Постанова

від 18.06.2020 по справі 580/3874/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/3874/19 Головуючий у І інстанції - Гаврилюк В.О.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

при секретарі: Черніченко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард" до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю Авангард звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Черкаській області, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.09.2019 року: № 0000631401, яким збільшено грошові зобов`язання з податку на додану вартість на 11642840,00 грн., у тому числі: 9314272,00 грн. - за податковими зобов`язаннями, 2328568,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000571401 від 17.09.2019, яким зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість на 3382717,00 грн.; № 0000621401, за яким збільшено грошові зобов`язання з податку на прибуток на 10706353,00 грн., у тому числі: 8565082,00 грн. - за податковими зобов`язаннями, 2141271,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю Авангард зазначало про те, що під час проведення перевірки, результати якої оформлені актом від 14.08.2019 № 289/23-00-14-0107/21377944, на підставі висновків якої Головним управлінням ДПС у Черкаській області були прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, перевіряючим були надані належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальність господарських операцій між Позивачем та ТОВ НК БІТ ТРЕЙДІНГ , ПАТ Уманьавтодор , які відповідають встановленим законодавством вимогам, містять несуперечливу і достовірну інформацію, підтверджують виконання сторонами відповідних господарських операцій, з урахуванням того, що придбані у зазначених контрагентів товарно-матеріальні цінності були реалізовані Позивачем в процесі здійснення господарської діяльності, з огляду на види діяльності, які здійснює Позивач; Товариство з обмеженою відповідальністю Авангард правомірно сформувало податковий кредит по господарських операціях із ПІК Віртген Україна , виходячи з правила першої події, на підставі належним чином складених та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних .

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 17.09.2019 № 0000631401, № 0000571401 та № 0000621401.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Авангард судові витрати зі сплати удового збору у розмірі 19210,00 грн.

Не погоджуючись з постановленим рішенням Головне управління ДПС у Черкаській області подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у Черкаській області посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Зокрема, зазначає, що судом першої інстанції під час розгляду справи враховувалась лише наявність у Позивача первинних документів, при цьому судом не було враховано, що в основу рішення контролюючого органу про донарахування грошового зобов`язання з визнанням операцій нереальними можуть бути покладені не лише дефекти первинних документів та/або їх відсутність, а й об`єктивні факти, що підтверджують неможливість здійснення платником податків та/або його контрагентом реальної поставки, якими у даному випадку є: протокол допиту громадянина ОСОБА_1 (голова правління ПАТ Уманьавтодор від 16.05.2015, наданого у процесі досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017100000001449, у якому ОСОБА_1 повідомив, що перереєстрував на себе ПАТ Уманьавтодор за винагороду, є номінальним директором зазначеного суб`єкта господарювання, в обов`язки якого входить лише підписання документів, які йому дають; у ТОВ НК БІТ ТРЕЙДІНГ відсутні будь-які оборотні та необоротні активи, основні засоби, виробничі та трудові ресурси, які необхідні для здійснення операцій, задекларованих зазначеним товариством у податковій звітності за 2018 рік; у наданих Позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних на перевезення бітуму відсутня інформація про густину та температуру бітуму, що робить неможливим для контролюючих органів визначити температурний режим, при якому бітум зберігає свої робочі властивості; в ході перевірки Позивача у податкового органу виникли сумніви щодо здійснення перевезення бітуму такими компаніями як ТОВ Край Поділля і К та ТОВ Вінницька нафто-транспортна компанія , з огляду на пояснення, надані посадовими особами зазначених суб`єктів господарювання. Також Відповідач посилається на те, що при перерахуванні у січні та лютому 2019 року попередньої оплати на користь ПІК Віртген Україна одним платежем Товариство з обмеженою відповідальністю Авангард не мало правових підстав для включення до складу податкового кредиту січня 2019 року податку на додану вартість у сумі 1197286,00 грн. на підставі складених ПІК Віртген Україна у січні 2019 року трьох податкових накладних (в тому числі двох з однаковою номенклатурою), а за лютий 2019 року - 1347632,00 грн, з урахуванням того, що складені та зареєстровані у березні розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних від 03.01.2019 № 3, від 03.01.2019 № 5, від 27.02.2019 № 272, від 27.02.2019 № 274 при розгляді заперечень не були враховані контролюючим органом, у зв`язку з неправильним складенням самих податкових накладних.

На адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Товариства з обмеженою відповідальністю Авангард , у якому Позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На адресу суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у Черкаській області про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано запровадженням Кабінетом Міністрів України обмежувальних заходів на проведення масових заходів, відвідування публічних закладів та установ громадського користування/обслуговування для запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 313 КАС України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" при встановленні обмежувальних заходів була врахована необхідність забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 4 ст. 195 КАС України під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Крім того, з 22 травня 2020 року здійснюється послаблення протиепідемічних заходів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів".

Положеннями ч. 1 ст. 45 КАС України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Звертаючись до суду із клопотанням про відкладення розгляду справи, представник Відповідача не зазначив які саме обмежувальні заходи перешкоджали йому прибути до суду чи взяти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в період дії карантину суб`єкти владних повноважень (органи державної влади) продовжують працювати.

З огляду на викладене колегія суддів прийшла до висновку про те, що причини неявки представника Відповідача в судове засідання не є поважними та вирішила розглядати справу без участі представника Головного управління ДПС у Черкаській області.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу на наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Головне управління ДПС у Черкаській області провело документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Авангард з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2016, результати якої оформлені актом від 14.08.2019 № 289/23-00-14-0107/21377944, за висновками якого (з урахуванням розгляду заперечень на акт перевірки) позивачем були порушені, зокрема: вимоги пункту 44.1 статті 44, пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, статей 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підпункту 2.1 пункту Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пунктів 3.2, 3.10 розділу ІІІ наказу Міністерства фінансів України від 28.03.2013 № 433 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності , пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого Товариство з обмеженою відповідальністю Авангард занизило податок на прибуток на загальну суму 8565082,00 грн, у тому числі: за 2016 рік - 466701,00 грн, за 2017 рік - 737763,00 грн, за 2018 рік - 7360618,00 грн (у тому числі: за півріччя 2018 року - 2055799,00 грн, за 3 квартали 2018 року - 6707225,00 грн); вимоги пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 6 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 9314272,00 грн., у тому числі: за липень 2018 року - 5333310,00 грн, за серпень 2018 року - 1102362,00 грн., за вересень 2018 року - 2238324,00 грн, за листопад 2018 року - 640276,00 грн; вимоги пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 6 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за березень 2019 року на 3382717,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки вказано, що перевіркою не підтверджено реальність здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю Авангард господарських операцій з придбання бітуму 70/100 та 60/90 у ТОВ НК БІТ ТРЕЙДІНГ (у зв`язку з відсутністю необхідних умов для здійснення господарської діяльності (відсутність працюючих і основних фондів) та з огляду на надання посадовими особами ТОВ Край Поділля і К і ТОВ Вінницька нафтотранспортна компанія пояснень про непричетність до перевезення бітуму до Товариства з обмеженою відповідальністю Авангард ), а також реальність здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю Авангард господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей в асортименті (лоток, бордюр, щебінь, суміш, мінеральний порошок, пісок, мастило, шланг, кільце, гайка, трубка, вентилятор, ролик, деревина, труба, лист, сигналізатор в асортименті, майно, інвентар, малоцінні швидкозношувані предмети) та послуг оренди, послуг з відшкодування електроенергії у ПАТ Уманьавтодор (у зв`язку з наданням головою правління ПАТ Уманьавтодор ОСОБА_1 пояснень про непричетність до фінансово-господарської діяльності ПАТ Уманьавтодор ), що, в свою чергу, вказує на формування Товариством активу за рахунок надходження товарів (робіт, послуг) з джерела невідомого походження (невстановлених перевіркою суб`єктів господарювання), що свідчить про безоплатне їх отримання та, як наслідок, заниження Позивачем доходу від безоплатно одержаних оборотних активів та, як результат, податку на прибуток на загальну суму 47583791,00 грн. Вказані обставини також слугували підставою для висновку податкового органу про завищення Товариством з обмеженою відповідальністю Авангард податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ НК БІТ ТРЕЙДІНГ та ПАТ Уманьавтодор на загальну суму 9314272,00 грн.

Також, в акті перевірки було вказано, що податок на додану вартість у сумі 752073,00 грн. за березень 2019 року не враховується у складі податкового кредиту у зв`язку з перерахуванням Товариством з обмеженою відповідальністю Авангард на користь ПІК Віртген Україна по договору від 28.12.2018 № 443-2018/УКР попередньої оплати у сумі 15269568,14 грн. (у тому числі податок на додану вартість 2544928,03 грн), яка перевищує вартість отриманого товару - 13092675,51 грн. (у тому числі податок на додану вартість - 2182112,59 грн), що призвело завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 3382717,00 грн. за березень 2019 року.

