Рішення
від 21.02.2020 по справі 1.380.2019.003821
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.003821

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Кухар Н.А.

секретаря судового засідання Шавель М.М.

за участю:

представника позивача - Костур Р.В.

представника відповідача - Дубаневич О.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправними і скасування рішень ,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся в суд з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції (01103, бульвар Дружби народів, 28, м.Київ), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати:

- пункт 1 Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України від 01.02.2019 року № 303;

- рішення Національного агентства з питань запобігання корупції Про затвердження обґрунтованого висновку щодо правопорушення, пов`язаного з корупцією та направлення рішення Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України до Національного антикорупційного бюро України від 01.02.2019 року № 312.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у відповідача були відсутні законні підстави для прийняття рішення про проведення стосовно позивача повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік; відповідачем порушено строки проведення перевірки. Крім того, на думку позивача у нього не було умислу, спрямованого на приховування чи спотворення відомостей, які стосуються належного йому чи членам його сім`ї майна, у зв`язку з чим у спірних правовідносинах та у діях позивача відсутній склад злочину, передбаченого ст. 366-1 Кримінального кодексу України.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом справи, слід зазначити наступне.

Ухвалою суду від 29 липня 2019 позовна заява, подана без додержання встановлених ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вимог, була залишена без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 05 серпня 2019 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою суду від 17 вересня 2019 року клопотання представника Національного агентства з питань запобігання корупції від 04.09.2019 року про проведення судового засідання в режимі відеоконференції - задоволено. Встановлено участь представника відповідача у судовому засіданні 08.10.2019 року о 10 год. 00 хв. в режимі відеоконференції в Господарському суді м. Києва, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44 Б.

Протокольною ухвалою від 08 жовтня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, з підстав викладених у позовній заяві та з урахуванням відповіді на відзив.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву (вх. № 31029 від 29.08.2019, Т4 а.с.12-30), де на спростування аргументів позивача, зазначено, що Національне агентство у своїй діяльності керується Конституцією України, міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, Законом України Про запобігання корупції та іншими законами, а також прийнятими відповідно до них іншими нормативно - правовими актами. Відповідно до Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства від 10.02.2017 №56, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13.02.2017 за № 201/30069, повна перевірка декларації проводиться за рішенням Національного агентства. У відповідності до частини першої статті 8, абзацу п`ятого частини першої статті 50 Закону, підпункту 4 пункту 3 розділу ІІІ Порядку №56 було прийнято Національним агентством рішення від 17.11.2017 № 1203 Про проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України . 19.01.2018 року рішенням Національного агентства № 18 Про продовження строку повної перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України строк перевірки декларації продовжено на 30 календарних днів з 17 лютого 2018 року. На думку відповідача повна перевірка декларації позивача відбувалася в межах повноважень Національного агентства, а також у порядку та спосіб визначений чинним законодавством. Крім того вказують, що рішення що оскаржується позивачем прийняте Національним агентством в розумний строк з урахуванням правової та фактичної складності справи, на підставі вимог Закону та Порядку. Адже суб`єкт владних повноважень проводив ретельну підготовку матеріалів повної перевірки з метою недопущення недоліків на цій стадії, які можуть призвести до порушення прав суб`єкта декларування внаслідок ухвалення незаконних і необґрунтованих рішень, шо є неприпустимим.

Відтак, представник відповідача вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

04.04.2017 року о 08:02:14 год. ОСОБА_1 подано щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік (виправлена).

Деяка інформація про позивача, як суб`єкта декларування:

податковий номер: 2277508297;

дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

місце проживання: АДРЕСА_2 ;

місце роботи: Верховна Рада України;

займана посада: Народний депутат України;

тип посади: посада державної служби;

категорія посади: А.

Інформація про членів сім`ї позивача, як суб`єкта декларування:

зв`язок із суб`єктом декларування: дружина;

прізвище, ім`я, по батькові: ОСОБА_2 ;

громадянство: ОСОБА_3 ;

податковий номер: НОМЕР_1 ;

дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 .

17.11.2017 року Національним агентством з питань запобігання корупції прийнято рішення Про проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України, на підставі інформації, отриманої від суб`єкта звернення № 1203. (Т2;а.с. 226-227).

Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції Про продовження строку повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України від 19.01.2018 року № 18, продовжено строк проведення повної декларації позивача з 17.01.2018 року на 30 календарних днів. ((Т2;а.с. 228-229).

У відповідності до згаданих рішень здійснено повну перевірку декларації, поданої позивачем, народним депутатом України, за 2016 рік (унікальний номер декларації: d444cc12-ad1b-4f36-87bb-defe3adbe862).

За результатами вказаної перевірки Національним агентством з питань запобігання корупції прийнято рішення Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України від 01.02.2019 року № 303 (надалі - Рішення від 01.02.2019 року № 303), яким зокрема вирішило наступне:

1. Суб`єкт декларування при складанні та поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік зазначив недостовірні відомості про: кадастрові номери земельних ділянок, адресу об`єкту нерухомого майна, вартість об`єктів нерухомості на дату набуття, власників об`єктів нерухомості, наявність об`єктів нерухомого майна, реєстраційні номери транспортних засобів, причіп який належить йому на праві власності, корпоративні права, що належать члену сім`ї (дружині), товариства з обмеженою відповідальністю, кінцевим бенефіціарним власником яких є член його сім`ї (дружина), розмір доходу, отриманого членом сім`ї (дружиною) та дохід отриманий ним, чим не дотримав вимоги пунктів 2, 3, 5, 5-1 та 7 частини першої статті 46 Закону України Про запобігання корупції . Недостовірні відомості, зазначені у декларації, відрізняються від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. У діях суб`єкта декларування вбачаються ознаки правопорушення, передбаченого статтею 366-1 Кримінального кодексу України.

2. Точність оцінки задекларованих активів відповідає даним, отриманим з наявних джерел.

3. Наявність конфлікту інтересів не встановлено.

4. Ознак незаконного збагачення не встановлено.

5. Доручити уповноваженій особі - головному спеціалісту відділу проведення повних перевірок Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя Крілю І.В. повідомити суб`єкта декларування ОСОБА_1 про прийняте рішення та вжити заходів для створення в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, можливості подання ним декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік з достовірними відомостями.

Рішення від 01.02.2019 року № 303 отримане позивачем 21.02.2019 року, що підтверджується роздруківкою із офіційного веб-сайту ПАТ УКРПОШТА /http://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku/ щодо стану поштового відправлення № 0110309739094, у якому надійшло вказане рішення.

Також, Національним агентством з питань запобігання корупції прийнято рішення Про затвердження обґрунтованого висновку щодо правопорушення, пов`язаного з корупцією та направлення рішення Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України до Національного антикорупційного бюро України від 01.02.2019 року № 312 (надалі - Рішення від 01.02.2019 року № 312). (Т2; а.с. 247-248).

У відповідності до Обґрунтованого висновку щодо правопорушення, пов`язаного з корупцією, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 01.02.2019 року № 312 (надалі - Обґрунтований висновок), відповідач дійшов до висновку про виявлення в діях суб`єкта декларування ознак правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого статтею 366-1 Кримінального кодексу України.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими рішеннями, звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України наведені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, якими є, зокрема, прийняття (вчинення) таких рішень, (дій, бездіяльності) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Спірні правовідносини сторін регулюються нормами Закону України Про запобігання корупції , у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, Порядком проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженим рішенням НАЗК від 10 лютого 2017 року №56 (далі по тексту - Порядок №56), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2017 року за №201/30069, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Так, згідно з частиною першою статті 50 Закону України Про запобігання корупції повна перевірка декларації полягає у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.

Обов`язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб`єктів декларування, які займають посади, пов`язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством.

Обов`язковій повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб`єктами декларування, у разі виявлення у них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю.

Національне агентство проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім`ї суб`єкта декларування у випадках, передбачених частиною сьомою статті 46 цього Закону.

Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.

Механізм проведення НАЗК контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (декларація), відповідно до статей 48 та 50 Закону України Про запобігання корупції визначає Порядок №56.

Згідно з пунктом 2 розділу І цього Порядку, терміни вживаються у таких значеннях:

достовірність задекларованих відомостей - відповідність дійсності відомостей, зазначених у декларації суб`єкта декларування, у разі не встановлення НАЗК недостовірності задекларованих відомостей у встановленому Законом порядку шляхом здійснення контролю та повної перевірки декларації;

недостовірність задекларованих відомостей - невідповідність дійсності відомостей, зазначених у декларації суб`єкта декларування, що встановлюється на підставі відомостей, отриманих НАЗК у встановленому Законом порядку шляхом здійснення контролю та повної перевірки декларації.

