Рішення

від 20.02.2020 по справі 580/3874/19

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2020 року справа № 580/3874/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

секретар судового засідання - Попельнуха Ю.І.,

за участю представників:

позивача - Грязона Р.М.,

відповідача - Каландирця А.В.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авангард» (далі - товариство, позивач) подало позов до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - Головне управління, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області:

- № 0000631401 від 17.09.2019, за яким збільшено грошові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 11642840 грн, з них 9314272 грн - за податковими зобов`язаннями з ПДВ, 2328568 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000571401 від 17.09.2019, за яким зменшено розмір від`ємного значення з ПДВ на суму 3382717 грн;

- № 0000621401 від 17.09.2019, за яким збільшено грошові зобов`язання з податку на прибуток на суму 10706353 грн, з них 8565082 грн - за податковими зобов`язаннями з податку на прибуток, 2141271 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті без законних підстав, адже зазначені в акті перевірки висновки контролюючого органу є необґрунтованими, а господарські операції, описані у вказаному акті, фактично відбулися та є реальними.

06 грудня 2019 року представник позивача подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналу платіжного доручення про сплату судового збору та додатки до позовної заяви для відповідача.

09 грудня 2019 року представник позивача подав до суду заяву про виправлення описок в тексті позовної заяви.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 09.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд адміністративної справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 26.12.2019.

Усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 26.12.2019, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання до 16.01.2020.

15 січня 2020 року до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що оскаржувані податкові повідомлення рішення-рішення прийняті на підставі акту № 289/23-00-14-0107/21377944 від 14.08.2019 про результати документальної планової перевірки ТОВ «Авангард» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, яким встановлено порушення ТОВ «Авангард» вимог:

- п. 44.1 ст. 44, п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ст. 1, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , пп. 2.1. п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1999 № 88, п. 8 П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» , п. 7 П(С)БО 15 «Дохід» , п. 5 Положення П(С)БО 11 «Зобов`язання» , в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 8565082,00 грн;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 6 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 січня 2016 року за № 21, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 9399988,00 грн;

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 6 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 січня 2016 року за № 21, в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за березень 2019 року на суму 752073,00 грн;

- п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті порушено термін реєстрації податкових накладених та розрахунків коригувань в Єдиному реєстрі податкових накладних на 4 календарні дні з податку на додану вартість в сумі 7000,00 грн;

- пп. 250.2 ст. 250 Податкового кодексу України, в результаті чого не подано податкові декларації з екологічного податку за ІІ кв. 2016 року, ІІІкв. 2016 року та ІІ кв. 2017 року;

- пп. 266.2.1 п. 266.2, п. 266.3.3 п. 266.3, пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового законодавства України, в результаті чого занижено податок на нерухоме майн, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 12368,76 грн;

- пп. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, в результаті не подано до ДПІ м. Черкаси податкові декларації по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016, 2017, 2018 та І кв.2019 року;

- п. 1 ч. 2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VІ, в результаті чого невірно визначено суму єдиного внеску.

Відповідач вважає, що перевіркою достовірно та в повному обсязі враховані обставини, які існували на момент проведення перевірки, факти порушень є доведеними, а податкові повідомлення-рішення, винесеними у чіткій відповідності до вимог Податкового кодексу України.

Усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 16.01.2020, занесеною до протоколу судового засідання, оголошено перерву у підготовчому засіданні до 20.01.2020.

20 січня 2020 року представник відповідача подав клопотання про виправлення описки у позовній заяві.

Усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 20.01.2020, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання до 27.01.2020.

27 січня 2020 року представник відповідача подав клопотання про проведення засідання призначеного на 27.01.2020 без участі представника Головного управління ДФС у Черкаській області.

Усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 10.02.2020.

Усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року, занесеною до протоколу судового засідання, оголошено перерву у розгляді справи по суті до 20.02.2020.

У судовому засіданні 20 лютого 2020 року представник позивача просив адміністративний позов задовольнити повністю, а представник відповідача - відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що на підставі наказів Головного управління ДФС у Черкаській області від 13.05.2019 № 943 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Авангард» та від 21.06.2019 № 1287 «Про поновлення проведення документальної виїзної перевірки ТОВ «Авангард» , направлень на перевірку, виданих Головним управлінням ДФС у Черкаській області від 17.05.2019 № 491/23-00-13-0411, від 29.05.2019 № 525/23-00-14-0106, від 26.06.2019 № 611/23-00-14-0106, від 27.06.2019 № 618/23-00-13-0411 посадовими особами відповідача згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, ст. 75, ст. 77, ст. 82 Податкового кодексу України та плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік, проведена документальна планова виїзна перевірка ТВО «авангард» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019.

