Ухвала

від 24.02.2020 по справі 301/2061/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 301/2061/19

У Х В А Л А

24 лютого 2020 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів СОБОСЛОЯ Г.Г., ГОТРИ Т.Ю.

при секретарі БАЛАЖ Н.С.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 301/2061/19 за позовом ОСОБА_1 до Малого колективного підприємства Веселка про визнання договору дійсним та визнання права власності на нерухоме майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Іршавського районного суду від 23 жовтня 2019 року, повний текст якого складено 23 жовтня 2019 року, головуючи суддя Золотар М.М., -

в с т а н о в и в :

05.09.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до МКП Веселка мотивуючи наступним. 05.09.2010 позивач і відповідач досягли домовленості про придбання позивачем у власність частини майнового комплексу, що належав відповідачу: кімнату в„– 3 (прихожу) загальною площею 50,6 кв. м, позначену на плані літерами 1-3 будівлі (швейного цеху), розташованого на АДРЕСА_2 . Сторони узгодили всі істотні умови договору купівлі-продажу та уклали усний договір, згідно з яким позивач зобов`язався внести до каси підприємства готівкою 70000,00 грн, а відповідач зобов`язався з моменту виконання умов договору позивачем передати йому вказане вище майно. За домовленістю сторін відповідач зобов`язався виготовити протягом року всю необхідну документацію на майно, після чого сторони підпишуть договір купівлі-продажу встановленим порядком.

Цього ж дня (05.09.2010) позивач сплатив до каси підприємства 70000,00 грн, а відповідач передав йому ключі від кімнати. Позивач з 05.09.2010 як власник володіє та користується кімнатою в„– 3 будівлі ( швейного цеху) на АДРЕСА_3 . Тобто, сторони виконали фактично відповідні істотні умови договору.

Попри це, МКП Веселка не виконало своїх зобов`язань щодо укладення з позивачем договору купівлі-продажу майнового комплексу та незважаючи на неодноразові звернення позивача ухилялося від укладення договору в нотаріальній формі мотивуючи відсутністю коштів.

Відмова відповідача оформити правочин позбавила позивача можливості укласти договір належним чином.

Посилаючись на ці обставини, на положення ст.ст. 202, 208, 328, 334, 525, 638, 655 ЦК України щодо форми та порядку укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна, щодо правомірності набуття права власності та захисту цього права, позивач ОСОБА_1 , уточнивши вимоги в частині площі приміщення, остаточно просив:

визнати дійсним договір купівлі-продажу частини майнового комплексу, а саме кімнати 3 (прихожої) загальною площею 49,0 кв. м, позначеної на плані другого поверху літерами 1-3 будівлі (швейного цеху), розташованої за адресою: АДРЕСА_4 ), яка належала МКП Веселка (код ЄДРПОУ 20458959) відповідно до книги обліку основних фондів;

визнати за ним право власності на частину майнового комплексу, а саме кімнату 3 (прихожу) загальною площею 49,0 кв. м, позначену на плані другого поверху літерами 1-3 будівлі (швейного цеху), розташованої за адресою: АДРЕСА_4 ), яка належала МКП Веселка (код ЄДРПОУ 20458959).

Рішенням Іршавського районного суду від 23.10.2019 уточнений позов задоволено:

визнано дійсним укладений між продавцем Малим колективним підприємством Веселка і ОСОБА_1 договір купівлі-продажу частини майнового комплексу, а саме кімнати 3 (прихожої) загальною площею 49,0 кв. м, позначеної на плані другого поверху літерами 1-3 будівлі (швейного цеху), розташованої за адресою: АДРЕСА_4 ), яка належала МКП Веселка (код ЄДРПОУ 20458959) відповідно до книги обліку основних фондів;

визнано за ОСОБА_1 право власності на частину майнового комплексу, а саме кімнату 3 (прихожу) загальною площею 49,0 кв. м, позначену на плані другого поверху літерами 1-3 будівлі (швейного цеху), розташованої за адресою: АДРЕСА_4 ), яка належала МКП Веселка (код ЄДРПОУ 20458959).

Рішення суду в порядку ст. 352 ч. 1 ЦПК України як особа, яка не брала участі у справі, в якій суд вирішив питання про її права та обов`язки, оскаржила ОСОБА_2 , зазначає, що дізналася про рішення суду з офіційного сайту Єдиного державного реєстру судових рішень. Це рішення незаконне з огляду на такі доводи.

ОСОБА_2 є одним із засновників МКП Веселка та працює його головним бухгалтером, суд вирішив питання як про її майнові права та обов`язки, так і про такі ж права і обов`язки інших засновників підприємства, які не брали участі в справі. Суд позбавив цих осіб майна, яке було власністю підприємства.