Пункт 3 розділу І Порядку №56 встановлює, що контроль та повна перевірка декларації здійснюються за принципами: 1) верховенства права; 2) рівності та гарантування прав і законних інтересів усіх суб`єктів декларування; 3) об`єктивності, неупередженості та безсторонності рішень і дій Національного агентства, уповноважених ним осіб; 4) достовірності і повноти інформації, що використовується Національним агентством, правомірності одержання та використання такої інформації; 5) неприпустимості свавільного втручання у сферу особистого життя суб`єкта декларування, окрім як у межах та у спосіб, що передбачені Законом; 6) гарантування права на судовий захист суб`єктів декларування.

Усі передбачені цим Порядком заходи контролю та повної перевірки декларацій повинні відповідати вказаним у цьому пункті принципам.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку №56 повна перевірка декларації може проводитися у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності і полягає у: 1) з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей; 2) з`ясуванні точності оцінки задекларованих активів; 3) перевірці на наявність конфлікту інтересів; 4) перевірці на наявність ознак незаконного збагачення.

Повна перевірка декларацій (декларації) проводиться за рішенням НАЗК, в якому надається доручення його члену провести повну перевірку декларацій (декларації) через працівників структурного підрозділу його апарату, діяльність яких пов`язана зі здійсненням такої функції Національного агентства. Рішення про проведення перевірки повинно містити інформацію, яка дає змогу ідентифікувати декларацію (декларації), щодо якої (яких) проводиться повна перевірка, та суб`єкта (суб`єктів) декларування, який (які) подав (подали) таку (такі) декларацію (декларації), якщо інше не передбачено цим Порядком.

Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №56 визначено, що рішення про проведення перевірки приймається на визначених Законом підставах у випадку, якщо:

1) декларація подана службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище, суб`єктом декларування, який займає посаду, пов`язану з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджено рішенням Національного агентства від 17 червня 2016 року № 2, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 липня 2016 року за № 987/2911;

2) у поданій декларації виявлено невідповідності за результатами логічного та арифметичного контролю;

3) подана суб`єктом декларування декларація містить поле (поля), у якому (яких) суб`єкт декларування обрав ознаку Член сім`ї не надав інформацію (у випадку, передбаченому частиною сьомою статті 46 Закону);

4) Національне агентство отримало від фізичних чи юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел інформацію про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей. Така інформація повинна стосуватися конкретного суб`єкта декларування та містити фактичні дані, що можуть бути перевірені;

5) встановлення Національним агентством невідповідності рівня життя суб`єкта декларування задекларованим ним майну і доходам за результатами моніторингу способу життя.

Згідно з пунктом 4 розділу ІІІ Порядку №56 встановлено, що у разі отримання Національним агентством відповідно до підпункту 4 пункту 3 цього розділу інформації про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство упродовж 15 робочих днів з дня отримання такої інформації вирішує питання щодо проведення повної перевірки декларації.

У разі прийняття на підставі підпункту 4 пункту 3 цього розділу Рішення про проведення перевірки декларації таке рішення повинно містити обґрунтування того, що:

1) отримана інформація стосується конкретного суб`єкта декларування та містить фактичні дані, що можуть бути перевірені;

2) необхідно провести повну перевірку конкретної декларації суб`єкта декларування;

3) відповідність дійсності відомостей, щодо недостовірності яких одержано інформацію, не встановлено раніше у передбаченому Законом порядку.

Згідно з пунктом 6 розділу ІІІ Порядку №56 повна перевірка декларації передбачає такі дії:

1) прийняття рішення про проведення перевірки;

2) аналіз відомостей про об`єкти декларування (об`єкти нерухомості; об`єкти незавершеного будівництва (в тому числі інформація щодо власника або користувача земельної ділянки); цінне рухоме майно (крім транспортних засобів); цінне рухоме майно - транспортні засоби; цінні папери; інші корпоративні права; юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб`єкт декларування або члени його сім`ї; нематеріальні активи; доходи, у тому числі подарунки; грошові активи; фінансові зобов`язання; видатки та правочини суб`єкта декларування; посади чи роботи за сумісництвом суб`єкта декларування; членство суб`єкта декларування в об`єднаннях (організаціях) та входження до їх органів), зазначені в деклараціях суб`єкта декларування, та їх порівняння з відомостями з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, що можуть містити інформацію про об`єкти декларування, які мають відображатися в декларації;

3) створення, збирання, одержання, використання інформації, яка є необхідною для повної перевірки декларації, з використанням джерел інформації, визначених пунктами 8 - 11 цього розділу;

4) направлення Національним агентством відповідному суб`єкту декларування листа з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів та розгляд і врахування наданих ним пояснень та/або копій підтвердних документів під час проведення повної перевірки декларації у порядку та на умовах, визначених пунктом 12 цього розділу;

5) прийняття Національним агентством Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації.

Підстави та умови прийняття рішення НАЗК про здійснення повної перевірки декларації суб`єкта декларування, у тому числі і рішення про проведення перевірки декларації, якщо повна перевірка відповідної декларації вже раніше проводилася, вимоги до такого рішення, а також можливість його оскарження визначено, зокрема, пунктами 1, 2, 5 Розділу ІІІ Порядку №56.

Зокрема, відповідно до абзаців другого, четвертого пункту першого Розділу ІІІ Порядку №56 повна перевірка декларацій (декларації) проводиться за рішенням Національного агентства, в якому надається доручення його члену провести повну перевірку декларацій (декларації) (Рішення про проведення перевірки) через працівників структурного підрозділу його апарату, діяльність яких пов`язана зі здійсненням такої функції НАЗК. Рішення про проведення перевірки повинно містити інформацію, яка дає змогу ідентифікувати декларацію (декларації), щодо якої (яких) проводиться повна перевірка, та суб`єкта (суб`єктів) декларування, який (які) подав (подали) таку (такі) декларацію (декларації), якщо інше не передбачено цим Порядком.

Рішення про проведення перевірки повинно бути належним чином обґрунтоване посиланням на визначену Законом підставу повної перевірки декларації або декларацій - у разі прийняття Рішення про проведення перевірки щодо більш як одної декларації на одній визначеній Законом підставі. Рішення про проведення повної перевірки на підставі абзацу п`ятого частини першої статті 50 Закону також повинно містити обґрунтування, передбачене пунктом 3 цього розділу. У пункті 2 Розділу ІІІ Порядку №56 зазначено, що рішення про проведення перевірки може бути оскаржене в судовому порядку.

Відповідно до пункту 9 розділу ІІІ Порядку №56 у разі необхідності з метою здійснення повної перевірки декларації Національне агентство має право направляти запити про надання документів чи інформації до державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань. Зазначені суб`єкти зобов`язані надавати запитувані Національним агентством документи чи інформацію упродовж десяти робочих днів з дня одержання запиту.

Для перевірки інформації про об`єкти декларування, що зазначені у декларації, Національне агентство має право отримувати інформацію з відкритих баз даних, реєстрів іноземних держав, у тому числі після внесення плати за отримання відповідної інформації відповідно до законодавства, якщо така плата вимагається для доступу до інформації.

Згідно з пунктом 12 розділу ІІІ Порядку №56 у разі виявлення Національним агентством протягом повної перевірки декларації ознак недостовірності задекларованих відомостей, неточності оцінки задекларованих активів, конфлікту інтересів, незаконного збагачення Національне агентство направляє відповідному суб`єкту декларування відповідний лист з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів.

Такий лист повинен містити посилання на конкретні відомості у декларації, щодо яких пропонується надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів, а також відомості про підстави проведення перевірки декларації та таких конкретних відомостей. Такий лист може містити конкретні запитання Національного агентства щодо відомостей, зазначених у декларації.

Надані суб`єктом декларування письмові пояснення та/або копії підтвердних документів є обов`язковими до розгляду та врахування Національним агентством під час проведення повної перевірки декларації та вирішення питання щодо дотримання суб`єктом декларування вимог Закону при складанні та поданні декларації.

У пункті 14 Розділу ІІІ Порядку №56 вказано, що повна перевірка декларації за цим Порядком здійснюється упродовж 60 календарних днів з дня прийняття Рішення про проведення перевірки.

У разі необхідності строки проведення повної перевірки декларації можуть бути продовжені, але не більше ніж на сукупний строк у 30 календарних днів. Рішення про продовження повної перевірки декларації приймається Національним агентством у випадку неотримання відповідей та/або інформації по суті, необхідних для проведення повної перевірки декларації, у відповідь на запити (листи) Національного агентства до:

1) державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань;

2) суб`єкта декларування з проханням надати пояснення щодо відомостей, зазначених у декларації.

Відповідно до пункту 15 розділу ІІІ Порядку №56 перебіг строку повної перевірки декларації зупиняється у таких випадках: 1) звернення до суду з метою отримання інформації стосовно наявності та стану рахунків, операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи, фізичної особи - підприємця; 2) направлення запиту на отримання від державних та інших органів влади іноземних держав інформації, що необхідна для проведення повної перевірки декларації.