За результатами вищезазначеної перевірки 14 серпня 2019 року Головним управлінням ДФС у Черкаській області складений акт № 289/23-00-14-0107/21377944 (далі - акт перевірки), у якому, зокрема, встановлені такі порушення:

1) вимог п. 44.1 ст. 44, п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1999 № 88, п. 8 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» , п.3.2 п.3.10, роз.І ІІ Наказу № 433 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності» , п. 7 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 за № 860/4153, п. Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 11 «Зобов`язання» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306, внаслідок чого товариством занижені інші операційні доходи на загальну суму 47583791,00 грн, в т.ч.: за 2016 рік на 2592785,00 грн, за 2017 рік на 4098685,00 грн, за 2018 рік на 40892321,00 грн;

2) п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 6 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 січня 2016 року за № 21, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 9399988,00 грн;

3) п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 6 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 січня 2016 року за № 21, в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за березень 2019 року на суму 752073,00 грн;

4) п.п. 250.2 ст.250 Податкового кодексу України, в результаті чого не подано податкові декларації з екологічного податку за ІІ кв. 2016 року, ІІІ кв. 2016 року та ІІ кв. 2017 року;

У свою чергу, товариство подало письмові заперечення на акт документальної планової виїзної перевірки від 14.08.2019 № 289/23-00-14-0107/21377944, за результатами розгляду якого висновок акту перевірки контролюючий орган виклав в новій реакції та зазначив, що позивачем порушені:

1) вимоги п. 44.1 ст. 44, п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1999 № 88, п. 8 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» , п. 3.2 п. 3.10, роз. ІІІ Наказу № 433 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності» , п. 7 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 за № 860/4153, п. Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 11 «Зобов`язання» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 8565082,00 грн, в т.ч.: за 2016 рік на суму 466701,00 грн, за 2017 рік на 737763,00 грн, за 2018 рік на 7360618,00 грн, з них за півріччя 2018 року на суму 2055799,00 грн, з квартали 2018 року на суму 6707225,00 грн;

2) вимоги п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 6 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 січня 2016 року за № 21, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 9314272,00 грн, в тому числі за липень 2018 року на суму 2238324,00, листопад 2018 року на суму 640276,00 грн;

3) п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 6 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 січня 2016 року за № 21, в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за березень 2019 року на суму 3382717,00 грн.

17 вересня 2019 року Головним управлінням згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки № 289/23-00-14-0107/21377944 від 14.08.2019 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000571401 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 3382717,00 грн;

- № 0000631401 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 11642840,00 грн;

- № 0000621401 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 10760353,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки і отриманими податковими повідомлення-рішення, 30.09.2019 Товариство подало скаргу № 59 від 27.09.2019 до ДПС України.

Рішенням Державної податкової служби України № 10681/6/99-00-08-05-01 від 29.11.2019 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 17.09.2019 № 0000631401, № 0000571401, № 0000621401 без змін, а скарги ТОВ «Авангард» - без задоволення.

Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, прийнятими без законних підстав та такими, що підлягають скасуванню.

Під час вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Пунктом 83.1 ст. 83 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Згідно з підп. 14.1.27. п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1. ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування згідно з п. 138.2. ст. 138 ПК України, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат первинними документами покладається на платника, позаяк саме він зменшує об`єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон України № 996-XIV) первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Розділ V ПК України визначає платників податку на додану вартість, об`єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов`язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Статтею 200 ПК України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Пункт 200.1 цієї статті передбачено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Об`єктом оподаткування відповідно до пп. «а» п. 185.1 ст. 185 ПК України є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту.

Згідно з п. 187.1. ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг відповідно до підп. «а» п.198.1 ст.198 ПК України виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Відповідно до пунктів 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Під час вирішення спору щодо правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень в частині взаємовідносин позивача з TOB «НК Біт Трейдінг» , суд зазначає таке.

Як свідчать матеріали адміністративної справи, для придбання бітуму дорожнього товариство уклало з TOB «НК Біт Трейдінг» договір поставки нафтопродуктів № 4/18 від 04.04.2018 (далі - договір № 4/18).

Згідно з пунктом 1.1. Договору № 4/18, TOB «НК Біт Трейдінг» зобов`язувалося поставити на користь товариства нафтопродукти, а товариство зобов`язувалося їх оплатити в порядку та на умовах, погоджених сторонами. Номенклатура, обсяг, ціна, умови та строки оплати нафтопродуктів мала визначатися у специфікаціях, які становлять невід`ємну частину договору № 4/18.

