Рішення

від 20.02.2020 по справі 480/3402/19

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2020 р. Справа № 480/3402/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Діски А.Б.,

за участю секретаря судового засідання - Заіченко А.М.,

представника позивача - Яковенка А.О.,

представника відповідача - Савченко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3402/19 за позовом Селянського (фермерського) господарства "Лан" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Селянське (фермерське) господарство "Лан" (далі по тексту - позивач, С(Ф)Г "Лан") звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Сумській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у Сумській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.05.2019 №0002421404 та №0002411404.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідачем донараховано суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у зв`язку із завищенням позивачем податкового кредиту по операціям з контрагентами ТОВ "Трейдін Вектор", ТОВ "Гарні забудови", ТОВ "Еверест 2017" та ТОВ "Альфа Продукт" за період з 01.05.2017 по 28.02.2018. Позивач зазначив, що ним було надано первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку, та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій з контрагентами та підтверджують їх фактичне здійснення. Позивач зазначив, що посилання відповідача про наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів платника податків не є підставою для визнання операцій нереальними, адже причетність останнього до злочинів щодо яких здійснюються кримінальні провадження, повинно бути доведено податковим органом. Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Тому позивач вважає оскаржені податкові повідомлення-рішення безпідставними, оскільки ним правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, тому є обґрунтованим формування від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду.

Ухвалою суду від 16.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що матеріали перевірки свідчать, що господарські операції із контрагентами здійснено з метою отримання податкової вигоди, зокрема для формування податкового кредиту та витрат без проведення операцій реального характеру. Відповідачем зазначено, що аналіз фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача щодо придбання товару свідчить про відсутність факту (джерела) його законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва контрагентами-постачальниками, оскільки вказаними суб`єктами господарської діяльності здійснюється придбання товарно-матеріальних цінностей не встановленого походження. Під час проведення перевірки позивачем не надано по контрагентам:

- ТОВ "Трейдін Вектор": жодної заявки на перевезення вантажу та жодної видаткової накладної;

- ТОВ "Альфа Продукт": жодної специфікації чи додатку до договору, жодного сертифікату якості, жодної транспортної інструкції та в товарно-транспортних накладних не відображено пункти навантаження та розвантаження, довіреності, відсутня особа яка відпустила товар, відсутня особа водія-експедитора та відсутня особа яка прийняла товар з боку С(Ф)Г "Лан", не зазначена вага товару, його вартість, хто здійснював вантажно-розвантажувальні роботи;

- ТОВ "Гарні забудови": товарно-транспортні накладні на перевезення засобів захисту рослин, довіреності на отримання продукції, сертифікати якості та специфікації;

- ТОВ "Еверест 2017": договір щодо придбання дизельного палива та металопрокату, довіреностей на отримання ТМЦ, сертифікатів якості, товарно-транспортних накладних на перевезення ТМЦ, ТТН за січень 2018 року, акти виконаних робіт за січень 2018 року та видаткових накладних на придбання металопрокату та паливно-мастильних матеріалів.

Крім того, наявна негативна інформація щодо наявності кримінальних проваджень відносно контрагентів позивача про надання послуг зі штучного формування податкового кредиту з ПДВ (т.1 а.с.175-181).

Під час підготовчого провадження було замінено відповідача - Головне управління ДФС у Сумській області його правонаступником, яким є Головне управління ДПС у Сумській області.

Ухвалою суду від 20.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову.

Суд, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

У судовому засіданні встановлено, що посадовими особами податкового органу була проведена документальна позапланова виїзна перевірка С(Ф)Г "Лан" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Трейдін Вектор", ТОВ "Гарні забудови", ТОВ "Еверест 2017" та ТОВ "Альфа Продукт" за період з 01.05.2017 по 28.02.2018, за результатами якої складено акт № 287/18-28-14-04-20/31264508/44 (т.1 а.с.16-35).

За результатами перевірки встановлено порушення позивачем пп. а п.198.1, п.198.3. п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду всього у сумі 71780,00 грн. за лютий 2018 року та занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 311038,00 грн., у тому числі: за грудень 2017 року - 276036,00 грн. та за лютий 2018 року - 35002,00 грн.

Не погодившись із висновками акту перевірки позивачем було подано на нього заперечення від 17.05.2019 (т.1 а.с.36-40). Відповідно до листа-відповіді №11923/10/18-28-14-04-11 від 27.05.2019 заперечення було залишено без задоволення, а акт перевірки без змін (т.1 а.с.41-47).