У зазначених випадках перебіг строку повної перевірки декларації зупиняється з дня відкриття судом провадження у справі (направлення відповідного запиту) до дня набрання законної сили рішенням суду (отримання відповіді на зазначений запит).

Зупинення перебігу строку повної перевірки декларації можливе в межах строків, визначених абзацами першим та другим пункту 14 цього розділу.

З системного аналізу положень Порядку №56 слідує, що повна перевірка декларації починається з прийняття Рішення про проведення перевірки та закінчується прийняттям Національним агентством Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації. Зазначені дії мають бути вчинені Національним агентством упродовж 60 календарних днів з дня прийняття Рішення про проведення перевірки.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріали справи свідчать, що позивачем подано щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік (виправлена).

Рішенням від 17 листопада 2017 року № 1203 Про проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України, на підставі інформації, отриманої від суб`єкта звернення призначено перевірку декларації позивача на підставі частини першої статті 8, абзацу 5 частини 1 статті 50 Закону України Про запобігання корупції , підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІІ Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.02.2017 № 56, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.02.2017 за № 201/30069, Національним агентством з питань запобігання корупції. (Т2; а.с. 226-227).

У рішенні від 17 листопада 2017 року № 1203 Про проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України, на підставі інформації, отриманої від суб`єкта звернення , вказано що інформація отримана від суб`єкта звернення (вх.№07/55764/17 від 25.10.2017).

Судом встановлено, що отримавши відповідну інформацію від суб`єкта звернення 25.10.2017 року, відповідачем не було дотримано вимог законодавства, а саме з пункту 4 розділу ІІІ Порядку №56 оскільки вказане рішення мало бути прийнято до 15 листопада 2017 року, проте прийнято лише 17 листопада 2017 року.

З матеріалів справи вбачається,що проведення перевірки декларації позивача за 2016 рік розпочато з 18 листопада 2017 року та мало б закінчитися 16 січня 2018 року (останній день).

Матеріали справи станом на 16 січня 2018 року не містять жодних доказів на підтвердження прийняття відповідачем рішення про продовження строку перевірки чи зупинення строку перевірки декларації позивача чи прийняття рішення про результати здійснення повної перевірки декларації.

Національним агентством з питань запобігання корупції лише 19 січня 2018 року було прийнято рішення № 18, про продовження строку проведення повної декларації позивача з 17 січня 2018 року на 30 календарних днів. (Т2, а.с. 228-229).

Враховуючи вищенаведене судом встановлено, що відповідачем прийнято рішення про продовження строку проведення повної перевірки позивача поза межами 60-ти денного строку протягом якого така перевірка могла бути проведена, тобто фактично відповідач продовжив перевірку яка була закінчена.

Проте, суд зазначає, що чинне законодавство не лише не наділяє відповідача повноваженнями діяти поза межами строків здійснення повної перевірки, у тому числі приймати рішення про продовження строків останньої, але й не передбачає те, що повна перевірка може бути продовжена з дня, що передує дню прийняття рішення про таке продовження.

Як вбачається з рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 19 січня 2018 року № 18, відповідачем дане рішення прийнято 19 січня 2018 року, яким продовжено перевірку з 17 січня 2018 року.

В спростування тверджень відповідача стосовно того, що положеннями ні Закону, ні Порядку не встановлені граничні терміни для опрацювання отриманих в рамках здійснення повної перевірки матеріалів та підготовки проекту рішення про результати проведеної повної перевірки та прийняття його на засіданні НАЗК, суд зазначає, що, пунктом 6 Розділу ІІІ Порядку №56 визначено, що повна перевірка декларації передбачає такі дії: прийняття Рішення про проведення перевірки; аналіз відомостей про об`єкти декларування (об`єкти нерухомості; об`єкти незавершеного будівництва (в тому числі інформація щодо власника або користувача земельної ділянки); цінне рухоме майно (крім транспортних засобів); цінне рухоме майно - транспортні засоби; цінні папери; інші корпоративні права; юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб`єкт декларування або члени його сім`ї; нематеріальні активи; доходи, у тому числі подарунки; грошові активи; фінансові зобов`язання; видатки та правочини суб`єкта декларування; посади чи роботи за сумісництвом суб`єкта декларування; членство суб`єкта декларування в об`єднаннях (організаціях) та входження до їх органів), зазначені в деклараціях суб`єкта декларування, та їх порівняння з відомостями з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, що можуть містити інформацію про об`єкти декларування, які мають відображатися в декларації; створення, збирання, одержання, використання інформації, яка є необхідною для повної перевірки декларації, з використанням джерел інформації, визначених пунктами 8 - 11 цього розділу; направлення Національним агентством відповідному суб`єкту декларування листа з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів та розгляд і врахування наданих ним пояснень та/або копій підтвердних документів під час проведення повної перевірки декларації у порядку та на умовах, визначених пунктом 12 цього розділу; прийняття Національним агентством Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації.

Тобто, Порядком №56 визначено, що процедура повної перевірки розпочинається прийняттям рішення про проведення перевірки та закінчується прийняттям Національним агентством рішення про результати здійснення повної перевірки декларації.

Отже, рішення про результати здійснення повної перевірки декларації має бути прийнято в межах, визначених пунктом 14 Порядку №56, строків.

Окрім цього, слід зазначити, що навіть за умови правомірності продовження строків повної перевірки декларації, станом на момент спливу 30-ти денного строку, а саме станом на 16 лютого 2018 року, відповідачем не прийнято рішення про результати здійснення повної перевірки декларації, та яке відповідачем було прийнято лише 19.02.2019 року, тобто більш ніж через рік.

Таким чином, суд вважає помилковою позицію відповідача про відсутність чітких строків прийняття рішення за результатами повної перевірки декларації та зазначає, що тривале неприйняття передбаченого законом рішення за наслідками проведеної перевірки ставить суб`єктів декларування у стан правової невизначеності, чим порушує принцип верховенства права, закріплений у статті 8 Конституції України.

Враховуючи строки, встановлені для проведення перевірки декларації позивача за 2016 рік, оскаржувані позивачем рішення були прийняті поза межами строку, встановленими для перевірки декларацій.

Згідно зі статтею 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі Рисовський проти України , в якому Суд зазначив, що принцип належного урядування , зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Щодо викладених в п. 1 Рішення від 01.02.2019 року № 303 Про результати здійснення повної перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 (унікальний ідентифікатор документа - d444cc12-ad1b-4f36-87bb-defe3adbe862) обставин, слід зазначити наступне.

Стосовно висновку НАЗК, що позивачем не дотримано вимог пункту 2 частини 1 статті 46 Закону, оскільки за результатами перевірки встановлено, що у розділі 3 Об`єкти нерухомості декларації суб`єкт декларування зазначив недостовірні відомості про кадастрові номери земельних ділянок, адресу об`єкту нерухомості майна, вартість об`єктів нерухомості на дату набуття, власників об`єктів нерухомості, наявність об`єктів нерухомого майна, що відрізняються від достовірних на суму 466 822, 92 грн. (підпункти 1.14, 1.18, 1.20 пункту 1 розділу І) суд зазначає наступне.

Пункт 2 частини 1 статті 46 Закону України Про запобігання корупції об`єкти нерухомості, що належать суб`єкту декларування та членам його сім`ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають: а) дані щодо виду, характеристики майна, місцезнаходження, дату набуття майна у власність, оренду або інше право користування, вартість майна на дату набуття його у власність, володіння або користування; б) у разі якщо нерухоме майно перебуває у спільній власності, про усіх співвласників такого майна вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі якщо нерухоме майно перебуває в оренді або на іншому праві користування, про власника такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У рішенні від 01.02.2019 року № 303 було встановлено, що у розділі 3 Об`єкти нерухомості декларації суб`єкт декларування не зазначив відомості про земельну ділянку (кадастровий номер 4623686200:04:000:0030) загальна площа 33 235 м.кв., дата набуття права 17.11.2008, яка відповідно до інформації з Державного земельного кадастру належить члену сім`ї суб`єкта декларування (дружині) на праві спільної часткової власності.

22 квітня 2019 року адвокат - Матвіїв С.І., звернувся до Національного агентства з питань запобігання корупції із адвокатським запитом, в якому просив надіслати належним чином засвідчені копії усіх матеріалів (письмових та електронних) повної перевірки декларацій, подані ОСОБА_1 , народним депутатом за 2016 рік. (Т3, а.с. 9-12).

