Ухвала

від 03.03.2020 по справі 580/749/20

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

03 березня 2020 року справа № 580/749/20

м. Черкаси

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Паламар П.Г., розглянувши матеріали позовної заяви заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області до Карашинської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, третя особа - Черепинський навчально-виховний комплекс Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа I-III ступенів імені героя Китайської народної республіки Кулішенка Г.Я . Карашинської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області до Карашинської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, в якому позивач просить :

-визнати протиправною бездіяльність Карашинської сільської ради (вул. Кільцева, 41, с. Карашина, Корсунь-Шевченківський район, Черкаська область, 19463, ЄДРПОУ: 41751929) щодо невжиття заходів направлених на усунення порушень протипожежної безпеки в діяльності навчального закладу, що зафіксовані у акті № 16 від 29.01.2020 позапланової перевірки проведеної 29.01.2020 Корсунь-Шевченківським районним сектором Управління Державної служби з надзвичайних ситуацій У країни у Черкаській області;

-зобов`язати Карашинську сільську раду (вул. Кільцева, 41, с. Карашина, Корсунь-Шевченківський район, Черкаська область, 19463, ЄДРПОУ: 41751929) вжити в межах компетенції заходи направлені на усунення порушень протипожежної безпеки, що вказані у акті № 16 від 29.01.2020 позапланової перевірки проведеної 29.01.2020 Корсунь-Шевченківським районним сектором Управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Черкаській області.

В адміністративному позові позивач просив залучити Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (вул. Прикордонника Лазаренка, 1, м. Черкаси, 18029, код за ЄДРПОУ 38646021,) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї документами, встановлено підстави для її повернення з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 171 КАС України передбачено, що суддя, після одержання позовної заяви, з`ясовує, серед іншого, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність.

Частиною 4 ст. 53 КАС України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Вирішуючи питання щодо наявності у заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури адміністративної процесуальної дієздатності щодо звернення до суду з даним позовом, суддя зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за наявності яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Відтак, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації. Тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 року у справі №826/15338/18, від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17, від 19 липня 2018 року у справі №822/1169/17.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури обґрунтовує наявність підстав для звернення до суду з цим позовом тим, що невжиття відповідачами заходів, направлених на усунення порушень протипожежної безпеки в діяльності навчального закладу, що зафіксовані у акті № 16 від 29.01.2020 позапланової перевірки проведеної 29.01.2020 Корсунь-Шевченківським районним сектором Управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Черкаській області, призведе до виникнення надзвичайної ситуації, аварії або пожежі, що можуть спричинити загрозу життю та здоров`ю дітей, які перебувають у закладі освіти, а також неможливості її ефективної ліквідації та рятування людей.

Таке обґрунтування є сумісним з розумінням поняття "інтересів держави", у зв`язку з чим є підстави вважати, що позов має на меті захист "інтересів держави".

Проаналізувавши ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", суд дійшов висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в одному з двох випадків:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Наведені в позовній заяві обґрунтування свідчать, що існує державний орган, до повноважень якого входить звернення до суду зі вказаними позовними вимогами.

Відповідно до мотивувальної частини позовної заяви, в обґрунтування подання позову заступником керівника Звенигородської місцевої прокуратури, як позивачем зазначено, що центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки не наділений повноваженнями на право звернення до суду із вимогами, заявленими у цьому позові, у зв`язку з чим цей позов заявлений в інтересах держави прокурором як позивачем, через відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

Такі твердження є безпідставними, оскільки зазначений ним акт № 16 від 29.01.2020 позапланової перевірки проведеної уповноваженим органом Корсунь-Шевченківським районним сектором Управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Черкаській області.

Крім того, у прохальній частині позовної заяви позивач просить залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області. Таке клопотання обґрунтоване тим, що судове рішення у вказаній справі впливає на реалізацію прав та виконання завдань вказаним управлінням та створює умови для виконання керівником навчального закладу обов`язків у сфері забезпечення пожежної безпеки.

Вищевикладене свідчить про те, що саме Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області уповноважене на видачу актів реагування та звернення до суду у визначених випадках.

Крім того відповідно до ст. 67 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема: - здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; - складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень; - звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Згідно ч. 2 ст. 68 Кодексу цивільного захисту України у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Отже, саме центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки та реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення - є органом державної влади, який наділений повноваженнями щодо захисту інтересів держави шляхом здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання.

Тому твердження про відсутність належного державного органу для звернення до суду з викладеними позовними вимогами не є обґрунтованими.

Доказів на підтвердження того, що вказаний центральний орган виконавчої влади чи його відповідальний структурний підрозділ протиправно не здійснює контролю у відповідній сфері до відповідача чи здійснює його неналежним чином, прокуратура суду не надала і відповідних обґрунтувань у позовній заяві не навела.

Тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав, визначених у ст.23 Закону України "Про прокуратуру", і заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури не набув права на звернення в суд з таким позовом.

Відповідно до частини першої статі 43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Частиною третьою ст. 43 КАС України визначено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Отже, адміністративно-процесуальна дієздатність це здатність, зокрема, органів державної влади, інших державних органів особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Оскільки заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури не набув права на звернення до суду з позовом в інтересах держави щодо зобов`язання відповідачів вжити в межах компетенції заходи направлені на усунення порушень протипожежної безпеки, що зафіксовані у акті позапланової перевірки, відповідно, він не наділений адміністративною процесуальною дієздатністю в цьому спорі.

Відповідно до п. 7 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Тому позовна заява підлягає поверненню з доданими до неї документами.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 43, 169, 170-171 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури - повернути разом з усіма доданими матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, однак може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статями 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням особливостей п. 15.5 Розділу VII "Перехідні положення" цього Кодексу.

Суддя П.Г. Паламар