Якість продукції згідно з пунктом 2.1 договору № 4/18 має підтверджуватися паспортами якості паспортом якості, який видається покупцеві на його письмову вимогу.

Окрім того, доставка нафтопродуктів здійснювалась TOB «НК Біт Трейдінг» автомобільним транспортом, вартість якої відшкодовувалась товариством, шляхом включення її до загальної ціни поставленого товару.

Тобто, ТОВ «НК Біт Трейдінг» зобов`язувалося доставити і передати у власність товариства бітум у кількості, погодженій сторонами у специфікаціях. Обов`язком товариства було прийняти доставлений йому бітум та оплатити його відповідно до умов Договору №4/18.

На виконання вищезазначених умов договору № 4/18 у квітні - листопаді 2018 року та березні 2019 року ТОВ «НК Біт Трейдінг» постачало на користь Товариства бітум дорожній.

Факт постачання бітуму дорожнього підтверджується наявними в матеріалах справи та зазначеними в акті перевірки специфікаціями, товарно-транспортними накладними, видатковими накладними та виставленими ТОВ «НК Біт Трейдінг» рахунками.

Окрім того, у в матеріалах справи наявні паспорти, що підтверджують якість поставленого ТОВ «НК Біт Трейдінг» бітуму дорожнього, які були надані товариству відповідно до зазначених вище умов договору № 4/18.

Також варто зазначити, що на виконання умов договору № 4/18 товариством була здійснена частково оплата вартості поставленого бітуму дорожнього, що підтверджується наявними в матеріалах справи та зазначеними в Акті перевірки платіжними дорученнями.

Придбаний товариством бітум дорожній був використаний для виробництва асфальтобетонної та щебенево-мастикової суміші, які, зокрема, поставлені товариству з обмеженою відповідальністю ШРБУ-48 за договором поставки № 3 від 01.03.2018. Факт постачання асфальтобетонної та щебенево-мастикової сумішей підтверджується матеріалами справи та контролюючим органом на аркушах 4 та 5 Акту перевірки.

Зазначені вище факти свідчать про рух активів товариства, пов`язаного з придбання останнім бітуму дорожнього та використання бітуму у господарській діяльності позивача.

В даному випадку у товариства відбувся рух активів та зобов`язань за операціями з придбання бітуму дорожнього, що підтверджується належними первинними документами, які містяться в матеріалах справи.

Зазначені вище факти, у свою чергу, свідчать про реальний характер операцій з придбання у TOB «НК Біт Трейдінг» бітуму.

Суд враховує, що контролюючий орган не заперечує ні факту поставки бітуму 70/100 у кількості 5592 т, ні факту часткової оплати його вартості, проте робить припущення, що такий бітум був поставлений невстановленими особами безоплатно. Такий висновок контролюючий орган обґрунтовує тим, що на його думку, бітум 70/100 у кількості 5592 т не міг бути поставлений ТОВ «НК Біт Трейдінг» , оскільки:

1) у ТОВ «НК Біт Трейдінг» відсутні необхідних трудові ресурси та основні засоби для здійснення господарської діяльності;

2) у контролюючого органу наявна інформація, яка може свідчити про те, що перевізниками, зазначеними товарно-транспортних накладних, насправді не здійснювалося перевезення товару;

3) у товарно-транспортних накладних, зазначених в акті перевірки, відсутня інформація про густину та температуру бітуму, що робить неможливим для контролюючих органів визначити температурний режим, при якому бітум зберігає свої робочі властивості;

4) у контролюючого органу наявна інформація про проведення органами прокуратури досудового розслідування, за результатами якого встановлено, що товариство мінімізувало у 2018 році податкові зобов`язання, шляхом придбання за завищеною піною у ТОВ «НК БІТ ТРЕЙДІНГ» бітуму дорожнього.

Однак, зазначене вище обґрунтування контролюючого органу суд вважає помилковим з огляду на таке.

Контролюючий орган в акті перевірки зазначає про те, що ТОВ «НК Біт Трейдінг» не є виробником цього виду нафтопродуктів, а закуповує їх в інших компаній. Проте будь-якої аргументації щодо того, чому наявна у постачальника кількість осіб є недостатньою для функціонування господарського товариства, яке займається оптовою торгівлею та посередництвом у продажі такого товару, контролюючим органом не було зазначено.

Водночас, навіть якщо у контролюючого органу є сумніви щодо додержання ТОВ «НК Біт Трейдінг» вимог законодавства, зокрема, в частині оформлення трудових відносин, то він повинен був би застосовувати відповідні заходи саме до цієї юридичної особи, а не розповсюджувати негативні наслідки на його контрагента, у даному випадку - позивача.