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Сумській області було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0002421404 від 29.05.2019, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 71780,00 грн. (т.1 звор.бік а.с.48);

- №0002411404 від 29.05.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 311038,00 грн. та застосовано штраф у розмірі 77759,50 грн. (т.1 а.с.49).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивачем було подано скаргу від 20.06.2019 до ДФС України (т.1 а.с.50-53).

Листом від 10.07.2019 № 31730/6199-99-11-04-01-25 ДФС України повідомлено про продовження строку розгляду скарги до 18.08.2019 (т.1 а.с.54).

Рішенням від 19.08.2019 № 39893/6199-99-11-04-01-25 ДФС України відмовило позивачу у задоволенні скарги, а податкові повідомлення-рішення залишено без змін (т.1 а.с.55-58).

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. "а" п.198.1, п.198.2., п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту з ПДВ, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, використання придбаного товару (послуги) у власній господарській діяльності, а також фактичне виконання господарської операції за наслідками якої виникає право на податковий кредит з ПДВ.

Відповідно до абз. 1-3 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 200.1-200.4 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

За змістом наведених норм необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності та документальне підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не можуть бути підставою для податкового обліку. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Підставою для нарахування грошових зобов`язань С(Ф)Г "Лан" слугували висновки податкового органу, зазначені в акті перевірки, про встановлення завищення позивачем податкового кредиту на суму 382818,00 грн. по операціям з контрагентами:

- з ТОВ "Трейдін Вектор" (код ЄДРПОУ 40033272) за травень 2017 року в сумі ПДВ 83333,34 грн.;

- ТОВ "Гарні забудови" (код ЄДРПОУ 40033623) за червень 2017 року в сумі ПДВ 31991,88 грн.;

- ТОВ "Еверест 2017" (код ЄДРПОУ 35555618) в сумі ПДВ 131393 грн., у тому числі: за - ТОВ "Еверест 2017" (код ЄДРПОУ 35555618) в сумі ПДВ 131393 грн., у тому числі: за вересень 2017 року - 38873,90 грн., за грудень 2017 року - 3063,36 грн., за січень 2018 року - 63880,74 грн., за лютий 2018 року - 25575,00 грн. вересень 2017 року - 38873,90 грн., за грудень 2017 року - 3063,36 грн., за січень 2018 року - 63880,74 грн., за лютий 2018 року - 25575,00 грн.

- ТОВ "Альфа Продукт" (код ЄДРПОУ 39335036) за травень 2017 року в сумі ПДВ 136100,00 грн.

Щодо правовідносин з вказаними контрагентами суд зазначає наступне.

У судовому засіданні встановлено, що між С(Ф)Г "Лан" (Замовник) і ТОВ "Трейдін Вектор" (Перевізник) було укладено договір №04/05 від 04.05.2017 транспортно-експедиційних послуг з перевезення сільськогосподарських культур, виконання яких здійснюється на підставі заявок (т.1 а.с.59-60).

Згідно п. 4.1 договору вартість послуг по кожній транспортній заявці становить суму витрат і суму винагороди перевізника та встановлюється сторонами окремо по кожній з транспортних заявок виходячи з розрахунку вартості перевезення однієї тони вантажу, що за узгодженням сторін складає 400 грн. за тону перевезеного вантажу.

Позивачем було надано дві податкові накладні №3 та №4 від 31.05.2017 (т.1 а.с.72, 73).

Згідно податкової накладної №3 від 31.05.2017 постачальником ТОВ "Трейдін Вектор" було її складено у зв`язку із наданням транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажу - кукурудзи вагою 1000 т на суму 400000 грн. Податкова накладна №4 від 31.05.2017 була складена у зв`язку з наданням послуг по перевезенню кукурудзи вагою 250 т на суму 100000 грн. Отже, податкові накладні було складено з урахуванням вартості послуг, зазначених у договорі, а саме 400 грн. з ПДВ за 1 т.

Проте, транспортні заявки від 21.05.2017 та від 29.05.2017 (т.1 а.с.69), на підставі яких, як зазначає позивач, надавались послуги встановлюють вартість транспортно-експедиційних послуг в сумі 600 грн. з ПДВ за 1 т.

Крім того, згідно з п. 2.3. договору, обсяг та вартість перевезення кожної партії вантажу узгоджуються сторонами та визначаються у заявці до договору. Проте, транспортні заявки, надані позивачем, не містять обсягу партії вантажу, який мав бути перевезений.

