Постанова

від 03.03.2020 по справі 360/3198/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2020 року справа №360/3198/19

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Блохіна А.А.,

Сіваченко І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду (суддя І інстанції Секірська А.Г.) від 17 грудня 2019 року по справі №360/3198/19, повний текст складений 19 грудня 2019 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АКШ до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.04.2019 року №00000271402, №00000301402.

Ухвалою суду першої інстанції від 27.08.2019 року роз`єднано позовні вимоги у самостійні провадження, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 23.04.2019 № 00000271402 залишено на розгляді в адміністративній справі №360/3198/19 (т.1 арк.спр.1-2).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 23 квітня 2019 року № 00000271402 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно на 118207,93 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями 94566,34 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 23641,59 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач вважає, що ним правомірно було прийнято спірне рішення, оскільки під час проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.п.266.1.1 п.266.1, п.п.266.2.1 п. 266.2 ст.266 Податкового кодексу України. Судом першої інстанції не враховано те, що згідно п. ж пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України від оподаткування звільняються будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Відповідач зазначив, що надані до суду першої інстанції документи не містять жодних доказів фактичного здійснення позивачем сільськогосподарської діяльності та використання безпосередньо у такій діяльності комплексу, розташованого за адресою: Луганська область, Старобільський район, с.Шульгінка, вул.Театральна, 1-В та нежитлова будівля - насосної станції, розташованої за адресою: Луганська область, Старобільський район, с.Шульгінка, вул.Миру, 195-А, а отже відсутня одна з обов»язкових підстав для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати. Крім того, під час перевірки документи, які б підтверджували фактичне використання вищезазначених об`єктів нерухомості у власній сільськогосподарській діяльності, позивачем також не надано.

На адресу суду апеляційної інстанції надіслано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі. Крім того, просив розгляд справи проводити за відсутністю представника позивача.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного розгляду справи встановлено, що позивачеві на праві приватної власності належить:

1) нежитлова будівля, насосної станції, реєстраційний номер 46979944251, номер запису про право власності на об`єкт нерухомого майна 745057, дата державної реєстрації 22.04.2013р., загальна площа 119,8 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться на території Шульгінської сільської ради. Право власності набуто на підставі договору купівлі продажу від 10.11.2010р. № 3741;

2) комплексу, реєстраційний номер 46929244251, номер запису про право власності на об`єкт нерухомого майна 744272, дата державної реєстрації 22.04.2013р., загальна площа 4718,9 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Право власності набуто на підставі договору купівлі продажу від 10.11.2010р. № 3737 (т.2 арк.спр. 156-159).

Відповідачем згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75, ст.77, ст.79 Податкового кодексу України та відповідно до плану графіка проведення планових перевірок суб`єктів господарювання на IV квартал 2018 року, наказу ГУ ДПС у Луганській області від 28.09.2018р. № 1090, проведена документальна планова невиїзна перевірка ТОВ АКШ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2015р. по 30.06.2018р., правильності нарахування, обчислення та сплати військового збору за період з 01.10.2015р. по 30.06.2018р., а також по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за наслідками якої складено акт від 03.04.2019р. № 178/12-32/14/02-36247859 (т.1 арк.спр. 13-103)та прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.04.2019р. № 00000271402, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, код платежу 18010400, на 118207,93 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням 94566,34 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 23641,59 грн (т.2 арк.спр. 24).

Позивачем оскаржено зазначене податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, направлено до ДПС України скаргу від 07.05.2019р. за вих. № 705/2019, у задоволенні якої рішенням ДФС від 03.07.2019р. № 30318/6/99-99-11-06-01-25 відмовлено (т.1 арк.спр. 119-120).

Підставою для прийняття спірного рішення послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.266.1.1 п.266.1, п.п.266.2.1 п. 266.2 ст.266 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період, що перевіряється у сумі 101933,26 грн, у т.ч. 4 квартал 2015 року на 7366,92 грн, 1 квартал 2016 року на 8334,66 грн, 2 квартал 2016 року на 8334,66 грн, 3 квартал 2016 року на 8334,66 грн, 4 квартал 2016 року на 8334,66 грн, 1 квартал 2017 року на 9677,40 грн, 2 квартал 2017 року на 9677,40 грн, 3 квартал 2017 року на 9677,40 грн, 4 квартал 2017 року на 9677,40 грн, 1 квартал 2018 року на 11259,05 грн, 2 квартал 2018 року на 11259,045 грн (т.1 арк.спр. 95).

Актом перевірки встановлено, що за період з 01.10.2015р. по 30.06.2018р. позивач не декларував податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

В ході перевірки було надано запит про надання документів щодо наявних об`єктів нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, з документальним підтвердженням, проте відповідних документів на запит надано не було.

На підставі відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що станом на 01.10.2015р. на балансі позивача рахується нежитлова будівля (насосна станція), комплекс, які не відносяться до будівель, споруд, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, та наведено розрахунки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема, за 2016, 2017 та 2018 роки.

Наведені обставини сторонами не оспорюються. Спірним у справі є розповсюдження на позивача пільги, встановленої пунктом є підпункту 266.2.2 пункту 266.2. статті 266 Податкового кодексу України.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи № 71-VIII від 28.12.2014 року, запроваджено з 01.01.2015р. податок на майно, що відповідно до підпункту 266.7.2пункту 266.7 ст. 266 ПК України включає в себе, зокрема, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України).

Згідно з пп. 266.3.1 - 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до п.п.266.5.1. п. 266.3 ст. 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує у 2017р. - 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

У п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинної у спірний період) визначено перелік об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, зокрема, ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про те, що правовий аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

За визначенням підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Застереження в підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України щодо цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін сільськогосподарський товаровиробник має інше змістовне навантаження.