Суд дійшов висновку про досягнення домовленості між ОСОБА_1 і МКП Веселка про купівлю-продаж частини виробничого приміщення, що належало підприємству, за відсутності доказів щодо цього. Крім того, вищим органом МКП Веселка , який має право вирішувати долю майна підприємства, є Загальні збори, тоді як директор підприємства ОСОБА_3 вступив у змову з ОСОБА_1 для привласнення останнім майна, що належить засновникам підприємства.

Кошти в сумі 70000,00 грн, на начебто сплату яких за досягнутою угодою посилається позивач, до каси підприємства не надходили.

Твердження позивача про те, що він начебто володіє і користується придбаним приміщенням фактично, не відповідає дійсності, оскільки цим приміщенням користуються співзасновники підприємства. Позивач цим приміщенням ніколи не користувався.

Беручи до уваги час, на який вказує позивач як на дату начебто вчинення правочину (05.09.2010), такий договір в разі його укладення підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації (ст. 657 ЦК України). Необхідність державної реєстрації договору виключала можливість визнання його судовим порядком дійсним на підставі ст. 220 ЦК України, згідно з якою за відповідних умов міг бути визнаний дійсним договір, що підлягав нотаріальному посвідченню. До моменту такої державної реєстрації договір юридично не був укладеним. Окрім цього, у справі відсутні докази ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору та неможливості здійснити таке посвідчення. Відсутність у відповідача коштів для оформлення договору не є причиною (не є доказом безповоротного ухилення від нотаріального посвідчення договору), що унеможливлює укладення договору в нотаріальній формі.

Суд припустився й порушень норм процесуального права при розгляді справи.

Апелянт просить рішення суду скасувати, у позові відмовити та покласти на позивача судові витрати.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 вказує на її необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Зазначає, зокрема, що ОСОБА_2 не має права на оскарження рішення суду, оскільки судом не вирішувалося питання про її права та обов`язки. ОСОБА_2 не є засновником МКП Веселка і не зареєстрована в якості такої. Отже, про її майнові права та обов`язки не йдеться. Окрім цього, апеляційна скарга необґрунтована і по суті.

Заслухавши доповідь судді, пояснення апелянта ОСОБА_2 та її представника адвоката Кузьми К.І., які апеляцію підтримали, розглянувши справу за апеляцією за правилами ст. 372 ч. 2 ЦПК України у відсутність інших учасників процесу, обговоривши доводи учасників процесу, перевіривши матеріали справи, суд приходить до такого.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення або оспорювання саме її прав (ст. 4 ч. 1, ст. 19 ч. 1 ЦПК України), зазначене стосується як права на позов, так і права на апеляцію. Особа на власний розсуд здійснює своє право на захист і розпоряджається своїми цивільними та процесуальними правами (ст. 12 ч. 1, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст. 12 ч. 1, ст. 13 ч. 3 ЦПК України); особа зобов`язана належно довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, включно з обставинами, якими обґрунтовується право на позов, а у випадку оскарження рішення суду особою, яка не брала участі в справі, включно з обставинами, якими обґрунтовується право на апеляцію; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 12 ч.ч. 2, 3, ст. 13 ч. 1, ст.ст. 76-81 ЦПК України). Тож апелянт, подаючи в порядку ст. 352 ч. 1 ЦПК України скаргу, повинен довести наявність у нього права на її подання, наявність фактів і обставин, що свідчать про вирішення судом питання саме про його права і обов`язки, про порушення рішенням суду, ухваленим без залучення до участі в справі апелянта, його законних прав та інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що 14.08.1997 було зареєстроване Мале колективне підприємство Веселка з місцезнаходженням за адресою: м. Іршава, вул. Фрунзе, 1, Іршавського району Закарпатської області, керівником якого є ОСОБА_3 (а.с. 9-11).

Заявою від 02.10.2019, поданою суду МКП Веселка , від імені якого діяв директор Корпош В.П., відповідач визнав змінений позов ОСОБА_1 (а.с. 19).

Ґрунтуючись на матеріалах справи щодо належної МКП Веселка кімнати № 3 (прихожої) загальною площею 49,0 кв. м, позначеної на плані другого поверху літерами 1-3 будівлі (швейного цеху) за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 4-6), враховуючи заяву відповідача про визнання зміненого позову, суд задовольнив змінений позов.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом; правомірність набуття права власності презюмується; власник майна здійснює своє право відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним і підлягає захисту, так само підлягає захисту і речове право на чуже майно (ст. 41 Конституції України, ст.ст. 316, 317, 319, 321, 328, Глава 29 ЦК України).

