльності. Більш того діюче законодавство не містить жодної заборони здійснювати перевезення (укладати відповідні договори) фізичній особі без статусу суб`єкта господарювання.

Крім того цивільне законодавство допускає застосування аналогії закону та права у випадках неврегульованості та/або недостатній урегульованості певних питань діючим законодавством України.

В зв`язку з чим, заперечення відповідача, пов`язані із відсутністю у нього статусу суб`єкта господарської діяльності є безпідставними.

Товарно-транспортна накладна була підписана позивачем та відповідачем, в ній узгоджені основні умови перевезення. Підпис відповідача свідчить як про факт отримання вантажу, так і підтверджує кількість, асортимент та вартість вантажу. Будь-яких заперечень щодо асортименту, кількості та вартості при прийманні вантажу відповідач не заявляв.

Таким чином товарно-транспортна накладна є достатнім документом, яким підтверджується факт укладення договору перевезення в письмовій формі та факт приймання відповідачем вантажу до перевезення. Цією ж накладною встановлена і дійсна вартість вантажу.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 925 ЦК України до пред`явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред`явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами).

Позов до перевізника може бути пред`явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.

Посилаючись на вказані норми та невірно їх витлумачуючи відповідач робить невірний висновок про обов`язковість досудового порядку врегулювання спору - пред`явлення претензії до відповідача. Про це свідчить дійсний зміст норм ст. 925 ЦК України, які не зобов`язують, а лише надають право позивачу на досудове врегулювання спору, перед звернення із позовом до суду.

Таким чином непред`явлення претензій до відповідача перед зверненням до суду не має жодного правового значення.

Згідно ч. 3 ст. 925 ЦК України до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Згідно п. 140 Статуту автомобільного транспорту УРСР, затвердженому постановою Ради Міністрів Української РСР від 27.06.1969 N 401 (далі - Статут) вантажовідправник і вантажоодержувач мають право вважати вантаж втраченим і вимагати відшкодування за його втрату, якщо цей вантаж не було видано вантажоодержувачу на його вимогу при міжміському перевезенні - протягом 30 днів після закінчення строку доставки.

Крім того згідно п.п. б) п. 165 Статуту претензії автотранспортному підприємству або організації можуть бути пред`явлені протягом шести місяців, а претензії про сплату штрафів - протягом 45 днів.

Вказані строки обчислюються по закінченні 30 діб з дня закінчення строку доставки вантажу при міжміських перевезеннях і 10 діб з дня приймання вантажу при міських і приміських перевезеннях - по претензіях про відшкодування за втрату вантажу;

Слід також звернути увагу, що цивільним законодавством допустимо застосовувати аналогію закону та права.

Тобто питання моменту початку перебігу строків позовної давності за договорами перевезень врегульовано спеціальним нормативним актом - Статутом.

Про те, що вантаж не був доставлений вантажоотримувачу вчасно позивач дізнався 09.07.2018 від вантажоотримувача. Про втрату ж вантажу, а саме: про передачу перевізником вантажу іншій, ніж отримувачу особі, позивач дізнався 09.07.2018 (вказані обставини підтверджуються показаннями свідків - ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , а також самим Відповідачем).

З огляду на викладене початок перебігу річного строку давності обраховується не від дня передачі вантажу до перевезення (як вважає відповідач), а по закінченні 30 діб з дня закінчення строку доставки вантажу (як це врегульоване Статутом), тобто з 08.08.2018. Відповідно в силу вимог ч. 3 ст. 925 ЦК України строк на звернення до суду сплинув би (в разі неподання позивачем позову) тільки 08.08.2019.

Крім того слід врахувати вимоги ч. 1 ст. 261 ЦК України відповідно до якої за загальним правилом перебіг строку починається від дня коли особа дізналася про порушене право.

Таким чином висновки відповідача про сплив строків позовної давності є безпідставним, оскільки не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства та фактичних обставинах справи.

З огляду на викладене судом встановлено, що між Позивачем та Відповідачем мали місце правовідносини з перевезення вантажу, що підтверджено фактом складання товарно-транспортної накладної. Відповідач не виконав своїх зобов`язань з доставки вантажу на погоджених з Позивачем умовах. Не проявив належну обачливість. Змінив без погодження з Позивачем або з вантажоотримувачем або із уповноваженою ними особою маршрут слідування та доставив вантаж до м. Дніпро де передав у розпорядження невстановленої особи. При цьому навіть не оформивши факт доставки та передачі фактичному отримувачу вантажу документально.

Таким чином в діях Відповідача мається склад цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправна поведінка (дії та бездіяльності) Відповідача, що виразилася в неналежному виконанні ним своїх обов`язків перевізника (зокрема не проявив належну обачливість; не перевірив повноваження особи, яка змінила пункт доставки вантажу; змінив без погодження із Позивачем маршрут та пункт доставки; видав вантаж неуповноваженій особі); 2) матеріальна шкода (збитків), завдана такою поведінкою в розмірі фактичної вартості вантажу 219 984, 00 грн.; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), оскільки втрата вантажу перебуває у прямій залежності з неналежним виконанням Відповідачем обов`язків перевізника; 4) вина Відповідача, який заподіяв шкоду (збитки), оскільки ним не вжито всіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов`язання; через байдуже ставлення до виконання своїх зобов`язань недотримані мінімальні вимоги обачливості.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Питання про стягнення судових витрат, суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4,11-13,76-83,141,229,259,263-265,268,279 ЦПК України, ч.3 ст.386, ст.ст. 909, 920, 924 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЛСК Інгредієнтс до ОСОБА_2 про відшкодування збитків - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЛСК Інгредієнтс матеріальні збитки у розмірі вартості втраченого багажу в сумі 219984,00 грн. (двісті дев`ятнадцять тисяч, дев`ятсот вісімдесят чотири грн..).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЛСК Інгредієнтс витрати по сплаті судового збору в сумі 3299,77 грн.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач : Товариство з обмеженою відповідальністю ЛСК Інгредієнтс , код ЄДРПОУ 39905505, місцезнаходження: 61054, м. Харків, вул.. Механізаторська, б. 4-А;

Відповідач : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_3 ; РНОКПП не відомий; місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 02.03.2020.

Суддя-