Підставою для зазначеного вище висновку є положення чинного законодавства України, яке на сторону цивільно-правової угоди не покладає обов`язку перевірки дотримання контрагентом вимог податкового законодавства.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів в останніх, відсутності майна та інших матеріальних ресурсів, трудових ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів. Платник не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник» , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, зокрема, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічна позиція зазначена у практиці Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» , та рішеннях Верховного Суду, зокрема, у постанові від 30.03.2018 у справі № 821/2106/13-а.

Окрім того, суб`єкти господарювання у здійсненні своєї діяльності не обмежені в можливості залучати до виконання певних робіт третіх осіб на інших підставах, ніж укладення трудових або цивільно-правових робіт. Наприклад, контрагент платника може для виконання певних видів робіт або надання послуг укладати відповідні договори з фізичними особами-підприємцями, залучати працівників через компанії, які надають аутсорсингові (аутстафингові) послуги, тощо.

На дану обставину також звертає увагу і Верховний Суд, зокрема у рішеннях у справах № 810/2741/17, № 825/2387/18, № 820/2516/17, зазначивши, що відсутність ресурсів у контрагентів позивача не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Аналогічно, основні та транспортні засоби можуть перебувати в TOB «НК Біт Трейдінг» на праві оренди або лізингу.

У свою чергу, контролюючі органи наділені широким колом повноважень для отримання інформації у платників податків щодо того, чи були залучені ними інші особи для виконання певних робіт/надання послуг, отримання основних засобів у користування тощо.

Так, згідно з пунктом 73.3 статті 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

В акті перевірки відповідач не надав прямих доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності та обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допустив контрагент, а також не зазначено інших доводів, які могли б свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ «НК Біт Трейдінг» .

Суд погоджується з позицією позивача, що товариство не знало та не могло знати про недоліки у господарській діяльності контрагента (якщо такі були), оскільки товар поставлявся контрагентом в обумовленій строки та у повному обсязі, у зв`язку з чим у позивача не виникало жодних сумнів щодо добропорядності контрагента.

Також чинне законодавство України покладає відповідальність на особу, яка вчинила порушення певних норм податкового законодавства, і не містить норм, які можуть бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб`єкта господарювання.

Отже, платник податків не має повноважень та обов`язку відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання контрагентом його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, обов`язку сплати податку, а також вчинення інших дій, пов`язаних з провадженням господарської діяльності контрагента.

Якщо податковий орган володіє інформацією про такі зловживання зі сторони певної юридичної особи, він зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, такі заходи є неприпустимими за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь платника податків у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення.

В матеріалах справи та в акті перевірки відсутні дані, які б свідчили, що контролюючим органом були вчиненні будь-які дії для отримання інформації щодо фактичної кількості осіб, залучених до постачання бітуму на користь товариства, окрім як зрівняння показників податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1 ДФ), які як було зазначено вище не можуть самі по собі бути репрезентативними.

Також, суд зазначає, що згідно з товарно-транспортними накладними перевезення товару у травні та липні 2018 року здійснювалося за замовленням TOB «НК Біт Трейдінг» такими перевізниками: ТОВ «ЛАЙКТРАНС» , ТОВ «КрайПоділля і К» , ТОВ «Вінницька нафто-транспортна компанія» , TOB «ТК Дніпротралснафта» , ТОВ «Західдорсервіс» , ПП «Партнер-Транс» , ПП «Олександр» , ТОВ «ТБД» , тощо.

Однак під час перевірки у контролюючого органу виникли сумніви щодо здійснення перевезення бітуму такими компаніями ТОВ «Край Поділля і К» та ТОВ «Вінницька нафто-транспортна компанія» . Так, контролюючим органом було отримано лист оперативного управління ГУ ДФС у Черкаській області від 27.05.2019 № 2041/23-00-21 -0405, в якому було вказано, що ним було отримало:

1) від оперативного управління ГУ ДФС у Хмельницькій області пояснення від 29.11.2018 головного бухгалтера ТОВ «Край Поділля і К» Росоли А.Д., яка повідомила, що ТОВ «Авангард» та TOB «НК Біт Трейдінг» їй не відомі, фінансово-господарських операцій з травня 2018 року по даний час не проводилися, перевезення бітуму дорожнього для вищезазначених підприємств не здійснювало;

2) від оперативного управління ГУ ДФС у Вінницькій області пояснення керівника ТОВ «Вінницька нафтова компанія» , який повідомив, що жодних договорів щодо господарських взаємовідносин, зокрема по наданню послуг перевезення, між ТОВ «Вінницька нафтова компанія» та ТОВ «Авангард» та TOB «НК Біт Трейдінг» не укладалося, господарська діяльність із зазначеними підприємствами не ведеться.

