Рішення

від 24.02.2020 по справі 535/970/19

КОТЕЛЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 535/970/19

Провадження № 2/535/5/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2020 року смт Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Загнійко А.В.,

за участі:

секретаря судового засідання Колісник Л.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №535/970/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Котелевська державна нотаріальна контора,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на спадкове майно за законом після померлих матері ОСОБА_5 та брата ОСОБА_6 , а саме по 1/2 частці земельної ділянки (паю), розташованих на території Ковалеської сільської ради Котелевського району Полтавської області (а.с.5-8).

На виконання вимог ухвали судді Котелевського районного суду Полтавської області від 06.08.2019 року про залишення позовної заяви без руху, 21.08.2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з уточненою позовною заявою до відповідача про визнання права власності у порядку спадкування за законом на нерухоме майно, а саме: на 1/2 частку земельної частки (пай), після померлої матері ОСОБА_5 , яка розташована на території Кавалевської сільської ради Котелевського району Полтавської області, відповідно до сертифікату ПЛ №0129641 від 22.09.1997 року за №181, загальною площею 5,66 умовних кадастрових гектарів, виданого Котелевською районною адміністрацією; та на 1/2 частку земельної частки (пай), після померлого брата ОСОБА_6 , яка розташована на території Кавалевської сільської ради Котелевського району Полтавської області, відповідно до сертифікату ПЛ №0129849 від 22.09.1997 року за №389, загальною площею 5,66 умовних кадастрових гектарів, виданого Котелевською районною адміністрацією (а.с.24-28).

Під час підготовчого провадження позивач подала заяву про збільшення позовних вимог, та просила суд визнати право власності у порядку спадкування за законом на нерухоме майно, а саме: на земельну частку (пай) після померлої матері ОСОБА_5 , яка розташована на території Кавалевської сільської ради Котелевського району Полтавської області, відповідно до сертифікату ПЛ №0129641 від 22.09.1997 року за №181, загальною площею 5,66 умовних кадастрових гектарів, виданого Котелевською районною адміністрацією; та на земельну частку (пай) після померлого брата ОСОБА_6 , яка розташована на території Кавалевської сільської ради Котелевського району Полтавської області, відповідно до сертифікату ПЛ №0129849 від 22.09.1997 року за №389, загальною площею 5,66 умовних кадастрових гектарів, виданого Котелевською районною адміністрацією (а.с. 142, 143).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що після смерті матері - ОСОБА_7 , вона є спадкоємцем першої черги за законом спадкового майна, а саме земельної ділянки (паю) площею 5,66 умовних кадастрових гектарів, що розташована на території Кавалевської сільської ради Котелевського району Полтавської області, шляхом фактичного вступу в управління і володіння спадковим майном (паєм), від спадщини не відмовлялася і заповідального відказу не складала. 19.02.2018 року для належного оформлення своїх спадкових прав позивач звернулася до державного нотаріуса Першої полтавської державної нотаріальної контори, виконуючої обов`язки завідувача Котелевської державної нотаріальної контори Рой Т.В., яка відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, оскільки не подано нотаріусу документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії. Також, позивач зазначила, що після смерті брата - ОСОБА_6 , вона є спадкоємцем за законом спадкового майна, а саме земельної ділянки (паю) площею 5,66 умовних кадастрових гектарів, що розташована на території Кавалевської сільської ради Котелевського району Полтавської області, шляхом перенаступництва після померлого батька ОСОБА_8 , оскільки відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР постійно проживала разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини і вважалась такою, що прийняла спадщину, від спадщини не відмовлялася. Для належного оформлення своїх спадкових прав ОСОБА_1 звернулася до державного нотаріуса Першої полтавської державної нотаріальної контори, виконуючої обов`язки завідувача Котелевської державної нотаріальної контори Рой Т.В., яка відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, оскільки не подано нотаріусу документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії. Спадкові справи відкриті на підставі заяв відповідача. У зв`язку з чим, позивач вважає, що ОСОБА_9 незаконно заволодів частиною спадкового майна. Крім того, позивач вказує, що заява від імені ОСОБА_8 про відмову від спадщини на користь ОСОБА_3 подана з порушенням вимог ч. 2 ст. 549 ЦК УРСР, оскільки подана більше ніж через півроку після відкриття спадщини. При збільшенні позовних вимог позивач зазначає, що на момент відкриття спадщини, а це 1990 року та 2000 року діяв Земельний кодекс УРСР в редакції 1990 року, відповідно до ст. 55 Кодексу, у разі смерті громадянина, який вів селянське (фермерське) господарство, право володіння земельною ділянкою передається одному із спадкоємців. При цьому перевага в успадкуванні права володіння земельною ділянкою надається одному із членів селянського (фермерського) господарства - одному із подружжя, дітей, батьків, родичів, які проживали і вели разом із спадкодавцем господарство. Спори між спадкоємцями, а також між спадкоємцями й іншими громадянами з питань переважного права дальшого ведення селянського (фермерського) господарства вирішуються судом. У разі відмови спадкоємців від дальшого ведення селянського (фермерського) господарства, а також відсутності спадкоємців питання про подальше використання земельної ділянки вирішується районною, міською Радою народних депутатів. Таким чином, вона має переважне право на спірне спадкове майно.