На підставі висновків акта перевірки 17.09.2019 Головне управління ДПС у Черкаській області прийняло податкові повідомлення-рішення: № 0000631401, яким збільшено грошові зобов`язання з податку на додану вартість на 11642840,00 грн, у тому числі: 9314272,00 грн - за податковими зобов`язаннями, 2328568,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000571401 від 17.09.2019, яким зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість на 3382717,00 грн; № 0000621401, за яким збільшено грошові зобов`язання з податку на прибуток на 10706353,00 грн, у тому числі: 8565082,00 грн - за податковими зобов`язаннями, 2141271,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались Товариством з обмеженою відповідальністю Авангард в адміністративному порядку, на наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а оспорювані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 Податкового кодексу України.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Абзацом першим пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Визначення поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої - третьої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця. Права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. При цьому, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов`язане не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до положень підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 4 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років). Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Таким чином, платник податку на прибуток підприємстві з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку або Міжнародних стандартів фінансової звітності.

Частиною другою статті 6 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Згідно з пунктами 5-7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Отже, під час збільшення активу підприємства, що зумовлює зростання власного капіталу, за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена, визнається дохід такого підприємства.

Враховуючи наведене, у разі збільшення активу підприємства на суму безоплатно отриманих оборотних активів, що зумовлює зростання його власного капіталу, підприємство зобов`язане віднести до складу інших доходів від безоплатного отримання оборотних активів (товарів).

За визначеннями, наведеними у підпунктах а , б підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), безоплатно надані товари - це товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; безоплатно надані роботи (послуги) - це роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості.

Таким чином, умовою для віднесення товарів (робіт, послуг) до безоплатно отриманих платником є передача таких товарів (робіт, послуг), яка не передбачає грошову або іншу компенсацію.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції вірно встановив, що: факт часткової оплати Товариством з обмеженою відповідальністю Авангард бітуму, придбаного у ТОВ НК БІТ ТРЕЙДІНГ , підтверджений наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень та знайшов своє відображення на 89 аркуші акті перевірки (із зазначенням реквізитів платіжних доручень); зокрема, податковим органом було вказано, що за період з 01.08.2018 по 31.03.2019 Позивач придбав у ТОВ НК БІТ ТРЕЙДІНГ бітум дорожній марки 70/100 відповідно до договору поставки № 4/18 від 04.04.2018 на загальну суму 154866311,34 грн. (у тому числі податок на додану вартість - 25811051,89 грн.), а станом на 31.03.2019 кредиторська заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Авангард по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками складає 7569887,71 грн.; факт повної оплати Товариством з обмеженою відповідальністю Авангард товарів (робіт, послуг), придбаних у ПАТ Уманьавтодор , не заперечувався податковим органом та знайшов своє підтвердження на 30-31 аркушах перевірки, де податковим органом було вказано, що станом на 31.03.2019 кредиторська (дебіторська) заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Авангард по рахунку 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями відсутня.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність доводів податкового органу щодо заниження Позивачем доходу від безоплатно одержаних оборотних товарів (робіт, послуг) та, як результат, про заниження податку на прибуток на загальну суму 47583791,00 грн.

При цьому, колегія суддів вказує на те, що оскільки Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , який набрав чинності 01.01.2015, розділ III Податок на прибуток підприємств Податкового кодексу України був викладений в новій редакції, то суд першої інстанції помилково послався у мотивувальній частині рішення на положення підпункту14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.1 статті 138, пункту 138.2 статті 138, пункту 9 частини першої статті 139 Податкового кодексу України, з огляду на що колегія суддів вважає за доцільне виключити з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції посилання на зазначені норми Податкового кодексу України.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, у бухгалтерському та податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), витрати, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування, та податковий кредит можуть вважатися не підтвердженими.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту.

Тобто, право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

При цьому, наведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом указаної норми, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

Згідно з абзацами 2-3 частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми витрат, які враховуються для визначення фінансового результату до оподаткування, та податкового кредиту, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень як протиправних, прийнятих контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Тобто, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу Інтерсплав проти України , вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування, та права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності), оскільки суб`єкт господарювання не обмежений правом залучати трудові чи виробничі ресурси за цивільно-правовими договорами, як-то договори оренди, аутсорсингу, аутстафінгу тощо.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 24.01.2019 року у справі № 810/2741/17 та від 11.06.2019 року у справі № 825/2387/18.

Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

Судом першої інстанції було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що: при укладенні договорів з ПАТ Уманьавтодор (договір купівлі-продажу № 5 від 30.12.2016, договір оренди № 2 від 14.03.2017, договір поставки № 09 від 19.04.2017, договір суборенди землі від 17.10.2016, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 17.02.2017, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 17.02.2017, договір купівлі-продажу житлового будинку від 17.02.2017, договір про компенсацію вартості використаної електроенергії) та з ТОВ НК БІТ ТРЕЙДІНГ (договір поставки № 4/18 від 04.04.2018) у Позивача була наявна ділова мета, з огляду на види діяльності, які здійснює Товариство з обмеженою відповідальністю Авангард ; господарські операції між Позивачем та зазначеними контрагентами мали реальний характер, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, зокрема: по договору з ТОВ НК БІТ ТРЕЙДІНГ : специфікаціями, паспортами на бітум дорожній, сертифікатами якості (походження) товарів, товарно-транспортними накладними, податковими та видатковими накладеними, рахунками, платіжними дорученнями; по договорах з ПАТ Уманьавтодор : податковими на видатковими накладними, актами надання послуг, платіжними дорученнями, меморіальними ордерами, складеними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, і спричинили реальні зміни майнового стану Позивача; придбані у зазначених контрагентів товари (роботи, послуги) були використані Позивачем у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку, а саме - бітум дорожній був використаний для виробництва асфальтобетонної та щебенево-мастикової суміші та реалізований іншим суб`єктам господарювання, зокрема, ШРБУ-48 за договором поставки № 3 від 01.03.2018, факт поставки сумішей підтверджений наявними у матеріалах справи документами та знайшов своє відображення на 4-5 аркушах акту перевірки, з урахуванням того, що провадження господарської діяльності зумовлює необхідність використання основних засобів (будинків та споруд, земельних ділянок), а також споживання електроенергії, а також зважаючи на те, що право Товариства з обмеженою відповідальністю Авангард користування земельними ділянками, а також право оренди (суборенди) земельних ділянок було належним чином зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідними витягами.

Також, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що при проведенні перевірки господарських операцій між Позивачем та ПАТ Уманьавтодор податковий орган посилався лише на обставини, наведені в матеріалах досудового слідства по кримінальному провадженню № 42017100000001449, порушеному щодо ПАТ ДАК Автомобільні дороги України , яке не являється контрагентом Позивача, тоді як суд об`єктивно позбавлений можливості перевірити матеріали досудового розслідування на відповідність критеріям належності і допустимості, оскільки в такому випадку повинен був би перебрати на себе повноваження слідчого судді, що є неможливим. Сам факт порушення кримінальної справи чи отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів в рамках кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, здійснених між Позивачем та його контрагентами.

Разом з цим, доказів порушення щодо посадових осіб ПАТ Уманьавтодор чи Позивача кримінальних проваджень за ознаками вчинення злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, або ж повідомлення про підозру Головним управлінням ДПС у Черкаській області в процесі розгляду справи, а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції надано не було. В свою чергу, за умови невстановлення контролюючим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка могла б свідчити про узгодженість дій Товариства з обмеженою відповідальністю Авангард та його постачальників для одержання Позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 816/809/17 та від 04.07.2019 у справі № 802/3047/14-а.

Крім іншого, доказів несхвалення ПАТ Уманьавтодор правочинів, укладених з Позивачем, у розумінні положень статті 96 Цивільного кодексу України податковим органом надано не було, з урахуванням того, що договір про компенсацію вартості використаної електроенергії від 03.07.2013, від імені ПАТ Уманьавтодор був підписаний Головою Правління Губою Р.А.

Крім іншого, судом першої інстанції правомірно було встановлено, що при проведенні перевірки господарських операцій між Позивачем ТОВ НК БІТ ТРЕЙДІНГ податковий орган посилався на відсутність у товарно-транспортних накладних, наданих перевізниками - ТОВ ЛАЙКТРАНС , ТОВ Край Поліддя і К , ТОВ Вінницька нафто-транспортна компанія , ТОВ ТК Дніпротранснафта , ТОВ Західдорсервіс , ПП Партнер-Транс , ПП Олександр , ТОВ ТБД , інформації про густину та температуру бітуму, що робить неможливим для контролюючих органів визначити температурний режим, при якому бітум зберігає свої робочі властивості, а також на пояснення посадових осіб ТОВ Край Поділля і К і ТОВ Вінницька нафтотранспортна компанія про непричетність до перевезення бітуму до Товариства з обмеженою відповідальністю Авангард , з чим погоджується колегія суддів.

