Рішення

від 28.02.2020 по справі 826/12019/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2020 року м. Київ № 826/12019/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Енергоатом Альянс

до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Енергоатом Альянс (далі по тексту - позивач, ТОВ Енергоатом Альянс ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 червня 2015 року №002772202.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийняте безпідставно та з порушенням вимог чинного законодавства України, у зв`язку з чим воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року, адміністративний позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 23 травня 2019 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2019 року прийнято адміністративну справу №826/12019/15 до провадження, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представником позивача подано додаткові пояснення, в яких зазначено про неправомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у зв`язку з тим, що позивач не може нести відповідальність за дії контрагента; в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладено вирок суду щодо керівника ТОВ Фабенс без дослідження реальності здійснення господарських операцій; у відповідача були відсутні підстави для проведення перевірки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2020 року замінено відповідача Державну податкову інспекцію у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві в адміністративній справі №826/12019/15 на Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 43141267). Зобов`язано відповідача надати суду протягом 5-ти днів з дня отримання даної ухвали надати додаткові письмові пояснення та документи (докази) щодо обставин викладених у рішенні Верховного Суду від 23 травня 2019 року

Вказану ухвалу представником відповідача отримано 28 січня 2020 року, проте письмових пояснень до суду не надано.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 03 червня 2015 року №0002772202 позивачу за порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, 198.3 ст.198, п.201.6, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 155600,00 грн., у тому числі за основним платежем - 110400,00 грн. та за штрафними санкціями - 55200,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Енергоатом Альянс щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Фабенс за період з 01.12.2014 року по 31.12.2014 року, результати якої оформлені актом перевірки від 13 травня 2015 року №2402/26-58-22-02/37441736 (далі по тексту - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, 198.3 ст.198, п.201.6, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 110400,00 грн., у тому числі по періодах: грудень 2014 року - 110400,00 грн. Висновки відповідача мотивовані відсутністю у ТОВ Фабенс за період з 01.08.2014 по 31.12.2014 року трудових, матеріальних ресурсів, виробничих потужностей, транспортних засобів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб`єктом господарювання господарської діяльності; обмеженість у ТОВ Фабенс та його контрагентів-постачальників людськими та матеріально-технічними ресурсами, відсутність необхідних дозвільних документів унеможливлює виконання робіт з контрагентами-покупцями (зокрема, і з позивачем) по ланцюгу постачання, що, в свою чергу, свідчить про факт реєстрації податкових накладних без реального здійснення господарських операцій.

Направляючи справу до суду першої інстанції, Верховний Суд зазначив, що ні судом першої, ні апеляційної інстанцій не встановлено, хто ж саме від імені директора контрагента підписав бухгалтерські документи, які стали підставою для формування податкового обліку позивача, а також не досліджено руху активів на шляху до позивача у справі, участь ТОВ Фабенс у такому ланцюгу та її дійсний вплив на правові наслідки спірних операцій, чи викликали згадані господарські операції зміни в структурі активів та зобов`язань Товариства, його власному капіталі та чи спричинили вони реальні зміни майнового стану цього платника податків; у справі недослідженими залишились й обставини наявності у контрагента трудових та інших ресурсів, які, з урахуванням сутності спірних операцій, були б об`єктивно необхідними суб`єкту господарювання для їх виконання; чи знало і чи не могло не знати Товариство про виробничий, технологічний й кадровий потенціал виконавця та його здатність виконати обумовлені зобов`язання. З огляду на це, висновки судів про товарність господарських операцій і про те, що вони підтверджуються первинними бухгалтерськими та іншими документами, не можна визнати повними, всебічними та обґрунтованими. Разом з тим, зазначено, що вироком Оболонського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2016 року у справі №756/8888/16-к директора ТОВ Фабенс ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, і така обставина не може бути залишеною поза увагою та без дослідження при вирішенні цього спору.

Таким чином, в межах даної справи слід встановити доводи податкового органу щодо відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Фабенс .

На виконання вказівок Верховного Суду Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ Енергопром Альянс , як покупцем, та ТОВ Фабенс , як продавцем, був укладений Договір купівлі-продажу №2912/14 від 29 грудня 2014 року, за умовами якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця продукцію в асортименті, у кількості та за ціною відповідно до специфікацій, що додаються до договору і є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язується прийняти зазначену продукцію та оплатити її вартість на умовах цього договору. Відповідно до наявної в матеріалах справи специфікації №1 до Договору ТОВ Фабенс зобов`язувалось поставити на склад позивача товар (20 комплектів засувок шиберних) загальною вартістю 662 400,00 грн., в т.ч. ПДВ 110 400,00 грн.