Представник відповідача ОСОБА_4 , яка діє на підставі ордера серії НОМЕР_1 на надання правової допомоги від 17.09.2019 року, угоди про надання правової допомоги від 02.09.2019 року (а.с. 74, 75), подала до суду відзив на позовну заяву, в якому не визнає в повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_1 та просить відмовити у задоволенні позову, зазначає, що ОСОБА_9 є власником земельних ділянок площею 3,72 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходять на території Ковалевської сільської ради Котелевського району Полтавської області, кадастрові номери 5322281500:00:003:0108 та 5322281500:00:003:0294, що надані на підставі сертифікатів на право на земельну частку (пай) серії ПЛ №0129849 й серії ПЛ №0129641, які відповідач успадкував після ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом від 05.03.2004 року, реєстрові номера 391, 392; позивач не зазначає яким чином вона фактично володіла і управляла паєм , якщо вказаний пай був лише правом і не мав фізичного прояву; позивач не подавала до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про відкриття та не могла володіти і управляти спадковим майном, оскільки воно не мало фізичного прояву; ОСОБА_1 вказує, що заява про відмову від прийняття спадщини подана з порушенням вимог ч. 2 ст. 549 ЦК УРСР, однак вказана стаття не регулює питання подання заяви про відмову від прийняття спадщини; перенаступництво після померлого батька, про яке вказує позивач, законодавством, яке регулювало правовідносини, а саме ЦК УРСР України 1963 року не передбачено; також представник відповідача наголошує, що сертифікати на право на земельну частку (пай) серії ПЛ №0129849 й серії ПЛ №0129641 від 22.09.1997 року втратили чинність, оскільки взамін них видані державні акти на право власності на земельну ділянку (а.с. 58-64). У відзиві на заяву про збільшення позовних вимог про визнання права на спадкове майно представник відповідача ОСОБА_4 вважає, що подана заява про збільшення позовних вимог жодним чином не аргументована та містить посилання на нормативно-правові акти, які не стосуються регулювання переходу права власності у порядку спадкування; окрім того, позивач не надала доказів, які б підтвердили, що померлій ОСОБА_7 та/або ОСОБА_6 було надане право довічного успадкованого володіння землею з видачою відповідного державного акта, не надано доказів, що ОСОБА_7 та/або ОСОБА_12 вели селянське (фермерське) господарство разом з позивачем (а.с. 167-170).

Позивач надав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що ст. 50 Земельного кодексу УРСР було встановлено, що громадянам Української РСР, які виявили бажання вести сільське (фермерське) господарство, що ґрунтується переважно на особистій праці та праці членів їхніх сімей, надаються за їхнім бажанням у довічне успадковуване володіння або в оренду земельні ділянки, включаючи присадибний наділ. Та в подальшому Земельний кодекс УРСР в редакції від 13.03.1992 року і який втратив чинність 01.01.2002 року, дійсно не передбачав такого виду права як довічне успадковане володіння земельною ділянкою. Однак, Постановою Верховної Ради України від 13.03.1992 року №2200 Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі це питання було врегульоване, а саме встановлено, що громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до Земельного кодексу України. Особливістю права довічного успадковуваного володіння є те, що саме на заміну такого права, яке закріплювалося ст. 6 Земельного кодексу УРСР в редакції від 18.12.1990 року, було замінено на право приватної власності, яке трансформувалося у ст. 6 Земельного кодексу України в редакції від 13.03.1992 року. Отже, можна зробити висновок, що право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою - це право з певними обмеженнями, але з правом його успадкування, а тому є всі підстави вважати, що до спадкоємців земельних ділянок переходить право на землю в порядку спадкування. Не заслуговують на увагу твердження відповідача щодо ненадання доказів, які б підтвердили, що померлій ОСОБА_7 та ОСОБА_12 було надане право довічного успадковуваного володіння землею з видачою відповідних державних актів, оскільки видані сертифікати на право на земельну ділянку (пай) серії ПЛ №0129641 та ПЛ №0129849 від 22.09.1997 року, та які були видані у єдиному екземплярі, мали індивідуальну серію та номер, і з урахуванням того, що дані сертифікати перебували у незаконному володінні відповідача, які таємно зберігались останнім, й на підставі яких отримав державні акти. Звертає увагу, що відповідач на спростування його вимог вказує на невідповідність вимог законодавства, але при цьому сам застосував та керувався цими ж нормами законодавства при вступі у спадщину та оформленні права власності на земельні ділянки (а.с. 199-202).

Представник відповідача ОСОБА_4 надала заперечення на позовну заяву, в якому зазначає, що ОСОБА_9 є власником земельних ділянок площею по 3,72 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастрові номери 5322281500:00:003:0108 та 5322281500:00:003:0294 (державні акти на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №224067, ПЛ №224068), вказані земельні ділянки передані відповідачу у власність на підставі розпорядження голови Котелевської райдержадміністрації від 02.09.2004 року №347 взамін сертифікатів на право на земельну частку (пай) серії ПЛ №0129849 й ПЛ №0129641. Сертифікати набуті під час реалізації ОСОБА_9 права на спадкування після померлих матері та брата. На момент відкриття спадщини, позивач мала право на отримання спадщини за законом, як спадкоємець першої черги, так само як і відповідач, але на відміну від відповідача, позивач не реалізувала своє право на отримання спадщини, та не зверталася до нотаріальної контори з відповідною заявою у встановлений законодавством шестимісячний строк, також не зазначає, яким чином вона фактично володіла і управляла паєм , якщо вказаний пай був лише правом і не мав фізичного прояву. Відсутність у позивача оригіналів сертифікатів не перешкоджало їй належним чином прийняти спадщину, оскільки сертифікати видавалися в декількох екземплярах, один з яких до цього часу зберігається в архівному відділі Держгеокадастру Котелевського району, при необхідності позивач мала право звернутися до нотаріуса і за відповідним запитом отримати копію архівного примірника, на підставі якого отримати правовстановлюючі документи на спадкове майно. ОСОБА_13 вчинив активну дію, подав заяву до нотаріальної контори про відмову від прийняття спадщини, та реалізував своє право передбачене цивільним законодавством відмовитися від прийняття спадщини. Також, представник відповідача наголошує, сертифікати видані на ім`я спадкодавців втратили свою чинність, оскільки взамін них видано свідоцтва про право на спадщину та державні акти. Щодо заявленої позивачем вимоги визнати право власності у порядку спадкування за законом на нерухоме майно, після померлого брата, на момент відкриття спадщини, позивач мала право на отримання спадщини за законом, як спадкоємець другої черги спадкування, так як і відповідач, але на відміну від відповідача, позивач не реалізувала своє право на отримання спадщини та не зверталась до нотаріальної контори з відповідною заявою (а.с. 188-195).