За результати розгляду адвокатського запиту від 22.04.2019 року № 22-04Ї1, Національним агентством з питань запобігання корупції листом було надіслано запитувальні документи в обсязі, передбаченому абзацом третім частини другої статті 24 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

Як вбачається із матеріалів повної перевірки, а саме із Листа Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 08.12.2017 року № 21-13-0.2-15716/2-17, зазначено, що згідно з даними структурних підрозділів Головного управління Держгеокадастру у Львівській області земельних ділянок у власності та користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на території області, крім Пустомитівського району, не зареєстровано. Згідно з даними Відділу у Пустомитівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Дубневич Б.В., та ОСОБА_2 , мають у власності земельні ділянки, інформація про які подана у додатку. (Т3, а.с. 26).

У наданих матеріалах Повної перевірки після вищезгаданого листа міститься паперові носії із найменуванням Додаток до листа № 15716/2-17 від 08.12.2017 та Додаток до листа №

від

. При цьому, із графи 4, яка розміщена на 14 сторінці Додатку до листа № 15716/2-17 від 08.12.2017, вбачається, що земельна ділянка за кадастровим номером 4623686200:04:000:0030, загальною площею 3,3235 га, дата набуття права 17.11.2008, серія і номер державного акта ЯЕ 552494, що знаходиться за адресою: 81114, Львівська обл., Пустомитівський р-н, Скнилівська сільська рада, перебуває у спільній частковій власності, Ѕ належить ОСОБА_4 .-на. ( ОСОБА_5 , а.с. 40).

Тобто, такий містить інформацію, що, ОСОБА_4 .-на є власником Ѕ земельної ділянки, а не дружина позивача ( ОСОБА_2 ).

У відповідності до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 552494 від 17.11.2008 року, власниками земельної ділянки за кадастровим номером

4623686200:04:000:0030, загальною площею 3,3235 га були ОСОБА_1 , який володів Ѕ майна та ОСОБА_6 , яка володіла Ѕ майна. (т3, а.с. 58-59).

Згідно нотаріальної заяви від 02.09.2016 року, посвідченої приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Бризіцькою Г.П., зареєстрованою в реєстрі за № 941, позивач дав свою згоду на поділ земельної ділянки загальною площею 3,3235 га за кадастровим номером 4623686200:04:000:0030 на дві окремі земельні ділянки площею 1,66175 га та 1,66175 га. (т3, а.с.51).

Так, за результатами поділу у 2016 році утворились дві земельні ділянки:

4623686200:01:002:0797, загальною площею 1,6618 га, яка на праві спільної часткової власності належить позивачу (Ѕ) та ОСОБА_7 (Ѕ), що підтверджується копією інформаційної довідки № 69399420 від 30.09.2016 року;

4623686200:01:002:0796, загальною площею 1,6618 га, яка на праві спільної

часткової власності належить позивачу (Ѕ) та ОСОБА_7 (Ѕ), що підтверджується копією інформаційної довідки № 69391081 від 30.09.2016 року.

Згідно листа Відділу у Пустомитівському районі Головного управління Держеокадастру у Львівській області листом від 02.05.2019 року № 29-13-0.29-349/113-19, який був скерований адвокату Матвіїв Сергію Ігоровичу вбачається, що згідно відомостей Державного земельного кадастру земельну ділянку з кадастровим номером 4623686200:04:000:0030 перенесено в шар архівний у зв`язку із її поділом, який здійснено на підставі документації із землеустрою розробленої ПП Укрземпроект в результаті чого утворилось дві земельні ділянки з наступними кадастровими номерами 4623686200:01:002:0796 та 4623686200:01:002:0797 право власності на які зареєстровано 27.09.2016 року Зубрянською сільською радою Пустомитівського району. (Т3, а.с.23).

Судом встановлено, що у відповідь на запит Національного агентства з питань запобігання корупції від 02.02.2018 року № 51-08/4733/18, позивач листом від 06.03.2018 року № 4/03 повідомив, що земельна ділянка за кадастровим номером 4623686200:04:000:0030 у 2016 році була поділена на дві земельні ділянки, яким присвоєно нові кадастрові номери.

Таким чином, з наведеного вбачається, що у позивача не виникло обов`язку декларувати земельну ділянку за кадастровим номером 4623686200:04:000:0030, адже така перестала існувати у 2016 році, оскільки в результаті поділу утворено дві нові земельні ділянки за кадастровими номерами 4623686200:01:002:0796 та 4623686200:01:002:0797, які позивач зазначив у декларації, однак допустив описки в кадастровому номері та особі співвласника сторінка 92 декларації.

Щодо не зазначення позивачем відомостей про земельну ділянку кадастровий номер 623683300:01:001:0664 дата набуття права власності 01.01.2003 року (п.п. 1.2), судом встановлено наступне.

У рішенні від 01.02.2019 року № 303 було встановлено, що суб`єкт декларування не зазначив відомості про земельну ділянку (кадастровий номер 623683300:01:001:0664) загальна площа 2 003 м.кв., дата набуття права 01.01.2003, яка відповідно до інформації з Державного земельного кадастру належить члену сім`ї суб`єкта декларування (дружині) на праві спільної часткової власності.

У відповідь на запит Національного агентства з питань запобігання корупції від 02.02.2018 року № 51-08/4733/18, позивач листом від 06.03.2018 року № 4/03 повідомив,що земельна ділянка за кадастровим номером 4623683300:01:001:0664 не була задекларована у зв`язку з тим, що дружина позивача не надала інформацію про право власності на дану земельну ділянку. Водночас, дружина пояснила, що, в останньої відсутні правовстановлюючі документи на вищезазначену земельну ділянку, а про її наявність вона не пам`ятала. (Т3, а.с. 146-150).

Отже, позивач визнає, що не задекларував дану земельну ділянку, так як дружина не надала інформації.

Щодо не зазначення позивачем відомостей про земельну ділянку кадастровий номер 46236683300:01:002:0939 (п.п. 1.3) судом встановлено наступне.

У рішенні від 01.02.2019 року № 303 було встановлено, що суб`єкт декларування не зазначив відомості про земельну ділянку (кадастровий номер 46236683300:01:002:0939) загальна площа 4 751 м.кв., дата набуття права 16.11.2010, яка відповідно до інформації з Державного земельного кадастру належить позивачу на праві власності.

Судом встановлено, що дана земельна ділянка за кадастровим номером 46236683300:01:002:0939 згідно листа відділу у Пустомитівському районі ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 02.05.2019 р. (а.с.23 т.3) в Державному земельному кадастрі відсутня.

Відповідачем надано витяг з Державного земельного кадастру, згідно якого встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 46236683300:01:002:0939 належить на праві власності позивачу, пояснення представника позивача не спростовують даної інформації.

Щодо не зазначення позивачем відомостей про земельну ділянку кадастровий номер 4623683100:01:001:0094 дата набуття власності права 19.12.2007 року (п.п. 1.4), судом встановлено наступне.

У рішенні від 01.02.2019 року № 303 було встановлено, що суб`єкт декларування не зазначив відомості про земельну ділянку (кадастровий номер 4623683100:01:001:0094) загальна площа 3 336 м.кв., дата набуття права 19.12.2007, яка відповідно до інформації з Державного земельного кадастру належить позивачу на праві власності.

Дані обставини обґрунтовується позивачем наступним.

За результатами аналізу матеріалів повної перевірки, які були надані адвокату ОСОБА_8 у відповідь на адвокатський запит від 22.04.2019 року № 22-04/1, зазначають що висновки відповідача за результатами перевірки були здійснені на підставі паперових носіїв, походження яких є незрозумілим.

Зазначають, що відповідачем надано паперовий носій, на якому міститься інформація стосовно того, що позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,3336 га, документ, який є підставою для виникнення права: цивільно-правовий договір ВКС № 647629 приватний нотаріус Леон М.В. 25.12.2007 4334, дата державної реєстрації земельної ділянки 19.12.2017 року.

З таким твердження позивач не погоджується оскільки такий паперовий носій є незрозумілого походження, не дає можливості ідентифікувати джерело отримання, дату отримання, особу, яка здійснювала збір такої інформації, у зв`язку з чим не може слугувати належним та допустимим доказом, який може бути покладений в основу Рішення від 01.02.2019 року № 303.

При цьому, позивач зазначає, що у відповідь на запит Національного агентства з питань запобігання корупції від 02.02.2018 року № 51-08/4733/18, позивач листом від 06.03.2018 року № 4/03 повідомив про відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку та здійснивши пошук останніх надав відповідачу копію Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.12.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Леон М.В., зареєстрованого в реєстрі за № 4334.

Позивач вказав, що договір укладено 25.12.2007 року позивач очевидно не міг набути у власність земельну ділянку 19.12.2007 року, у зв`язку з цим висновки відповідача на предмет того, що позивач був зобов`язаний відобразити у декларації земельну ділянку за кадастровим номером 4623683100:01:001:0094 дата набуття власності права 19.12.2007 року, є протиправними та необґрунтованими.

