Рішення

від 25.02.2020 по справі 910/18030/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.02.2020Справа № 910/18030/19

Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В. В. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехдім" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Ламана, будинок 19, ідентифікаційний код 40196397)

до Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної ради України" (01008, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 5, ідентифікаційний код 21586524)

про стягнення 314 483,86 грн

Без виклику (повідомлення) представників учасників справи,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сантехдім" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної ради України" про стягнення 314 483,86 грн, з яких 222 641,49 грн складає основний борг, 21 763,72 грн - 3 % річних та 70 078,65 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов`язань щодо здійснення своєчасної та у повному обсязі оплати товару, отриманого за договорами купівлі-продажу, укладеними у спрощений спосіб.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/18030/19, ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами частини4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 21.12.2019 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також на адресу для листування.

Про фактичне вручення вказаної ухвали свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень № 0103053265140 та № 0103053265158.

Згідно з пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами часини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частиною 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою від 21.12.2019 про відкриття провадження у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2019, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Протягом 2016-2018 років між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сантехдім" (постачальник) та Державним підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної ради України" (покупець) було укладено у спрощений спосіб усні договори поставки товару.

На виконання домовленостей між сторонами, позивачем згідно видаткових накладних №1 від 31.01.2017 на суму 890,24 грн, №9 від 20.03.2017 на суму 11 842,51 грн, №10 від 20.03.2017 на суму 49 371,56 грн, №11 від 20.03.2017 на суму 13 950,20 грн, №14 від 30.03.2017 на суму 123 096,40 грн, №29 від 11.07.2017 на суму 11 005,24 грн, №30 від 18.07.2017 на суму 17 650,84 грн, №34 від 28.07.2017 на суму 74 733,12 грн, №37 від 02.08.2017 на суму 6 601,17 грн, №38 від 02.08.2017 на суму 16 148,44 грн, №39 від 02.08.2017 на суму 19 073,93 грн, №40 від 02.08.2017 на суму 35 025,48 грн, №59 від 27.10.2017 на суму 32 645,49 грн, №60 від 27.10.2017 на суму 334 151,08 грн, №61 від 27.10.2017 на суму 122 051,72 грн, №62 від 02.11.2017 на суму 241 908,46 грн, №72 від 29.11.2017 на суму 30 733,03 грн, №81 від 20.12.2017 на суму 143 752,99 грн, №82 від 20.12.2017 на суму 28 332,62 грн, №84 від 20.12.2017 на суму 27 870,25 грн, №89 від 26.12.2017 на суму 6 208,18 грн, №5 від 24.01.2018 на суму 7 313,61 грн, №14 від 14.03.2018 на суму 3 266,03 грн, №27 від 21.05.2018 на суму 6 024,78 грн, №28 від 21.05.2018 на суму 16 252,17 грн, №29 від 21.05.2018 на суму 19 087,76 грн, №32 від 05.06.2018 на суму 8 065,16 грн, №33 від 03.07.2018 на суму 4 411,20 грн, №44 від 31.07.2018 на суму 10 134,39 грн, №49 від 30.08.2018 на суму 10 300,69 грн, №57 від 28.09.2018 на суму 19 557,12 грн, №58 від 28.09.2018 на суму 25 269,65 грн, а також актів звірки взаємних розрахунків за періоди з 01.01.2017 по 10.01.2018, з січня 2016 по листопад 2018 та з 01.01.2016 по 15.11.2019, було поставлено відповідачу товар загальною вартістю 2 924 045,93 грн.

Зазначені видаткові накладні та акти звірки взаємних розрахунків підписані з боку позивача та відповідача, а також скріплені печатками сторін без жодних зауважень та заперечень.

Також позивачем було задекларовано податкові накладні та виставлено відповідачу відповідні рахунки на оплату за поставлений товар.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів відповідачем було частково оплачено отриманий товар в загальному розмірі 2 701 404,43 грн.

Оскільки заборгованість з оплати поставленого позивачем товару відповідачем в повному обсязі не погашено, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Як вже зазначалось, відповідач своїм правом поданні відзиву суду не скористався.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

За приписами частини 2 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

При цьому, згідно зі статтею 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. (частини 1, 2 статті 639 ЦК України).

За змістом частини 1 статті 640 та частини 2 статті 642 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Таким чином, за висновками суду, внаслідок поставки позивачем товару, виставлення рахунків на оплату та прийняття відповідного товару, а також часткову сплату вказаного рахунків відповідачем, між сторонами було укладено в усній формі у спрощений спосіб договір поставки товару.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

В силу вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги, наявність доказів поставки товару позивачем відповідачу, з огляду на підписання відповідачем актів звірки взаємних розрахунків, з якого вбачається заборгованість відповідача в розмірі 222 641,50 грн, а також враховуючи направлення позивачем вимоги №2511 від 25.11.2019 про сплату заборгованості, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати отриманого товару настав.

Як вже зазначалось, заборгованість за поставлений на підставі договору поставки товар в розмірі 2 924 045,93 грн відповідачем сплачено лише частково на суму 2 701 404,43 грн.

Таким чином, внаслідок невиконання обов`язку з оплати поставленого товару в повному обсязі, за відповідачем обліковується заборгованість спірним договором в сумі 222 641,49 грн.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи те, що строк виконання обов`язку з оплати поставленого товару настав, сума боргу відповідача, яка складає 222 641,49 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми боргу, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 21 763,72 грн - 3 % річних та 70 078,65 грн - інфляційні втрати, стосовно чого суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку про їх законність та обґрунтованість, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення 21 763,72 грн - 3 % річних та 70 078,65 грн - інфляційних втрат також підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехдім" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехдім" Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної ради України" про стягнення 314 483,86 грн, з яких 222 641,49 грн - основного боргу, 21 763,72 грн - 3 % річних та 70 078,65 грн - інфляційних втрат задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної ради України" (01008, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 5, ідентифікаційний код 21586524) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехдім" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Ламана, будинок 19, ідентифікаційний код 40196397) 222 641,49 грн (двісті двадцять дві тисячі шістсот сорок одну гривню 41 копійку) основного боргу, 21 763,72 грн (двадцять одну тисячу сімсот шістдесят три гривні 72 копійки) 3% річних, 70 078,65 грн (сімдесят тисяч сімдесят вісім гривень 65 копійок) інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору в сумі 4 717,26 грн (чотири тисячі сімсот сімнадцять гривень 30 копійок).

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