Постанова

від 26.02.2020 по справі 580/2738/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/2738/19 Суддя (судді) першої інстанції: П.Г. Паламар

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого-судді: Черпіцької Л.Т.

суддів: Глущенко Я.Б., Собківа Я.М.,

за участю секретаря: Закревської І.Л.,

представника позивача Ніколаєнка В.В., Кононенко О.С.,

представника відповідача Лич С.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-Трейдінвест" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ Олімп-Трейдінвест звернулося до суду з позовом до Київської міської митниці ДФС України, в якому просило:

-визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці ДФС від 08.08.2019 №UА100110/2019/300154/2;

-визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міської митниці ДФС від 08.08.2019 №UА100110/2019/01005;

-визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці ДФС від 09.08.2019 №UА100000/2019/300155/2;

-визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації,, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міської митниці ДФС від 09.08.2019 №UА100110/2019/01008;

-стягнути судові витрати зі сплати професійної правничої допомоги.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що митна вартість товару заявлена позивачем в митних деклараціях визначена за основним методом - за ціною договору, однак під час проведення митного контролю встановлено, що документи, подані для визначення митної вартості товару відповідно до частини 1 статті 53 Митного кодексу України містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме - витрати на транспортування оцінюваних товарів. Таким чином, оскільки декларантом не надано документи, які підтверджують всі складові митної вартості товарів, не усунуто виявлені розбіжності та не спростовано сумніви у правильності задекларованої митної вартості, митним органом не був застосований метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а тому прийнятті рішення є правомірними.

А також вважає, що розмір витрат на правничу допомогу необґрунтований та не співрозмірний з обсягом наданих послуг, витраченим часом та ціною позову.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтовані, просить в її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

17.02.2020 до суду надійшла заява від позивача в порядку ч. 7 ст. 139 КАС України про вирішення питання щодо розподілу судових витрат у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю Олімп-Трейдінвест , як суб`єкт господарювання - юридична особа, ідентифікаційний код 42087031, зареєстроване 24.04.2018, за основним видом діяльності неспеціалізована оптова торгівля .

23.04.2019 між ТОВ Олімп-Трейдінвест та компанія ArcelorMittal Construction Polska Sp. z.o.o. укладено контракт №9EX 2019 та додатку № 1, в силу якого продавець зобов`язується продати на умовах FCA Рава Мозовецька, товар - сендвіч панелі, профільовані листи, касети, а покупець прийняти та оплатити товар.

Згідно контракту ТОВ Олімп-Трейдінвест придбало товари (відповідно до 31 графи електронної митної декларації):

-панелі стінові, які складаються з двох стінок, виготовлених з гофрованого тонкого листа оцинкованої сталі, завтовшки 0,5 мм. з ізоляційним наповнювачем (пінополіуретаном): тип PROMISOL 2003ВІ ML 80 mm PIR FR 7016 HAIRPLUS 25, 9010 HAIRPLUS 25 в кількості 574,100 м2, розмір: 7250x1000 - 406 м2, 6050x1000 - 12Д м2, 6000x1000 - 156 м2. тип PROMISOL 2003BL ML 80 mm PIR FR 9007 HAIRPLUS 25, 9010 HAIRPLUS 25 в кількості - 146,800 м2, Розмір:2800 x l000 - 16,8 м2, 2600x1000 - 130 м2. Країна виробництва: PL. Виробник Company ArcelorMittal (Construction Polska Sp. z.o.o. Торговельна марка: ArcelorMittal на підставі рахунку-фактури; (інвойсу) №К06926 від 06.08.2019 р. контракту №9ЕХ2019 від 23.04.2019 р. та доповнення до контракту №1 від 23.04.2019.

-панелі стінові, які складаються з двох стінок, виготовлених з гофрованого тонкого листа оцинкованої сталі, завтовшки 0,5 мм. з ізоляційним наповнювачем (пінополіуретаном): тип: PROMISOL 2003ВІ ML 80 mm PR FR 9007 HAIRPLUS 25, 9010 HAIRPLUS 25 в кількості - 649,500 м2, Розмір: 11200x1000 - 78,4 м2, 10900x1000 - 76,3 м2, 11200x1000 zapas - 33,6 м2, 10000x1000 - 110 м2, 7500x1000 - 105 м2, 5700x1000 - 45,6 м2, 5400x1000 - 32,4 м2, 4100x1000 - 8,2 м2, 4000x1000 - 160 м2. Країна виробництва: PL, Виробник: Company ArcelorMittal Construction Polska Sp. z.o.o, Торговельна марка: ArcelorMittal на підставі рахунку-фактури (інвойсу) №К06923 від 06.08.2019, контракту №9ЕХ2019 від 23.04.2019 та доповнення до контракту №1 від 23.04.2019.

Відповідно інвойсів, вартість товару становила 12118.33 євро (інвойс №К06926 від 06.08.2019) та 10918,10 євро (інвойс №К06923 від 06.08.2019) відповідно.

Згідно договорів транспортного експедирування № 29/2019-05 від 29.05.2019, поставки № ПС-05/05-19 від 14.05.2019, ТОВ Зімір і ТОВ Шатро Інжинірінг надано транспортно-експедиторські (експедирування вантажів) послуги ТОВ Олімп-Трейдінвест з організації перевезення вантажу з населеного пункту Рава Мозовецька (Польща) до м. Києва. Виконання даного договору узгоджується з наданим рахунком-фактурою, платіжним дорученням та актом виконаних робіт

Згідно умов поставки FCA Інкотермс 2010 - продавець поставляє і передає товари в зазначені терміни і місце передачі, а покупець приймає їх, якщо всі умови дотримані.

Доставка компанією ArcelorMittal Construction Polska Sp. z.o.o. товару згідно контракту №9EX 2019 до Рава Мозовецька підтверджується товаро-транспортними накладними.

Даний товар на підставі попередніх митних декларацій №UA100000/2019/852827 від 07.08.2019 та №UA100000/2019/852826 від 07.08.2019 в зоні діяльності Волинської митниці ДФС (митний пост Ягодин ) було ввезено на митну територію України.

08 серпня 2019 року до Київської міської митниці ДФС було подано електронну митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ №UA100110/2019/146312 на товар панелі стінові, які складаються з двох стінок, виготовлених з гофрованого тонкого листа оцинкованої сталі, завтовшки 0,5 мм. з ізоляційним наповнювачем (пінополіуретаном) за заявленою вартістю 12118,33 євро.

09 серпня 2019 року до Київської міської митниці ДФС було подано електронну митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ №UA100110/2019/146425 на товар панелі стінові, які, складаються з двох стінок, виготовлених з гофрованого тонкого листа оцинкованої сталі, завтовшки- 0,5 мм. з ізоляційним наповнювачем (пінополіуретаном) за заявленою вартістю 10918,10 євро.

Митна вартість товару була визначена із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).

Відповідно до графи 44 ЕМД типу ІМ 40 ДЕ №UA100110/2019/146312 від 08.08.2019, на підтвердження заявленої митної вартості товару було подано митному органу наступні документи: -рахунок-фактура (інвойс) № К06926 від 06.08.2019; -зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №9ЕХ2019 від 23.04.2019; -доповнення до зовнішньоекономічного договору №1 від 23.04.2019; -сертифікат походження товару форми EUR1 №PL/MF/AN 0046612 від 07.08.2019; -платіжне доручення №2 від 19.06.2019; -платіжне доручення №3 від 05.08.2019; - прайс лист від 08.08.2019; -транспортна довідка №l60 від 06.08.2019; -витяг з каталогу від 08.08.2019; -CMR 0106966; -копія митної декларації країни-відправлення 19PL301010E0652050 від 07.08.2019; -договір транспортного експедирування №29/2019-05 від 29.05.2019; -заява на перевезення № 160-К від 31.07.2019; -договір поставки №ПС-05/05-19 від 14.05.2019.

Відповідно до графи 44 ЕМД типу IM 40 ДЕ №UA100110/2019/146425 від 09.08.2019, на підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані наступні документи: -рахунок-фактура (інвойс) №К06923 від 06.08.2019; -зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №9ЕХ2019 від 23.04.2019; -доповнення до зовнішньоекономічного договору №1 від 23.04.2019; -сертифікат походження товару форми EUR1 №PL/MF/AN 0046614 від 07.08.2019; -платіжне доручення №2 від 19.06.2019; -платіжне доручення №3 від 05.08.2019; -прайс лист від 08.08.2019; -транспортна довідка №165 від 06.08.2019; -витяг з каталогу від 08.08.2019; -CMR 0048533; -копія митної декларації країни-відправлення 19PL301010E0651957 від 07.08.2019; -договір транспортного експедирування №29/2019-05 від 29.05.2019; -заява на перевезення №165-К від 02.08.2019; -договір поставки №ПС-05/05-19 від 14.05.2019.