Під час судового розгляду справи по суті позивач ОСОБА_1 підтримала збільшені позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини і підстави, викладені у позовній заяві.

Представник позивача ОСОБА_2 який діє на підставі ордера на надання правової допомоги серії ПТ №134469 від 04.10.2019 року, витягу з угоди №814 від 19.08.2019 року (а.с. 79, 80), у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини і підстави, викладені у позовній заяві.

Відповідач - ОСОБА_9 та представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні заявлені позовні вимоги позивача не визнали в повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Котелевська державна нотаріальна контора про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином (а.с. 236), подала до суду письмове клопотання про розгляд справи без участі державного нотаріуса, проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечень не надала, у вирішенні спору покладається на розсуд суду (а.с. 225).

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, заслухавши пояснення сторін, представників позивача та відповідача, допитавши свідків, приходить до переконання, що у задоволенні позову слід відмовити повністю, з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , видане повторно 07.09.2017 року Котелевським РВ ДРАЦС ГТУЮ у Полтавській області (а.с. 31).

Після її смерті відкрилася спадщина, у тому числі на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності колективного сільськогосподарського кооперативу Світанок , розміром 5,66 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка належала їй як члену колективного сільськогосподарського кооперативу Світанок , місцезнаходження якого було на території Ковалевської сільської Ради Котелевського району Полтавської області. Відповідно до розпорядження голови РДА №202 від 26.06.2001 року внесені зміни у розмір земельної частки (паю), що становить 4,11 в умовних кадастрових гектарах. Право на земельну частку (пай) належало ОСОБА_7 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ПЛ №0129641, що зареєстрований 22.09.1997 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №181 (а.с. 72, 99).

Згідно з довідкою Виконавчого комітету Великорублівської сільської ради від 26.09.2017 року за №1033, ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому на час відкриття спадщини з ОСОБА_7 постійно проживали: чоловік - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочка - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 34).

Відповідно до ч. 1 ст. 529 Цивільного кодексу УРСР (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 14.06.1994 року (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

У матеріалах копії спадкової справи №79/124 знаходяться заява про прийняття спадщини від імені ОСОБА_3 від 03.03.2004 року після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 , заява про відмову від частки спадщини ОСОБА_15 на користь ОСОБА_3 від 26.02.2004 року, також знаходиться звернення ОСОБА_1 щодо оформлення спадкових прав за законом від 14.02.2018 року (а.с. 95 на звороті, 96, 97 на звороті, 98, 102).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом серії НОМЕР_13 від 05.03.2004 року, зареєстрованого в реєстрі за №391, спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства Світанок Котелевського району Полтавської області у розмірі 4,11 умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка надана для сільськогосподарського використання та належала померлій на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ПЛ в„– 0129641, виданого Котелевською райдержадміністрацією 22.09.1997 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №181 (а.с. 101).

На сертифікаті на право на земельну частку (пай) серії ПЛ №0129641 у розділі Зміни, які вносяться до сертифіката у зв`язку з передачею права на земельну частку (пай) є відмітка, що право на земельну частку (пай) передано ОСОБА_3 , місце проживання с. В.Рублівка Котелевський район, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом НОМЕР_13 (а.с. 72 на звороті).

Крім того, у цьому ж розділі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ПЛ №0129641 внесений запис про зменшення розміру земельної частки (паю) до 4,11 в умовних кадастрових гектарах. Підставою для внесення змін у розмір та вартість земельної частки (паю) є розпорядження голови РДА №202 від 26.06.2001 року (а.с. 72 на звороті, 99 на звороті).

