Постанова

від 21.07.2020 по справі 520/3517/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21 липня 2020 року

справа № 520/3517/19

адміністративне провадження № К/9901/10048/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства Харківстартстрой

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року у складі судді Шевченко О. В.,

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року у складі суддів Кононенко З. О., Сіренко О. І., Калиновського В. А.,

у справі № 520/3517/19

за позовом Головного управління ДФС у Харківській області

до Приватного підприємства "Харківстартстрой"

про накладення арешту на кошти,

УСТАНОВИВ:

РУХ СПРАВИ

У квітні 2019 року Головне управління ДФС у Харківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Харківстартстрой" (далі - Підприємство, платник податків, відповідач у справі), в якому просило суд накласти арешт на кошти, які перебувають на рахунках Підприємства, відкритих в банківських установах, а саме: АТ "АЛЬФА-БАНК" у м. Києві, МФО 300346, номер рахунку НОМЕР_1 ; ПАТ "МТБ БАНК", МФО 328163, номер рахунку НОМЕР_2 ; ПАТ "МТБ БАНК", МФО 328168, номер рахунку НОМЕР_3.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дії Підприємства, які полягають у не допуску посадових осіб Головного управління ДФС у Харківській області до проведення перевірки, суперечать вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 18 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року, позов задовольнив, наклав арешт на кошти, які перебувають на рахунках Приватного підприємства "Харківстартстрой" (код ЄДРПОУ 40400532), відкритих в банківських установах, а саме: АТ "АЛЬФА-БАНК" у м. Києві, МФО 300346, номер рахунку НОМЕР_1 ; ПАТ "МТБ БАНК", МФО 328163, номер рахунку НОМЕР_2 ; ПАТ "МТБ БАНК", МФО 328168, номер рахунку НОМЕР_3.

Ухвалюючи рішення у справі суди попередніх інстанцій застосували підпункт 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України, за якою арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин, зокрема, платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Суди установили, що у податкового органу були наявні законні підстави для проведення документальної позапланової виїзної перевірки Підприємства, призначеної наказом заступника начальника Головного управління ДФС у Харківській області від 26 лютого 2019 року № 1474, та врахували підтвердження правомірності цього наказу рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року у справі №520/2005/19, яке набрало законної сили, що обумовило наявність підстав для задоволення позовних вимог про накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках Підприємства.

7 квітня 2020 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Підприємства, яка ухвалою суду від 8 квітня 2020 року залишена без руху.

9 червня 2020 року ухвалою Верховного Суду внаслідок усунення відповідачем недоліків касаційної скарги відкрито провадження за касаційною скаргою Підприємства на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року у справі №520/3517/19 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та витребувано справу з суду першої інстанції.

17 червня 2020 року справа №520/3517/19 надійшла до Верховного Суду.

7 липня 2020 року податковий орган надав відзив на касаційну скаргу Підприємства, просив залишити скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №520/3517/19 є пункти 1, 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на те, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права, а саме пункту 94.2. статті 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України), без урахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №813/929/18, а також неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права (п. 94.2. ст. 94 ПК України) у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2018 року по справі №820/1929/17, від 12 лютого 2019 року по справі №820/2455/18 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

В касаційні скарзі Підприємство зазначає, що стаття 94 ПК України Адміністративний арешт майна регулює відносини, які виникають саме з приводу застосування адміністративного арешту майна, а не арешту коштів.

Пославшись на положення підпункту 20.1.33 пункту 20.1. статті 20 ПК України, відповідач доводить, що у контролюючого органу відсутнє право звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків саме з підстав недопуску до перевірки.

За позицією платника податків, податковий орган повинен був звернутися до суду з позовом про накладення арешту на кошти у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, що передбачено пунктом 3 Розділу VIІ Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 липня 2917 року № 632 (далі - Порядок).

Необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права (п.94.2. статті 94 ПК України) у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2018 року по справі №820/1929/17, від 12 лютого 2019 року по справі №820/2455/18 відповідач обґрунтовує наявністю правової невизначеності, зокрема недосконалістю правового регулювання, недосконалістю закону в частині питання накладення арешту на кошти платника податків, що дозволяє множинне трактування прав та обов`язків податкового органу, а також суперечливою судовою практикою.