Відповідачем надано витяг з Державного земельного кадастру, згідно якого встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 4623683100:01:001:0094 належить на праві власності позивачу, пояснення представника позивача не спростовують даної інформації.

Щодо не зазначення позивачем відомостей про земельну ділянку кадастровий номер 4623683300:01:002:0944 дата набуття власності 21.12.2007 року та земельну ділянку кадастровий номер 4623683300:01:002:0940 дата набуття власності 01.01.2001 року (п.п. 1.5), судом встановлено наступне.

У рішенні від 01.02.2019 року № 303 було встановлено, що суб`єкт декларування не зазначив відомості про земельну ділянку (кадастровий номер 4623683300:01:002:0944) загальна площа 1 000 м.кв., дата набуття права 21.12.2007 та земельну ділянку (кадастровий номер 4623683300:01:002:0940) загальна площа 6 479 м.кв., дата набуття права 01.01.2001, які відповідно до інформації з Державного земельного кадастру належить позивачу на праві власності.

У відповідь на запит Національного агентства з питань запобігання корупції від 02.02.2018 року № 51-08/4733/18, позивач листом від 06.03.2018 року № 4/03 повідомив, що не був власником земельних ділянок за кадастровими номерами 4623683300:01:002:0944 та 4623683300:01:002:0940.

На спростування даного висновку, адвокат Матвіїв С.І звернувся із адвокатським запитом від 08.04.2019 року № 08-04/2, у відповідь на який Відділ у Пустомитівському районі Головного управління Держеокадастру у Львівській області листом від 02.05.2019 року № 29-13-0.29-349/113-19 повідомив, що відомості про земельні ділянки з кадастровими номерами 4623683300:01:002:0944 та 4623683300:01:002:0940 в Державному земельному кадастрі відсутні. (Т3, а.с.23).

Відповідачем надано витяги з Державного земельного кадастру, згідно яких встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 4623683300:01:002:0944 та 4623683300:01:002:0940 належать на праві власності позивачу, пояснення представника позивача не спростовують даної інформації.

Щодо не зазначення позивачем відомостей про земельну ділянку кадастровий номер 4623683300:01:002:0616 дата набуття власності 07.09.2010 року (п.п. 1.6)., судом встановлено наступне.

У рішенні від 01.02.2019 року № 303 було встановлено, що суб`єкт декларування не зазначив відомості про земельну ділянку (кадастровий номер 4623683300:01:002:0616) загальна площа 900 м.кв., дата набуття права 07.09.2010, яка відповідно до інформації з Державного земельного кадастру належить позивачу на праві власності.

У відповіді на запит Національного агентства з питань запобігання корупції від 02.02.2018 року № 51-08/4733/18, позивач листом від 06.03.2018 року № 4/03 повідомив, що не зазначив відомості про дану земельну ділянку зважаючи на те, що станом на момент подання декларації у позивача були відсутні правовстановлюючі документи.

Відповідачем надано витяг з Державного земельного кадастру, згідно якого встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номерои 4623683300:01:002:0616 належать на праві власності позивачу, пояснення представника позивача не спростовують даної інформації.

Щодо не зазначення позивачем відомостей про земельну ділянку кадастровий номер 4623683300:01:002:0941 дата набуття власності 29.12.1999 року та земельну ділянку кадастровий номер 4623683300:01:002:0943 дата набуття власності 02.11.2001 року (п.п. 1.7), судом встановлено наступне.

У рішенні від 01.02.2019 року № 303 було встановлено, що суб`єкт декларування не зазначив відомості про земельну ділянку (кадастровий номер 4623683300:01:002:0941) загальна площа 471 м.кв., дата набуття права 29.12.1999 та земельну ділянку (кадастровий номер 4623683300:01:002:0943) загальна площа 4 598 м.кв., дата набуття права 02.11.2001, які відповідно до інформації з Державного земельного кадастру належить позивачу на праві власності.

У відповіді на запит Національного агентства з питань запобігання корупції від 02.02.2018 року № 51-08/4733/18, позивач листом від 06.03.2018 року № 4/03 повідомив, що не був власником земельних ділянок за кадастровими номерами 4623683300:01:002:0941 та 4623683300:01:002:0943.

На спростування даного висновку викладеному у рішенні від 01.02.2019 року № 303, адвокат Матвіїв С.І звернувся із адвокатським запитом від 08.04.2019 року № 08-04/2, у відповідь на який Відділ у Пустомитівському районі Головного управління Держеокадастру у Львівській області листом від 02.05.2019 року № 29-13-0.29-349/113-19 повідомив, що відомості про земельні ділянки з кадастровими номерами 4623683300:01:002:0941 та 4623683300:01:002:0943 в Державному земельному кадастрі відсутні.

Відповідачем надано витяги з Державного земельного кадастру, згідно яких встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 4623683300:01:002:0941 номер 4623683300:01:002:0943 належать на праві власності позивачу, пояснення представника позивача не спростовують даної інформації.

Щодо не зазначення позивачем окремих відомостей про земельні ділянки за кадастровими номерами 5324586303:03:001:0143 та 5324586303:03:001:0144 (п.п. 1.8 та 1.9), судом встановлено наступне.

У рішенні від 01.02.2019 року № 303 було встановлено, що позивачем не зазначено відомостей про кадастрові номери земельних ділянок, які розташовані за адресою: Полтавська область, Семенівський район, село АДРЕСА_3 .

Також у рішенні було вказано, що згідно з витягом з Державного земельного кадастру земельна ділянка має кадастровий номер 5324586303:03:001:0143, загальна площа 1 582 м.кв., дата набуття права 15.04.2011.

Стосовно даних висновків відповідача викладених у рішенні від 01.02.2019 року № 303 позивач зазначає, що згідно з витягом з Державного земельного кадастру інша земельна ділянка має кадастровий номер 5324586303:03:001:0144, загальна площа 1 609 м.кв., дата набуття права 15.04.2011.

Позивач зазначає, що при проведенні аналізу матеріалів повної перевірки, наданих адвокату ОСОБА_8 у відповідь на адвокатський запит від 22.04.2019 року № 22-04/1, вищезгадані висновки відповідача здійснені на підставі паперових носіїв, походження яких є незрозумілим. Так, відповідачем надано паперовий носій, на якому міститься інформація стосовно того, що позивачу на праві приватної власності належать згадані земельні ділянки. Такий паперовий носій є незрозумілого походження, на думку позивача не дає можливості ідентифікувати джерело отримання, дату отримання, особу, яка здійснювала збір такої інформації, у зв`язку з чим не може слугувати належним та допустимим доказом, який може бути покладений в основу рішення від 01.02.2019 року № 303.

Вказані вище відомості, пояснення та листи надавались позивачем Національному агентству листом від 06.03.2018 року № 4/03 в якому зокрема було вказано, що земельна ділянка, площею 0,1600 га, знаходиться в с. Дем`янівка Сесенівського району Полтавської області і була відображена у декларації за 2016 рік у розділі 3 Об`єкти нерухомості запис № 260, земельна ділянка площею 0,1600 га, знаходиться в с. Дем`янівка Сесенівського району Полтавської області і була відображена у декларації за 2016 рік у розділі 3 Об`єкти нерухомості запис № 261.

В подальшому, при заповненні декларації, позивачем здійснено описку щодо загальної площі земельних ділянок, а також відсутній кадастровий номер останніх (сторінки 53, 54 декларації), що свідчить про відсутність намірів позивача приховати дані окремих відомостей про земельні ділянки за кадастровими номерами 5324586303:03:001:0143 та 5324586303:03:001:0144.

Відповідачем надано витяги з Державного земельного кадастру, згідно яких встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 4623683300:01:002:0943 та 5324586303:03:001:0144 належать на праві власності позивачу, пояснення представника позивача не спростовують даної інформації, позивач визнає, що допустив описку при заповненні декларації.

Щодо не зазначення позивачем відомостей про земельну ділянку кадастровий номер 4623683100:01:001:0127 дата набуття власності 19.05.2016 року та земельну ділянку кадастровий номер 4623683100:01:001:0192 дата набуття власності 19.05.2016 року (п.п. 1.10 та 1.11), судом встановлено.

У рішенні від 01.02.2019 року № 303 було встановлено, що суб`єкт декларування не зазначив відомості про земельну ділянку (кадастровий номер 4623683100:01:001:0127) загальна площа 7 996 м.кв., дата набуття права 19.05.2016 та земельну ділянку (кадастровий номер 4623683100:01:001:0192) загальна площа 3 478 м.кв., дата набуття права 19.05.2016, які відповідно до інформації з Державного земельного кадастру належить позивачу на праві власності.

Дані обставини обґрунтовується позивачем наступним.

Стосовно земельної ділянки за кадастровим номером 4623683100:01:001:0127 позивач вважає за необхідне зазначити, що право власності на вказану земельну ділянку було зареєстроване за позивачем 11.01.2019 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 152815590 від 16.01.2019 року, копію якого долучено до матеріалів справи (Т3, а.с.62-63).

