Рішення

від 18.02.2020 по справі 911/2393/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2020 р. м. Київ Справа № 911/2393/19

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Бондаренко О.М., розглянувши матеріли справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УТФ Агро»

04205, м. Київ, просп. Оболонський, буд. 30, оф. 287, код ЄДРПОУ 42876972

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківхлібопродукт»

09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Офіцерська, буд. 6, код ЄДРПОУ 20608169

про стягнення штрафних санкцій за договором поставки №14 від 14.05.2019

за участі представників сторін:

позивача: не з`явився;

відповідача: Шарапа М.О., посвідчення № 2837/10 від 19.05.2005; ордер на надання правової допомоги серія КС № 327705 від 04.11.2019.

обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. № 2484/19 від 26.09.2019) Товариства з обмеженою відповідальністю УТФ Агро до Товариства з обмеженою відповідальністю Білоцерківхлібопродукт про стягнення штрафних санкцій за договором поставки №14 від 14.05.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки № 14 від 14.05.2019 з оплати вартості товару, що поставлений позивачем.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.10.2019 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків. Через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 19507/19 від 15.10.2019).

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та призначено підготовче засідання на 12.11.2019.

Через канцелярію господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 21516/19 від 11.11.2019).

У судове засідання 12.11.2019 з`явились представники обох сторін та надали усні пояснення.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.11.2019 відкладено підготовче засідання у справі № 911/2393/19 на 24.12.2019.

Через канцелярію господарського суду від відповідача надійшла заява (вх. № 21644/19 від 13.11.2019) про відмову в розгляді питання про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу.

Через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 23977/19 від 02.12.2019).

Через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 25400/19 від 21.12.2019).

У судове засідання 24.12.2019 з`явились представники обох сторін, які надали усні пояснення.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.12.2020 закрито підготовче провадження у справі № 911/2393/19 та призначено справу до розгляду по суті на 21.01.2020.

Через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з участю представника позивача в іншому судовому засіданні (вх. № 1397/20 від 21.01.2020).

Через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із терміновою необхідністю робочої поїздки представника відповідача до іншого міста та неможливістю участі іншого представника у судовому засіданні (вх. № 1359/20 від 21.01.2020).

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.01.2020 відкладено судове засідання у справі № 911/2393/19 до 18.02.2020.

У судове засідання 18.02.2020 з`явився представник відповідача, представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, місце та час судового розгляду повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 6 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 18.02.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Білоцерківхлібпродукт (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю УТФ АГРО (далі- постачальник) укладено договір поставки № 14 від 14.05.2019, згідно з яким постачальник передає, а покупець приймає та сплачує на умовах, що вказуються у специфікаціях (додатках) до даного договору, сількогосподарську продукцію.

Відповідно до пункту 4.2 Договору оплата за цим договором здійснюється покупцем на умовах та строках, вказаних у специфікаціях до даного договору, підписаними сторонами.

Згідно з пунктом 5.4 Договору у разі не оплати партії товару або за порушення строків оплати, покупець сплачує штраф у розмірі 20% від загальної вартості специфікацій до даного договору.

Пунктом 8.12. Договору визначено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2021.

Короткий зміст позовних вимог

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем строків виконання грошових зобов`язань за договором поставки № 14 від 14.05.2019 з оплати вартості товару, що поставлений позивачем, у зв`язку і чим позивачем нараховані штрафні санкції, що заявляються до стягнення.

Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю «УТФ Агро»

1. На виконання умов Договору, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар, всього на суму 1280149,10 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 6 від 15.05.2019 на суму 204010,00 грн., № 9 від 16.05.2019 на суму 219477,50 грн., № 12 від 24.05.2019 на суму 228420,00 грн., № 3 від 05.06.2019 на суму 231922,00 грн., № 1 від 04.07.2019 на суму 204913,50 грн., № 2 від 05.07.2019 на суму 172185,60 грн.

Відповідно до пункту 4.2 Договору оплата за цим договором здійснюється покупцем на умовах та строках, вказаних у специфікаціях до даного договору, підписаними сторонами.