Однак як було сказано вище, згідно з договором № 4/18 від 04.04.2018 саме на ТОВ «НК Біт Трейдінг» як постачальника покладався обов`язок доставити (перевезти) бітум на адресу, вказану товариством. Тобто, беручи до уваги зобов`язання, взяті на себе сторонами за договором № 4/18 від 04.04.2018, товариство не є замовником послуг перевезення бітуму.

Суд звертає увагу, що контролюючий орган не заперечуючи факту отримання товариством бітуму, не здійснив в межах своїх повноважень будь-яких дій для з`ясування обставин його перевезення, обмежившись використанням листа оперативного управління ГУ ДФС у Черкаській області від 27.05.2019 № 2041/23-00-21-0405.

Однією з підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючий орган зазначає відсутність у товарно-транспортних накладних інформації про густину та температуру бітуму, що робить неможливим для контролюючих органів визначити температурний режим, при якому бітум зберігає свої робочі властивості.

Водночас в даному випадку варто зауважити, що повноваження контролюючого органу встановлені положеннями ПК України, аналіз якого свідчить про відсутність у таких органів компетенції щодо визначення температурного режиму того чи іншого товару, при якому він зберігає свої робочі властивості. Однак, таким правом згідно з вимогами цивільного законодавства наділяється покупець при прийнятті товару. Зокрема, згідно з частиною першою статті 678 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Аналогічне правило передбачене частиною п`ятою статті 268 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з яким у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Отже, факт того, що товариство прийняло бітум і не заявило будь-яких претензій щодо його якості свідчить, що бітум було доставлено з дотриманням температурного режиму, при якому він зберігає свої робочі властивості.

Також контролюючий орган не може покладати у висновок про безтоварність операцій таку підставу як наявність інформації про те, що за результатами досудового розслідування було встановлено факт придбання товариством продукції за завищеними цінами, оскільки:

- по-перше, згідно з зазначеною вище інформацією не заперечується сам факт постачання товару;

-по-друге, ПК України не оперує поняттям «завищена ціна» та не встановлює будь вимог щодо вартості, за якою товар може бути придбаний;

- по-третє, зазначене в Акті перевірки досудове розслідування ведеться не щодо посадових осіб ТОВ «Авангард» або його контрагента TOB «НК Біт Трейдінг» , а стосовно іншого суб`єкта господарювання - ПАТ ДАК «Автомобільні дороги України» , яке не є стороною зобов`язань з постачання бітуму.

Окрім того, згідно з частиною шостою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставинами, що не потребую доказування є виключно вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, сам факт порушення кримінальної справи чи отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

До винесення вироку суду в рамках кримінального провадження, протокол допиту і пояснення свідка, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Аналогічна позиція підтримується і Верховним Судом, на приклад, у постановах від 27.03.2018 у справі № 816/809/17 та від 23.01.2018 у справі № 826/7047/13-а.

Під час вирішення спору щодо правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень в частині взаємовідносин позивача з ПАТ «Уманьавтодор» , суд зазначає таке.

Підставою для висновку про безтоварність операцій є те, що згідно з протоколом допиту від 16.05.2018 громадянина ОСОБА_1 , який зазначений директором ПАТ «Уманьавтодор» , останній стверджував, що є номінальним керівником даного суб`єкта господарювання, в обов`язки якого входило лише підписання документів.

Згідно даних ЄДРПОУ ОСОБА_1 є керівником ПАТ «Уманьавтодор» з 18.11.2015 по теперішній час.

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» , якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Проте досудове розслідування № 42017100000001449, на проведення якого посилається контролюючий орган, здійснюється щодо посадових осіб ПАТ ДАК «Автомобільні дороги України» , а отже не стосується ні ПАТ «Уманьавтодор» , ні самого товариства безпосередньо.

Окрім того, контролюючий орган не може протокол допиту свідка покладати як беззаперечний доказ у висновок про безтоварність операцій. Сам факт порушення кримінальної справи чи отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

На даний факт звертає увагу і Верховний Суд, зокрема, у рішенні від 14.08.2019 у справі № 821/1983/13-а було зазначено, що «наявність кримінальних проваджень суб`єктів господарювання по ланцюгу постачання товарів (послуг) не є доказом нереальності господарських операцій позивача з його контрагентом» . До аналогічних за своєю суттю висновків Верховний Суд доходить в інших своїх рішеннях, наприклад, від 04.07.2019 у справі № 802/3047/14-а, від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, від 23.01.2018 у справі № 826/7047/13-а, тощо.