Стосовно земельної ділянки за кадастровим номером 4623683100:01:001:0192 позивач вважає за необхідне зазначити наступне.

За Договором купівлі-продажу земельної ділянки від 24.06.2011 року, посвідченим приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Леон М.В., зареєстрованим в реєстрі за № 439 позивачем у гр. ОСОБА_9 придбано земельну ділянку за кадастровим номером 4623683100:01:001:0001, загальною площею 0,3478 га.

ОСОБА_9 володіла вказаною земельною ділянкою на праві приватної власності на підставі Державного акта на право власності на земельну серії ЯК № 217699 від 23.06.2011 року.

У відповідності до Порядку здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2009 р. № 439, приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Леон М.В. проставлено на вищезгаданому державному акті відмітку про перехід права власності наступного змісту:

Мною, ОСОБА_10 приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу 24.06.2011 року за р. № 439 посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки на підставі якого право власності на цю земельну ділянку переходить до гр. ОСОБА_1 .

У відповідності до п. 14 Порядку ведення Поземельної книги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року № 1021 (у редакції від 30.12.2009 року), у разі здійснення нотаріусом у встановленому законом порядку відмітки про перехід права власності на земельну ділянку на підставі цивільно-правового договору або свідоцтва про право на спадщину вносяться відомості до розділу 3 Поземельної книги Земельна ділянка. Права власності, постійного користування . Дата внесення відомостей є датою державної реєстрації переходу права власності на земельну ділянку.

Так, Управлінням Держкомзему у Пустомитівському районі зареєстровану вищезгадану земельну ділянку в Поземельній книзі 26.12.2012 року.

Згідно листа Відділу у Пустомитівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 13.11.2018 року № 31-13-0.29-1302/113-18, (Т3, а.с. 70), вбачається що при перевірці обмінного файлу XML на земельну ділянку гр. ОСОБА_1 , площею 0, 3478 га державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯК 217699 зареєстрованим від 23.06.2011 року з кадастровим номером 4623683100:01:001:0001 виявлено дублювання кадастрового номера. У зв`язку з чим такій земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 4623683100:01:001:0192.

Як вбачається із декларації Позивачем задекларовано земельну ділянку за кадастровим номером 4623683100:01:001:0001, проте із опискою дати набуття права (сторінка 34 декларації).

Тобто, земельна ділянка за кадастровим номером 4623683100:01:001:0192 фактично є земельною ділянкою за кадастровим номером 4623683100:01:001:0001, кадастровий номер якої було змінено.

В подальшому, при заповненні декларації, позивачем задекларовано таку земельну ділянку, однак за тим кадастровим номером, який був відомий останньому станом на момент подання декларації, що свідчить про відсутність намірів позивача приховати відомості про земельну ділянку (кадастровий номер 4623683100:01:001:0127) загальна площа 7 996 м.кв., дата набуття права 19.05.2016 та земельну ділянку (кадастровий номер 4623683100:01:001:0192) загальна площа 3 478 м.кв., дата набуття права 19.05.2016.

Щодо не зазначення позивачем відомостей про вартість майна, належного дружині позивача (п.п. 1.14, 1.16, 1.17 та 1.18) судом встановлено наступне.

У рішенні від 01.02.2019 року № 303 було встановлено, що суб`єкт декларування не зазначив відомості про вартість на дату набуття квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , а також відомості про усіх співвласників та вартість на дату набуття квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 , що належать на праві власності дружині.

У рішенні від 01.02.2019 року № 303 відповідач зазначає, що суб`єкт декларування надав згоду на вчинення правочину, та таким чином суб`єкту декларування було відомо про вартість на дату набуття квартири за адресою: АДРЕСА_4 .

Під час розгляду справи судом встановлено, що дружина позивача набула у власність квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 за Договором купівлі-продажу квартири від 16.06.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е.В., зареєстрований в реєстрі за № 2943. Продаж квартири вчинено за суму грошових коштів у розмірі 376 486,00 грн. У п. 17 договору зазначено, що укладення та підписання даного договору ОСОБА_2 проводиться за згодою її чоловіка ОСОБА_1 , що підтверджується відповідною заявою від 09.06.2015 року.

Також, дружина позивача набула у власність квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 за Договором купівлі-продажу квартири від 18.02.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е.В., зареєстрований в реєстрі за № 1083. Продаж квартири вчинено за суму грошових коштів у розмірі 57 700,00 грн. У п. 9 договору зазначено, що придбання цієї квартири р.. ОСОБА_2 , проводиться за згодою чоловіка р.. ОСОБА_1 , що підтверджується відповідною заявою від 29.05.2009 року.

Відповідно до п. 8 Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 10 червня 2016 року, яким затверджено Форму декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, вартість майна, майнових прав, активів, інших об`єктів декларування, що знаходяться у власності суб`єкта декларування або членів його сім`ї, зазначається у грошовій одиниці України відповідно до їх останньої грошової оцінки або - якщо така оцінка не проводилася чи її результати не відомі суб`єкту декларування - на момент набуття об`єкта у власність (згідно з документом, на підставі якого було набуто право власності).

Інформація про вартість нерухомого майна не зазначається, якщо вона не відома суб`єкту декларування і не повинна була стати відома внаслідок вчинення відповідного правочину.

Відповідно до п. 11 Рішення № 3 у разі відмови члена сім`ї суб`єкта декларування надати будь-які відомості чи їх частину для заповнення декларації суб`єкт декларування зобов`язаний зазначити про це в декларації, відобразивши в декларації всю відому йому інформацію про об`єкти декларування стосовно такого члена сім`ї. З цією метою Формою декларації особи передбачено можливість вибрати позначку "Член сім`ї не надав інформацію".

Отже, з твердженням відповідача погодитись не можна зважаючи на те, що зміст пунктів договорів купівлі-продажу не відображає того, що до відома позивача доведено відомості про вартість об`єктів нерухомого майна.

Крім того позивачем не було зазначено у декларації відомості про вартість на дату набуття квартир, які знаходяться за адресами: АДРЕСА_6 , 5/ та АДРЕСА_7 . Вказане зумовлено тим, що дружина позивача не надала відомостей про вартість вказаних об`єктів станом на момент подання декларації.

Як встановлено судом, позивачем, разом із письмовими поясненнями від 06.03.2018 року № 4/03 у відповідь на запит Національного агентства з питань запобігання корупції від 02.02.2018 року № 51-08/4733/18, надано на огляд НАЗК копії відповідних правовстановлюючих документів, що свідчить про те, що позивач не мав на меті приховати зазначену інформацію. Так, позивачем надано копії вищезгаданих договорів, а також копії Договору купівлі-продажу квартири від 25.11.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е.В., зареєстрований в реєстрі за № 3836 та Договору купівлі-продажу квартири від 16.12.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е.В., зареєстрований в реєстрі за № 6525.

Щодо окремих відомостей про земельні ділянки за кадастровими номерами 4623387600:03:003:0009 та 4623387600:03:003:0010 (п.п. 1.20) судом встановлено наступне.

У рішенні від 01.02.2019 року № 303 було встановлено, що суб`єктом декларування - позивачем не зазначено у декларації відомості про вартість на дату набуття земельних ділянок за кадастровими номерами 4623387600:03:003:0009, загальною площею 2 500,00 м.кв. та 4623387600:03:003:0010, загальною площею 7 397,00 м.кв.

Стосовно даних висновків викладених у рішенні від 01.02.2019 року № 303, судом з`ясовано, що вказана інформація не була відображена позивачем (сторінки 52, 53 декларації), зважаючи на відсутність станом на момент подання декларації відповідних документів, які б свідчили про те якою є вартість вказаних об`єктів нерухомого майна.

Позивач зазначає, що листом від 06.03.2018 року № 4/03 у відповідь на запит Національного агентства з питань запобігання корупції від 02.02.2018 року № 51-08/4733/18, позивачем надано відповідачу копії договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.12.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Петруняк І.В., зареєстрованим в реєстрі за № 495 та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.12.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Петруняк І.В., зареєстрованим в реєстрі за № 494, що свідчить про те, що позивач не мав на меті приховати зазначену інформацію.

Позивач визнає, що вказана інформація не відображена в декларації через відсутність документів.

Щодо окремих відомостей про земельну ділянку за кадастровим номером 4623683300:01:002:0555 (п.п. 1.23), судом встановлено наступне.

У декларації позивачем зазначено відомості про земельну ділянку за кадастровим номером 4623683300:01:002:0555, дата набуття права 01.10.2010, загальною площею 800 м.кв., яка належить дружині позивача (сторінка 70 декларації).

У Рішенні від 01.02.2019 року № 303 вказано, що відповідно до відомостей Державного земельного кадастру загальна площа згаданої земельної ділянки становить 964 м.кв., дата набуття права 30.07.2015.

