Рішення

від 28.02.2020 по справі 640/8197/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2020 року м. Київ № 640/8197/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дор-Фарба Україна

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Дор-Фарба Україна (далі по тексту - позивач, ТОВ Дор-Фарба Україна ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31 січня 2018 року № 0562615147 та № 0572615147;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 06 березня 2018 року № 45178-17;

- визнати протиправною та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 06 березня 2018 року про опис майна у податкову заставу № 45178-17.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2019 року позовну заяву залишено без руху та надано строк позивачу на усунення недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Зобов`язано відповідача подати до суду протягом 15 календарних днів з дня отримання даної ухвали суду належним чином засвідченні копії податкових повідомлень-рішень від 31 січня 2018 року №0562615147, №0572615147, податкової вимоги від 06 березня 2018 року №45178-17 та рішення від 06 березня 2018 року №45178-17.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року повторно зобов`язано Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві надати суду протягом 5-ти днів з дня отримання даної ухвали: належним чином засвідчені копії: акта перевірки від 18 грудня 2017 року №207/26-15-14-07-0210/39744818, податкових повідомлень-рішень від 31 січня 2018 року №0562615147, №0572615147, податкової вимоги від 06 березня 2018 року №45178-17 та рішення від 06 березня 2018 року №45178-17.

28 листопада 2019 року представником відповідача було подано до суду належним чином засвідчені копії: акта перевірки від 18 грудня 2017 року №207/26-15-14-07-0210/39744818, податкових повідомлень-рішень від 31 січня 2018 року №0562615147, №0572615147.

Проте, дослідивши матеріали адміністративної справи судом було встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам статей 160 та 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 03 грудня 2019 року залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дор-Фарба Україна" без руху. Надано позивачу п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення виявлених недоліків позовної заяви.

16 грудня 2019 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправним визначення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, виходячи з того, що господарські операції із контрагентами ТОВ Трансток , ТОВ Скірос , ТОВ Артон Строй , ТОВ Бушерон Івре , ТОВ Фортес-Грін , ТОВ Голденстар Груп підтверджені належним чином оформленими первинними та податковими документами, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а ТОВ Дор-Фарба Україна дотримано передбачені законодавством умови для формування витрат та податкового кредиту.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову вказав про відповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам чинного законодавства, підтримавши висновки акта перевірки.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 31 січня 2018 року № 0562615147 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пункту 201.10 статті 201, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ Дор-Фарба Україна збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 341266,06 грн, в тому числі 273012,85 грн - за основним платежем, 68253,21 грн - за штрафними санкціями.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 31 січня 2018 року № 0572615147 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України ТОВ Дор-Фарба Україна збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 24706,88 грн, в тому числі за основним платежем - 19765,50 грн., за штрафними санкціями - 4941,38 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 28 грудня 2017 року № 207/26-15-14-07-02-10/39744818 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Дор-Фарба Україна з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 жовтня 2017 року, валютного за період з 01 січня 2016 року по 31 жовтня 2017 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2016 року по 31 жовтня 2017 року (далі по тексту - акт перевірки).

У акті перевірки встановлені порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пункту 201.10 статті 201, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 273 012,85 грн, в тому числі: листопад 2016 року у сумі 21961,66 грн, січень 2017 року - 35320,95 грн, квітень 2017 року - 11850,27 грн, травень 2017 року - 63575,61 грн, червень 2017 року - 140304,36 грн; порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на 19765,50 грн за 2016 рік.

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним заниженням податку на прибуток та віднесенням до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум вартості придбаних у ТОВ Трансток , ТОВ Скірос , ТОВ Артон Строй , ТОВ Бушерон Івре , ТОІ Фортес-Грін , ТОВ Голденстар Груп , а саме: наявності відкритих кримінальних проваджень, пояснень посадових осіб щодо непричетності до діяльності підприємств, невідповідність придбаного товару реалізованому, відсутності доказів транспортування товару.

Згідно усталеної судової практики при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій позивачем з його контрагентами - ТОВ Трансток , ТОВ Скірос , ТОВ Артон Строй , ТОВ Бушерон Івре , ТОВ Фортес-Грін , ТОВ Голденстар Груп , мету придбання та обставини використання придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб`єктність учасників господарських операцій.

Так, матеріали справи свідчать, що 01 листопада 2016 року позивачем на підставі усного договору, згідно рахунку - фактури від 01 листопада 2016 року № 1 придбано у ТОВ Трансток (код ЄДРПОУ 40864072) азотну кислоту та ємність для її зберігання на загальну суму 86 000,00 з ПДВ.

