Рішення

від 03.03.2020 по справі 910/18844/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.03.2020Справа № 910/18844/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

За позовом Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця

до Товариства з обмеженою відповідальністю Адамат ЛТД

про стягнення 383 406,47 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Українська залізниця в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Адамат ЛТД про стягнення штрафу за непоставку обладнання (обладнання для системи АСКОЕ побутових споживачів) у розмірі 383 406,47 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №ПЗ/Е-181750/НЮ від 27.11.2018.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 02.01.2020 прийняв вказану позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/18844/19, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

27.01.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з тим, що позивач звернувся до суду після спливу строку позовної давності. Також відповідач просить суд зменшити розмір санкцій до розміру фактично завданих позивачу збитків.

Відповідач подав заяву про розгляд справи в загальному позовному провадженні та в судовому засіданні з викликом сторін, посилаючись на необхідність детального розгляду поданої позовної заяви та з`ясування всіх обставин. Відповідач вказує, що позивачем не надсилалися відповідачу всі докази, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши вищевказану заяву відповідача господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно частин 3, 4 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як передбачено частинами 1, 2, 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:

1) ціну позову;

2) значення справи для сторін;

3) обраний позивачем спосіб захисту;

4) категорію та складність справи;

5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо;

6) кількість сторін та інших учасників справи;

7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;

8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Здійснивши аналіз ціни позову, предмету та підстав позову, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, кількість сторін та інших учасників справи, значення для суспільного інтересу, суд в ухвалі від 02.01.2020 дійшов висновку, що цей спір є малозначним і його слід розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Крім того, з опису вкладення в цінний лист за 28.12.2019 вбачається, що позивач направив відповідачу всі додатки, які було долучено до позову та який подано до суду.

Зважаючи на наведене, суд відмовляє у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Адамат ЛТД про розгляд справи в порядку загального позовного провадження або спрощеного провадження з викликом сторін.

10.02.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив в якому позивач зазначив, що строк позовної давності не пропущено, оскільки позивач дізнався про порушення права після закінчення строку поставки товару, тобто після 31.12.2018, а позов було подано 26.12.2019.

Також позивач зазначив, що у зв`язку з недопоставкою товару у позивача не було можливості отримувати показники приладів обліку спожитої електроенергії, своєчасно виявляти втрати електроенергії, і як наслідок позивачу було нанесено збитків.

В прохальній частині відповіді на відзив позивач просив поновити строк подання до суду відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 166 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.01.2020 про відкриття провадження у справі позивачу запропоновано подати відповідь на відзив у строк не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву.

Статтею 116 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Відповідачем не додано суду доказів направлення відповідачу відзиву, а тому неможливо дійти достовірних висновків про дату отримання позивачем відзиву.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не пропущено строк подачі відповіді на відзив та приймає до розгляду відповідь позивача на відзив на позовну заяву.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.11.2018 між Публічним акціонерним товариством Українська залізниця (змінило назву на акціонерне товариство Українська залізниця ) в особі виробничого підрозділу Жмеринської дистанції електропостачання Регіональної філії Південно-Західна залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Адамат ЛТД (постачальник, відповідач) за результатом проведеної процедури публічної закупівлі, укладено договір поставки №ПЗ/Е-181750/НЮ, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність замовнику обладнання системи АСКОЕ побутових споживачів, далі товар, відповідно до Специфікації №1 (додаток №1), яка є невід`ємною частиною даного договору, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору.

Найменування товару: ремонтний комплект системи АСКОЕ тягової рідстанції трифазного підключення 5(7,5) А; 100В з GSM модемом; додатковий модуль для підключення до системи АСКОЕ (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору, загальна сума договору становить 1 597 526,95 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 319 505,39 грн., разом 1 917 032,34 грн. та визначається на підставі Специфікації (Додаток № 1), яка є невід`ємною частиною цього договору.

Специфікацією на поставку товару сторони погодили найменування, асортимент товару, технічні характеристики, кількість та ціну товару.

Відповідно до п. 5.1. договору товар повинен бути поставлений замовнику не пізніше 31.12.2018.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2018 включно, а в частині розрахунків - до повного виконання (п. 12.1. договору).

Відповідно до п. 7.3. договору, за несвоєчасну поставку товару постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 20% від суми непоставленого в строк товару.

Позивач в обґрунтування позову посилається на те, що відповідачем не було здійснено поставку товару на загальну суму 1 917 032,34 грн.

У зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язання за договором в частині поставки товару, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 383 406,47 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Умовами договору сторони погодили, що відповідач зобов`язаний здійснити поставку товару не пізніше 31.12.2018.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження поставки товару по договору.

Таким чином, відповідач не виконав свої обов`язки з поставки товару.

21.01.2019 позивач звертався до відповідача з претензією № 64 про сплату штрафу за не поставку товару.

У відповідь на претензію відповідач повідомив, що розмір штрафу буде сплачено у строк до 20.03.2019 (лист №44/12/02 від 07.03.2019).

Проте, відповідач штраф за не поставку товару позивачу не сплатив.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Факт не виконання відповідачем зобов`язання за договором поставки №ПЗ/Е-181750/НЮ від 27.11.2018 щодо постачання товару у строки встановлені договором належним чином доведений та підтверджений матеріалами справи.

Відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 6 та ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності (договірної санкції) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до п. 7.3. договору, за несвоєчасну поставку товару постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 20% від суми непоставленого в строк товару.

За порушення відповідачем строків поставки товару позивачем нараховані та заявлені до стягнення 20% штрафу у розмірі 383 406,47 грн.

Перевіривши розрахунки штрафу, суд встановив, що розрахунок здійснений правильно.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності щодо стягнення штрафу у розмірі 383 406,47 грн.

Судом встановлено, що позивач здійснив нарахування штрафу за договором за прострочення поставки товару, який відповідач зобов`язувався поставити до 31.12.2018 (п. 5.1. договору).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Крім того, відповідач листом №44/12/02 від 07.03.2019 надав відповідь на претензію позивача, яким визнав свій обов`язок з оплати штрафу за невиконання договору від 27.11.2018. Такі дії відповідача свідчать про переривання строку позовної давності.

Таким чином, спеціальна позовна давність, у даному спорі, відраховується з наступного дня від листа про визнання суми штрафу, тобто з 08.03.2019 і спливає 08.03.2020.

Натомість позивач подав позовну заяву про стягнення штрафу 26.12.2019 , у зв`язку з чим не пропустив строк позовної давності по стягненню штрафу.

З огляду на зазначене, суд відмовляє відповідачу у застосуванні строків позовної давності до штрафу, оскільки строк не пропущений.

Відповідачем заявлено про зменшення розміру штрафу до розмірів фактично завданих позивачу збитків.

В обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафу відповідач посилається зокрема, на надмірно великий розмір штрафу порівняно зі збитками та відсутність та неможливість відповідача сплатити штраф.

Натомість позивачем надано суду протокол №НЗІ-03/06 від 07.02.2020 селекторної наради служби електропостачання щодо аналізу технологічних витрат електроенергії в межах регіональної філії Південно-Західна залізниця . З протоколу вбачається, що заступник директора регіональної філії з інфраструктури зазначив, що у грудні 2019 року спостерігається збільшення загальних технологічних витрат електроенергії. В своїх поясненнях позивач вказує, що не поставка прибору, який є предметом договору від 27.11.2018, стало причиною понесених збитків позивачем, оскільки позивач позбавлений можливості виявляти втрати електроенергії.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 №6-100цс14.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази та доводи відповідача, суд зазначає, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення порушень щодо не поставки обладнання, незалежно від того, чи завдано у зв`язку з цим збитки. Разом з тим, відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку, а тому клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій суд залишає без задоволення.

Враховуючи встановлені вище судом обставини, суд задовольняє позовні вимоги Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Адамат ЛТД штрафу в розмірі 383 406,47 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Адамат ЛТД (04111, м. Київ, вул. Ружинська, 3/56, кв. 13; ідентифікаційний код 41793436) на користь Акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код: 40075815) в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6; ідентифікаційний код 40081221) штраф у сумі 383406,47 грн та судовий збір у розмірі 5751,10 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Дата складення повного тексту рішення: 03.03.2020.

Суддя О.В. Гулевець