В акті здачі-приймання робіт №3 від 23.05.2017 (т.1 а.с.70) зазначено, що виконавцем було надано транспортно-експедиційні послуги по перевезенню кукурудзи вагою 666,67 т. У той же час, надані на підтвердження надання контрагентом послуг з перевезення товарно-транспортні накладні № 1, 2, 3, 4, 5 від 22.05.2017 свідчать про перевезення усього 220 т. В акті здачі-приймання робіт №4 від 31.05.2017 (т.1 а.с.70 звор.) зазначено, що виконавцем було надано транспортно-експедиційні послуги по перевезенню кукурудзи вагою 166,67 т. У той же час, надані на підтвердження надання контрагентом послуг з перевезення товарно-транспортні накладні № 7-9 від 24.05.2017 та № 10-16 від 26.05.2017 свідчать про перевезення 353 т. Зазначена обставина підтверджується позивачем у додаткових поясненнях (т.2 а.с. 106).

Вказані неузгодженості у первинних документах не дають можливість встановити справжню кількість наданих послуг та їх вартість.

До транспортної заявки від 29.05.2017 взагалі не надано товарно-транспортні накладні, оскільки надані позивачем товарно-транспортні накладні датуються 22-26.05.2017, що унеможливлює підтвердити надання визначених у заявці послуг.

Крім того, суд зазначає, що податкові накладні № 3 та № 4 від 31.05.2017 неможливо пов`язати з проведеними операціями, зважаючи на вимоги п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України, відповідно до якого на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015 (далі - Порядок) податкова накладна складається на дату виникнення податкових зобов`язань постачальника (продавця), крім випадків, передбачених Податковим кодексом України та цим Порядком.

Відповідно до п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як вбачається з наданих позивачем документів, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №3 на суму 400000 грн. було складено 23.05.2017, платіжне доручення про сплату 400000 грн. №104 від 23.05.2017 містить напис про проведення банком платежу 24.05.2017, проте податкову накладну складено 31.05.2017.

Також акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №4 на суму 100000 грн. було складено 31.05.2017, проте платіжне доручення про сплату 100000 грн. №111 від 29.05.2017 містить напис про проведення банком платежу 29.05.2017, у той же час податкову накладну складено 31.05.2017.

Доводи представника позивача, про те, що можливо при складанні податкових накладних сталася помилка в даті не можуть бути взяті судом до уваги, з огляду на наступне.

Згідно п. 22 Порядку у разі допущення помилки в реквізитах заголовної частини податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних, яка не заважає ідентифікувати здійснену операцію, постачальник (продавець) на дату виявлення такої помилки складає розрахунок коригування до податкової накладної, у якому всі правильно заповнені реквізити податкової накладної повторюються, а реквізит, у якому допущено помилку, заповнюється без помилок.

На підставі п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зважаючи на значні обсяги та тривалий період поставок зерна дата складання податкової накладної є суттєвим реквізитом, що впливає на ідентифікацію здійснених операцій. Проте позивачем не надано доказів вжиття заходів щодо усунення такої розбіжності у первинних документах.

Крім того, на підтвердження реальності вказаних господарських операцій позивачем було надано договір поставки (т.2 а.с.12). Згідно умов вказаного договору С(Ф)Г "Лан" мало поставити Українсько-американському спільному підприємству у формі ТОВ "Каіс" кукурудзу 3 класу, врожаю 2016 року в загальній кількості 1000 т. на умовах поставки EXW (франко-елеватор) ПрАТ "Кириківське ХПП".

Позивач зазначав, що з метою виконання вказаного договору ТОВ "Трейдін Вектор" і здійснювалось перевезення кукурудзи з с. Слобода до смт. Кириківка до ВАТ "Кириківське ХПП" (т.2 а.с.53).

Крім того, позивачем надано копію договору складського зберігання зерна з ВАТ "Кириківське ХПП" (т.2 а.с.65), що містить виправлення в даті укладання. Та на підтвердження виконання договору поставки надано копії складських квитанцій на зерно та карток аналізу зерна (т.2 а.с.69-74).

Суд зазначає, що такі документи свідчать про наявність договірних відносин між С(Ф)Г "Лан" та ВАТ "Кириківське ХПП", а також про те, що С(Ф)Г "Лан" було продано ТОВ "Каіс" кукурудзу в кількості 1000 т. Проте, надані складські квитанції підтверджують лише переоформлення зерна з Поклажодавця (С(Ф)Г "Лан") на іншого суб`єкта господарювання (ТОВ "Каіс"). Документи, які б підтверджували прийняття ПрАТ "Кириківське ХПП" кукурудзи від С(Ф)Г "Лан" 22, 24 та 26.05.2017 суду не надано.

Щодо правовідносин позивача з ТОВ "Гарні забудови", суд зазначає наступне.

Між ТОВ "Гарні забудови" (Продавець) і С(Ф)Г "Лан" було укладено договір поставки №29 від 08.06.2017 (т.1 а.с.88-89).