На виконання умов зазначеного договору складено видаткову накладну та акт прийому-передачі, відповідно до яких ТОВ Фабенс поставило позивачу товар (20 комплектів засувок шиберних) загальною вартістю 662 400,00 грн., в т.ч. ПДВ 110 400,00 грн.

ТОВ Фабенс оформлено на користь позивача податкову накладну №405 від 30 грудня 2014 року на загальну суму 662 400,00 грн., в т.ч. ПДВ 110 400,00 грн.

Оплата товару здійснювалась у порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №664 від 03 лютого 2015 року.

Крім того, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій за договором позивачем надано журнал реєстрації довіреностей, технічний паспорт на товар, складську довідку про наявність такого товару на складі позивача, інвентаризацію товарів на складі №1 від 01 липня 2015 року, Договір №1089 від 23 квітня 2012 року майнового найму складського приміщення, на який поставлено згідно договору №2912/14 товар (20 комплектів засувок шиберних) загальною вартістю 662 400,00 грн., в т.ч. ПДВ 110 400,00 грн.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв`язку з таким придбанням.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Разом з цим, формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу податкового кредиту відповідного періоду не є безумовною підставою формування податкового кредиту у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідний період у складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ Фабенс , у зв`язку з придбанням товару.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених податкових накладних не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведеності факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Так, досліджуючи питання пов`язаності придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю та реальність господарських операцій, суд зазначає про наступне.

Згідно з частиною першою статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як зазначено в акті перевірки, основними видами діяльності позивача є розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи; надання допоміжних послуг у сфері добування нафти та природного газу; торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи; неспеціалізована оптова торгівля.

При цьому, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до договору №1089 від 23 квітня 2012 року майнового найму складського приміщення позивач орендує склад за адресою м. Київ, бульв. І.Лепсе, 8, корп. 21, на який було доставлено товар, придбаний у ТОВ Фабенс у перевіряємому періоді.

Позивачем у додаткових поясненнях зазначено, що станом на час проведення перевірки придбаний у ТОВ Фабенс товар не був реалізований, що підтверджується складською довідкою від 30 грудня 2014 року; придбаний у ТОВ Фабенс товар станом на 30 грудня 2014 року обліковувався на балансі ТОВ Енергоатом Альянс (рах. 28), що також підтверджується інвентаризацією товарів на складі від 01 липня 2015 року №1. Зазначене також підтверджується довідкою від 03 серпня 2015 року №160. Крім того, позивачем зазначено, що товар (засувка шибенна) придбавався у ТОВ Фабенс з метою участі у відкритих торгах ПАТ Украгазвидобування та його філій у 2015 році, оскільки використовується в якості запірної арматури на нафтових і газових свердловинах та має постійний попит серед підприємств нафтогазової галузі, зокрема, ПАТ Укргазвидобування в кінці кожного року проводить закупівлю запірної арматури шляхом проведення конкурсів (тендерів) про проведення процедури відкритих торгів на закупівлю запірної арматури, на підтвердження чого долучено до матеріалів справи докази про проведення процедури відкритих торгів у 2014 році.

Враховуючи надані позивачем пояснення та докази, суд вважає, що товар придбавався у перевіряємому періоді у ТОВ Фабенс з метою використання у власній господарській діяльності, що також не заперечувалося відповідачем, виходячи з висновків акта перевірки.

Тобто, придбання позивачем у ТОВ Фабенс товару безпосередньо пов`язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по спірним операціям, відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань, відповідачем до суду не надано.

При цьому суд звертає увагу, що ймовірні порушення податкового законодавства підприємствами-постачальниками контрагента позивача не є підставою для позбавлення правового значення відповідних первинних та податкових документів, що видані цим постачальником.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача ТОВ Фабенс був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг.

Суд звертає увагу, що порушень з приводу правильності оформлення податкових накладних в акті перевірки не встановлено.

Щодо наявності вироку у кримінальній справі відносно директора ТОВ Фабенс , суд зазначає, що наявність вироку в кримінальному провадженні щодо контрагента не свідчить автоматично про нереальність операцій, оскільки існує нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, співставляючи їх з обставинами, встановленими вироком.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено наявність вироку Оболонського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2016 року у справі № № 756/8888/16-к за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.27, ч.2 ст.205 КК України, яким затверджено угоду від 16.03.2016 року про визнання винуватості між прокурором Шимко В.В. та підозрюваним ОСОБА_1 .

