Окрема думка

від 02.03.2020 по справі 400/2870/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

О К Р Е М А Д У М К А

02 березня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/2870/19

До Миколаївського окружного адміністративного суду 12.09.2019 року звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю РЕНТА-Н з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській, Державної фіскальної служби України, в якому просило суд скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 15.07.2019 року № 1222032/41907606; зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну від 12.06.2019 року № 47 за датою її подання, стягнути з відповідача судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року адміністративний позов був задоволений. Скасовано рішення Комісії Головного управління ДФС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 15.07.2019 року № 1222032/41907606 про відмову в реєстрації податкової накладної від 12.06.2019 року № 47. Зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "Рента-Н" від 12.06.2019 року № 47 датою її подання. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рента-Н" судові витрати у розмірі 960,50 грн. (дев`ятсот шістдесят гривень 50 коп.). Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рента-Н" судові витрати у розмірі 960,50 грн. (дев`ятсот шістдесят гривень 50 коп.).

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області задоволено частково. Змінено четвертий та п`ятий абзаци резолютивної частини рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року та викладено їх у наступній редакції:

"Стягнути солідарно у рівних частках за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) та за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 39292197) судові витрати в сумі 8 921 грн (вісім тисяч дев`ятсот двадцять одна грн.. 00 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рента-Н"".

В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року залишено без змін.

Частково задовольняючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, оскільки заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є співмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову. Враховуючи принципи справедливості, обґрунтованості, співмірності та пропорційності, складність питань, які були предметом судового розгляду справи у суді першої інстанції в порядку письмового провадження та у суді апеляційної інстанції, наявність детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, зокрема, із зазначенням витраченого часу на відповідні види робіт обсягом 5,5 годин, вартістю 2000 грн. за годину, апеляційний суд дійшов висновку, що підлягають відшкодуванню позивачу витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн.

Частиною 3 статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються особи, які беруть участь у справі, без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.

Керуючись вказаними положеннями КАС України вважаю за необхідне зазначити наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частинами 1 та 2 статті 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Статтею 134 КАС України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз вищенаведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що зазначено у рішенні від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України (заява № 19336/04), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року по справі № 810/2760/17.

В даному випадку, як вбачається із позовної заяви, представником Позивача заявлені вимоги про відшкодування витрат, пов`язаних із професійною правничою допомогою, отриманою від адвоката у вигляді підготовки позовної заяви до Миколаївського окружного адміністративного суду про скасування рішень Комісії ДФС України про відмову в реєстрації податкових накладних в ЄРПН, та реєстрації податкових накладних Клієнта.

Досліджуючи надані представником Позивача документи, вважаю за необхідне зазначити, що Договором передбачено надання правової допомоги щодо підготовлення та передачі до Миколаївського окружного адміністративного суду позовної заяви про скасування рішень Комісії ДФС України про відмову в реєстрації податкових накладних в ЄРПН, та реєстрації податкових накладних Клієнта.

До того ж, ані Договір про надання правової допомоги, ані платіжне доручення не містять жодного посилання на адміністративну справу, в межах якої заявлені витрати на відшкодування правничої допомоги. Тобто вказані документи не доводять факту понесення Позивачем витрат на правову допомогу по конкретній адміністративній справі. Відсутність конкретизації по адміністративній справі ставить під сумнів обґрунтованість заявленої суми для відшкодування витрат, пов`язаних із професійною правничою допомогою.

В даному випадку, предмет спору у цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.

Таким чином, вважаю, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг Позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову.

Більш того, ані договір, ані протокол узгодження договірної ціни, ані рахунок фактури не містять детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом під час підготовлення позовної заяви про скасування рішень Комісії ДФС України про відмову в реєстрації податкових накладних в ЄРПН, та реєстрації податкових накладних.

В наданих до суду документах не зазначено, що включає у себе підготовка позовної заяви до суду, чи включає підготовка позовної заяви до суду роботи зі збору доказів, аналізу законодавства та судової практики, жодного посилання на кількість часу витраченого адвокатом на складання позовної заяви в залежності від складності справи та виконаних адвокатом робіт надані позивачем документи не містять (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладених у постановах від 20 червня 2019 року по справі № 821/440/17 та від 17 вересня 2019 року по справі № 810/3806/18).

Відсутність детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, зокрема, із зазначенням витраченого часу на відповідні види робіт, ставить під сумнів, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року по справі № 810/2760/17.

Враховуючи вищевказане, вважаю, що не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2020 року по даній справі, судом апеляційної інстанції було прийнято до уваги зокрема, надані до суду першої інстанції представником позивача разом із заявою про стягнення витрат на послуги адвоката 04.12.2019 року протокол №2 узгодження договірної ціни від 18.07.2019 року, акт приймання-передачі правових послуг від 21.11.2019 року, рахунок-фактуру №ПН-1/47 від 26.07.2019 р.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Рента-Н щодо стягнення витрат на послуги адвоката залишено без розгляду, з огляду на те, що згідно ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Враховуючи викладене, оскільки позивач до ухвалення рішення по справі заявив про понесені ним витрати на послуги адвоката в сумі 7000,00 грн., однак усі наявні в нього докази були надані одночасно з поданням позову, а позивач не заявляв суду про те, що докази з поважних причин будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Вищевказана ухвала Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року набрала законної сили та оскаржена сторонами по справі не була.

Згідно вимог ч.4 ст. 308 КАС України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Враховуючи викладене, вважаю, що у суду апеляційної інстанції були відсутні процесуальні підстави для дослідження та врахування під час апеляційного перегляду документів, доданих до заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Рента-Н щодо стягнення витрат на послуги адвоката від 04.12.2019 року, яка була залишена без розгляду судом першої інстанції.

Крім того, навіть якщо брати до уваги зазначені документи, в акті приймання-передачі правових послуг вказано, що підготовка та подача 1 однотипної (типової) позовної заяви з додатками в 4 екз. до Миколаївського окружного адміністративного суду: 5,5 годин, вартістю 2000,0 грн., за годину, всього 11000,00 грн. Разом з тим, до суду позивачем було надано платіжне доручення на суму 7000,00 грн., що на моє переконання додатково свідчить про неналежну обґрунтованість суми витрат на професійну правничу допомогу у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу.

Вважаю за необхідне також звернути увагу, що згідно ч.1, 2 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що в апеляційній скарзі Головного управління ДФС у Миколаївській області жодних доводів та вимог в частині розподілу судових витрат на правничу допомогу не зазначалось. Крім того, звертаю увагу, що судом апеляційної інстанції не було також встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду у розумінні ч.3 ст.317 КАС України.

З огляду на те, що наданими до суду документами обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено належними та допустимими доказами, вважаю помилковим висновок суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.

Суддя М.П. Коваль