ТОВ "Гарні забудови" видало на адресу С(Ф)Г "Лан" податкову накладну №1 від 26.06.2017 в сумі 191 951,27 грн., у тому числі ПДВ 31 991,88 грн. (т.1 а.с.90).

На підтвердження отримання товару та його використання у своїй господарській діяльності позивачем було надано суду копії документів: рахунку на оплату №31 від 14.06.2017; видаткової накладної №8 від 26.06.2017; прибуткової накладної №66 від 26.06.2017; вимог накладних на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів №84 від 20.07.2017, №60 від 17.07.2017, №57 від 27.06.2017, №56 від 14.07.2017, № 162 від 10.07.2017, №153 від 20.07.2017, №150 від 01.07.2017, №151 від 30.06.2017, №152 від 10.07.2017, №154 від 15.07.2017; №149 від 10.10.2017, №147 від 08.07.2017, №146 від 30.06.2017, №14 від 08.06.2018, №11 від 10.05.2018, №10 від 25.04.2018; Актів про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин за червень 2017 р., липень 2017 р., жовтень 2017 р., квітень 2018 р., травень 2018 р., червень 2018 р.; Картка рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" за травень 2017 р. - лютий 2018 р.; Картка рахунку 208 "Матеріали сільськогосподарського призначення" за червень 2017 р. - липень 2018 р. (т.1 а.с.91-105).

У той же час, як передбачено п.1.2, 3.1, 4.1, 4.2 договору поставки, найменування, асортимент, кількість та ціна товару визначається сторонами в специфікаціях, що є невід`ємною частиною договору.

Якість товару повинна відповідати вимогам ГОСТу ТУ та засвідчуватися сертифікатом якості заводів-виробників товару або паспортом якості товару.

Поставки товару здійснюються на умовах, визначених в специфікації. Покупець зобов`язаний надати постачальнику транспортну інструкцію за три календарних дні до початку відвантаження відповідно до термінів, зазначених в додатку до цього договору. В транспортній інструкції зазначається отримувач, станція призначення, назва товару, номер вагону, кількість тон, дата відвантаження вагону.

Проте, ані на перевірку, ані суду специфікації, транспортні інструкції та сертифікати якості товару, позивачем надано не було. Зважаючи на значні обсяги товару позивачем не було наведено відповідних мотивів, з посиланням на конкретні умови передачі товарно-матеріальних цінностей, доказів щодо обставин їх переміщення і доставки, умови переходу права власності, передачі тощо, за яких додані до матеріалів справи податкові накладні могли б свідчити про фактичне виконання зобов`язань (справжність операцій).

Крім того, суд зазначає, що договори, укладені С(Ф)Г "Лан" з ТОВ "Трейдін Вектор" та ТОВ "Гарні забудови" підписані зі сторони контрагентів позивача директором цих підприємств ОСОБА_1 .

Відповідно до ухвали Зарічного районного суду м. Суми від 21.12.2018 у справі №592/14212/18 було підтверджено наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України. При цьому, встановлено, що особи, матеріали стосовно яких виділені в окреме провадження, за пособництва ОСОБА_1 перереєструвавши ТОВ "Трейдін Вектор" і ТОВ "Гарні Забудови" з метою прикриття незаконної діяльності, не здійснюючи при цьому фактично господарської (підприємницької) діяльності, отримали можливість складати і складали фіктивні господарські угоди та інші фіктивні первинні документи, що не відповідають дійсності, для сприяння підприємствам реального сектору економіки в ухиленні від сплати податків. Перереєстрація особами, матеріали стосовно яких виділені в окреме провадження, ТОВ "Трейдін Вектор" і ТОВ "Гарні Забудови" на підставну особу - ОСОБА_1 була здійснена з метою уникнення контролю за своєю діяльністю зі сторони контролюючих органів, уникнення кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків. Вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку зі зміною обстановки (Єдиний державний реєстр судових рішень, http://www.reestr.court.gov.ua/Review/78767581).

Представник позивача стверджує, що вказаною ухвалою суду встановлено лише факт наявності певних ознак фіктивного підприємництва з боку контрагентів позивача, проте факт наявності ознак такого злочину з боку позивача взагалі не встановлювався, а також не досліджувалися будь-які фінансово-господарські операції між позивачем та ТОВ "Трейдін Вектор" і ТОВ "Гарні Забудови".

