Постанова

від 27.02.2020 по справі 520/3517/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 р.Справа № 520/3517/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Сіренко О.І. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

представника позивача Ковтуна А.С.

представника відповідача Рись В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Харківстартстрой" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 27.11.19 року по справі № 520/3517/19

за позовом Головного управління ДФС у Харківській області

до Приватного підприємства "Харківстартстрой"

про накладення арешту на кошти,

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Головне управління ДФС у Харківській області, з адміністративним позовом до приватного підприємства "Харківстартстрой", в якому просив суд накласти арешт на кошти, які перебувають на рахунках приватного підприємства "Харківстартстрой", відкритих в банківських установах, а саме: АТ "АЛЬФА-БАНК" У М.КИЄВІ, МФО 300346, номер рахунку НОМЕР_1 ; ПАТ "МТБ БАНК", МФО 328163, номер рахунку НОМЕР_2 ; ПАТ "МТБ БАНК", МФО 328168, номер рахунку 26003755502.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що дії відповідача, які полягають у не допуску посадових осіб Головного управління ДФС у Харківській області до проведення перевірки суперечать вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2019 року адміністративний позов Головного управління ДФС у Харківській області до приватного підприємства "Харківстартстрой" про накладення арешту на кошти - задоволено.

Накладено арешт на кошти, які перебувають на рахунках приватного підприємства "Харківстартстрой", відкритих в банківських установах, а саме: АТ "АЛЬФА-БАНК" У М.КИЄВІ, МФО 300346, номер рахунку 26006015472401; ПАТ "МТБ БАНК", МФО 328163, номер рахунку НОМЕР_2 ; ПАТ "МТБ БАНК", МФО 328168, номер рахунку НОМЕР_3 .

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Відповідач в обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що на його думку, в даній справі відсутні підстави, для накладання арешту, визначені в п.п. 20.1.33 ст. 20 ПК України.

Відповідач зауважує, що існує спеціальна норма, яка прямо встановлює особливості звернення контролюючого органу із позовом про арешт коштів платника податків. При цьому ця норма прийнята профільним міністерством, і підтверджує правильність тлумачення відповідачем норм ст. 94 ПК України.

Так відповідно до п. 3. Розділу VII, Особливості застосування арешту коштів на рахунку платника податків Наказу Мінфіну від 14.07.2017 № 632 "Про затвердження Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків" (далі - Порядок) для застосування арешту коштів на рахунку платника податків контролюючий орган подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

З наведених норм вбачається, що в ст. 94 ПК України мається посилання лише на можливість накладення арешту на кошти платника податків. Однак навіть не дивлячись на відсутність прямого закріплення права контролюючого органу з відповідним позовом, існує все ж таки спеціальна норма п. 3, Розділу VII Порядку, яка прямо зобов`язує позивача звернутися із позовом про накладення арешту на кошти день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Відповідач зауважує, що рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків позивачем прийняте 27.02.2019 р. Тобто в разі якщо позивач вважав за необхідне звернутися з позовом про накладення арешту на кошти, то він зобов`язаний в силу прямої вказівки п. 3 Порядку був звернутися саме 27.02.2019 р. (в день прийняття рішення). Але позивач не скористався своїм правом на подання позову в день прийняття рішення про застосування адміяарешту майна.

Таким чином, на думку відповідача, з наведених підстав позов є необгрунтованим і неправомірним. І не має значення в загальному чи в іншому порядку звернувся Позивач із позовом про накладення арешту.

Також, відповідач звертає увагу, що судом першої інстанції під час розгляду справи не з`ясовано та не враховано, що фактично наказ позивача № 1474 від 26.02.2019 на проведення перевірки вичерпав свою дію на час звернення позивача до суду. Оскільки строк на проведення перевірки відповідача, зазначений в наказі вже сплинув 5 березня 2019 р. (строк проведення перевірки згідно Наказу № 1474 від 26.02.2019 був встановлений з 26.02.2019 тривалістю 5 робочих днів). Будь-яких наказів про подовження строків перевірки, або їх зупинення Позивачем не надавалося до суду. А тому застосування арешту коштів відповідача не сприяє досягненню цілей позивача - спонукати відповідача допустити на перевірку, а лише створює перешкоди відповідачу в здійсненні ним своєї господарської діяльності.

Тому на даний час наказ № 1474 від 26.02.2019 не може бути підставою для проведення перевірки, а відповідно його виконання на даний час в принципі неможливо забезпечити шляхом накладення арешту на кошти.

Позивачем подано до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача в якій серед іншого зазначено, що звернення з позовом про накладення арешту на кошти здійснено з підстав визначеної п. 94.2 ст. 94 ПКУ, а не статті 20 ПКУ.

Позивач зазначає, що арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав,

визначених п. 94.2 ст. 94 ПКУ. Арешт на кошти накладається не залежно від наявності рішення контролюючого органу про накладення апешту на майно платника податків, не підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків в судовому порядку не обмежує право податкового органу на звернення до суду про застосування арешту на кошти, що знаходяться на рахунках платника податків.

Також, позивач звертає увагу, що контролюючий орган не зобов`язаний звертатись до суду в день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна. Арешт на кошти накладається не залежно від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків, не підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків в судовому порядку не обмежує право податкового органу на звернення до суду про застосування арешту на кошти, що знаходяться на рахунках платника податків.

Наказ на проведення перевірки №1474 від 26.02.2019 не вичерпав свою дію, оскільки на дату судового розгляду існують підстави проведення перевірки.

На думку позивача, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2019

є законним та обґрунтованим, оскільки за час судового розгляду було досліджено всі обставини справи. Зокрема, провадження по справі 520/3517/19 було зупинене для вирішення питання про законність наказу на проведення перевірки від 26.02.2019 №1474 в межах провадження по справі №520/2005/19.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ГУ ДФС у Харківській області рекомендованою кореспонденцією направлено на адресу приватного підприємства "Харківстартстрой" ряд запитів про надання до податкового органу необхідної інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) щодо своєї господарської діяльності, а саме від 24.05.2017 № 5709/10/20-40-14-11-18 (отримано підприємством 26.05.2017), від 08.05.2018 № 18835710/20-40-14-11-18 (отримано підприємством 14.05.2018), від 12.07.2017 № 8471/10/20-40-14-11-18 (отримано підприємством 21.07.2017), від 27.10.2017 № 22035/10/20-40-14-11-18 (отримано підприємством 02.11.2017), від 19.03.2018 № 10670/10/20-40-14-11-18 (отримано підприємством 23.03.2018), від 27.12.2018 № 54136/10/20-40-14-11-18 (отримано підприємством 08.01.2019) (а.с. 20 - 23, 25 - 27, 29, 30 - 35, 39 - 40, 44, 45 - 46, 50). Отримання вказаних запитів підтверджено позначками представника підприємства у повідомленнях про вручення поштового відправлення.

Проте, згідно листів ПП "Харківстартстрой" від 26.05.2017 №26/05-1 (вх. № 6610/10 від 29.05.2017 року), від 31.07.2017 №31/01 (вх. № 12612/10 від 31.07.2017 року), від 26.05.2018 №29/05-1 (вх. № 20429/10 від 31.05.2018 року), від 13.04.2018 №13/04 (вх. № 14790/10 від 16.04.2018 року), від 13.04.2018 №13/04 (вх. № 14790/10 від 16.04.2018 року), від 11.02.2018 №11/02-1 (вх. № 12939/10 від 18.02.2019 року), підприємство відмовилося надавати відповіді на вказані запити податкового органу, обґрунтовуючи або тим, що запити сформовано з порушенням норм ПК України, або відсутністю у підприємства витребуваної інформації (а.с. 24, 28, 36 - 38, 41 - 43, 47 - 49).

Крім того, на запит ГУ ДФС у Харківській області від 27.10.2017 № 22035/10/20-40-14-11-18, яку отримано представником підприємства 02.11.2017, відповіді не було надано.

Як свідчать матеріали справи, на підставі з п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.41.1 ст.41, п.61.1, 61.2 ст.61, п.п.62.1.3 п. 62.1 ст. 62,. п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.4 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, у зв`язку з ненаданням ПП ХАРКІВСТАРТСТРОЙ протягом 15 робочих днів з дня отримання, у запитуваному обсязі, пояснень та їх документального підтвердження на обов`язкові письмові запити податкового органу за фактами, що свідчать про недостовірність визначення ПП ХАРКІВСТАРТСТРОЙ вимог податкового законодавства з ПДВ під час господарських взаємовідносин з контрагентами - постачальниками з ТОВ ЛАКОНІС ТРЕЙД (код за ЄДРПОУ 40662278) за звітний період декларування ПДВ - за грудень 2016 року; з ТОВ КРОМБУД ЛТД (код за ЄДРПОУ 40058543) за звітний період декларування ПДВ - за серпень 2016 року; з ТОВ ЛІАТОП (код за ЄДРПОУ 40556278) з звітний період декларування ПДВ - за липень 2016 року; з ТОВ ТПК УКРТОРГЇМПОРТ (код за ЄДРПОУ 36458555) за звітний період декларування ПДВ - за грудень 2016 року; з ТОВ МАРЮН ПЛЮС (попередня назва ТОВ АЛЬФА ПРАЙМ СЕРВІС (код за ЄДРПОУ 40243420) за звітний період декларування ПДВ - за жовтень 2016 року; з ТОВ РУМІАС (код за ЄДРПОУ 40171414) за звітний період декларування ПДВ - за листопад 2016 року; з ТОВ ІНТЕР-ТОРГ 2016 (код за ЄДРПОУ 39996084) за звітний період декларування ПДВ - за серпень 2016 року; ТОВ НВП СТАБІНА (код за ЄДРПОУ 23919929) за звітний період декларування ПДВ - за січень - листопад 2018 року; ТОВ ЗОЛОТИЙ СТАНДАРТ ПЛЮС (код за ЄДРПОУ 38771835) за звітний період декларування ПДВ - за січень-листопад 2018 року, ТОВ ЗОЛОТИЙ СТАНДАРТ К (код за ЄДРПОУ 39524274) за звітний період декларування ПДВ - за січень-листопад 2018 року, а також даних щодо подальшої реалізації/придбання та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг), наказом ГУ ДФС у Харківській області від 26.02.2019 року № 1474 призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП ХАРКІВСТАРТСТРОЙ (код ЄДРПОУ 40400532, адреса: вул. Серпова, буд. 4, кв. (офіс) 211, м. Харків, 61166) з 26 лютого 2019 року тривалістю 5 робочих днів (а.с. 18 - 19).