Згідно з пунктом 5 специфікацій встановлено такий порядок розрахунків: 100% оплати за поставлений товар проводиться покупцем протягом 3 банківських днів, згідно з копією рахунку-фактури на відвантажений товару у складі покупця.

Проте, відповідачем порушено строки оплати за товар, що поставлений, в наслідок чого, позивач на підставі пункту 5.4 Договору нарахував відповідачу штраф у розмірі 256029,82 грн.

2. Аргументи відповідача про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій не підлягаю врахуванню судом, з огляду на те, що сторонами у договорі погоджені строки проведення розрахунку за поставлений товар, відповідачем неодноразово пропущено порушено строк оплати товару, а позивач має свої зобов`язання перед іншими суб`єктами господарювання та розраховує на належне виконання відповідачем покладених на нього зобов`язань.

3. Позивач не погоджується з аргументами відповідача відносно відсутності підстав для стягнення витрат на правничу допомогу, з огляду на те, що відповідно до статті 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатом може бути фізична особа, яка має повну юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування, склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю.

Радою адвокатів міста Києва видано свідоцтво серія КВ № 6154 від 09.08.2018 на ім`я Діденко І.Г., яке станом на дату розгляду справи є чинним, тобто, наявні підстави для стягнення витрат на правничу допомогу, які надані адвокатом.

Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківхлібопродукт»

1. Станом на момент звернення позивача до суду, відповідачем у повному обсязі сплачено грошові кошти за поставлений товар.

2. Керуючись частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України відповідач зазначає про зменшення розміру штрафних санкцій до 25602,98 грн., з огляду на те, що грошове зобов`язання виконано повністю, відсутні докази понесення позивачем збитків, а штраф, який заявлено до стягнення, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для підприємства - відповідача.

3. Відносно аргументів позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, відповідач зазначає, що відомості про представника позивача в Єдиному реєстрі адвокатів України - відсутні, а свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю видане особою, яка не мала відповідних повноважень, тобто, відсутні підстави для стягнення витрат на правничу допомогу.

Норми права, що підлягають застосуванню

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Білоцерківхлібпродукт та Товариством з обмеженою відповідальністю УТФ АГРО укладено договір поставки № 14 від 14.05.2019, згідно з яким постачальник передає, а покупець приймає та сплачує на умовах, що вказуються у специфікаціях (додатках) до даного договору, сількогосподарську продукцію.

На виконання умов Договору, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар, всього на суму 1260928,60 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 6 від 15.05.2019 на суму 204010,00 грн., № 9 від 16.05.2019 на суму 219477,50 грн., № 12 від 24.05.2019 на суму 228420,00 грн., № 3 від 05.06.2019 на суму 231922,00 грн., № 1 від 04.07.2019 на суму 204913,50 грн., № 2 від 05.07.2019 на суму 172185,60 грн.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків та станом на 31.08.2019 перед позивачем була наявна заборгованість у розмірі 50000,00 грн.

09.09.2019 на адресу відповідача направлено претензію з вимогою сплати грошових коштів у розмір 50000,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 256029,82 грн., протягом 7 днів з дати отримання.

Відповідачем сплачено суму основного боргу у розмірі 50000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4425 від 10.09.2019 на суму 20000,00 грн., № 4452 від 11.09.2019 на суму 30000,00 грн., тобто, станом на дату звернення з позовом до суду - 26.09.2019, у відповідача перед позивачем відсутній основний борг за поставлений товар.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, що не заперечно сторонами, відповідачем порушені строки сплати грошових коштів за поставлений товар, в наслідок чого позивачем нараховано штраф на підставі пункту 5.4 Договору у розмірі 256029,82 грн.

Згідно з частиною 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення штрафної санкції є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе її зменшення.

Відповідно до частини 3 статті 13, частини 1 статті 76, частини 1 статті 78, частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При вирішенні питання щодо зменшення розміру штрафів, судом, на підставі наданих сторонами доказів, встановлено, що згідно з пунктами 5 специфікацій: від 15.05.2019, 23.05.2019, 04.06.2019, 03.07.2019, 04.07.2019, умови розрахунків - 100% оплати за поставлений товар - протягом трьох банківських днів, згідно з копією рахунку-фактури на відвантажений товар у складі покупця.

Відповідно до наявних у матеріалах справи документів: видаткової накладної № 6 від 15.05.2019 на суму 204010,00 грн. та рахунку-фактури № 6 від 15.05.2019 строк оплати зобов`язання настав - 20.05.2019, видаткової накладної № 9 від 16.05.2019 на суму 219477,50 грн. та рахунку-фактури № 9 від 16.05.2019 строк оплати зобов`язання настав - 21.05.2019; видаткової накладної № 12 від 24.05.2019 на суму 228420,00 грн. та рахунку-фактури № 12 від 24.05.2019 строк оплати зобов`язання настав - 29.05.2019; видаткової накладної № 3 від 05.06.2019 на суму 231922,00 грн. та рахунку-фактури № 3 від 05.06.2019 строк оплати зобов`язання настав - 10.06.2019; видаткової накладної № 1 від 04.07.2019 на суму 204913,50 грн. та рахунку-фактури № 1 від 04.07.2019 строк оплати зобов`язання настав - 09.07.2019; видаткової накладної № 2 від 05.07.2019 на суму 172185,60 грн. та рахунку-фактури № 2 від 05.07.2019 строк оплати зобов`язання настав - 10.07.2019.

На виконання умов Договору відповідачем сплачено грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями: № 2536 від 16.05.2019 на суму 70000,00 грн., № 2561 від 17.05.2019 на суму 70000,00 грн., № 2682 від 24.05.2019 на суму 50000,00 грн., № 2691 від 27.05.2019 на суму 50000,00 грн., № 2734 від 29.05.2019 на суму 33000,00 грн., № 2756 від 30.05.2019 на суму 30000,00 грн., № 2787 від 31.05.2019 на суму 20000,00 грн., № 2897 від 10.06.2019 на суму 50000,00 грн., № 2897 від 11.06.2019 на суму 50487,50 грн., № 3013 від 19.06.2019 на суму 28420,00 грн., № 3040 від 20.06.2019 на суму 30000,00 грн., від 21.06.2019 на суму 20000,00 грн., № 3077 від 24.06.2019 на суму 50000,00 грн., № 3137 від 26.06.2019 на суму 20000,00 грн., № 3207 від 26.06.2019 на суму 30000,00 грн., № 3266 від 27.06.2019 на суму 50000,00 грн., № 3212 від 01.07.2019 на суму 31922,00 грн., № 3306 від 04.07.2019 на суму 30000,00 грн., № 3371 від 08.07.2019 на суму 50000,00 грн., № 3398 від 09.07.2019 на суму 50000,00 грн., № 3472 від 12.07.2019 на суму 50000,00 грн., № 3531 від 15.07.2019 на суму 50000,00 грн., № 3690 від 19.07.2019 на суму 47099,10 грн., № 3754 від 24.07.2019 на суму 30000,00 грн., № 3805 від 25.07.2019 на суму 20000,00 грн., № 3921 від 01.08.2019 на суму 30000,00 грн., № 4017 від 08.08.2019 на суму 20000,00 грн., № 4113 від 14.08.2019 на суму 30000,00 грн., № 4137 від 15.08.2019 на суму 20000,00 грн., № 4189 від 20.08.2019 на суму 30000,00 грн., № 3967 від 21.08.2019 на суму 20000,00 грн., № 4217 від 27.08.2019 на суму 20000,00 грн., № 4249 від 28.08.2019 на суму 30000,00 грн.

Згідно з актом звірки взаєморозрахунків за період травень - серпень 2019 року у відповідача перед позивачем, станом на 31.08.2019, наявна заборгованість у розмірі 50000,00 грн.

10.09.2019 на розрахунковий рахунок позивача сплачено грошові кошти у розмірі 20000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4425 та 11.09.2019 сплачено грошові кошти у розмірі 30000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4452.

На підтвердження скрутного фінансового становища відповідачем долучено оборотно-сальдову відомість по рахунку № 36 на 30.09.2019 - заборгованість контрагентів перед ТОВ Білоцерківхлібпродукт складає 20888916,44 грн. та оборотно-сальдова відомість по рахунку № 63 на 30.09.2019 - заборгованість ТОВ Білоцерківхлібпродукт перед контрагентами складає 31181914,31 грн.

При вирішенні питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій, судом, на підставі наданих відповідачем доказів, встановлено, що ТОВ Білоцерківхлібпродукт перебуває у скрутному матеріальному становищі, має значну заборгованість у розмірі 10292997,87 грн. та, з урахуванням поставки товару та здійснення його оплати з порушенням строків не більше одного місяця, виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого товару у повному обсязі, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявлених до стягнення розмірів штрафів до 50000,00 грн., що обумовлене розміром порушеного грошового зобов`язання, на яке ці штрафи нараховані, з урахуванням того, що зазначену суму відповідачем сплачено лише після отримання претензії позивача.

Одночасно, судом враховано, що з наданих позивачем разом з позовом доказів, зокрема, з претензії, що 09.09.2019 надіслана позивачем на адресу відповідача, вбачається, що спірні у справі штрафні санкції нараховані та заявлені саме у зв`язку з порушенням вказаного у претензії грошового зобов`язання - у розмір 50000,00 грн., на які нараховано штрафні санкцій у розмірі 256029,82 грн., які відповідач мав сплатити протягом 7 днів з дати отримання претензії.

Відтак, спростовуються доводи представника позивача, які він наводив у судовому засіданні, що при розгляді питання зменшення штрафів необхідно враховувати усі суми порушених зобов`язань протягом дії Договору, що також не відображено у позовній заяві як підстава позову та, відповідно, не входило до обставин, що мали враховуватись судом.

Вказані судом обставини підтверджуються матеріалами справи, а докази зазначених обставин досліджені судом під час вирішення спору.

Позивачем у позовній заяві вказано про його витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн., однак, зазначено, що ця сума носить попередній характер і остаточний розрахунок витрат буде подано після відкриття провадження у справі, проте, згодом вказаний розрахунок не уточнювався, опис послуг, що надано, їх вартість та докази надання та оплати послуг, суду не подавались.

Відносно аргументів позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи, витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126).

За приписами частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За результатами розгляду вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн., суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на те, що матеріали справи не містять їх обгрунтованого розрахунку, доказів їх надання та оплати.

Частинами 1, 3, 4 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства та з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі, Руїз Торіха проти Іспанії ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані у повному обсязі, проте, заявлені штрафні санкції можуть бути зменшені судом, в порядку частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, відтак, позов підлягає задоволенню частково.

Судовий збір за подання позовної заяви, в порядку частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що спір виник з вини відповідача, який порушив строк виконання грошового зобов`язання, покладається на відповідача у повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 73, 74, 76-80, 129, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов (вх. № 2494/19 від 26.09.2019) Товариства з обмеженою відповідальністю «УТФ Агро» ( 04205, м. Київ, просп. Оболонський, буд. 30, оф. 287, код ЄДРПОУ 42876972) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківхлібопродукт» ( 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Офіцерська, буд. 6, код ЄДРПОУ 20608169) про стягнення штрафних санкцій за договором поставки №14 від 14.05.2019 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківхлібопродукт» (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Офіцерська, буд. 6, код ЄДРПОУ 20608169) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УТФ Агро» (04205, м. Київ, просп. Оболонський, буд. 30, оф. 287, код ЄДРПОУ 42876972) 50000,00 грн. (п`ятдесят тисяч гривень) штрафних санкцій, 3840,45 грн. (три тисячі вісімсот сорок гривень сорок п`ять копійок) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 02.03.2020.

Суддя С.О. Саванчук