Відповідна видаткова накладна від 01 листопада 2016 року № 1 на загальну суму 86000,00 грн, у тому числі ПДВ - 14 333,33 грн, міститься в матеріалах справи.

Факт перевезення придбаного товару підтверджується товарно-транспортною накладною від 01 листопада 2016 року № Р.

Згідно матеріалів справи, у зв`язку із скрутним фінансовим станом TOB Дор-Фарба Україна між контрагентами було погоджено відтермінування оплати, що підтверджується листами TOB "Трансток" вих. 03-01/17 від 03.01.2017, №10-10/17 від 10.10.2017 та №01-09/18 від 03.09.2018, а також листами від позивача за № 09/12-16 від 09.12.2016 та№ 01/09-17 від 01.09.2017, 22/08-18 від 22.08.2018 року, а згодом відповідно до договору відступлення права вимоги № 0106/19від 07.06.2019, право вимоги зазначеної заборгованості на загальну суму 86 000,00 грн. за придбаний товар згідно видаткової накладної №1 від 01.11.2016 було повністю відступлено на користь нового кредитора TOB НЖК БУД (код за ЄДРЕОУ 40668348).

30 листопада 2016 року позивачем було придбано у ТОВ Бушерон Івре (код ЄДРПОУ 38914896) контейнери ємкістю 1000 л б/в на суму 45 770,00 з ПДВ.

Позивач зазначає, що у зв`язку із тимчасовим скрутним фінансовим станом TOB Дор-Фарба Україна між контрагентами було погоджено відтермінування оплати, що підтверджується листами TOB "Бушерон Івре" за вих. №31/01 від 31.01.2017, №03/03 від 03.03.2017 та №29/12 від 29.12.2017, а також листом позивача за №01-02/17 від 22.02.2017, а згодом відповідно до договору відступлення права вимоги №27-12/18 від 27.12.2018, право вимоги зазначеної заборгованості на загальну суму 45 770,00 грн. за придбаний товар відповідно до видаткової накладної від 30.11.2016 було повністю відступлено на користь нового кредитора TOB ОЛАРТ МЕДІА ГРУП (код за ЄДРПОУ 41519284).

У квітні та червні 2017 року позивачем придбано товари у TOB Скірос (код ЄДРПОУ 41069577) на загальну суму 894 687,71 коп.(відповідні копії рахунків фактур, видаткових накладних містяться в матеріалах справи, аркуш справи 97-116).

Матеріали справи місять копію платіжного доручення № 198 від 17 липня 2017 року на суму 41 194,00 грн, № 199 від 17 липня 2017 року на суму 58806,00 грн.

Між контрагентами було погоджено відтермінування оплати, що підтверджується листами TOB Скірос вих. № 01/12 від 01 грудня 2017 року, №01/01 від 10 січня 2018 року та листом позивача за № 27/12-01 від 27 грудня 2017 року, а згодом відповідно до договору відступлення права вимоги № 04-04 від 04 квітня 2018 року, право вимоги зазначеної заборгованості на загальну суму 794 687,76 грн за придбаний товар згідно видаткових накладних: № 1 від 04 квітня 2017 року, № 2 від 10 квітня 2017 року, №; від 11 квітня 2017 року, № 4 від 13 квітня 2017 року, № 12 від 16 червня 2017 року (частково на суму 18 587,60 грн.), № 13 від 16 червня 2017 року, № 14 від 16 червня 2017 року, № 15 від 21 червня 2017 року, № 16 від 23 червня 2017 року було повністю відступлено на користь нового кредитора TOB Голден Грейд (код за ЄДРПОУ 40364091).

Відповідно до видаткових накладних від 16 травня 2017 року № 1, від 25 травня 2017 року № 2 позивачем придбано у TOB Артон Строй (код ЄДРПОУ 41224676) хімічну продукцію з тарами на загальну суму 137 460,65 коп. з ПДВ.

Факт перевезення придбаного товару підтверджується товарно-транспортними накладними від 16 травня 2017 року №Р1 та від 25 травня 2017 року № Р2.

У січні 2017 року позивачем було придбано непродовольчі товари матеріальної цінності у TOB Фортес-Грін (код ЄДРПОУ 39995646) на суму закупівлі 211 925,69 грн.

У травні 2017 року позивачем було придбано товари матеріальної цінності у TOB Голденстарс Груп (код ЄДРПОУ 41063711) на загальну суму 256 566, 39 грн. з ПДВ (відповідно копії рахунків фактур від 01 травня 2017 року № 5, №3 та видаткових накладних від 01 травня 2017 року № 5,№ 3 містяться в матеріалах справи).