Разом з цим, в силу положень частини третьої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, тоді як відсутність такого реквізиту як температурний режим не роблять товарно-транспортні накладні їх недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. В свою чергу посилання податкового органу на пояснення посадових осіб ТОВ Край Поділля і К і ТОВ Вінницька нафтотранспортна компанія суд першої інстанції обґрунтовано визнав неспроможними, оскільки з наданої Головним управлінням ДПС у Черкаській області інформації, викладеної у листі від 27.05.2019 № 2041/23-00-21-0405, вбачається, що ТОВ Край Поділля і К та ТОВ Вінницька нафтотранспортна компанія підтвердили, що транспортні засоби, вказані у товарно-транспортних накладних, належать цим юридичним особам, а водії, зазначені у цих товарно-транспортних накладних, дійсно здійснювали перевезення вантажів, проте повідомили про відсутність договірних відносин саме з позивачем та ТОВ НК БІТ ТРЕЙДІНГ , з чим також погоджується колегія суддів.

При цьому, судом першої інстанції було вірно встановлено, що бітум, поставлений Позивачу, був закуплений ТОВ НК БІТ ТРЕЙДІНГ , зокрема, у ТОВ Апарт Трейд згідно договору поставки від 20.03.2018, за умовами якого обов`язок доставки товару був покладений на ТОВ Апарт Трейд , яке і поставляло бітум на склади Позивача транспортними компаніями ТОВ Край Поділля і К і ТОВ Вінницька нафтотранспортна компанія за замовленням ТОВ Апарт Трейд .

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, що Позивач правомірно визначив об`єкт оподаткування податком на прибуток та податковий кредит по господарських операціях з ПАТ Уманьавтодор та ТОВ НК БІТ ТРЕЙДІНГ .

Як вірно встановлено судом першої інстанції, підставою для зменшення Позивачу розміру від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 3382717,00 грн. за березень 2019 року, слугував висновок податкового органу про те, що податок на додану вартість у сумі 752073,00 грн. за березень 2019 року не враховується у складі податкового кредиту у зв`язку з перерахуванням Товариством з обмеженою відповідальністю Авангард на користь ПІК Віртген Україна по договору від 28.12.2018 № 443-2018/УКР попередньої оплати у сумі 15269568,14 грн. (у тому числі податок на додану вартість 2544928,03 грн), яка перевищує вартість отриманого товару - 13092675,51 грн. (у тому числі податок на додану вартість - 2182112,59 грн).

Як вбачається з матеріалів справи, за договором купівлі-продажу товарів по договору від 28.12.2018 № 443-2018/УКР та Специфікацію до нього ПІК Віртген Україна зобов`язувалося поставити Позивачу два асфальтоукладача Vоgele моделі SUPER 1900-3 та один самохідний дорожній каток НАММ.

На виконання своїх зобов`язань за вказаним вище договором Товариство з обмеженою відповідальністю Авангард 03.01.2019 перерахувало на користь ПІК Віртген Україна аванс у розмірі 30% від загальної вартості зазначених вище товарів на загальну суму 7183773,86 грн (у тому числі податок на додану вартість - 1197295,64 грн), у зв`язку з чим були складені такі податкові накладні: № 3 від 03.01.2019 - за операцією з постачання першого асфальтоукладача Vоgele моделі SUPER 1900-3 на суму податку на додану вартість 524514,34 грн; № 4 від 03.01.2019 - за операцією з постачання другого асфальтоукладача Vоgele моделі SUPER 1900-3 на суму податку на додану вартість 524514,34 грн; № 5 від 03.01.2019 - за операцією з постачання самохідного дорожнього катка НАММ на суму податку на додану вартість 148266,97 грн.

27.02.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Авангард перерахувало на користь ПІК Віртген Україна аванс у розмірі 33,76% від загальної вартості зазначених вище товарів на загальну суму 8085794,28 грн (у тому числі податок на додану вартість - 13476632,38 грн), у зв`язку з чим були складені такі податкові накладні: № 272 від 27.02.2019 - за операцією з постачання першого асфальтоукладача Vоgele моделі SUPER 1900-3 на суму податку на додану вартість 590374,24 грн; № 273 від 27.02.2019 - за операцією з постачання другого асфальтоукладача Vоgele моделі SUPER 1900-3 на суму податку на додану вартість 590374,24 грн; № 274 від 27.02.2019 - за операцією з постачання самохідного дорожнього катка НАММ на суму податку на додану вартість 166883,90 грн.

Разом з цим, 25.03.2019 ПІК Віртген Україна поставило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Авангард : один самохідний дорожній каток НАММ на загальну суму 2885352,64 грн (у тому числі податок на додану вартість 480892,11 грн); один асфальтоукладач Vоgele моделі SUPER 1900-3 на загальну суму 8506102,39 грн (у тому числі податок на додану вартість 1701220,48 грн).

Другого асфальтоукладача Vоgele моделі SUPER 1900-3, вартість якого вже була частково оплачена Позивачем 03.01.2019 та 27.02.2019, ПІК Віртген Україна не поставило, у зв`язку з чим ПІК Віртген Україна склало лише дві податкові накладні на суму неоплаченої вартості товару, а саме: № 189 від 25.03.2019 на суму податку на додану вартість 586331,90 грн за операцією з постачання асфальтоукладача Vogele моделі SUPER 1900-3; № 192 від 25.03.2019 на суму податку на додану вартість 165741,24 грн за операцією з постачання самохідного дорожнього катка НАММ.

Таким чином, податкові накладні № 189 від 25.03.2019 та № 192 від 25.03.2019 були складені ПІК Віртген Україна на дату виникнення податкових зобов`язань з податку на додану вартість - дату відвантаження товарів на суму на мінусом суми попередньої оплати здійсненої Позивачем 03.01.2019 та 27.02.2019.

При цьому, у звязку з неможливістю поставити другий асфальтоукладач Vоgele моделі SUPER 1900-3 ПІК Віртген Україна у березні 2019 року були складені та зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунки коригування до податкових накладних від 03.01.2019 № 3, від 03.01.2019 № 5 від 27.02.2019 № 272, від 27.02.2019 № 274.

Вказані обставини знайшли своє підтвердження на 11 аркуші відповіді Головного управління ДПС у Черкаській області від 13.09.2019, наданій на заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю Авангард на акт перевірки та не спростовувались Відповідачем у апеляційній скарзі.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Положення пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначають, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до абзацу 1 пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При цьому, пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Абзацами 1-2 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, платник податків - продавець товарів/послуг зобов`язаний відповідно до вимог Податкового кодексу України скласти та зареєструвати податкову накладну у зв`язку з настанням однієї з подій: постачання товарів/послуг або надходження коштів від покупця як авансу.

При цьому, положеннями пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних. Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних: постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації; отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу. Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Так, відповідно до пункту 21 наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307 Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної , у разі здійснення коригування сум податкових зобов`язань, а також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, відповідно до статті 192 розділу V ПК України постачальник (продавець) товарів/послуг складає розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Позивач правомірно сформував податковий кредит по господарських операціях з ПІК Віртген Україна та, як наслідок, від`ємне значення з податку на додану вартість, виходячи з правила першої події та положень пункту 198.2 статті 198, пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, на підставі належним чином складених та зареєстрованих податкових накладних, з урахуванням того, що норми пункту 192.1 статті 192 цього Кодексу дають платнику податку право відкоригувати податковий кредит, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, яке і було реалізоване Позивачем, з чим погоджується колегія суддів.

При цьому, посилання Відповідача в апеляційній скарзі на неприйняття розрахунків коригування з огляду на неправильність складення самих податкових накладних є безпідставними, оскільки в силу положень абзацу 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді, з урахуванням того, що як податкові накладні, так і розрахунки коригування до них були зареєстровані ПІК Віртген Україна у Єдиному реєстрі, що свідчить про те, що вони відповідали вимогам, визначеним статтею 201 Податкового кодексу України, тоді як у разі встановлення протилежного податковий орган не був обмежений скористатись правом, передбаченим абзацом 13 пункту 201.10 цієї статті.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Авангард про скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень від 17.09.2019 № 0000631401, № 0000571401 та № 0000621401.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Головного управління ДПС у Черкаській області, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко

Повний текст складено 23.06.2020 року.