Дана обставина обґрунтовується позивачем наступним.

Земельна ділянка придбана дружиною позивача у гр. ОСОБА_11 за Договором купівлі-продажу земельної ділянки від 01.06.2009 року, посвідченим приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Леон М.В., зареєстрованим в реєстрі за № 588.

ОСОБА_11 володіла вказаною земельною ділянкою на праві приватної власності на підставі Державного акта на право власності на земельну серії ЯЕ № 553254 від 31.10.2008 року.

Мною, ОСОБА_10 приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу 01.06.2009 року за р. № 588 посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки на підставі якого право власності на цю земельну ділянку переходить до гр. ОСОБА_2 .

Згідно із ст. 125 Земельного кодексу України (у редакції від 01.05.2009 року), право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Так, Управлінням Держкомзему у Пустомитівському районі зареєстровану вищезгадану земельну ділянку в Поземельній книзі 01.10.2010 року.

Водночас, згідно із п. 1. згаданого договору площа земельної ділянки становить 0,0800 га.

На підтвердження вищезгаданих обставин позивач долучив копії договору та державного акта на право власності на земельну ділянку.

Враховуючи вищенаведене твердження відповідача що позивачем невірно зазначено відомості про земельну ділянку за кадастровим номером 4623683300:01:002:0555, є необґрунтованими.

Як встановлено судом позивачем, разом із письмовими поясненнями від 06.03.2018 року № 4/03 (Перелік № 2 та Перелік № 4) у відповідь на запит Національного агентства з питань запобігання корупції від 02.02.2018 року № 51-08/4733/18, було повідомлено, що земельні ділянки, про які відповідач зазначає у Рішенні від 01.02.2019 року № 303 (п.п. 1.19 та 1.22) внесені до декларації помилково.

Також позивачем було повідомлено листом від 06.03.2018 року № 4/03 НАЗК, щодо допущеної описки в частині загальної площі об`єкта нерухомості (п. 1.12), помилково зазначено співвласника (п. 1.13), а також номера квартири, яка декларувалась позивачем (п. 1.15) та надано на огляд НАЗК підтверджуючі документи, а саме копії: договору купівлі-продажу житлового будинку від 03.04.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Перемишлянського районного нотаріального округу Юзвою В.Я., зареєстрованим в реєстрі за № 2007; договору купівлі-продажу пункту гідротехнічного контролю від 09.02.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р.Т., зареєстрованим в реєстрі за № 208; договору купівлі-продажу квартири від 15.07.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е.В., зареєстрованим в реєстрі за № 4248 щодо співвласника земельної ділянки, якого, ймовірно в силу технічних причин, не зазначено у декларації (п. 1.21), а саме копію першої сторінки Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20.11.2009 року, що свідчить про відсутність намірів у позивача на приховування приховати його вартість чи спотворення відомостей, які стосуються належного йому чи членам його сім`ї майна.

Отже, позивач визнає, що при заповненні декларації ним допущені описки та помилки.

Стосовно висновку НАЗК, що позивачем не дотримано вимог пункту 3 частини 1 статті 46 Закону, оскільки за результатами перевірки встановлено, що суб`єкт декларування у розділі Цінне рухоме майно - транспортні засоби декларації відобразив недостовірні відомості про реєстраційні номери транспортних засобів, причіп який належить йому на праві власності, суд зазначає наступне.

Пункт 3 частини 1 статті 46 Закону України Про запобігання корупції цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 100 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, що належить суб`єкту декларування або членам його сім`ї на праві приватної власності, у тому числі спільної власності, або перебуває в її володінні або користуванні незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають: а) дані щодо виду майна, характеристики майна, дату набуття його у власність, володіння або користування, вартість майна на дату його набуття у власність, володіння або користування; б) дані щодо транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а також щодо їх марки та моделі, року випуску, ідентифікаційного номера (за наявності). Відомості про транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми зазначаються незалежно від їх вартості; в) у разі якщо рухоме майно перебуває у спільній власності, про усіх співвласників такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі якщо рухоме майно перебуває у володінні або користуванні, про власників такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У рішенні від 01.02.2019 року № 303 було встановлено, що у розділі 6 Цінне рухоме майно - транспортні засоби позивачем не зазначено відомості про причіп ПР Stema 2003 року випуску, який належить позивачу на праві власності, а також невірно зазначено відомості про ідентифікаційні номери транспортних засобів.

Як встановлено в судовому засіданні позивачем не заперечується позивачем факт не відображення у декларації причіп ПР Stema 2003 року випуску у декларації.

У відповідь на запит Національного агентства № 51-08/449/18 від 04.01.2018 року позивач листом від 18.01.2018 року № 4/1 повідомив, що дану обставину, вважає прикрим непорозумінням, оскільки з моменту придбання у 2005 році, даним причепом позивач не користувався та не пам`ятав те, що такий перебуває у власності останнього. При цьому, позивач, знову ж таки, вищезгаданим листом надав відповідачу відповідні пояснення а також копії тимчасового реєстраційного талону.

Також, позивачем, помилково зазначено замість ідентифікаційних номерів таких транспортних засобів, як ГАЗ-21 1960 року випуску, ГАЗ-21 1967 року випуску, ГАЗ-21 1963 року випуску, а також TOYOTA Land Cruiser 200 2014 року випуску, державні реєстраційні номери вказаних автомобілів.

Отже, позивач визнає, що ним не задекларовано причіп та невірно зазначено ідентифікаційні номери транспортних засобів.

Стосовно висновку НАЗК, що позивачем не дотримано вимог пункту 5 частини 1 статті 46 Закону, оскільки за результатами перевірки встановлено, що суб`єкт декларування у розділі 8 Корпоративні права декларації зазначив недостовірні відомості про корпоративні права, що належать члену сімї (дружині), що відрізняються від достовірних на 1 524 250, 00 грн., та не дотримано вимоги п.5 -1 частини 1 статті 46 Закону, оскільки за результатами перевірки встановлено, що суб`єкт декларування у розділі 9 Юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб`єкт декларування або член його сім`ї декларації, зазначив недостовірні відомості про товариства з обмеженою відповідальністю, кінцевим бенефіціарним власником яких є член його сім`ї (дружина), суд зазначає наступне.

Пункт 5 частини 1 статті 46 Закону України Про запобігання корупції інші корпоративні права, що належать суб`єкту декларування або членам його сім`ї, із зазначенням найменування кожного суб`єкта господарювання, його організаційно-правової форми, коду Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, частки у статутному (складеному) капіталі товариства, підприємства, організації у грошовому та відсотковому вираженні.

Пункт 5 -1 частини 1 статті 46 Закону України Про запобігання корупції юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб`єкт декларування або члени його сім`ї". Термін "кінцевий бенефіціарний власник (контролер)" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення";

У рішенні від 01.02.2019 року № 303 було встановлено, що у розділі 8 Корпоративні права та розділі 9 Юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб`єкт господарювання або члени його сім`ї суб`єкт декларування не зазначив у декларації відомості про корпоративні права, які станом на 31.12.2016 року належали члену його сімї суб`єкта декларування (дружині), у зв`язку з чим недотримав вимог п.п. 5, 5-1 ч. 1 ст. 46 Закону України Про запобігання корупції .

Дані обставини обґрунтовується позивачем наступним.

Судом встановлено, що дружина позивача, ОСОБА_2 , є засновником та кінцевим бенефіціарним власником:

Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖЕБ (ідентифікаційний код юридичної особи 22393661);

Товариства з обмеженою відповідальністю СІНЕМА ЕНД ДЖАЗ (ідентифікаційний код юридичної особи 38231290);

Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЛИЦЬКИЙ ДІМ (ідентифікаційний код юридичної особи 39376030);

Товариства з обмеженою відповідальністю ГЛИНЯНСЬКА ВЕЖА (ідентифікаційний код юридичної особи 19322226).

У відповідь на запит Національного агентства № 51-08/449/18 від 04.01.2018 року позивач листом від 18.01.2018 року № 4/1 повідомив, про те, що під час складання останнім декларації особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування за 2016 рік, дружина позивача, через власну халатність та безвідповідальність, своєчасно не надала позивачу цієї інформації, у зв`язку з чим дані підприємства не були внесені у розділ 8 Корпоративні права та розділ 9 Юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб`єкт декларування або члени його сім`ї .

Також, у вказаних поясненнях позивач вказав, що жодного умислу приховати інформацію про те, що дружина позивача володіє корпоративними правами даних господарських товариств, в останнього не було.