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_12 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_5 , видане повторно 07.09.2017 року Котелевським РВ ДРАЦС ГТУЮ у Полтавській області (а.с. 30).

Після його смерті відкрилася спадщина, у тому числі на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності колективного сільськогосподарського кооперативу Світанок , розміром 5,66 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка належала ОСОБА_6 як члену колективного сільськогосподарського кооперативу Світанок , місцезнаходження якого було на території Ковалевської сільської Ради Котелевського району Полтавської області. Відповідно до розпорядження голови РДА №202 від 26.06.2001 року внесені зміни у розмір земельної частки (паю), що становить 4,11 в умовних кадастрових гектарах. Право на земельну частку (пай) належало ОСОБА_6 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ПЛ №0129849, що зареєстрований 22.09.1997 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №389 (а.с. 71, 108).

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Великорублівської сільської ради від 26.09.2017 року за №1034, ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому на час відкриття спадщини з ОСОБА_12 постійно проживали: батько - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сестра - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 37).

У матеріалах копії спадкової справи №80/124 знаходяться заява про прийняття спадщини від імені ОСОБА_3 від 03.03.2004 року після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 , заява про відмову від спадщини на користь ОСОБА_3 від 26.02.2004 року, звернення ОСОБА_1 щодо оформлення спадкових прав за законом від 14.02.2018 року (а.с. 105 на звороті, 106, 109 на звороті, 110, 113, 113 на звороті). Також, в матеріалах спадкової справи знаходиться довідка Виконавчого комітету Великорублівської сільської ради Котелевського району Полтавської області від 16.12.2009 року, згідно з якою ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешкав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним проживав: батько - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 112 на звороті).

Під час судового розгляду допитаний свідок ОСОБА_16 , яка пояснила, що раніше працювала секретарем Великорублівської сільської ради Котелевського району Полтавської області, добре знає смію сторін. Їй особисто відомо, що після закінчення навчання в школі позивач переїхала жити в с. Скороходове (колишня назва - Артемівка) Чутівського району Полтавської області. Коли мати захворіла позивач приїхала і доглядала її, після смерті поїхала знову. Батько купив іншу хату, оскільки мав складні відносини з дочкою, в якій позивач і проживала коли жила у селі після смерті матері.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 також пояснила, що протягом тривалого часу знайома з позивачем та відповідачем, з їх батьками й братом - ОСОБА_6 , а тому їй особисто відомо, що після закінчення навчання в школі позивач переїхала жити в с. Скороходове (колишня назва - Артемівка) Чутівського району Полтавської області де вийшла заміж. Коли мати захворіла позивач приїхала і доглядала її. Відповідач теж доглядав хвору матір. Після смерті матері позивач жила в іншому будинку, який купив її батько.

Свідок ОСОБА_18 , пояснив, що був односельцем ОСОБА_7 , з якою проживала її дочка - позивач по справі. Після смерті матері ОСОБА_1 у будинку матері не проживала. На час смерті сина ОСОБА_7 - ОСОБА_6 свідок пояснив, що проживав у м. Харкові, а тому йому нічого не відомо щодо відкриття та прийняття його спадщини.

Під час судового розгляду не встановлено підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Дані про їх заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, їх показання об`єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.

Враховуючи свідчення свідків, й даних у довідці виконавчого комітету Великорублівської сільської ради Котелевського району Полтавської області від 16.12.2009 року, яка знаходиться в матеріалах спадкової справи №80/124, судом встановлено, що ОСОБА_1 безпосередньо перед смертю спадкодавця - ОСОБА_6 не проживала разом з ним, а тому не є тим спадкоємцем, який фактично вступив в управління або володіння спадковим майном спадкодавця. Інших доказів, які б свідчили про прийняття спадщини шляхом управління чи володіння спадковим майном після смерті брата ОСОБА_6 ОСОБА_1 не надала. Заяву про прийняття спадщини після ОСОБА_6 протягом шести місяців з дня відкриття спадщина позивачка не подавала, що також підтвердила в своїх поясненнях. Отже, відповідно до ст. ст. 548, 549, 553 Цивільного кодексу України (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) ОСОБА_1 не прийняла спадщину після смерті свого брата ОСОБА_6 .