У вироку, зокрема, встановлено, що ОСОБА_1 будучи власником та директором ТОВ Фабенс , забезпечив прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб щодо здійснення вигаданих прибуткових та видаткових операцій по розрахунковим рахункам юридичної особи ТОВ Фабенс , удаваних господарських угод, в тому числі договорів № 7/МТР від 17.11.2014 та № 8/МТР від 16.01.2015 та первинних документів щодо реалізації товарів, робіт, послуг, складанні та видачі документів податкової звітності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, в особі державного підприємства Житомирський бронетанковий завод у розмірі 1620048,00 грн., що у тисячу і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян. Таким чином, ОСОБА_1 , являючись директором ТОВ Фабенс , 27.08.2014 перебуваючи в приміщенні службового кабінету приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (м. Київ, вул. Саксаганського, 22, прим. 14 (літ. А), діючи із прямим умислом та з корисливих мотивів, за попередньою змовою із невстановленими особами, за вищевказаних обставин, вчинив пособництво в придбанні суб`єкта підприємницької діяльності юридичної особи ТОВ Фабенс з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, у тому числі посадових осіб ТОВ Укрвагонремтранс , у звязку із чим останніми заподіяно велику матеріальну шкоду державі в особі ДП Житомирський бронетанковий завод у розмірі 1620048,00 грн., що у тисячу і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України.

Проте, оцінюючи вказаний вирок як доказ в контексті спору, суд керується приписами частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У межах спірних правовідносин Окружним адміністративним судом міста Києва не розглядається справа про правові наслідки дій чи бездіяльності осіб, щодо яких ухвалено вирок суду, тобто ОСОБА_1 .

Крім того, суд звертає увагу, що вказаний вирок не використовувався під час перевірки та не був підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому вважається таким, що не стосується предмета доказування у даній справі.

Додатково необхідно зазначити, що сам факт наявності вироку у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили. Вироками у кримінальних справах, які набрали законної сили, встановлюється об`єктивна сторона складу злочинів посадових осіб контрагентів платника податків.

Обставини, встановлені у вироку, мають значення для правильного вирішення цієї адміністративної справи і повинні бути оціненими судом в силу дії принципу офіційного з`ясування обставин справи.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 31 липня 2018 року №808/1507/16.

Відповідно до частини першої статті 205 Кримінального кодексу України, фіктивне підприємництво це створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року №3 роз`яснюється, що як незаконну діяльність, про яку йдеться у статті 205 КК, слід розуміти такі види діяльності, які особа або не має права здійснювати взагалі, або ж, маючи право на це за певних умов чи з дотриманням певного порядку, здійснює з їх порушенням.

Правова оцінка доказам зібраним під час досудового слідства у кримінальному провадженні надається виключно судом під час судового розгляду кримінальної справи.

Так, вироком Оболонського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2016 року у справі № 756/8888/16-к ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочину передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України.

Проте, зі змісту вироку не вбачається, що останній стосується обставин господарських операцій контрагента з позивачем, не встановлено фіктивності документів, оформлених в результаті ведення господарської діяльності між позивачем та ТОВ Фабенс .

Таким чином, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині безпідставного формування податкового кредиту по відносинам із ТОВ Фабенс є помилковими, а збільшення позивачу суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість - протиправним.

Суд звертає увагу на закріплений статтею 61 Конституції України принцип індивідуалізації відповідальності, виходячи зі змісту якого, підприємство не несе відповідальності за свого контрагента та не позбавлене права на податковий кредит (формування валових витрат) у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту/валових витрат, що узгоджується з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009 року у справі Булвес АД проти Болгарії.

Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 у справі №804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Таких висновків дійшов Верховний Суд і в постанові від 30.01.2018 по справі №2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 у справі №826/7704/16 (адміністративне провадження №К/9901/38191/18).

Суд звертає увагу, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, ґрунтуються на аналізі господарської діяльності контрагентів ТОВ Фабенс та не містять жодного доказу щодо встановлення наявності умислу посадових осіб позивача на ухилення від оподаткування.

Отже, доводи відповідача щодо відсутності факту реальності здійснення господарських операцій, сприймаються судом критично та до уваги не беруться.

Відповідачем не надано будь-яких доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків.

З урахуванням викладеного, оскільки матеріалами справи підтверджується факт реальності виконання господарських зобов`язань за договором, укладеним позивачем з ТОВ Фабенс , судом встановлено відсутність правових підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, наслідком чого є наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ Енергоатом Альянс підлягає задоволенню.

Керуючись вимогами статей 72 - 77, 90, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Енергоатом Альянс (03067, м. Київ, пр-т Перемоги, 51-А, код ЄДРПОУ 37441736) до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві 03 червня 2015 року №0002772202.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова