Рішення

від 02.03.2020 по справі 500/1539/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/1539/19

02 березня 2020 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про скасування вимог, -

ВСТАНОВИВ:

02 липня 2019 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.12.2018 №Ф-879-50 про стягнення 680,00 грн. штрафу; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 №Ф-879-50 про стягнення 15819,54 грн. недоїмки зі сплати єдиного внеску; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2019 №Ф-879-50 про стягнення 2457,18 грн. недоїмки зі сплати єдиного внеску.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач виявив у поштовому ящику 20.06.2019 виклик державного виконавця Чортківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області і постанову про відкриття виконавчого провадження від 14.03.2019 з примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.12.2018 №Ф-879-50 У про стягнення 680,00 грн. штрафу. При ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження 25.06.2019 представнику позивача було надано також виконавче провадження з примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2019 №Ф-879-50 У про стягнення з позивача 2457,18 грн. недоїмки та виконавче провадження з примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 №Ф-879-50 У про стягнення з позивача 15819,54 грн. недоїмки. Враховуючи, що позивач не належить до жодної з категорій осіб, які є платниками єдиного внеску, визначеними статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", підприємницькою діяльністю не займається, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 21.06.2019 записів про позивача не знайдено, а близько 25 років працює в Чортківському державному медичному коледжі, звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено у справі судове засідання на 05.08.2019.

25.07.2019 від відповідача через відділ документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду поступив відзив на адміністративний позов.

05.08.2019 розгляд справи за клопотанням представника відповідача відкладено на 19.08.2019.

19.08.2019 в судовому засіданні ухвалою суду задоволено клопотання представника відповідача Головного управління ДФС у Тернопільській області про витребування доказів і витребувано у відділі з питань державної реєстрації Заліщицької районної державної адміністрації Тернопільської області інформацію щодо державної реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Судове засідання призначити на 09.09.2019.

09.09.2019 в судовому засіданні ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання замінено відповідача Головне управління ДФС у Тернопільській області його правонаступником Головним управлінням ДПС у Тернопільській області в порядку статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Також ухвалою суду від 09.09.2019 задоволено клопотання представника Головного управління ДПС у Тернопільській області про зупинення провадження у справі та провадження в адміністративній справі №500/1539/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.12.2018 №Ф-879-50 про стягнення 680,00 грн. штрафу; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 №Ф-879-50 про стягнення 15819,54 грн. недоїмки зі сплати єдиного внеску; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2019 №Ф-879-50 про стягнення 2457,18 грн. недоїмки зі сплати єдиного внеску зупинено до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №500/1902/19.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 поновлено провадження в адміністративній справі №500/1539/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про скасування вимог і призначено справу до судового розгляду на 26.02.2020.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 постановлено перейти до розгляду адміністративної справи №500/1539/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про скасування вимог в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, подані докази, суд встановив наступні обставини.

09.11.2018 Головним управлінням ДФС у Тернопільській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-879-50 У про стягнення з ОСОБА_1 15819,54 грн. недоїмки зі сплати єдиного внеску відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та на підставі даних інформаційної системи органу доходів та зборів.

11.12.2018 винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-879-50 У про стягнення 680,00 грн. штрафу і 11.02.2019 вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-879-50 У про стягнення 2457,18 грн. недоїмки зі сплати єдиного внеску.

Про вказані вимоги позивачу стало відомо в червні 2019 року при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження Чортківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.

Не погоджуючись за такими діями відповідача, оскільки позивач підприємницькою діяльністю не займається, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 21.06.2019 записів про нього не знайдено, позивач звернувся до суджу з даним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог суд враховує наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Згідно пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VІ єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ, є платниками єдиного внеску.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Системний аналіз наведених вище норм свідчить про те, що зареєстровані в установленому чинним законодавством порядку фізичні особи-підприємці є платниками єдиного внеску.

За змістом частини першої статті 5 Закону №2464-VІ облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п`ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці шостому пункту 1 та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", - за їхньою заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - за їхньою заявою.

Платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини другої статті 6 Закону №2464).

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

При цьому, недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (пункт 1 частини першої статті 6 Закону №2464-VI).