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом НОМЕР_6 від 05.03.2004 року, зареєстрованого в реєстрі за №392, спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства Світанок Котелевського району Полтавської області у розмірі 4,11 умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка надана для сільськогосподарського використання та належала померлій на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ПЛ в„– 0129849, виданого Котелевською райдержадміністрацією 22.09.1997 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №389 (а.с. 111 на звороті).

На сертифікаті на право на земельну частку (пай) серії ПЛ №0129849 у розділі Зміни, які вносяться до сертифіката у зв`язку з передачею права на земельну частку (пай) є відмітка, що право на земельну частку (пай) передано ОСОБА_3 , місце проживання с. В.Рублівка Котелевський район, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом НОМЕР_6 (а.с. 71 на звороті).

Крім того, у цьому ж розділі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ПЛ №0129849 внесений запис про зменшення розміру земельної частки (паю) до 4,11 в умовних кадастрових гектарах. Підставою для внесення змін у розмір та вартість земельної частки (паю) є розпорядження голови РДА №202 від 26.06.2001 року (а.с. 71 на звороті, 109 на звороті).

Державні акти на право власності на земельну ділянку від 30.01.2006 року (а.с. 69, 70), видані на підставі сертифікатів на право на земельну частку (пай) серії ПЛ №0129641, серії ПЛ №0129849, що підтверджується архівним витягом, виданим архівним відділом Котелевської районної державної адміністрації Полтавської області 09.12.2019 року №04-03.1 (а.с. 195).

Відповідно до ст. 2 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно зі ст. 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч. 2 ст. 321 Цивільного кодексу України, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

ОСОБА_13 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_7 , видане повторно 07.09.2017 року Котелевським РВ ДРАЦС ГТУЮ у Полтавській області (а.с. 43).

Спадкоємцем за законом спадкового майна після смерті батька є ОСОБА_9 та ОСОБА_1 , що підтверджується рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 13.08.2018 року справа №535/634/18 (а.с. 41, 42).

Родинні відносини позивача з ОСОБА_15 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 підтверджуються свідоцтвом про народження серія НОМЕР_8 , виданим повторно 07.09.2017 року Котелевським РВ ДРАЦС ГТУЮ у Полтавській області, свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_9 від 20.07.1996 року, копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_10 , виданим 03.03.2004 року Котелевським відділом РАЦС Котелевського РУЮ Полтавської області (а.с. 32, 33, 107 на звороті).

ОСОБА_1 звернулася 14.02.2018 року з заявами про видання свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на земельні частки (пай) до державного нотаріуса Першої полтавської державної нотаріальної контори, виконуючою обов`язки завідувача Котелевської державної нотаріальної контори Рой Т.В., яка постановами про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19.02.2018 року №159/02-31 й №160/02-31 відмовила позивачу у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на спадкове майно, в зв`язку з тим, що не подано документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії (а.с. 102, 103 на звороті, 104, 113 на звороті, 115).

У позові ОСОБА_1 зазначає, що заяви про відмову від частки спадщини ОСОБА_15 на користь ОСОБА_3 від 26.02.2004 року, що знаходяться в спадкових справах №79/124 та №80/124 подані з порушенням вимог ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу УРСР (вказана частина статті не регулює питання відмови від спадщини), а саме заява подана після шести місяців з дня відкриття спадщини. Згідно з ст. 553 Цивільного кодексу УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин), спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

Таким чином, суд вважає, вказані заяви подані ОСОБА_8 ) (так зазначено у заяві, що знаходиться у матеріалах спадкових справ) до Котелевської державної нотаріальної контори з порушенням вимог ч.1 ст.553 Цивільного кодексу УРСР.

Як встановлено під час судового розгляду за життя ОСОБА_7 належало лише майнове право (а не право власності на нерухоме майно), що складається з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності колективного сільськогосподарського кооперативу Світанок , розміром, з врахуванням внесених змін - 4,11 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка належала їй як члену колективного сільськогосподарського кооперативу Світанок , місцезнаходження якого було на території Ковалевської сільської Ради Котелевського району Полтавської області, а не 5,66 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), як про це зазначає позивач.

Щодо отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого брата ОСОБА_6 , шляхом перенаступництва (як це вказано в позові) після померлого батька ОСОБА_15 , суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 551 Цивільного кодексу УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин), якщо спадкоємець, закликаний до спадкоємства за законом або за заповітом, помер після відкриття спадщини, не встигнувши її прийняти в установлений строк (стаття 549 цього Кодексу), право на прийняття належної йому частки спадщини переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом спадкового майна після смерті батька, однак позивачем не підтверджено належними доказами звернення до нотаріальної контори для оформлення права на спадщину та відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

Розділом VII Цивільного кодексу УРСР, а також спеціальним законодавством, зокрема Законом України Про нотаріат , підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Також, позивачем та його представником не надано суду належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів, як і не були встановлені в судовому засіданні, на обґрунтування заявлених ним збільшених позовних вимог щодо права власності у порядку спадкування за законом на нерухоме майно, а саме на земельні частки (паї), з посиланням на отримання спадкодавцями спірних земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства, відповідно до Земельного кодексу Української РСР (в редакції 1990 року).

Отже, враховуючи те, що державним нотаріусом видані свідоцтва про право на спадщину за законом серії НОМЕР_13 та серії НОМЕР_6 від 05.03.2004 року, які є чинними та на підставі яких видані державні акти на право власності на земельні ділянки від 30.01.2006 року, а також те, що за життя спадкодавці не набули права власності на земельні ділянки, суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовними вимогами про визнання за нею в порядку спадкування за законом на нерухоме майно, а саме: на земельні частки (паї), які є лише майновими правами, які мали за життя спадкодавці ОСОБА_7 та ОСОБА_12 , обрала неналежний спосіб захисту, який не дозволяє ефективно забезпечити баланс прав та інтересів спадкоємців.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вище викладене, у задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають у повному обсязі, а відповідач не заявив про понесення ним судових витрат по справі, розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 264 ЦПК України, ст. ст. 529, 549, 551, 553 Цивільного кодексу УРСР, ст. ст. 321, 328 Цивільного кодексу України, Указом Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , ст. ст. 50 - 55 Земельного кодексу Української РСР (в редакції 1990 року), суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом після померлої матері ОСОБА_5 на нерухоме майно, а саме на земельну частку (пай), яка розташована на території Ковалевської сільської ради Котелевського району Полтавської області, відповідно до сертифікату ПЛ №0129641 від 22.09.1997 року за №181, загальною площею 5,66 умовних кадастрових гектарів, виданого Котелевською районною державною адміністрацією, - відмовити повністю.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом після померлого брата ОСОБА_6 на нерухоме майно, а саме на земельну частку (пай), яка розташована на території Ковалевської сільської ради Котелевського району Полтавської області, відповідно до сертифікату ПЛ №0129849 від 22.09.1997 року за №389, загальною площею 5,66 умовних кадастрових гектарів, виданого Котелевською районною державною адміністрацією, - відмовити повністю.

Судові витрати сторонам не відшкодовуються.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Котелевський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканка АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_11 .

Відповідач - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , мешканець АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_12 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Котелевська державна нотаріальна контора, місцезнаходження: вул. Полтавський шлях, 235, смт Котельва Полтавської області, поштовий індекс 38600; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 02900021.

Повне судове рішення складено 02.03.2020 року.

Суддя