Однак, варто відмітити, що у справах №21-421а11, №21-5332а15, №21-1318а16, №21-2430а16 Верховний Суд України зазначив, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним; обставина щодо набрання законної сили вироком суду, яким директора підприємства визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частинами першою і другою статті 205 Кримінального кодексу України, підлягає врахуванню адміністративним судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами. Це саме стосується і справ, де має місце обставина щодо наявності постанови суду про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин, передбачений статтею 205 Кримінального кодексу України, з нереабілітуючих підстав.

Слід зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний дохід на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду.

На переконання суду, в судовому засіданні не було спростовано твердження відповідача про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами ТОВ "Трейдін Вектор" і ТОВ "Гарні Забудови" не мали реального характеру, та не доведено наявність законних підстав, для віднесення сум по операціям з цими контрагентами до податкового кредиту.

Щодо правовідносин з контрагентом ТОВ "Альфа Продакт", судом встановлено наступне.

Між ТОВ "Альфа Продакт" (Продавець) і С(Ф)Г "Лан" (Покупець) було укладено договір поставки №20170106/5 від 01.05.2017 (т.1 а.с.74-75), у відповідності до Специфікації №1 від 01.05.2017 до договору визначено товар: нітроамофоска у кількості 30 т, аміачна селітра у кількості 32 т, карбамід у кількості 24 т.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано суду копії документів: видаткових накладних №РН-0000040 від 23.05.2017 і №РН-0000042 від 25.05.2017 (т.1 а.с.76), прибуткових накладних №51 від 23.05.2017 і №52 від 25.05.2017 (т.1 а.с.77), накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів №45 від 23.05.2017 і №46 від 25.05.2017 (т.1 а.с.78), акту №1 про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин за травень 2017 року (т.1 а.с.79), оборотно-сальдової відомість по рахунку 208 "Матеріали сільськогосподарського призначення" за травень 2017 року, Картки рахунку 208 "Матеріали сільськогосподарського призначення" за травень 2017 року (т.1 а.с.80), Картки рахунку 231 "Виробництво" за травень 2017 року, Оборотно-сальдової відомість по рахунку 231 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" за травень 2017 року (т.1 а.с.81).

На підтвердження оплати товару надано копії рахунків-фактури №СФ-0000166 і №СФ-0000167 від 23.05.2017 (т.1 а.с.82), а також платіжних доручень №105 від 24.05.2017 в сумі 500900 грн., у тому числі ПДВ 83483,33 грн. і №106 від 25.05.2017 в сумі 315700 грн., у тому числі ПДВ 52616,67 грн. (т.1 а.с.82).

ТОВ "Альфа Продукт" на адресу С(Ф)Г "Лан" було видано податкові накладні №8 від 23.05.2017 в сумі 500 899,99 грн., у т.ч. ПДВ 83 483,33 грн. (т.1 а.с.86) і №10 від 25.05.2017 в сумі 315 700,01 грн., у т.ч. ПДВ 52 616,67 грн. (т.1 а.с.87).

У той же час, суд зазначає, що відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.1999 №996-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, станом на 2017 рік) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Встановлюючи обов`язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними документами, законодавець презюмує, що ці документи мають відображати реальний стан речей щодо задекларованих об`єктів оподаткування, зокрема, якщо йдеться про податковий облік з ПДВ, щодо операцій з постачання товарів (послуг) як об`єкта оподаткування та операцій з придбання товарів (послуг) як підстави для формування податкового кредиту.

Для цілей оподаткування ПДВ операції з постачання (придбання) товарів (послуг) мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку.

Так, згідно п.1.2, 4.1 договору поставки №20170106/5 від 01.05.2017 найменування, асортимент, кількість та ціна товару визначається сторонами в специфікаціях, що є невід`ємною частиною договору, поставки товару здійснювати на умовах, визначених в специфікації.

Відповідно до наданої специфікації №1 до договору (т.1 а.с.75 звор.) умовами поставки товару є EXM самовивіз.

Представник позивача вказував, що місце відвантаження узгоджувалось в телефонному режимі керівником С(Ф)Г "Лан", товар забирав водій ТОВ "Суми-транс" у м. Дубно, на підтвердження чого надав копію Договору-заявки №23/05/17 від 23.05.2017 та акта надання послуг №230 від 29.05.2017 (т.2 а.с. 47, 47 звор.).

Проте, суд зазначає, що Договір-заявка №23/05/17 від 23.05.2017 не підтверджує здійснення перевезення мінеральних добрив саме за договором поставки з ТОВ "Альфа Продукт". Ані в договорі поставки №20170106/5 від 01.05.2017, ані в специфікації до нього не зазначено адресу, звідки має відбуватися поставка товару. Надані товарно-транспортні накладні містять юридичну адресу вантажовідправника: м. Київ, вул. Дмитрівська, буд.7/17 перший поверх офіс 7/1, проте не зазначено пункту навантаження та пункту розвантаження.

