Рішення

від 28.02.2020 по справі 640/15332/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2020 року м. Київ № 640/15332/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 квітня 2019 року №2726425-1305-2614.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що спірне податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та протиправним, оскільки вона, як платник єдиного податку, звільняється від сплати земельного податку у зв`язку із використанням землі під нежилими приміщеннями для здійснення господарської діяльності.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав правомірності визначення сум податкового зобов`язання як власнику нежитлових приміщень. Зазначив, що у разі придбання фізичною особою-підприємцем платником єдиного податку будівлі, споруди (її частини), нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному будинку без оформлення права власності на земельну ділянку, у даної особи виникає обов`язок сплати земельного податку на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території незалежно від обраного виду діяльності. Надання в оренду (найм) нежилого приміщення не означає, що механічно (автоматично) разом з майном наймачу передається й обов`язок сплати податку за земельну ділянку, на якій воно розташоване.

Позивач подав відповідь на відзив із зазначенням обов`язку сплати земельного податку з власників земельних ділянок, а також постійних землекористувачів. При цьому, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Єдиною підставою для сплати земельного податку платником єдиного податку є невикористання земельної ділянки у господарській діяльності.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 24 квітня 2019 року №2726425-1305-26155 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2019 рік у розмірі 5703,47 грн.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Статтею 269 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Підпункт 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України встановлює, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Як зазначається відповідачем у відзиві, позивач є платником земельного податку у розумінні положень Податкового кодексу України, на якого покладено обов`язок сплати відповідного податку по земельним ділянкам, які знаходяться за адресами АДРЕСА_2, оскільки зазначена земельна ділянка перебуває у користуванні позивача у зв`язку з тим, що позивач є власником нежилого приміщення №430 загальною площею 201,8 кв. м. Однак, у справі відсутні докази на підтвердження перебування земельної ділянки у користуванні позивача.

За правилами пунктів 286.1, 286.5 пункту 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

Пункт 287.6 статті 287 Податкового кодексу України встановлює, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Тобто, в розумінні положень цієї статті, фізична особа-власник нежилого приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Разом з тим, відповідач, на якого покладено обов`язок доказування, не надав суду доказів, які б підтверджували, що за позивачем зареєстровано право власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 , відповідно, виникнення обов`язку зі сплати земельного податку.

Зазначене відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі №826/13290/16 (адміністративне провадження №К/9901/42048/18).

В спростування доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву щодо використання даних державного земельного кадастру суд зазначає, що згідно наявної в матеріалах справи інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 12 серпня 2019 року земельна ділянка, на якій знаходиться будинок на АДРЕСА_6, кадастровий номер 8000000000:75:272:0006 площею 2,6736 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_7 перебуває у постійному користування Колективного підприємства Київтрактородеталь , що також підтверджено листом Департаменту земельних ресурсів ВО КМР (КМДА) від 18 липня 2019 року №057-057/В-1176-2518.

Тобто, жодних доказів на підтвердження наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про належність зазначено вище земельної ділянки відповідачем не надано.

Крім того, відповідачем не надано розрахунку, за яким було визначено загальну площу земельної ділянки, які перебувають у користуванні позивача; не надано доказів, які б підтверджували розмір площі прибудинкової території та виділення частки прибудинкової території пропорційно до площі належних позивачу нежилих приміщень, що суперечить приписам пунктів 287.6 статті 287 Податкового кодексу України.

Крім того, відповідно до пункту 269.2 статті 269 Податкового кодексу України передбачає, що особливості справляння податку суб`єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Як визначено підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Тобто, якщо платник єдиного податку першої - третьої груп використовує земельні ділянки для провадження господарської діяльності, він вільний від обов`язку нараховувати, сплачувати та подавати податкову звітність із земельного податку.

Судом встановлено, що позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець та є платником єдиного податку третьої групи з 01 січня 2012 року; місце провадження господарської діяльності АДРЕСА_2; до видів діяльності належить: надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Доказів, які б спростовували твердження позивача, або які свідчать, що належне позивачу нежиле приміщення та земельна ділянка під ним не використовуються позивачем для провадження господарської діяльності, відповідачем до суду не надано.

Таким чином, з урахуванням того, що позивач є платником єдиного податку і використовує нежилі приміщення для провадження господарської діяльності, визначення суми податкового зобов`язання із земельного податку на земельну ділянку, яка знаходиться під таким приміщенням, є протиправним та не узгоджується з пунктом 297.1 статті 297 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 13 березня 2018 року у справі №815/2146/17 (адміністративне провадження №К/9901/1698/17) та від 26 червня 2018 року у справі №826/14081/16 (адміністративне провадження №К/9901/49779/18).

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 24 квітня 2019 року №2726425-1305-2615, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 24 квітня 2019 року №2726425-1305-2615.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Аверкова