Постанова

від 07.07.2020 по справі 500/1539/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 500/1539/19 пров. № А/857/4572/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Гнідець Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року, головуючий суддя - Мартиць О.І., постановлене у м. Тернополі, повне судове рішення складено 02.03.2020 року, у справі №500/1539/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про скасування вимог,-

В С Т А Н О В И В:

В липні 2019 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області (правонаступник Головне управління ДПС у Тернопільській області), в якому просив скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.12.2018 року №Ф-879-50 про стягнення 680,00 грн. штрафу; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 року №Ф-879-50 про стягнення 15819,54 грн. недоїмки зі сплати єдиного внеску; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2019 року №Ф-879-50 про стягнення 2457,18 грн. недоїмки зі сплати єдиного внеску.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) є протиправними, оскільки він не належить до жодної з категорій осіб, які є платниками єдиного внеску, визначеними статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", підприємницькою діяльністю не займається, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 21.06.2019 року записів про позивача не знайдено, та він близько 25 років працює в Чортківському державному медичному коледжі. З врахуванням наведеного просив позов задоволити.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року позов задоволено повністю. Скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.12.2018 року №Ф-879-50 про стягнення з ОСОБА_1 680,00 грн. штрафу; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 року №Ф-879-50 про стягнення ОСОБА_1 15819,54 грн. недоїмки зі сплати єдиного внеску; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2019 року №Ф-879-50 про стягнення ОСОБА_1 2457,18 грн. недоїмки зі сплати єдиного внеску.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Тернопільській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що у зв`язку із несплатою в 2017 та 2018 роках мінімального страхового внеску у позивача виникла недоїмка станом на 21.01.2019 року в загальному розмірі 18956,72 грн. Наявність такої заборгованості на підставі даних інтегрованої картки стало підставою для формування оскаржуваних Вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, згідно даних Податковий блок. Облік платників податків у розділі Реєстраційні дані позивач 11.01.2001 року зареєстрований, як ФОП органами державної реєстрації, та з 11.01.2001 року перебував на податковому обліку у Головному правлінні ДПС у Тернопільській області (м.Чортків) (основне місце обліку), 06.07.2016 року перейшов до іншої ДПІ (а.с.27-28).

Згідно з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 загальна заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 18956,72 грн станом на 21.01.2019 року (а.с.34).

09.11.2018 року Головним управлінням ДФС у Тернопільській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-879-50 про стягнення з ОСОБА_1 15819,54 грн. недоїмки зі сплати єдиного внеску відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та на підставі даних інформаційної системи органу доходів та зборів (а.с.8).

11.12.2018 року винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-879-50 про стягнення 680,00 грн. штрафу і 11.02.2019 року вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-879-50 про стягнення 2457,18 грн. недоїмки зі сплати єдиного внеску (а.с. 6-7).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в ході дослідження обставин справи встановлено, що позивач не є платником єдиного внеску, як фізична особа-підприємець, так як відсутні належні докази його державної реєстрації, як суб`єкта господарювання, що спростовує наявність у відповідача підстав для виставлення Вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Правовідносини у даній справі регулюються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі Закон №2464-VI).

Згідно пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VІ єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ, є платниками єдиного внеску.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Системний аналіз наведених вище норм свідчить про те, що зареєстровані в установленому чинним законодавством порядку фізичні особи-підприємці є платниками єдиного внеску.

За змістом частини першої статті 5 Закону №2464-VІ облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників. Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п`ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці шостому пункту 1 та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців , - за їхньою заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - за їхньою заявою.

Платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини другої статті 6 Закону №2464).

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

При цьому, недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (пункт 1 частини першої статті 6 Закону №2464-VI).

Згідно з частиною 4 статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Водночас, в розглядуваному спорі важливим є визначення наявності у особи статусу фізичної-особи підприємця, що має першочергове значення для вирішення питання щодо наявності обов`язку сплати єдиного внеску.

Так, з метою встановлення наявності такого статусу у відповідних осіб, апеляційний суд звертає увагу на наступне правове регулювання.

01.07.2004 року набув чинності Закон України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (у подальшому змінено назву на Закон України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ; далі - Закон №755-IV). Відповідно до частини першої статті 4 вказаного Закону державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону №755-IV Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

01.07.2010 року прийнято Закон України Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , який набув чинності 03.03.2011 (далі - Закон №2390-VI).

Відповідно до підпунктів 2, 3 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення цього Закону №2390-VI процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.

Пункт 3 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №2390-VI у зв`язку із набранням чинності Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедур припинення юридичних осіб та підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців за їх рішенням від 19.05.2011 №3384-VI (далі - Закон №3384-VI) викладено в наступній редакції:

Усі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру. Державний реєстратор при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов`язаний, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, провести включення відомостей про діючі юридичні особи та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до пунктів 7, 8 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №2390-VI спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб-підприємців. Після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру.

Пунктом 4 та абзацом 2 пункту 8 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №2390-VI передбачено, що свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними; за результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними.

Як видно з даних інформаційної системи органу доходів і зборів, позивач з 17.02.1999 року взятий на облік як платник єдиного внеску.

Разом з тим, у відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру станом на 21.06.2019 року, за критерієм пошуку - прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи-підприємця, реєстраційний номер облікової кратки платника податків позивача, в Єдиному державному реєстрі записів не знайдено. Інформація про юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрованих до 01.07.2004 року та не включених до Єдиного державного реєстру отримується в органі державної влади, в якому проводилась державна реєстрація (а.с.14).

На підставі вказаного та з метою з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами судом першої інстанції витребовувались у відділу з питань державної реєстрації Заліщицької районної державної адміністрації інформація щодо державної реєстрації Валинюка Л.І. (а.с.49).

На виконання вимог суду, листом Відділу від 27.08.2019 року повідомлено про неможливість подання даних документів, оскільки реєстраційна справа щодо ФОП ОСОБА_1 знаходиться за місцем реєстрації ФОП у Чортківській районній державній адміністрації. (а.с.57).

За визначеннями частини першої статті 72 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 73 КАС).

Згідно частини першої та другої статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що згідно із відомостями Єдиного державного реєстру, сформованого 21.06.2019 року записів щодо ОСОБА_1 не знайдено, що свідчить про відсутність такого суб`єкта господарювання.

Судом першої інстанції вірно не враховано посилань Головного управління на те, що позивач є ФОП з 11.01.2001 року з посиланням на реєстраційні дії, оскільки вони не містять інформацію щодо дати та підстави державної реєстрації позивача як ФОП та не дають змоги дійти висновку про наявність обставин реєстрації. Обставини реєстрації ФОП за законом можуть підтверджуватися записами в Єдиному державному реєстрі, а у разі їх відсутності відомостями з реєстраційних документів в органі державної влади, в якому проводилась державна реєстрація.

На підставі наведеного та наявних матеріалів справи, судом правильно встановлено, що відповідачем не надано допустимих доказів реєстрації ОСОБА_1 як ФОП.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність оскаржуваних Вимог та їх скасування.

Відповідно статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року у справі №500/1539/19 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов В. В. Святецький Повний текст постанови складено 10.07.2020 року.