Також в ході перевірки відповідачем встановлено, що у наданих до перевірки товарно-транспортних накладних відсутні посилання на довіреності, відсутня особа, яка відпустила товар, відсутня особа водія-експедитора та відсутня особа, яка прийняла товар з боку С(Ф)Г "Лан", не зазначена вага товару, його вартість, хто здійснював вантажно-розвантажувальні роботи.

Крім того, п. 3.1, 4.2 договору поставки №20170106/5 від 01.05.2017 передбачено, що якість товару повинна відповідати вимогам ГОСТу ТУ та засвідчуватися сертифікатом якості заводів-виробників товару або паспортом якості товару. Покупець зобов`язаний надати Постачальнику транспортну інструкцію, в якій зазначається отримувач, станція призначення, назва товару, номер вагону, кількість тон, дата відвантаження вагону.

Проте, як до перевірки, так і суду позивачем не було надано сертифікатів якості та транспортні інструкції.

Щодо вказаних обставин представник позивача стверджує, що недоліки у товарно-транспортних накладних та відсутність сертифікатів якості не можуть впливати на право позивача на формування податкового кредиту. А оскільки суми податку на додану вартість, які підлягали сплаті у зв`язку з придбанням товару, підтверджені податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, такі суми підлягають включенню до складу податкового кредиту.

Дійсно недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх доказовості, а відсутність лише сертифікатів якості не може свідчити про нереальність такої операції, у той же час, згідно ч.ч.1,3 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності.

При цьому, додатково варто відмітити, що як вбачається із специфікації до договору поставки, ТОВ "Альфа Продукт" мало поставити товар у значних обсягах, в той же час, згідно інформаційних баз даних ДФС України, кількість працівників у ІІ кварталі 2017 року - звіт не подано, основні засоби - 0 тис.грн., вид діяльності - діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами.

Вказане, на переконання суду, свідчить про відсутність достатньої кількості персоналу, необхідного для обслуговування повноцінної господарської діяльності платника з великим обсягом, що були за документами реалізовані на адресу позивача, що в свою чергу підтверджує неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, обсягу поставленого товару та обсягів трудових ресурсів, економічно необхідних для поставлення товару, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності.

Суд також зауважує, що згідно ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 23.11.2017 у справі № 761/42158/17 (Єдиний державний реєстр судових рішень, http://www.reestr.court.gov.ua/ Review/70670521) слідчим управлінням фінансових розслідувань ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №32017100100000090 від 09.10.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені особи повторно створили (придбали) суб`єкти підприємницької діяльності, серед яких є ТОВ "Альфа Продакт", з метою прикриття незаконної діяльності та в подальшому використовуючи реквізити вказаних суб`єктів підприємницької діяльності з ознаками фіктивності через підприємства з ознаками "транзитності". В ході досудового розслідування проведено допити керівників наступних підприємств, у тому числі ТОВ "Альфа Продукт" - ОСОБА_2 , які повідомили, що відношення до фінансово - господарської діяльності зазначених підприємств не мають.

У постанові від 01.10.2019 по справі №824/893/17-а Верховний Суд висловив позицію відносно аналогічних правовідносин.

Так Верховний Суд зазначив, що наявність у платника податку первинних документів, які не мають дефекту форми, не є безумовною підставою для визнання за платником податку права на податковий кредит. Обов`язковою умовою є достовірність цих документів. Якщо документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва, вони не можуть бути підставою бухгалтерського та/чи податкового обліку, оскільки статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках не може надавати встановлені законом податкові вигоди.

Верховний Суд України неодноразово висловлювався щодо такого правозастосування у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 05.03.2012 у справі №21-421а11 від 22.11.2016 у справі №826/11397/14, від 24.05.2016 у справі №21-5332а15, від 14.06.2016 у справі №21-1318а16, від 22.11.2016 у справі №21-2430а16.

Висновок Верховного Суду України полягає у тому, що надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, окрім як якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірними. Така обставина як наявність кримінального провадження, зареєстрованого за фактом вчинення злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, стосовно фіктивності підприємства - контрагента покупця, має бути врахована судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Первинні документи, які виписані фіктивним підприємством, не можуть вважатися належно оформленими документами, що підтверджують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

Здійснивши системний аналіз доказів залучених до матеріалів справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд, за своїм внутрішнім переконанням дійшов висновку про те, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи не спростовують висновків ГУ ДФС в Сумській області про те, що господарські операції з ТОВ "Альфа Продукт" не мали реального характеру, не призвели до реальних змін майнового стану товариства, а надані позивачем документи бухгалтерського обліку не підтверджують фактичне виконання договорів поставки між позивачем та вказаним контрагентом.