Протокол допиту або пояснення, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як доказ лише в разі його відображення під час розгляду кримінальної справи в суді. Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є безперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.

Отже, до винесення вироку суду в рамках кримінального провадження, протокол допиту і пояснення свідка, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 822/551/18, від 08.08.2018 у справі № 820/4428/17 від 26.06.2018 у справі № 808/2360/17.

Водночас, вважаючи операції з ПАТ «Уманьавтодор» нереальними, контролюючий орган не заперечує при цьому, що самі товари (послуги) були поставлені Товариству та використовуються позивачем у господарській діяльності.

Окрім того, вартість поставлених ПАТ «Уманьавтодор» товарів та послуг були повністю оплачені товариством, що підтверджується контролюючим органом на аркушах 30-31 Акту перевірки.

Таким чином, фактично відбулися зміни в структурі активів та зобов`язань товариства, а тому за практикою Верховного Суду, зазначеною зокрема в рішеннях від 24.05.2018 у справі № П/811/1538/17, постанові від 10.04.2019 у справі № 804/4943/15, від 31.01.2019 у справі № 810/803/14-а, такі операції не є безтоварними.

Щодо висновків контролюючого органу стосовно визнання нереальними операцій з компенсації вартості електроенергії та оренди земельної ділянки, суд зазначає таке.

Товариство компенсувало ПАТ «Уманьавтодор» вартість комунальних послуг на підставі договору про компенсацію вартості використання електроенергії від 03.07.2013 (далі - договір від 03.07.2013). Так, згідно з пунктом 1.1 договору від 03.07.2013 ПАТ «Уманьавтодор» зобов`язувалося надати товариству тимчасове підключення до власної електромережі та можливість використання електроенергії для задоволення господарських потреб Товариства.

Тобто, фактично, ПАТ «Уманьавтодор» постачало на користь Товариства електроенергію, шляхом надання можливості підключатися до власної електромережі. Згідно з пунктом 2.1. договору від 03.07.2013 вартість використаної замовником електроенергії визначається сторонами на підставі актів про надані послуги.

На виконання зазначених вище положень договору від 03.07.2013 сторонами були оформлені такі акти надання послуг, загальною вартістю 57138,35 грн (з них 9523,05 грн -сума ПДВ), які були повністю оплачені товариством, що не заперечується контролюючим органом в акті перевірки.

Водночас контролюючий орган дійшов висновку про нереальний характер зазначених вище операцій на підставі того, що ОСОБА_1 , який зазначений директором ПАТ «Уманьавтодор» , у протоколі допиту від 16.05.2018 стверджував, що є номінальним керівником даного суб`єкта господарювання, в обов`язки якого входило лише підписання документів.

Водночас ні зазначений вище договір від 03.07.2013, ні акти надання послуг за 2016 рік не підписувалися ОСОБА_1 . Так, договір від 03.07.2013 був підписаний ОСОБА_2 Р ОСОБА_3 .. а зазначені вище акти надання послуг за 2016 рік - ОСОБА_4 та Лешенком Л.В.

Окрім того, визнаючи операції з компенсації електроенергії нереальними контролюючий орган не перевірив ні факту наявності електромережі у ПАТ «Уманьавтодор» , ні факту її приєднання до магістральної або місцевої електричної мережі, ні факту виконання сторонами вимог, передбачених Правилами приєднання електроустановок до електричних мереж, затверджених постановою НКРЕКП від 17.01.2013 № 32.

Таким чином, висновки контролюючого органу є такими, що не відповідають фактичним обставинам.

Також, Товариство орендувало у ПАТ «Уманьавтодор» дві земельні ділянки. Земельну ділянку, площею 2,9997 га (кадастровий номер 7124387500:03:000:0028), яка знаходиться за межами с. Собківка Уманського району Черкаської області, товариство орендувало за договором суборенди землі від 17.10.2016 року, який був розірваний 13.09.2017 за додатковою угодою від 11.09.2017.

19.10.2016 право користування земельною ділянкою за договором суборенди від 17.10.2016 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з даного реєстру від 21.10.2016 № 71025199.

Окрім того, факт оренди зазначеної вище земельної ділянки протягом дії договору суборенди від 17.10.2016, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, підтверджується належно оформленими сторонами актами надання послуг.

Другу земельну ділянку, площею 6,2309 га (кадастровий номер 7110800000:02:002:0416), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , товариство орендувало за договором суборенди № 16-ЗЕМ від 10.01.2018.

