Ухвала

від 27.02.2020 по справі 904/4768/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

27.02.2020м. Дніпро№ 904/4768/18

Суддя Петренко Н.Е., за участю секретаря судового засідання Найдьонової Я.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛСІЗ" про розстрочку виконання рішення господарського суду від 18.12.18р.

по справі:

заявник: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Говтва" (правонаступник Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА КАМ`ЯНКА")

боржник: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛСІЗ", м. Дніпро

про стягнення попередньої оплати вартості товару та штрафу у розмірі 50 511,93 грн.

Представники:

від позивача Пікуль В.І. представник за довіреністю адвокат

від відповідача Євченко М.І. керівник

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2018 у справі № 904/4768/18 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА КАМ`ЯНКА" (39763, Полтавська область, Кременчуцький район, с. Кам`яні Потоки, вул. Миру, буд. 19, код ЄДРПОУ 32860479) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛСІЗ" (49000, м. Дніпро, вул.152-ї Дивізії, буд. 3, офіс 517, код ЄДРПОУ 39669322) про стягнення попередньої оплати вартості товару та штрафу у розмірі 50 511,93 грн. - задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛСІЗ" (49000, м. Дніпро, вул. 152-ї Дивізії, буд. 3, офіс 517, код ЄДРПОУ 39669322) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА КАМ`ЯНКА" (39763, Полтавська область, Кременчуцький район, с. Кам`яні Потоки, вул. Миру, буд. 19, код ЄДРПОУ 32860479) попередню оплату вартості товару в сумі 45 448,12 грн. (сорок п`ять тисяч чотириста сорок вісім грн. 12 коп.), штраф в сумі 5 063,81 грн. (п`ять тисяч шістдесят три грн. 81 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн.).

20.01.2020 до господарського суду від відповідача надійшла заява про розстрочку виконання судового рішення.

Короткий зміст заяви.

Відповідач вказує, що має намір повністю та добровільно погасити борг, але на даний час на банківському рахунку останнього не достатньо грошових коштів для виконання рішення господарського суду.

Також, відповідач вказує, що з врахуванням такого фінансового становища, в якому на день подання цієї заяви до господарського суду знаходиться ТОВ "Елсіз", в разі примусового виконання рішення господарського суду, яке може потягнути за собою арешт грошових коштів, які знаходяться на рахунку ТОВ "Елсіз", відповідач вимушений буде припинити свою діяльність, що потягне за собою можливе банкрутство та звільнення найманих працівників.

Ухвалою Господарського суду від 22.01.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛСІЗ" розстрочку виконання судового рішення - залишено без руху.

Ухвалою суду від 17.02.2020 прийнято заяву про розстрочку виконання судового рішення та призначено її розгляд на 27.01.2020.

21.01.2020 від позивача надійшли заперечення на заяву про розстрочку виконання судового рішення.

Короткий зміст заперечень.

Позивач зазначає, що для належного вирішення питання щодо надання відстрочки виконання судового рішення, господарським судом необхідно з`ясувати чи наявні у справі докази, які б підтверджували добросовісну поведінку боржника і вжиття ним належних заходів для виконання рішення.

Позивач вказує, що до заяви про розстрочення виконання рішення заявником не надано доказів того, яким чином боржник намагається прискорити виконання даного рішення суду (звернення до контрагентів щодо проведення своєчасного розрахунку тощо).

Таким чином, оскільки відсутні докази на підтвердження надзвичайних (виключних) обставин, беручи до уваги відсутність згоди стягувача для надання розстрочки, правові підстави для задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду також відсутні.

Відповідно до частин 1, 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Розстрочка - виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч.4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю (ч.7 ст. 331 ГПК України).

Отже, у Господарському процесуальному кодексі України та спеціальному законі, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку (Закон України "Про виконавче провадження"), не встановлений вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про надання відстрочки.

У той же час, слід зважити на таке:

1) виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012);

2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012);

3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі Суд) право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II);

4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", №22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Тобто, у цьому контексті для визнання поважними причин затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про скрутне матеріальне становище, відсутність грошових коштів на рахунках.

Згідно статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Належних та допустимих доказів на підтвердження винятковості випадку, що за статтею 331 Господарського процесуального кодексу України є визначальною підставою для розстрочки виконання судового рішення, боржник суду не надав.

Для належного вирішення питання щодо надання розстрочки виконання судового рішення, господарським судам необхідно з`ясувати чи наявні у справі докази, які б підтверджували добросовісну поведінку боржника і вжиття ним належних заходів для виконання рішення.

Відповідач (боржник) у своїй заяві посилається на складне фінансове становище, однак зазначені обставини не є тими обставинами, що істотно ускладнюють виконання рішення.

Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За положеннями частини другої ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Законом України №475/97 від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (надалі "Конвенція") та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу ст. 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із практики Європейського суду з прав людини право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони, яка поважає верховенство права, дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997; рішення у справі "Бурдов проти Росії" №59498/00 від 07.05.2002; рішення у справі "Ясіун`єне проти Литви" №41510/98 від 06.03.2003; та рішення по справі "Руйану проти Румунії" №34647/97 від 17.06.2003).

За таких обставин виконання судового рішення є важливою стадією судового процесу у контексті забезпечення міжнародних демократичних стандартів щодо дотримання закріпленого у статті 8 Конституції України принципу верховенства права.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Заявником взагалі не надано доказів, які б підтверджували наявність виключних обставин що унеможливлюють виконання судового рішення та зробити однозначний висновок щодо фінансового стану боржника, а також проаналізувати вплив негайного виконання судового рішення на такий стан.

До того ж, заявником не надано доказів того, що він зможе виконати рішення суду.

Таким чином, із заяви про розстрочку виконання рішення, не вбачається наявність у відповідача надзвичайних (виключних) обставин, які свідчать про істотне ускладнення виконання рішення у розумінні ч.2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача так і доводи відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку розстрочки.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність доказів на підтвердження надзвичайних (виключних) обставин, правові підстави для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Елсіз" про розстрочку виконання рішення господарського суду від 18.12.2018 відсутні.

Таким чином, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Елсіз" про розстрочку виконання рішення господарського суду від 18.12.18 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 121, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛСІЗ" про розстрочку виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2018 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали підписано 03.03.2020.

Суддя Н.Е. Петренко