Платник податків також вважає, що на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції наказ №1474 від 26.02.2019 року втратив свою актуальність і не може бути підставою для проведення перевірки Підприємства, а відповідно його виконання на даний час неможливо забезпечити шляхом накладення арешту на кошти.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Суди попередніх інстанцій установили, що Головне управління ДФС у Харківській області рекомендованою кореспонденцією направило на адресу Підприємства ряд запитів про надання до податкового органу необхідної інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) щодо своєї господарської діяльності. Отримання платником податків цих запитів підтверджено позначками представника Підприємства у повідомленнях про вручення поштового відправлення.

Підприємство листами відмовилося надавати відповіді на вказані запити податкового органу, обґрунтовуючи або тим, що запити сформовано з порушенням норм ПК України, або відсутністю у підприємства витребуваної інформації (а. с. 24, 28, 36 - 38, 41 - 43, 47 - 49).

На запит податкового органу від 27 жовтня 2017 року № 22035/10/20-40-14-11-18, який отримано представником Підприємства 02 листопада 2017 року, відповіді не надано.

На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 41.1 статті 41, пунктів 61.1, 61.2 статті 61, підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 ПК України, у зв`язку з ненаданням Підприємством протягом 15 робочих днів з дня отримання, у запитуваному обсязі, пояснень та їх документального підтвердження на обов`язкові письмові запити податкового органу, заступником начальника Головного управління ДФС у Харківській області видано наказ від 26 лютого 2019 року № 1474 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП ХАРКІВСТАРТСТРОЙ (код ЄДРПОУ 40400532) , адреса: вул. Серпова, буд. 4, кв. (офіс) 211, м. Харків, 61166) з 26 лютого 2019 року тривалістю 5 робочих днів (далі - наказ) (а. с. 18 - 19).

На підставі наказу, направлення на перевірку № 1869 від 26 лютого 2019 року, з метою дотримання вимог податкового законодавства посадовими особами позивача здійснено вихід за адресою: вул. Серпова, буд. 4 , кв. (офіс) 211, м. Харків, 61166 щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки з 26 лютого 2019 року тривалістю 5 робочих днів (а. с. 18 - 19, 51).

При виході на перевірку головному бухгалтеру підприємства Подкопай Олені Борисівні вручений під підпис наказ (копія), пред`явлено направлення на перевірку та службове посвідчення ХР №000300. Проте, 26 лютого 2019 року об 16:10 год. Головний бухгалтер відмовила у допуску до проведення перевірки, оскільки наказ видано незаконно, інформаційні запити податкового органу складено податковим органом з порушенням вимог статті 73 ПК України, тому Підприємство звільняється від обов`язку надавати відповідь на них.

У зв`язку з недопуском до перевірки посадових осіб контролюючого органу останніми складено акт про відмову в допуску до проведення документальної позапланової перевірки ПП ХАРКІВСТАРТСТРОЙ від 26 лютого 2019 року № 1328/20-40-14-11-10/40400532 (а. с. 52 - 54).

Головним управлінням ДФС у Харківській області також складено акт від 26 лютого 2019 року № 1327/20-40-14-11-10/40400532 Про відмову від підпису у направленні на перевірку ПП ХАРКІВСТАРТСТРОЙ , оскільки головний бухгалтер підприємства отримавши копію наказу, відмовилася розписатися в направленні на перевірку № 1869 від 26 лютого 2019 року (а. с. 16 -17).

Наказ від 26 лютого 2019 року № 1474 оскаржувався Підприємством у судовому порядку, за результатами розгляду справи №520/2005/19 Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 21 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року, відмовив у задоволенні позову Підприємства.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року у справі №520/2005/19 набрало законної сили.