До апеляційної скарги ОСОБА_2 додала, серед іншого:

копії нотаріально посвідчених заяв ОСОБА_13 від 28.01.2008, ОСОБА_4 від 08.11.2005, ОСОБА_5 від 15.02.2007, ОСОБА_6 від 13.02.2006, ОСОБА_7 від 13.03.2019, ОСОБА_8 від 04.08.2004, ОСОБА_9 від 14.05.2019, ОСОБА_10 від 14.07.2005, ОСОБА_11 від 09.11.2005 і ОСОБА_12 від 17.02.2006 про наміри цих осіб вийти зі складу засновників МКП Веселка та передати свої частки в статутному фонді підприємства ОСОБА_2 (а.с. 76-85);

копію протоколу від 23.05.2007 № 1 загальних зборів засновників МКП Веселка щодо вирішення питань про вихід і виключення певних осіб із числа засновників підприємства, прийняття осіб до складу засновників підприємства, про відповідні зміни в частках засновників у статутному фонді підприємства, в якому серед засновників зазначено і ОСОБА_2 із часткою у 1,23% в статутному фонді підприємства, із вказівкою про внесення змін до Статуту підприємства що складу засновників відповідно до рішень, зафіксованих цим протоколом (а.с. 71-74);

водночас указаний протокол не містить даних про відступлення на користь ОСОБА_2 часток у статутному фонді засновниками підприємства.

Поряд із цим, ОСОБА_2 додала до своєї скарги на рішення суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформований станом на 13.05.2019, де вона серед засновників (учасників) МКП Веселка не зазначена, а керівником є ОСОБА_3 , який також входить і до числа засновників (учасників) підприємства (а.с. 54-60).

Станом на час розгляду апеляційної скарги за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 не зареєстрована як засновник (учасник) МКП Веселка , а ОСОБА_3 зазначений керівником підприємства.

В судовому засіданні ОСОБА_2 визнала ці обставини та пояснила, що директор підприємства не зареєстрував зміни до Статуту МКП Веселка щодо змін у складі засновників підприємства та в їх частках у статутному фонді відповідно до протоколу від 23.05.2007 № 1 загальних зборів засновників МКП Веселка . Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів щодо оформлення встановленим порядком статусу ОСОБА_2 як засновника (учасника) МКП Веселка , апелянтом такі не надавалися. Твердження ОСОБА_2 про те, що вона є одним із засновників МКП Веселка , не ґрунтується на доказах.

За змістом положень ст. 1 ч. 1 п.п. 4, 7, ст. 4 ч. 1 п.п. 1, 2, 7, ст. 7 ч. 1, ст. 10 ч. 1 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , така державна реєстрація є обов`язковою, достовірність даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань презюмується і оскільки не встановлено протилежне, ці дані підлягають врахуванню і застосуванню.

У справі немає доказів наявності у апелянта ОСОБА_2 повноважень відповідно до закону, установчих документів підприємства чи довіреності (ст. 237 ч.ч. 1, 2, ст. 244-246 ЦК України) на представництво як інтересів МКП Веселка , так і інтересів засновників (учасників) цього підприємства, тож вона вправі діяти в процесі суто від власного імені та у власних інтересах. Немає в справі й доказів наявності у ОСОБА_2 власних, відособлених від прав підприємства, майнових прав щодо майна, яке було предметом позову ОСОБА_1 до МКП Веселка .

За таких обставин, ОСОБА_2 не довела наявності в неї права апеляційного оскарження рішення Іршавського районного суду від 23.10.2019, таким не вирішувалося питання про її цивільні права та обов`язки. Підстав стверджувати, що такі права і обов`язки у ОСОБА_2 існували на відповідний час, існують на час розгляду апеляції і щодо таких прав і обов`язків є належні та допустимі докази, наразі немає. У контексті встановленого міркування Маринець І.П. щодо обставин справи та суті спору не мають правового значення в процесі за її апеляцією і не можуть слугувати підставами для задоволення скарги. Обставини, які могли б випливати зі статусу особи як засновника (учасника) підприємства (в разі встановлення відповідно до закону такого статусу), лежать за межами даної справи і процесу за апеляцією ОСОБА_2 .

Отже, суд першої інстанції не вирішував питання про права і обов`язки ОСОБА_2 , остання не довела наявності у неї права на апеляцію, яку подала, тому підстав для перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції за цією апеляцією немає.

Суд апеляційної інстанції своєю ухвалою закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося (ст. 362 ч. 1 п. 3, ч. 2 ЦПК України).

Відтак, оскільки наявність у ОСОБА_2 права на апеляційне оскарження рішення суду перевірялася і зазначені обставини були встановлені після відкриття апеляційного провадження, це провадження підлягає закриттю.

Керуючись ст. 258 ч. 2, ст. 260, ст. 352 ч. 1, ст. 362 ч. 1 п. 3, ч. 2, ст. 381 ч. 2 ЦПК України, апеляційний суд -

у х в а л и в :

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Іршавського районного суду від 23 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Малого колективного підприємства Веселка про визнання договору дійсним та визнання права власності на нерухоме майно - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 28 лютого 2020 року.

Судді