Стосовно висновку НАЗК, що позивачем не дотримано вимог пункту 7 частини 1 статті 46 Закону, оскільки за результатами перевірки встановлено, що суб`єкт декларування у розділі 11 Доходи, у тому числі подарунки декларації за 2016 рік, суб`єкт декларування зазначив недостовірні відомості про розмір доходу, отриманого членом сімї (дружиною) та дохід отриманий ним на суму 142 223,60 грн., (підпункти 5.1 та 5.2 суд зазначає наступне.

Пункт 7 частини 1 статті 46 Закону України Про запобігання корупції отримані (нараховані) доходи, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи. Такі відомості включають дані про вид доходу, джерело доходу та його розмір. Відомості щодо подарунка зазначаються лише у разі, якщо його вартість перевищує п`ять прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, а для подарунків у вигляді грошових коштів - якщо розмір таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, перевищує п`ять прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року.

У рішенні від 01.02.2019 року № 303 було встановлено, що у розділі 11 Доходи, у тому числі подарунки субєкт декларування не зазначив відомості про дохід, отриманий (нарахований) ним протягом 2016 року.

Дані обставини обґрунтовується позивачем наступним.

Рішенням Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО ЛЬВІВСЬКЕ , оформленим протоколом від 24.04.2016 року № 115,

зокрема вирішено з нерозподіленого прибутку, який сформований Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО ЛЬВІВСЬКЕ станом на 31.12.2015 року, 248 447,20 грн. направити на виплату дивідендів. Кожному з двох учасників Товариства належить 50% цієї суми, тобто: по 124 223,60 грн. дивідендів. При цьому, бухгалтерія підприємства, має забезпечити з коштів, направлених на виплату дивідендів, стягнення за затвердженими ставками обов`язкових платежів у бюджет: ПДФО та військовий збір.

Позивачу виплачено дивіденди у розмірі 100 000,00 грн., що підтверджується копією видаткового касового ордеру від 25.05.2016 року, а також ТзОВ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО ЛЬВІВСЬКЕ здійснено відповідні сплати до бюджету, що підтверджується копією виписки із особового рахунку за 25/05/2016 (рахунок № НОМЕР_2 ).

У своїх поясненнях - листом від 18.01.2018 року № 4/1, позивач підтвердив факт нарахування дивідендів та сплати до бюджету відповідних платежів. З даного приводу позивач зазначає, що незазначення вказаних відомостей у декларації позивач повідомив відповідача, що вважає дану обставину прикрим непорозумінням, оскільки був впевнений, що дивіденди у розмірі 124 223,60 грн., були включені позивачем в декларацію особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування за 2016 рік. Відсутність про це запису в розділі 11 Доходи у тому числі подарунки декларації на переконання позивача може бути зумовлена лише технічним збоєм при редагуванні попередньої редакції декларації за 2015 рік на базі якої заповнювалась декларація за 2016 рік. Також позивачем наголошувалося, що зі сторони останнього не було жодного умислу приховати даний вид доходу.

Суд зазначає, що позивачем не зазначено що у розділі 11 Доходи, у тому числі подарунки відомості про дохід, отриманий (нарахований) ним протягом 2016 року, що ним визнається.

Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства, вказаний дохід повинен був бути відображений у декларації не залежно від технічної можливості, яка була спричинена редагуванням попередньої редакції декларації за 2015 рік. .

Щодо відомостей про дохід, отриманий дружиною позивача за 2016 рік (п. 5.2), судом встановлено.

У рішенні від 01.02.2019 року № 303 було встановлено, що суб`єкт декларування зазначив відомості про дохід отриманий (нарахований) дружиною членом сім`ї (дружиною від надання майна в оренду у розмірі 18 000, 00 грн., джерелом зазначеного доходу є ФОП ОСОБА_12 .

Проте, згідно з відомостями, отриманими з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми доходів, нарахованих фізичній особі податковим агентом, та/або суми доходів, отриманих само зайнятими особами, а також розмір утриманого податку з доходів фізичних осіб (за 2016 рік) розмір вказаного доходу становить 36 000, 00 грн.

Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 18 000, 00 гривень.

Судом встановлено, що позивач листом від 18.01.2018 року № 4/1, наданим у відповідь на запит Національного агентства № 51-08/449/18 від 04.01.2018 року, разом із документами, підтвердив що між ОСОБА_2 , та ФОП ОСОБА_12 укладено Договір найму нежитлового приміщення № 01/12/2015 від 01.12.2015 року, у відповідності до якого дружина позивача передала в строкове платне користування нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою АДРЕСА_8 , розмір плати за користування приміщеннями складає 3 000,00 грн. Також, позивач вказав, що позивачу та його дружині незрозуміло чому саме половина річної суми була відображена у декларації, очевидно, що дана помилка виникла в процесі збору інформації про доходи, або при внесенні цієї інформації у декларацію. Разом з цим, позивач вказує, що в даному випадку, з боку дружини позивача не було жодного протиправного умислу, щодо подання позивачу недостовірної інформації.

Суд зазначає що позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що у нього був відсутній протиправний умисел щодо не декларування майна чи декларування такого з описками та помилками, однак такі пояснення не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних рішень, так як відповідач не встановлює наявність чи відсутність умислу, а з`ясовує достовірність задекларованих відомостей, з`ясовує точність оцінки задекларованих активів, перевіряє на наявність конфлікту інтересів та на наявність ознак незаконного збагачення.

Європейська Комісія за демократію через право (Венеціанська Комісія) у Доповіді щодо верховенства права від 4 квітня 2011 року № 512/2009 зазначила, що однією з складових верховенства права є правова визначеність; вона вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість (передбачуваність) ситуацій та правовідносин, що виникають.

Крім того, в контексті наведеного Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на статтю 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, яка захищає право особи на справедливий суд.

Зокрема, у рішенні ЄСПЛ Христов проти України від 19 лютого 2009 року, заява № 24465/04, Суд дійшов висновку, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав..

Аналіз практики Європейського Суду з прав людини дає підстави для висновку, що дана стаття, поміж іншого, закріплює принцип юридичної визначеності, який, в свою чергу, є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права.

Крім того, даний принцип є одним з визначальних принципів доброго врядування і належної адміністрації (встановлення процедури і її дотримання),

Зокрема, у справі Олександр Волков проти України (OleksandrVolkov v. Ukraine) від 9 січня 2013 року, заява № 21722/11, порушення принципу юридичної визначеності було констатоване Європейським судом з прав людини з огляду на відсутність у законодавстві України положень щодо строків давності притягнення судді до відповідальності за порушення присяги, в контексті дотримання вимог якості закону при перевірці виправданості втручання у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Аналізуючи дотримання вимог якості закону , ЄСПЛ зазначив, зокрема, таке:

Відсутність будь-яких строків давності, що розглядалася вище за статтею 6 Конвенції, давала дисциплінарним органам повну свободу дій та порушила принцип юридичної визначеності.

Суд уже констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів (див. рішення від 21 жовтня 2010 року у справі "Дія-97" проти України ("Diya 97" v. Ukraine), заява № 19164/04, п. 47, з подальшими посиланнями). Цей принцип так само застосовується до процедур, що були використані для звільнення заявника з посади, включаючи процес ухвалення рішення на пленарному засіданні парламенту […];

Таким чином, суд наголошує, що принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду:

Аналогічних висновків щодо строків винесення рішення дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.04.2019 року у справі № 826/16495/17.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормами статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначена стаття визначає, як розподіляються обов`язки щодо доказування і подання доказів між особами, які беруть участь у справі, та передбачає активну роль суду у процесі доказування та спрямована на забезпечення повного з`ясування обставин у справі на основі поєднання принципів змагальності та офіційності.

Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов`язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.

Виходячи з вищенаведеного, а також керуючись п.2 ст.9 КАС України, суд для ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України від 01.02.2019 року № 303 та рішення Національного агентства з питань запобігання корупції Про затвердження обґрунтованого висновку щодо правопорушення, пов`язаного з корупцією та направлення рішення Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України до Національного антикорупційного бюро України від 01.02.2019 року № 312.

За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, з урахуванням наданих судом висновків, вимоги позивача є частково обґрунтованими, проте позовні вимоги є таким, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246 КАС України , суд -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Національного агентства з питань запобігання корупції (01103, бульвар Дружби народів, 28, м.Київ) про визнання протиправними і скасування рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України від 01.02.2019 року № 303.

Визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції Про затвердження обґрунтованого висновку щодо правопорушення, пов`язаного з корупцією та направлення рішення Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України до Національного антикорупційного бюро України від 01.02.2019 року № 312.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національного агентства з питань запобігання корупції (01103, бульвар Дружби народів, 28, м. Київ, код ЄДРПОУ - 40381452) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) гривень 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Львівський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 02 березня 2020 року.

Суддя Кухар Н.А.


Дата ухвалення рішення	21.02.2020
Оприлюднено	03.03.2020
Номер документу	87954032
Судочинство	Адміністративне
Суть	визнання протиправними і скасування рішень