Як встановлено судом та підтверджено відомостями з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27.08.2019 р. за № 1005683306 видами діяльності позивача є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, корнеплодів і бульбоплодів, 01.50 Змішане сільське господарство, 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (т.2 арк.спр. 62-64).

Тобто, позивач належить до сільськогосподарських товаровиробників .

Відповідно до договору купівлі-продажу комплексу від 10.11.2010р., посвідченого приватним нотаріусом Старобільського районного нотаріального округу Пульним С.М., укладеного між ТОВ Шільгінка (продавець) та ТОВ АКШ (покупець), продавець передає, а покупець приймає у власність комплекс, що розташований в селі Шульгінка по АДРЕСА_3 Старобільського району Луганської області і знаходиться на земельній ділянці, площа якої буде встановлена Державним актом або договором оренди (п.1), відповідно до відомостей, викладених у Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 27850913, виданого 02.11.2010 Старобільським районним бюро технічної інвентаризації, комплекс складається з: літ. А1 - контора шлакоблок, загальною площею 74,3 кв.м, з - комора дерево, загальною площею 30,4 кв.м, е - комора дерево, загальною площею 138,3 кв.м, г - тік блоки, загальною площею 1418,7 кв.м, в - тік блоки, загальною площею 1451,0 кв.м, б - склад шлакоблок, загальною площею 232,3 кв.м, л.л - зерносховище шлакоблок цегла, загальною площею 1169,2 кв.м, н н н1 - вісова цегла, загальною площею 31,1 кв.м, к - льох шлакоблок, загальною площею 173,6 кв.м, м - зерноочисники ЗАВ 20,40 метал.. Загальна площа комплексу складає 4718,9 кв.м (п.2) (т.2 арк.спр. 46-47).

Згідно договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 10.11.2010р., посвідченого приватним нотаріусом Старобільського районного нотаріального округу Пульним С.М., укладеного між ТОВ Шульгинка (продавець) та ТОВ АКШ (покупець), продавець передає, а покупець приймає у власність нежитлову будівлю, насосну станцію, що розташована в селі Шульгинка по вулиці Миру, будинок 195 а Старобільського району Луганської області, і знаходиться на земельній ділянці, площа якої буде встановлена Державним актом або договором оренди (п.1); відповідно до відомостей, викладених у Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 27879098, виданого 04.11.2010 Старобільським районним бюро технічної інвентаризації, нежитлова будівля складається з: літ. А1 - будівля цегла, загальною площею 119,8 кв.м.. Загальна площа нежитлової будівлі, насосної станції складає 119,8 кв.м (п.2) (т.2 арк.спр. 240-241).

За приписами підпункту 14.1.129-1 пункту 14-1 статті 14 Податкового кодексу України об`єкти нежитлової нерухомості - об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.

Згідно із Державним класифікатором будівель та споруд. ДК 018-2000 , затвердженим і введеним в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507 (далі-Класифікатор) до підрозділу 12 Будівлі нежитлові відноситься група 127 Будівлі нежитлові інші, до якої, в свою чергу, відноситься клас 1271 Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства , який включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін. Цей клас не включає:- споруди зоологічних та ботанічних садів (2412) .

Тобто, викладений у Класифікаторі перелік будівель сільськогосподарського призначення не є вичерпним.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що комплекс та насосна станція, які перебувають у власності позивача, який є сільськогосподарським товаровиробником, за умови відсутності доказів їх використання не у сільськогосподарській діяльності, можуть бути віднесені до будівель сільськогосподарського призначення.

У справі відсутні докази, що позивач впродовж 2015-2018 років використовував належні йому на праві власності об`єкти нерухомості у будь-якій іншій, відмінній від сільськогосподарської, діяльності .

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачем не доведено порушення позивачем вимог п.п.266.1.1 п.266.1, п.п.266.2.1 п. 266.2 ст.266 Податкового кодексу України, а тому судом першої інстанції правомірно скасовано спірне податкове повідомлення-рішення.

Верховним Судом у постанові від 01.10.2019р. у справі № 0340/1905/18 (реєстраційний номер рішення у ЄДРСР 84954798) викладено правовий висновок про те, що пільга, встановлена підпунктом ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК, стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Виходячи із буквального тлумачення цієї норми, з урахуванням значення слова призначення як мета використання чого-небуть , відповідати меті , можна зробити висновок, що будівлі і споруди, про які йдеться в цій нормі, повинні відповідати меті, способу та критеріям використання у сільськогосподарській діяльності. Вимоги, що будівлі і споруди повинні використовуватися (експлуатуватися) у сільськогосподарській діяльності текст цієї норми не містить.

На користь висновку, що норма підпункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК не ставить у залежність право на податкову пільгу від фактичного використання об`єкта нерухомості у сільськогосподарській діяльності, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання. Законом України від 23.11.2018 №2628-VIII, підпункт ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК викладено в новій редакції, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Як і Законом України від 28.12.2014 №71-VIII, законодавець не встановив обов`язку сільськогосподарського товаровиробника безпосередньо використовувати будівлі/споруди у сільськогосподарській діяльності, а умовою звільнення таких об`єктів від оподаткування визначив цільове призначення їх використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.

В силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України наведені правові висновки Верховного суду правомірно були враховані судом першої інстанції при прийнятті рішення по цій справі.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року по справі №360/3198/19 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року по справі №360/3198/19 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 03 березня 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 03 березня 2020 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: А.А. Блохін

І.В. Сіваченко