Факт перевезення придбаного товару підтверджується товарно-транспортними накладними від 01 травня 2017 року № Р5, № Р3.

Як зазаначає позивач, через скрутне фінансове становище TOB Дор-Фарба Україна між контрагентами було погоджено відтермінування оплати, що підтверджується листом TOB "Голденстарс Груп" вих. № 01/06-17 від 01.06.2017 та листом від імені позивача за № 01/06-17 від 01.06.2017, а згодом відповідно до договору відступлення права вимоги №04-04 від 04.04.2018, право вимоги зазначеної заборгованості на загальну суму 256 566,39 грн. за придбаний товар згідно з видатковими накладними №3 від 01.05.2017, №5 від 01.05.2017, №6 від 01.05.2017 повністю відступлено на користь нового кредитора TOB НЖК БУД (код за ЄДРПОУ 40668348).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України встановлює, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Таким чином, фінансовий результат до оподаткування та, відповідно, база оподаткування податком на прибуток, визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами бухгалтерського обліку.

Відповідно до підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності складених документів чи сплати грошових коштів.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з цим, формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Так, досліджуючи питання пов`язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю та реальність господарських операцій, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як свідчать матеріали справи, 01 листопада 2016 року позивачем на підставі усного договору, згідно рахунку- фактури придбано у ТОВ Трансток (код ЄДРПОУ 40864072) азотну кислоту та ємність для її зберігання на загальну суму 86 000,00 з ПДВ, яку реалізовано ФОП ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 ) 01 листопада 2016 року за загальною вартістю 86 500,00 грн. з ПДВ (копії документів в підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин у додатку).

30 листопада 2016 року Позивачем було придбано у ТОВ Бушерон Івре (код ЄДРПОУ 38914896) контейнери ємкістю 1000 л б/в на суму 45 770,00 з ПДВ та реалізовано ТОВ САНКТ-АТАГАЙ (ІПН373122426526) на суму 46 000,09 грн. з ПДВ (копії документів в підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин у додатку).

У квітні та червні 2017 року позивачем придбано товари матеріальної цінності у TOB Скірос (код ЄДРПОУ 41069577) на загальну суму 894 687,71 коп. з ПДВ та реалізовано TOB Будтрейдпроект , TOB ВІНДЕКС-ТЕХНОДИЗАЙН , TOB Влас Плюс , ФО-П ОСОБА_1 , TOB САНКТ-АТАГАЙ на загальну вартість 1102054,48 з ПДВ (копії документів в підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин у додатку).

У травні 2017 року позивачем придбано у TOB Артон Строй (код ЄДРПОУ 41224676) хімічну продукцію з тарами на загальну суму 137 460,65 коп. з ПДВ та реалізовано лише хімічну продукцію з тарами на користь TOB Влас Плюс (ІПН 325930726531 ) та TOB ВІНДЕКС-ТЕХНОХІМ (ІПН 393823826504 ) та TOB ВІНДЕКС- ТЕХНОДИЗАЙН (ІПН 335942026501 ).

У січні 2017 року позивачем було придбано непродовольчі товари матеріальної цінності у TOB Фортес-Грін (код ЄДРПОУ 39995646) на суму закупівлі 211 925,69 коп. з ПДВ та реалізовано в подальшому TOB Влас Плюс (ІПН 325930726531 ) та TOB Будтрейдпроект (ІПН 333415610063 ) на загальну суму 339 889,09 коп. з ПДВ (копії документів в підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин у додатку).

У травні 2017 року позивачем було придбано товари матеріальної цінності у TOB Голденстарс Груп (код ЄДРПОУ 41063711) на загальну суму 256 566, 39 грн. з ПДВ та реалізовано TOB Влас Плюс (ІПН 325930726531 ) та TOB ВІНДЕКС-ТЕХНОДИЗАЙН (ІПН 335942026501 ) на загальну вартість 245 664,00 грн. з ПДВ (копії документів в підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин у додатку).

При цьому, судом не беруться до уваги доводи відповідача щодо наявності відкритих кримінальних проваджень, пояснень посадових осіб щодо непричетності до діяльності підприємств з огляду на наступне.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, відповідачем, на якого покладено обов`язок доказування, не надано жодних доказів на підтвердження викладених у запереченнях та акті перевірки обставин непричетності посадових осіб контрагентів ТОВ Дор-Фарба Україна до здійснення господарської діяльності. Крім того, матеріали кримінальної справи не можуть бути підставою для висновків під час проведення перевірок, а обвинувального вироку, що набрав законної сили у відношенні посадових осіб контрагентів ТОВ Дор-Фарба Україна матеріали справи не містять.