11.01.2018 право користування земельною ділянкою за договором суборенди № 16-ЗЕМ від 10.01.2018 було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з даного реєстру від 16.01.2018 № 110694575. Факт оренди зазначеної вище земельної ділянки протягом дії договору суборенди землі № 16-ЗЕМ від 10.01.2018, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, підтверджується належно оформленими сторонами актами надання послуг.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначає Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» .

Відповідно до статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» однією із підстав проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно є укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дублікат.

Згідно статті 8 Закону України «Про оренду землі» , договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Слід враховувати і загальні засади державної реєстрації прав, а саме - гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що відображено у частині першій статті 3 Закону.

Державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав (стаття 2 Закону).

Вартість послуг оренди земельних ділянок, наданих за зазначеними вище договорами суборенди була повністю оплачена товариством, що не заперечується відповідачем в акті перевірки.

Таким чином, висновок контролюючого органу про нереальний характер оренди зазначених вище земельних ділянок є необґрунтованим та безпідставним, оскільки речове право на користування такими земельними ділянками за договорами суборенди зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, підтверджується належним чином складеними первинними документами, а вартість оренди повністю оплачена товариством.

Висновок відповідача про заниження суми податкового зобов`язання з ПДВ базується на тому, що товариство неправомірно сформувало податковий кредит за зазначеними вище операціями з TOB «НК Біт Трейдінг» та ПАТ «Уманьавтодор» , однак безпідставність таких висновків суд зазначив вище.

Окрім того, контролюючим органом при проведені перевірки не враховані положення абзацу третього пункту 201.10 статті 201 ПК України, яким передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Застосування вищезазначеного положення абзацу третього пункту 201.10 статті 201 ПК України пов`язане з запровадженням процедури зупинення реєстрації податкових накладних, передбаченої пунктом 201.16 статті 201 ПК України. Так, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування може бути зупинена на підставі результатів, отриманих внаслідок проведення моніторингу, який являє собою сукупність заходів та методів роботи контролюючих органів для перевірки імовірності складання та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в ЄРПН з порушенням норм підпункту «а» /»б» пункту 185.1 статті 185, підпункту «а» «б» пункту 187.1 статті 187. абзаців перших пунктів 201.1. 201.7. 201.10 статті 201 ПК України.

Тобто, якщо податкові накладні/розрахунки коригування, складені та подані на реєстрацію в періоди з 01.07.2017 по 31.12.2017 та з 22.03.2018, були зареєстровані в ЄРПН, то цей факт є достатнім доказом підтвердження реальності операцій та є достатньою підставою для формування податкового кредиту.

Однак, контролюючий орган, порушуючи положення вищеозначеного абзацу третього пункту 201.10 статті 201 ПК України, скасовує податковий кредит, сформований за усіма податковими накладними, складеними TOB «НК Біт Трейдінг» та ПАТ «Уманьавтодор» на користь товариства, і зареєстрованими з 01.07.2017 по 31.12.2017 та з 22.03.2018.

Під час вирішення спору щодо правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень в частині взаємовідносин позивача з ТОВ «Віртген Україна» , суд зазначає таке.

На думку відповідача у товариства не було права на формування податкового кредиту за податковими накладними, складеними ТОВ «Віртген Україна» :

1) № 189 від 25.03.2019 на суму 586331,9 грн ПДВ - за операцією з придбання асфальтоукладача Vоgele модель SUPER 1900-3;

2) № 192 від 25.03.2019 на суму 165741,24 грн ПДВ - за операцією з придбання самохідного дорожнього котока НАММ.

Причиною для такого висновку слугувало те, що на думку відповідача, зазначені вище податкові накладні № 189 від 25.03.2019 та № 192 від 25.03.2019 складені ТОВ «Віртген Україна» на неправильну дату.

Однак, зазначена вище позиція не відповідає фактичним обставинам правовідносин та вимогам податкового законодавства.

Так, згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України податкова накладна складається постачальником товару або послуги на дату виникнення податкових правовідносин з ПДВ.

За загальним правилом, передбаченим пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Окрім того, відповідно до пункту 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Отже, якщо першою подією є часткова сплата покупцем вартості товару, то на суму отриманої передоплати постачальник зобов`язаний скласти розрахунок коригування з ПДВ. Водночас на дату відвантаження товару у постачальника виникнуть податкові зобов`язання з ПДВ на різницю загальної вартості поставленого товару до суми попередньо сплаченого авансу. На зазначену вище різницю постачальнику товару необхідно скласти податкову накладну на дату його відвантаження.