Згідно з частиною четвертою статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Тобто, важливим є визначення наявності у особи статусу фізичної особи-підприємця, що має першочергове значення для вирішення питання щодо наявності обов`язку сплати єдиного внеску.

01.07.2004 набув чинності Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (у подальшому змінено назву на Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (далі - Закон №755-IV).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №755-IV державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону №755-IV Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

01.07.2010 прийнято Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", який набув чинності 03.03.2011 (далі - Закон №2390-VI).

Відповідно до підпунктів 2, 3 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону №2390-VI процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Усі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.

Пункт 3 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2390-VI у зв`язку із набранням чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедур припинення юридичних осіб та підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців за їх рішенням" від 19.05.2011 №3384-VI (далі - Закон №3384-VI) викладено в наступній редакції:

"Усі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру. Державний реєстратор при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної картки зобов`язаний, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, провести включення відомостей про діючі юридичні особи та фізичних осіб-підприємців і видати їм виписку з Єдиного державного реєстру".

Відповідно до пунктів 7, 8 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2390-VI спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб-підприємців. Після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру.

Пунктом 4 та абзацом 2 пункту 8 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2390-VI передбачено, що свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними; за результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними.

Як видно з даних інформаційної системи органу доходів і зборів, "Податковий блок. Облік платників податків" у розділі "Реєстраційні дані" позивач 11.01.2001 зареєстрований, як суб`єкт господарювання Чортківською районною державною адміністрацією за кодом ВЕД 52 "Роздрібна торгівля; ремонт побутових виробів та предметів особистого вжитку" та взятий з 11.01.2001 на облік Чортківською державною податковою інспекцією.

Разом з тим, у відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру станом на 21.06.2019, за критерієм пошуку - реєстраційний номер облікової картки платника податків позивача 2382911574 в Єдиному державному реєстрі записів не знайдено. Іншої інформації про юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрованих до 01.07.2004 та не включених до Єдиного державного реєстру судом не здобуто.

За визначеннями частини першої статті 72 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 73 КАС).

Згідно частини першої та другої статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено, що згідно із відомостями Єдиного державного реєстру, сформованого 21.06.2019 записів щодо ОСОБА_1 не знайдено, що свідчить про відсутність такого суб`єкта господарювання.

Що стосується тверджень відповідача, що позивач є ФОП з 11.01.2001 з посиланням на реєстраційні дії, то такі не відповідають фактичним обставинам справи та нормам права, оскільки вони не містять інформацію щодо дати та підстави державної реєстрації позивача як ФОП та не дають змоги дійти висновку про наявність обставин реєстрації. Обставини реєстрації ФОП за законом можуть підтверджуватися записами в Єдиному державному реєстрі, а у разі їх відсутності відомостями з реєстраційних документів в органі державної влади, в якому проводилась державна реєстрація.

Вказане свідчить про те, що позивач не є страхувальником у розумінні Закону №2464-VI та не має обов`язку щодо сплати єдиного соціального внеску, а отже, вимоги про сплату боргу (недоїмки) винесені щодо ОСОБА_1 необґрунтовано та безпідставно.

Згідно частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх доказів правомірності своїх рішень, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому слід стягнути за рахунок бюджетних відрахувань Головного управління ДПС у Тернопільській області в користь позивача сплачений судовий збір в розмірі сумі 768,40 грн. згідно квитанції №28962 від 27.06.2019.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про скасування вимог задовольнити повністю.

Скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.12.2018 №Ф-879-50 про стягнення з ОСОБА_1 680,00 грн. штрафу; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 №Ф-879-50 про стягнення ОСОБА_1 15819,54 грн. недоїмки зі сплати єдиного внеску; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2019 №Ф-879-50 про стягнення ОСОБА_1 2457,18 грн. недоїмки зі сплати єдиного внеску.

Стягнути за рахунок бюджетних відрахувань Головного управління ДПС у Тернопільській області в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі сумі 768,40 грн. згідно квитанції №28962 від 27.06.2019.

Реквізити учасників справи:

позивач ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )

відповідач Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ:43142763).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 березня 2020 року.

Головуючий суддя Мартиць О.І.

копія вірна:

Суддя Мартиць О.І.