Стосовно невідповідності придбаного товару реалізованому, неподання звітності контрагентами позивача суд зазначає, що положеннями чинного законодавства на позивача не покладається обов`язок здійснення перевірки ведення, подання контрагентами податкової звітності. Крім того, у позивача відсутня можливість під час укладення договорів та здійснення господарських операцій з контрагентами, перевірити джерела придбання товару, що є предметом укладених договорів.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих документів, а також придбання товарів з метою провадження господарської діяльності, висновки акта перевірки про порушення Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на прибуток є помилковими, а збільшення позивачу суми податкового зобов`язання з податку на прибуток - протиправним.

Оцінюючи правомірність висновків акта перевірки про безпідставне включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум податку по ТОВ Трансток , ТОВ Скірос , ТОВ Артон Строй , ТОВ Бушерон Івре , ТОВ Фортес-Грін , ТОВ Голденстар Груп , суд керується наступним.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв`язку з таким придбанням.

Судом встановлено вище, що придбання позивачем у ТОВ Трансток , ТОВ Скірос , ТОВ Артон Строй , ТОВ Бушерон Івре , ТОВ Фортес-Грін , ТОВ Голденстар Груп товару та послуг безпосередньо пов`язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ Трансток , ТОВ Скірос , ТОВ Артон Строй , ТОВ Бушерон Івре , ТОВ Фортес-Грін , ТОВ Голденстар Груп , були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товарів та послуг.

Суд звертає увагу, що порушень з приводу правильності оформлення та реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних в акті перевірки не встановлено.

Відповідно до приписів частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України" (2007 рік, заява №803/02), "Булвес АД проти Болгарії " (2009 рік, заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії" (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ Трансток , ТОВ Скірос , ТОВ Артон Строй , ТОВ Бушерон Івре , ТОВ Фортес-Грін , ТОВ Голденстар Груп , тому, висновки актів перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, а збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість протиправним.

Таким чином, що податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 31 січня 2018 року № 0562615147 та № 0572615147 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо позовної вимоги в частині скасування податкової вимоги від 06 березня 2018 року № 45178-17 та рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 06 березня 2018 року про опис майна у податкову заставу № 45178-17 суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Пункт 59.3 статті 59 Податкового кодексу України встановлює, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Таким чином, необхідною підставою для надсилання податкової вимоги є наявність у платника податкового боргу.

При цьому за визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд встановив, що оскаржувані податкова вимога та рішення прийняті у зв`язку із несплатою позивачем суми грошового зобов`язання, визначеної податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління ДФС у м. Києві від 31 січня 2018 року № 0562615147 та № 0572615147.

Позивач наголошує на тому, що сума грошового є неузгодженою, оскільки згадувані податкові повідомлення-рішення оскаржені в судовому порядку, а тому відповідач не мав правових підстав для направлення оскаржуваної податкової вимоги та складання рішення про опис майна у податкову заставу.

Крім цього, позивач зазначає, що тільки 08 червня 2018 року, за результатами неодноразових письмових вимог позивача, які направлялись відповідачеві, вищезазначені документи отримані, засобами поштового зв`язку, що підтверджується відповідними даними внесеними до реєстру статусів поштових відправлень ПАТ УКРПОШТА за ідентифікатором міжнародного поштового відправлення № 0411622288591 розміщеного на офіційному загальнодоступному сайті: http://ukrposhta.ua (копія інформаційного витягу у додатку).

Відповідно до пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо:

сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення;

контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу;

контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі;

рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі;

рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів вручення податкових повідомлень - рішень позивачу до винесення податкової вимоги та прийняття рішення про опис майна.

Згідно із підпунктом 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до пункту 89.2 статті 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

За правилами пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

З огляду на вищевикладене, суд вважає доцільним задовольнити позов в частині скасування податкової вимоги від 06 березня 2018 року № 45178-17 та рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 06 березня 2018 року про опис майна у податкову заставу № 45178-17.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Дор-Фарба Україна підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Дор-Фарба Україна (03076, м. Київ, вул. Гетьмана, буд. 27, код ЄДРПОУ 39744818) до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 31 січня 2018 року № 0562615147 та № 0572615147.

3. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 06 березня 2018 року № 45178-17.

4. Визнати протиправною та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 06 березня 2018 року про опис майна у податкову заставу № 45178-17.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова