Рішення

від 03.03.2020 по справі 440/3522/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/3522/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Великобагачанської селищної ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

19 вересня 2019 року позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Великобагачанської селищної ради в особі селищного голови Саковського Юрія Борисовича, в якій просить суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо розгляду запитів позивача;

зобов`язати відповідача надати позивачу упродовж п`яти робочих днів з дня набрання рішенням суду законної сили відомості про наявність та перелік земель комунальної власності, які не передані у власність або користування та можуть бути передані безоплатно у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, в адміністративних межах Великобагачанської селищної ради;

зобов`язати відповідача надати позивачу упродовж п`яти робочих днів з дня набрання рішенням суду законної сили відомості, які були предметом запитів щодо земельних ділянок за кадастровими номерами: 5320255100:00:007:1583, 5320255100:00:007:1582, 5320280300:00:003:1340, 5320255100:00:005:1270, 5320255100:00:008:1264, 5320255100:00:008:15263, 5320255100:00:008:1255, 5320255100:00:008:1253, 5320255100:00:009:1178, 5320255100:00:009:1177, 5320255100:00:004:2184.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно не надав повну, своєчасну та достовірну інформацію на його запити.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року позовну заяву залишено без руху в зв`язку із невідповідністю останньої вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України. Для усунення недоліків встановлено семиденний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто ініціатору звернення в зв`язку з неповним усуненням недоліків, визначених ухвалою від 23 вересня 2019 року.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою від 22 січня 2020 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

02 березня 2020 року до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач вказав на відсутність правових підстав для надання відповіді на запити позивача, оскільки інформація, що вимагалась ініціатором звернення не була створена і задокументована під час здійснення відповідачем своїх повноважень, а відтак, не знаходилась у його володінні /а.с. 181-184/.

Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

21 червня 2019 року та 24 червня 2019 року позивачем на адресу відповідача надіслано дванадцять запитів, у яких, посилаючись на відповідні норми чинного законодавства, позивач просив надати йому наступну інформацію:

- про наявність та перелік земель комунальної власності, які ще не надані у власність або користування та можуть бути передані безоплатно у приватну власність для ведення особистого селянського господарства в порядку статті 118 Земельного кодексу України, орієнтовною площею 2,00 га в межах Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області;

- про наявність та перелік земель комунальної власності, які ще не передані у користування та можуть бути передані безоплатно у приватну власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га на території Великобагачанського, району Полтавської області;

- про межі земельної ділянки за Державним актом серії VI № 002197 від 28 січня 1999 року, виданого на ім`я ОСОБА_2 , площею 42 га, а за даними публічної кадастрової карти України за кадастровим номером 5320255100:00:004:2184 площею 50,2422 га;

- про межі земельної ділянки за кадастровим номером 5320255100:00:004:2184, яка не використовується гр. ОСОБА_2 ;

- до якої форми власності відноситься вказана земельна ділянка;

- хто є власником чи користувачем земельної ділянки;

- чи були виділені окремі земельні ділянки з цього масиву з метою передання їх у власність або користування;

- в разі передачі в користування або у власність окремих земельних ділянок з цього масиву, надання схеми-плану меж таких земельних ділянок та земельних ділянок які не передавались у власність чи у користування;

- про наявність заяв щодо приватизації чи передання в оренду окремих земельних ділянок з цього земельного масиву;

- чи наявна будь-яка заборона чи обтяження щодо вказаного земельного масиву.

На вищевказані запити відповідач надав відповіді від 17 липня 2019 року, в яких повідомив позивача про відсутність в розпорядженні Великобагачанської селищної ради запитуваної інформації, а відтак, надання останньої не є можливим.

Позивач, вважаючи вказані відповіді недостовірними і неповними, а також такими, що порушують його право на доступ до публічної інформації, звернувся до суду з цим позовом.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Частиною першою статті 22 Закону визначено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії (інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 22 Закону відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

За приписами частини першої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частинами першою, третьою та четвертою Земельного кодексу України передбачено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.

За приписами статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: а) власні (самоврядні) повноваження: 1) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів; 2) підготовка і подання на затвердження ради проектів місцевих програм охорони довкілля, участь у підготовці загальнодержавних і регіональних програм охорони довкілля; 3) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо прийняття рішень про організацію територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів про оголошення природних та інших об`єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам`ятками природи, історії або культури, які охороняються законом; підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо прийняття рішень про оголошення в місцях масового розмноження та вирощування потомства дикими тваринами "сезону тиші" з обмеженням господарської діяльності та добуванням об`єктів тваринного світу; 4) справляння плати за землю; б) делеговані повноваження: 1) здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів; 3) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; 4) погодження клопотань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів загальнодержавного значення; 5) вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом; 6) вжиття необхідних заходів щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій відповідно до закону, інформування про них населення, залучення в установленому законом порядку до цих робіт підприємств, установ та організацій, а також населення; 7) визначення території для розміщення відходів відповідно до законодавства; 7-1) здійснення контролю за діяльністю суб`єктів підприємницької діяльності у сфері поводження з відходами; 8) підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; 9) організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою; 10) здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою; 11) створення та забезпечення функціонування місцевих екологічних автоматизованих інформаційно-аналітичних систем, які є складовою мережі загальнодержавної екологічної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи забезпечення доступу до екологічної інформації; 12) здійснення контролю за додержанням юридичними та фізичними особами вимог у сфері поводження з побутовими та виробничими відходами та розгляд справ про адміністративні правопорушення або передача їх матеріалів на розгляд інших державних органів у разі порушення законодавства про відходи; 13) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону.

З аналізу положень Закону України "Про доступ до публічної інформації" випливає, що визначальною ознакою для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях і знаходилася у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. Якщо запит стосується інформації, яка міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль (наприклад, без проведення додаткового змістовного аналізу), то така інформація відповідає критеріям "відображеності та задокументованості" і є публічною. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти.

Як встановлено судом, позивач запитував інформацію щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Великобагачанської селищної ради.

Відповідач надав відповідь, в якій зазначив про те, що інформація із запитуваного питання в повній мірі не ведеться (відсутня), а тому її надання не є можливим, а також зазначено, що інформація щодо меж, форм власності та власників конкретних земельних ділянок наявна в публічному доступі на сайті Держгеокадастру.

Суд, аналізуючи приписи Земельного кодексу України та статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування", вважає, що передусім саме відповідач згідно з його компетенцією зобов`язаний володіти інформацією про земельні ділянки комунальної або державної форми власності, не надані у користування, що можуть бути використані для реалізації права на безоплатне отримання у власність для ведення особистого селянського господарства. Більше того, відповідач також залишається розпорядником цієї інформації після її внесення до Державного земельного кадастру.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 127/28475/15-а та від 05 листопада 2019 року у справі № 359/7966/16-а.

Враховуючи викладене, суд відхиляє доводи відповідача про те, що запитувана позивачем інформація не була створена і задокументована під час здійснення відповідачем своїх повноважень та не знаходилась у володінні відповідача, оскільки згідно пункту 1 частини першої статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту лише у випадку якщо він не володіє і не зобов`язаний володіти такою інформацією відповідно до його компетенції. Натомість відповідач в силу закону зобов`язаний володіти відповідною інформацією.

Відтак відповідач у розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації" є розпорядником запитуваної позивачем інформації, а тому у нього були відсутні правові підстави, передбачені статтею 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", для відмови у задоволенні запитів позивача про надання інформації.

Таку ж правову позицію Верховний Суд висловив у постанові від 31 липня 2018 року у справі № 127/1907/16-а.

Разом із тим, суд зауважує, що відповідач фактично проігнорував прохання позивача у наданні інформації щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих на території Великобагачанської селищної ради, з огляду на що суд дійшов висновку про те, що відповідач не надав повної інформації, яка стосувалася б та в повному обсязі охоплювалась площиною запитуваної позивачем інформації, а також відповідала вимогам її достовірності.

Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, але можливість обрати з двох або більш альтернатив, кожна з яких є законною. У разі, коли законом передбачено єдиний можливий варіант поведінки адміністративного органу, але він діє в іншій спосіб, аніж той, що передбачено законом, мова про дискрецію не йде, в такому випадку порушено принцип законності як складової принципу верховенства права. Слід зауважити, що межі судового контролю за рішеннями та діями адміністративного органу дозволяють оцінити їх за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України, у тому числі в розрізі висвітленої проблематики.

Так, за відсутністю прямо визначених у Законі підстав для відмови щодо надання публічної інформації вимоги заяви позивача належало виконати. Жодного іншого законного способу поведінки законодавством не передбачено.

Практика Європейського суду з прав людини підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" № 30985/96).

Аналогічна правова позиція щодо меж дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень при надання відповіді на запит про надання публічної інформації викладена у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 826/23192/15.

Разом із тим, суд не погоджується з обраним позивачем способом захисту в частині встановлення відповідачу строку та порядку виконання судового рішення з огляду на таке.

Вимога зобов`язати відповідача надати позивачу упродовж п`яти робочих днів з дня набрання рішенням суду законної сили запитуваної ініціатором звернення інформації стосується безпосередньо виконання судового рішення.

Суд зауважує, що рішення суду в цій адміністративній справі не є рішенням суду, яке підлягає негайному виконанню у розумінні статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак необхідність встановлювати відповідачу строки і порядок виконання цього рішення відсутня.

Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 6-9, 77, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Великобагачанської селищної ради в особі селищного голови Саковського Юрія Борисовича (вул. Каштанова, 20, с. Велика Багачка, Великобагачанський район, Полтавська область, 38300, ЄДРПОУ 21044600) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Великобагачанської селищної ради в особі селищного голови Саковського Юрія Борисовича щодо розгляду запитів ОСОБА_1 від 21 червня 2019 року та від 24 червня 2019 року.

Зобов`язати Великобагачанську селищну раду в особі селищного голови Саковського Юрія Борисовича (вул. Каштанова, 20, с. Велика Багачка, Великобагачанський район, Полтавська область, 38300, ЄДРПОУ 21044600) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) відомості про наявність та перелік земель комунальної власності, які не передані у власність або користування та можуть бути передані безоплатно у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, в адміністративних межах Великобагачанської селищної ради.

Зобов`язати Великобагачанську селищну раду в особі селищного голови Саковського Юрія Борисовича (вул. Каштанова, 20, с. Велика Багачка, Великобагачанський район, Полтавська область, 38300, ЄДРПОУ 21044600) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) відомості, які були предметом запитів щодо земельних ділянок за кадастровими номерами: 5320255100:00:007:1583, 5320255100:00:007:1582, 5320280300:00:003:1340, 5320255100:00:005:1270, 5320255100:00:008:1264, 5320255100:00:008:15263, 5320255100:00:008:1255, 5320255100:00:008:1253, 5320255100:00:009:1178, 5320255100:00:009:1177, 5320255100:00:004:2184.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.О. Чеснокова