В даному випадку, суд відмічає, що платник, який претендує на підтвердження обґрунтованості заявленої ним податкової вигоди первинними документами, повинен пересвідчитися у правильності оформлення таких документів та у достовірності наведених у цих документах відомостей. В інакшому випадку такий платник несе ризик у сфері податкових правовідносин, оскільки втрачає можливість підтвердити податковий кредит в силу відсутності належним чином оформлених первинних документів. Вказаний висновок узгоджується з практикою Верховного суду, викладеної у постанові від 20.11.2018 року у справі 808/1407/17.

Щодо правовідносин з контрагентом ТОВ "Еверест 2017", судом встановлено наступне.

Між С(Ф)Г "Лан" (Первісний кредитор) та ТОВ "Еверест 2017" (Новий кредитор) було укладено договори про відступлення права вимоги:

- №2 від 05.10.2017 за договором поставки нафтопродуктів №17/05/29 від 29.05.2017, укладеним між С(Ф)Г "Лан" та ТОВ "Укрбудопт" (т.1 а.с.106);

- №5 від 10.10.2017 щодо відступлення права вимоги за договором транспортно-експедиційних послуг №04/05 від 04.05.2017, укладеним між С(Ф)Г "Лан" та ТОВ "Трейдін Вектор" (т.1 а.с.119);

- №4 від 05.10.2017 щодо відступлення права вимоги за Договором-заявкою №23/05/17 від 23.05.2017, укладеним між С(Ф)Г "Лан" та ТОВ "Суми Транс" (т.1 а.с.122);

- №3 від 05.10.2017 за договором купівлі-продажу №08/06/17 від 08.06.2017, укладеним між С(Ф)Г "Лан" та ТОВ "Укрбудопт" (т.1 а.с.128).

Вказані договори є однотипними та передбачають, що первісний кредитор С(Ф)Г "Лан" передає, а новий кредитор ТОВ "Еверест 2017" приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові і стає кредитором за вищевказаними договорами, укладеними між С(Ф)Г "Лан" та боржниками за Основним договором - ТОВ "Укрбудопт", ТОВ "Трейдін Вектор", ТОВ "Суми Транс".

За передане право вимоги до Боржника за Основним договором Новий кредитор сплачує Первісному кредитору кошти: за договором №2 від 05.10.2017 у сумі 300002,4 грн., за договором №5 від 10.10.2017 - 100000 грн., за договором №4 від 05.10.2017 - 103500 грн., за договором №3 від 05.10.2017 - 228960 грн.

На підтвердження виконання даних договорів позивачем надано податкові накладні ТОВ "Еверест 2017":

- №1 від 01.02.2018 в сумі 153450 грн., у т.ч. ПДВ 25 575,00 грн., у найменуванні товарів/послуг продавця вказано - дизельне паливо;

- №3 від 30.01.2018 в сумі 100000 грн., у т.ч. ПДВ 16666,67 грн., у найменуванні товарів/послуг продавця вказано - транспортно-експедиційні послуги по перевезенню автомобільним транспортом;

- №2 від 30.01.2018 на суму 103500 грн., у т.ч. ПДВ 17250 грн., у найменуванні товарів/послуг продавця вказано - транспортні послуги по перевезенню вантажу (т.1 а.с.111, 121).

Податкову накладну №1 від 24.01.2018 на суму 179784,42 грн., у т.ч. ПДВ 29964,07 грн. щодо придбання металопрокату суду позивачем надано не було, проте як вбачається з акту перевірки, до перевірки вона надавалась.

Будь-яких інших первинних документів на виконання даних договорів про відступлення права вимоги суду надано не було.

Представник позивача зазначав, що підприємство вважало за можливе проведення таких операцій та віднесення сум за цими договорами до податкового кредиту.

Проте, суд наголошує, що згідно до ч. 1-2 ст. 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, підприємство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

За відсутності інших первинних первинних документів наявність лише оформлених податкових накладних не може бути підставою для формування позивачем податкових вигод за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

Крім того, суд зазначає, що позивачем надано документи, які свідчать про виконання Основних договорів, право вимоги за якими передано ТОВ "Еверест 2017", задовго до укладання договорів про відступлення права вимоги (т.1 а.с.107-136).

За наявності таких документів, суд зазначає, що виконавши договори, ТОВ "Укрбудопт", ТОВ "Трейдін Вектор", ТОВ "Суми Транс" не могли бути боржниками і у С(Ф)Г "Лан" були відсутні підстави для укладання договорів відступлення права вимоги. Зміст таких правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Еверест 2017", на думку суду, не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків.