У свою чергу, за договором купівлі-продажу товарів М 443-2018/УКР та Специфікацію до нього ТОВ «Віртген Україна» було зобов`язане поставити Товариству:

1) два асфальтоукладача Vоgele моделі SUPER 1900-3;

2) один самохідного дорожнього котка НАММ.

Тобто ТОВ «Віртген Україна» було зобов`язано поставити товариству три одиниці товару.

03.01.2019 товариством було сплачено аванс у розмірі 30% від загальної вартості зазначених вище товарів на загальну суму 7183773,86 грн (з них 1197295,64 грн - сума ПДВ), у зв`язку з чим було складено такі податкові накладні:

1) № 3 від 03.01.2019 - за операцією з постачання першого асфальтоукладача Vоgele моделі SUPER 1900-3 на суму ПДВ 524514,34 грн;

2) № 4 від 03.01.2019 - за операцією з постачання другого асфальтоукладача Vоgele моделі SUPER 1900-3 на суму ПДВ 524514,34 грн;

3) № 5 від 03.01.2019 - за операцією з постачання самохідного дорожнього катка НАММ на суму ПДВ 148266,97 грн.

Тобто ТОВ «Віртген Україна» склало за операціями з постачання трьох товарів три окремі податкові накладні, що не заборонено положеннями ПК України.

В подальшому, 27.02.2019, товариством було вдруге перераховано на користь ТОВ «Віртген Україна» аванс у розмірі 33,76% від загальної вартості зазначених вище товарів на загальну суму 8085794,28 грн (з них 13476632,38 грн - сума ПДВ), у зв`язку з чим було складено:

1) № 272 від 27.02.2019 - за операцією з постачання першого асфальтоукладача Vоgele моделі SUPER 1900-3 на суму ПДВ 590374,24 грн;

2) № 273 від 27.02.2019 - за операцією з постачання другого асфальтоукладача Vоgele моделі SUPER 1900-3 на суму ПДВ 590374,24 грн;

3) № 274 від 27.02.2019 - за операцією з постачання самохідного дорожнього катка НАММ на суму ПДВ 166883,9 грн.

Тобто ТОВ «Віртген Україна» знову склало за операціями з постачання трьох товарів три окремі податкові накладні, що знову ж таки не заборонено положеннями ПК України.

Однак, 25.03.2019 ТОВ «Віртген Україна» поставило товариству:

1) один самохідний дорожній каток НАММ на загальну суму 2885352,64 грн (з них 480892,11 грн - сума ПДВ);

2) один асфальтоукладач Vоgele моделі SUPER 1900-3 на загальну суму 8506102,39 грн (з них 1701220,48 грн - сума ПДВ).

Другого асфальтоукладача Vцgele моделі SUPER 1900-3, вартість якого вже була частково оплачена товариством 03.01.2019 та 27.02.2019, ТОВ «Віртген Україна» не відвантажила.

У зв`язку з вищезазначеним ТОВ «Віртген Україна» склала лише дві податкові накладні на суму неоплаченої вартості товару, а саме:

1) № 189 від 25.03.2019 на суму 586331,9 грн ПДВ (1701220А8 гри - 590374,24 гри -524514,34 грн) за операцією з постачання асфальтоукладача Vogele моделі SUPER 1900-3:

2) № 192 від 25.03.2019 на суму 165741,24 грн ПДВ (480892,11 гри - 166883,9 грн -148266,97 грн) за операцією з постачання самохідного дорожнього катка НАММ.

Таким чином, податкові накладні № 189 від 25.03.2019 (на суму 586331,9 грн ПДВ) та № 192 від 25.03.2019 (на суму 165741,24 грн ПДВ) були складені на дату виникнення податкових зобов`язань з ПДВ (дату відвантаження товарів).

Отже, такі податкові накладні відповідають вимогам пунктів 201.1 та 201.7 статті 201 ПК України. Відтак, у товариства було право на формування за вищезазначеними податковими накладними податковий кредит згідно з положеннями пунктів 198.1, 198.2 та 198.3 статті 198 ПК України.

Таким чином, вищезазначене не призвело до ненадходження податку на додану вартість до Державного бюджету України.

Наведені вище обставини у сукупності свідчать про необґрунтованість зазначених в акті перевірки висновків відповідача, а також про протиправність прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень № 0000631401 від 17.09.2019, № 0000571401 від 17.09.2019 та № 0000621401 від 17.09.2019.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард» підлягають задоволенню, то всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 17.09.2019 № 0000571401, № 0000621401 та № 0000631401.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасники справи:

1) позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Авангард» (20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Червоногвардійська, 4, код ЄДРПОУ 21377944);

2) відповідач - Головне управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 43142920).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 02.03.2020.

Суддя В.О. Гаврилюк