На підставі пункту 94.2, підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України заступник начальника Головного управління ДФС у Харківській області 27 лютого 2019 року (Вих. №98746/10/20-40-14-11-16) об 15:50 год. прийняв рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків, Приватного підприємства "Харківстартстрой", у зв`язку з відмовою у проведенні документальної позапланової виїзної перевірки та недопуском посадових осіб контролюючого органу до проведення такої перевірки (а. с. 15).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Документальна позапланова перевірка здійснюється якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (підпункт 78.1.1 пункту 78.1. статті 78 ПК України).

Згідно з пунктом 78.5 статті 78 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Пункт 81.1 статті 81 ПК України встановлює, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Відповідно до пункту 81.2 статті 81 ПК України, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.

У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.

Згідно з пунктом 94.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2. статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків (пункт 94.4 статті 94 ПК України).

Згідно з пунктом 94.6 статті 94 ПК України, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Законодавцем в положеннях податкового законодавства розрізнюються два види арешту, а саме арешт майна та арешт коштів на рахунку платника.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Положення статті 94 ПК України не визначає послідовності процедур застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів.

Натомість приписи статті 94 ПК України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Отже арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України, зокрема, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Суд зазначає, що арешт коштів на рахунках платника можливий як з підстав передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України так і з підстав передбачених пунктом 94.2 статті 94 ПК України, зокрема у разі недопуску платником податків до проведення перевірки.

Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 ПК України не створюють конкуренцію правових норм та регулюють різні правовідносини. Норми пункту 94.2 ПК України визначають підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків, за підстав визначених у зазначеному пункті. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України підлягає застосуванню виключно у випадку неможливості погашення податкового боргу платником у разі, якщо у такого платника відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та /або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Таким чином, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені в постановах від 15 травня 2020 року у справі №813/890/18, від 24 квітня 2020 року у справі №821/1158/15-а, від 12 листопада 2019 року у справі № 813/3944/17.

Доводи Підприємства, викладені в касаційній скарзі щодо неправильного застосування судами пункту 94.2 статті 94 ПК України, суперечать вищезазначеному правовому регулюванню.

Верховний Суд не вбачає підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій пункту 94.2. статті 94 ПК України, без урахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 813/929/18 з огляду на наявність постанови Верховного Суду, ухваленого в складі колегії суддів судової палати. Також Верховний Суд визнає, що скаржник не навів вмотивованих обґрунтувань для відступлення від висновку щодо застосування норми права (п. 94.2. ст. 94 ПК України) у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2018 року по справі №820/1929/17, від 12 лютого 2019 року по справі № 820/2455/18 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Зокрема постанова Верховного Суду від 27 листопада 2018 року по справі №820/1929/17 ухвалена в складі суддів палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів внаслідок передачі цієї справи на розгляд палати відповідно до частини першої статті 346 КАС України, оскільки суд, який розглядав справу в касаційному порядку вважав за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати. Це судове рішення ухвалене після прийняття Верховним Судом постанови від 20 листопада 2018 року у справі №813/929/18, на незастосування якої судами попередніх інстанцій посилається скаржник.

Головною метою передачі справ на розгляд судової палати є забезпечення механізму формування єдиної правозастосовчої судової практики у подібних правовідносинах в межах однієї категорії спорів (зокрема податкових). Скаржник не наводить інших прикладів судових рішень, ухвалених після постанови, ухваленої у складі судової палати, в яких Верховний Суд по іншому застосовує норми пункту 94.2 статті 94 ПК України. Незгода платника податків з позицією Верховного Суду не може бути підставою для відступлення від усталеної судової практики.

Відтак, з огляду на те, що у контролюючого органу були наявні законні підстави для проведення документальної позапланової виїзної перевірки Підприємства, призначеної наказом від 26 лютого 2019 року № 1474, що підтверджено судовим рішенням у справі №520/2005/19, яке набрало законної сили, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що відмова платника податків від проведення такої перевірки є підставою для задоволення позову та застосування адміністративного арешту коштів, які перебувають на рахунках Підприємства.

ВИСНОВКИ СУДУ

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 КАС України).

Верховний Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга Підприємства залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції і постанова суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства Харківстартстрой залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року у справі № 520/3517/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. А. Гончарова

І. Я. Олендер