Крім того, між С(Ф)Г "Лан" (Замовник) та ТОВ "Еверест 2017" (Перевізник) було укладено договір надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом №10 від 20.12.2017 (т.1 а.с.137-138).

На підтвердження реальності господарської операції з перевезення позивачем було надано договір поставки №40/12/2017-С від 21.12.2017, укладений між С(Ф)Г "Лан" та ТОВ "Глобинський переробний завод" та видаткову накладну №28 від 26.12.2017 (т.2 а.с.33-35, 38), акт здачі-прийняття робіт №ЕВ-0000015 від 27.12.2017 на 18380,15 грн.; податкову накладну №4 від 27.12.2017 на 18380,15 грн.; платіжне доручення №10 від 25.01.2018 на 18380,15 грн.

Згідно умов договору перевезення обсяг вантажів, строки, місце завантаження та розвантаження, умови маркування, пакування та перевезення обумовлюються цим договором та додатками до нього. Для надання Перевізником послуг за цим договором Сторони підписують заявку, що є додатком до цього договору.

Представник позивача пояснив, що заявка не складалась, такою заявкою є рахунок-фактура, де визначено, що ТОВ "Еверест 2017" мала бути перевезена соя в кількості 36,76 т.

Проте, суд зазначає, що рахунок-фактура №ЕВ-0000043 від 27.12.2017 не містить посилання на договір та цей документ складено після складання, як наданої видаткової накладної, так і після складання товарно-транспортної накладної №24 від 26.12.2017 (т.1 а.с. 138).

Зазначена неузгодженість не дає можливість пов`язати вказані товарно-транспортні накладні з іншими первинними документами та зробити висновок про реальне вчинення цієї господарської операції.

Крім того, позивачем було віднесено до податкового кредиту суму податку за придбання у ТОВ "Еверест 2017" швелерів та балок на суму 55028,28 грн. та 178215,14 грн. На підтвердження вчинення таких господарських операцій позивачем було надано видаткову накладну №ЕВ-0000017 від 29.09.2017 на суму 55028,28 грн.; податкову накладну №15 від 29.09.2017 на суму 55028,28 грн.; видаткову накладну №ЕВ-0000016 від 29.09.2017 на суму 178215,14 грн.; податкову накладну №16 від 29.09.2017 на суму 178215,14 грн.; прибуткові накладні №147-148 від 29.09.2017; накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів №155-156 від 29.09.2017 (т.1 а.с.139-146).

Суд зазначає, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, підприємство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

При оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Зважаючи на відсутність письмового договору щодо придбання швелерів та балок між С(Ф)Г "Лан" та ТОВ "Еверест 2017", значний обсяг та вагу таких товарів, представник позивача будь-яких пояснень щодо того, яким чином, звідки та ким здійснювалось транспортування цього товару, а також яким чином позивачем використано цей товар у господарській діяльності не надав, як і не надав інших доказів на підтвердження таких обставин.

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими висновки контролюючого органу щодо не підтвердження фактичного здійснення операцій з придбання позивачем такого товару.

Отже, надані позивачем і досліджені в судовому засіданні договори та інші первинні документи, складені у межах цих договорів, у повній мірі не відображають суть господарських операцій, що відбулись між С(Ф)Г "Лан" та його контрагентами, та не підтверджують реальне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Трейдін Вектор", ТОВ "Гарні забудови", ТОВ "Еверест 2017" і ТОВ "Альфа Продакт".

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на зміст наведеної норми на контролюючий орган покладається обов`язок надати достатні докази на обґрунтування висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства, що став підставою для визначення суми грошового зобов`язання.

Водночас, в разі надання контролюючим органом доказів, які підтверджують факт вчинення платником податків правопорушення, на платника покладається обов`язок спростувати обґрунтовані доводи відповідача.

Це відповідає нормі ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень як протиправних, прийнятих контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Відсутність фактичного здійснення позивачем та його контрагентами господарських операцій доводить правомірність висновків контролюючого органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за наслідками господарських операцій із ТОВ "Трейдін Вектор", ТОВ "Гарні забудови", ТОВ "Еверест 2017" і ТОВ "Альфа Продакт", що, в свою чергу, свідчить про правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Селянського (фермерського) господарства "Лан" (вул. Солдатенка, 50, с. Слобода, Буринський район, Сумська область, 41715, код ЄДРПОУ 31264508) до Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 43144399) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.05.2019 за №0002421404 та №0002411404 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02.03.2020.

Суддя А.Б. Діска