Так, на підставі наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 26.02.2019 року № 1474 про призначення проведення документальної позапланової перевірки ПП ХАРКІВСТАРТСТРОЙ та направлення на перевірку № 1869 від 26.02.2019 року, з метою дотримання вимог податкового законодавства посадовими особами Головного управління ДФС у Харківській області здійснено вихід за адресою: вул. Серпова, буд. 4, кв. (офіс) 211, м. Харків, 61166 щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки з 26 лютого 2019 року тривалістю 5 робочих днів (а.с. 18 - 19, 51).

При виході на проведення перевірки головному бухгалтеру підприємства Подкопай Олені Борисівні було вручено під підпис копію наказу від 26.02.2019 року № 1474, пред`явлено направлення на перевірку № 1869 від 26.02.2019 року та службове посвідчення ХР в„–000300 . Проте, 26 лютого 2019 року об 16:10 год. вона відмовилася від допуску до проведення перевірки, оскільки наказ Головного управління ДФС у Харківській області від 26.02.2019 року № 1474 про призначення проведення документальної позапланової перевірки ПП ХАРКІВСТАРТСТРОЙ видано незаконно, інформаційні запити податкового органу складено податковим органом з порушенням вимог ст. 73 ПК України, тому на думку головного бухгалтера, підприємство звільняється від обов`язку надавати відповідь на них, у зв`язку з чим податківцями складено акт про відмову в допуску до проведення документальної позапланової перевірки ПП ХАРКІВСТАРТСТРОЙ від 26.02.2019 року № 1328/20-40-14-11-10/40400532. Примірник акту підписано головному бухгалтеру ПП ХАРКІВСТАРТСТРОЙ (а.с. 52 - 54).

Головним управлінням ДФС у Харківській області також складено акт від 26.02.2019 року № 1327/20-40-14-11-10/40400532 Про відмову від підпису у направленні на перевірку ПП ХАРКІВСТАРТСТРОЙ , оскільки головний бухгалтер підприємства отримавши копію наказу від 26.02.2019 року № 1474, відмовилася розписатися в направленні на перевірку № 1869 від 26.02.2019 року (а.с. 16 -17).

Наказ ГУ ДФС у Харківській області від 26.02.2019 року № 1474 про призначення проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП ХАРКІВСТАРТСТРОЙ оскаржувався підприємством у судовому порядку, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 року по справі №520/2005/19 адміністративний позов приватного підприємства "Харківстартстрой" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДФС у Харківській області № 1474 від 26.02.2019 року "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Харківстартстрой" залишено без задоволення.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019 року апеляційну скаргу приватного підприємства "Харківстартстрой" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 по справі № 520/2005/19 залишено без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 року по справі № 520/2005/19 - без змін (а.с. 92 - 99).

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 року набрало законної сили.

На підставі п.94.2, пп.94.6.2 п.94.6 ст. 94 Податкового кодексу України заступником начальника Головного управління ДФС у Харківській області 27.02.2019 року (Вих. №98746/10/20-40-14-11-16) об 15:50 год. прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків, приватного підприємства "Харківстартстрой", у зв`язку з відмовою у проведенні документальної позапланової виїзної перевірки та недопуском посадових осіб контролюючого органу до проведення такої перевірки (а.с. 15).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідачем було необґрунтовано відмовлено фахівцям ГУ ДФС у Харківській області у допуску до перевірки, то у спірних відносинах наявні підстави для накладення арешту на кошти ПП ХАРКІВСТАРТСТРОЙ , передбачені ст. 94 ПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені у статті 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідно до п. 94.1 ст. 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Згідно з п. 94.4 ст. 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абз. 2 пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені п. 94.2 ст. 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються за наявності однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника контролюючого органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Із системного тлумачення положень ст. 94 ПК України колегією суддів не встановлено, що адміністративний арешт коштів платника податків є похідним від адміністративного арешту майна, відмінного від коштів, і може бути застосований судом виключно у випадку існування рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

Стаття 94 ПК України не визначає послідовності процедур застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів.

Натомість, приписи ст. 94 ПК України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Непідтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків у судовому порядку не обмежує право податкового органу на звернення до суду про застосування арешту коштів на рахунках відповідача, але за умови наявності відповідних підстав, визначених ПК України.

Аналіз вищевказаних норм ПК України дає підстави для висновку, що арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених п. 94.2 ст. 94 ПК України, та не залежить від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 27.11.2018 р. по справі № 820/1929/17, від 12.02.2019р. по справі № 820/2455/18 .

У вказаних вище постановах Верховний Суд зазначив, що приписи статті 94 Податкового кодексу України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, що арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, та не залежить від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

З матеріалів справи вбачається, що правомірність наказу ГУ ДФС у Харківській області від 26.02.2019 року № 1474 про призначення проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП ХАРКІВСТАРТСТРОЙ підтверджено рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 року та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019 року по справі №520/2005/19, яке набрало законної сили.

Таким чином, доводи відповідача в апеляційній скарзі, що недопуск перевіряючих до проведення перевірки не є правовою підставою для накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться у банку, є необґрунтованим та безпідставним.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідача, щодо посилання на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20 листопада 2018 року по справі №813/929/18 (адміністративне провадження №К/9901/62267/18), в якій зазначено, що рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків має передувати зверненню податкового органу до суду із вимогами про застосування арешту коштів, а підстави, визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, є передумовою саме для застосування адміністративного арешту майна податковим органом, оскільки суд при розгляді даної справи застосовує саме останню правову позицію Верховного Суду, що викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 30 січня 2019 року по справі № 755/10947/17.

Також, колегія суддів критично ставиться до посилань апеляційної скарги відповідача на положення п.3 Порядку № 632 щодо того, що для застосування арешту коштів на рахунках платника податків податковий орган до суду повинен подавати до суду позовну заяву в порядку, передбаченому КАС України у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, оскільки провадження у справі здійснюється за позовом контролюючого органу за загальною процедурою.

Так, відповідно до пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин, зокрема, платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

З матеріалів справи вбачається, що у податкового органу були наявні законні підстави для проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП ХАРКІВСТАРТСТРОЙ , призначеної згідно наказу заступника начальника Головного управління ДФС у Харківській області від 26.02.2019 року № 1474 про призначення проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП ХАРКІВСТАРТСТРОЙ , та враховуючи підтвердження правомірності наказу заступника начальника Головного управління ДФС у Харківській області від 26.02.2019 року №1474 рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 року та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019 року по справі №520/2005/19, яке набрало законної сили, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках приватного підприємства "Харківстартстрой", відкритих в банківських установах, а саме: АТ "АЛЬФА-БАНК" У М.КИЄВІ, МФО 300346, номер рахунку НОМЕР_1 ; ПАТ "МТБ БАНК", МФО 328163, номер рахунку НОМЕР_2 ; ПАТ "МТБ БАНК", МФО 328168, номер рахунку НОМЕР_3 .

Щодо посилань відповідача на відсутність підстав для накладення арешту на кошти, передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Слід зазначити, що норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини.

Так, норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість, підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України врегульовано інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому у виключному випадку - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Таким чином, доводи відповідача про наявність у контролюючого органу права звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти, лише у разі наявності податкового боргу є безпідставними.

В даному випадку предметом доказування по справі є не наявність або відсутність податкового боргу, а наявність чи відсутність законних підстав для проведення перевірки відповідача, дотримання позивачем процедури її призначення та проведення, та як наслідок - наявність чи відсутність у ПП ХАРКІВСТАРТСТРОЙ підстав відмовити посадовим особам контролюючого органу у допуску до перевірки.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, аналізуючи наведені нормативно правові акти, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем було необґрунтовано відмовлено фахівцям ГУ ДФС у Харківській області у допуску до перевірки, отже у спірних відносинах наявні підстави для накладення арешту на кошти ПП ХАРКІВСТАРТСТРОЙ , передбачені ст. 94 ПК України.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт не допуску на перевірку є доведеним, а отже є підстави для накладення арешту на кошти.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2019 року по справі № 520/3517/19 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Харківстартстрой" залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2019 року по справі № 520/3517/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді (підпис) (підпис) О.І. Сіренко В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 03.03.2020 року