Розглянувши подані брокером в інтересах ТОВ Олімп-Трейдінвест документи для підтвердження заявленої в митних деклараціях митної вартості, митний орган направив електронні повідомлення, в яких, посилаючись на положення частин 2 та 3 статті 53 та частини 5 статті 54, статті 254 Кодексу, декларанту запропоновано надати до органу Державної Фіскальної служби наступні документи: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару з відмітками банку: транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправлення з перекладом; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; відомості щодо сплати ліцензійних платежів. Декларанту також повідомлено, шо він відповідно до положень частини 6 статті 53 Кодексу за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару, зокрема, які підтверджують складові митної вартості.

На вказаний запит декларантом не були надані додаткові документи.

08.08.2019 Київською міською митницею ДФС було прийнято рішення про коригування-митної вартості товарів №UA100110/2019/300154/2, згідно з яким митницею, застосувавши резервний метод визначення митної вартості, заявлену декларантом митну вартість товару у митній декларації №UA100110/2019/300154/2 скориговано до рівня 18186.10 Євро (2.0496 євро за 1 кг товару).

09.08.2019 Київською міською митницею ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2019/300155/2, згідно з яким митницею, застосувавши резервний метод визначення митної вартості, заявлену декларантом митну вартість товару у митній декларації №UA100110/2019/146425 скориговано до рівня 16310,96 Євро (2,0404 Євро за 1 кг товару).

При цьому, суд першої інстанції надаючи юридичну оцінку вищенаведеним доказам обґрунтовано звернув увагу на те, що митна вартість, - за один і той же товар, що переміщувався, за аналогічних умов поставки від того самого відправника на адресу того ж одержувача, - була скоригована не однаково.

Позивачу були видані картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 08.08.2019 №UА100110/2019/01005 та від 09.08.2019 №UA100110/2019/01008.

09.08.2019 позивачем до митниці були подані тимчасові електронні митні декларації №UA100110/2019/146499 та №UA100110/2019/146465 із митною вартістю, заявленою з урахуванням рішень про коригування митної вартості товарів №UA100110/2019/300154/2 від 08.08.2019 та №UA100000/2019/300155/2 від 09.08.2019 відповідно. За вказаними ЕМД №UA100110/2019/146499 та №UA100110/2019/146465 товар панелі стінові оформлено в митному режимі імпорт та випущено у вільний обіг в порядку ч. 7 ст. 55 МК України.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями про коригування митної вартості товарів, ТОВ Олімп-Трейдінвест в порядку ч. 8 ст. 55 МК України, подано на підтвердження заявленої митної вартості товарів додаткові документи до Київської міської митниці ДФС (листи від 19.08.2019 №42087031/П-007 та №42087031/П-008), а саме: оригінали платіжних доручень № 2 та № 3 з відмітками банку, копію експортної декларації країни-відправлення з офіційним перекладом, копію акта № ОУ-0000160 від 09.08.2019, копію рахунку-фактури №СФ-0000160 від 09.08.2019, оригінал платіжного доручення №466 від 15.08.2019, копію акта №ОУ-0000165 від 09.08.2019, копію рахунку-фактури №СФ-0000165 від 09.08.2019, оригінал платіжного доручення №467 від 15.08.2019.

За результатами розгляду Київською міською митницею ДФС листів ТОВ Олімп- Трейдінвест , відмовлено у визнанні вартості товарів на рівні 12645,01 Євро (або 1,4251 Євро за 1 кг) та 10918,1 Євро (1,091 Євро за 1 кг) відповідно (листи Київської міської митниці ДФС від 23.08.2019 №7689/10/26-70-19-01 та №7688/10/26-70-19-01).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Митного кодексу України при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації органом доходів і зборів України.

У разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов`язків посадових осіб органів доходів і зборів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь органу доходів і зборів, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян. (ч. 4 ст. 3 Митного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів (ч. 7 ст. 257 МК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 257 МК України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів:

1)заявлений митний режим, тип декларації та відомості про особливості переміщення;

2) відомості про декларанта, уповноважену особу, яка склала декларацію, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено на підставі посередницького договору, - також про іншу, крім сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), сторону такого посередницького договору;

3)відомості про найменування країн відправлення та призначення;

4)відомості про транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для міжнародного перевезення товарів та/або їх перевезення митною територією України під митним контролем, та контейнери;

5)відомості про товари:

а)найменування;

б)звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар;

в)торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах);

г) код товару згідно з УКТ ЗЕД;

ґ) найменування країни походження товарів (за наявності);

д) опис упаковки (кількість, вид);

е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру;

є) фактурна вартість товарів;

ж) митна вартість товарів та метод її визначення;

з) відомості про уповноважені банки декларанта;

и) статистична вартість товарів;

6) відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про застосування заходів гарантування їх сплати:

а) ставки митних платежів;

б) застосування пільг зі сплати митних платежів;

в) суми митних платежів;

г) офіційний курс валюти України до іноземної валюти, у якій складені рахунки, визначений відповідно до статті 3 1 цього Кодексу;

ґ) спосіб і особливості нарахування та сплати митних платежів;

д) спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати);

7) відомості про зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), та його основні умови;

8) відомості, що підтверджують дотримання встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення товарів через митний кордон України;

9) відомості про документи, передбачені частиною третьою статті 335 цього Кодексу;

10) довідковий номер декларації (за бажанням декларанта).

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 МК України).

Частинами 2, 3 ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням (ч. 10 ст. 58 МК України).

В силу положень ч. 5, 6 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

З огляду на наведені норми права, стаття 53 МК України визначає вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Разом з цим, згідно ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Водночас, відповідно до частини шостої статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

При цьому, повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між імпортером товару та його контрагентом. Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Митний орган повинен витребувати саме ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 31 березня 2015 року №21-53а15, №21-127а15 та №805/778/13-а від 16 липня 2016 року.

Відтак, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів, а саме, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Сумніви обґрунтовані, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числове визначення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.

В силу вимог ч. 7 ст. 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно ч. 1ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Оскільки декларантом до митного оформлення були подані документи, які підтверджують мину вартість товару за першим методом - щодо ціни договору, які не містять неточностей та суперечностей, а митний орган не довів, що до митного контролю заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів або невірно визначено митну вартість товарів, не врахувавши при цьому додаткові документи, які були подані декларантом на вимогу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність рішень митного органу.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами першою та другою статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина 9 статті 139 КАС України)

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суд досліджує на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Як свідчать матеріали справи, суд першої інстанції стягнув понесені позивачем витрати у сумі 10000 грн., розмір яких підтверджується належними та допустимими, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, доказами, крім того такий розмір є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом та його помічником послуг.

Колегія суддів звертає увагу на те, що наведені вище положення процесуального законодавства покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З огляду на це, відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний був навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами.

Водночас доводи суб`єкта повноважень щодо невідповідності затраченого адвокатом часу на підготовку заяви, на участь у судових засіданнях не містять належних обґрунтувань. Твердження митного органу про неспівмірність ціни позову, значення справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи в порівнянні з заробітною платою головного державного інспектора юридичного відділу митниці, не є обставиною, яка б спростувала відповідний розмір судових витрат.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

За таких обставин, з огляду на недоведеність відповідачем обставин понесення позивачем розміру витрат у меншому розмірі та/або неспівмірності таких витрат, колегія суддів вважає правильними висновок суду першої інстанції про необхідність присудження на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Олімп-Трейдінвест судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн. у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів також вбачає наявність підстав для її присудження на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Олімп-Трейдінвест в повному обсязі, враховуючи достатність та допустимість усіх наданих доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, таких як: акт наданих послуг від 04.02.2020 на суму 1000 грн., рахунок-фактура від 13.02.2020 № 13/02/20 на суму 3000 грн., випискою про рух коштів за рахунком адвокатського бюро на суму 4000 грн.

При цьому, відповідач не наполягав в суді апеляційної інстанції на неспівмірності понесених витрат або їх необгрунтованості.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Київської міської митниці Київської міської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року - без змін.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-Трейдінвест" про вирішення питання про розподіл судових витрат задовольнити.

Стягнути з Київської міської митниці Державної фіскальної служби України за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-Трейдінвест" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 02 березня 2020 року.

Головуючий суддя:Л.Т. Черпіцька Судді:Я.Б. Глущенко Я.М. Собків