Ухвала

від 03.03.2020 по справі 913/121/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

03 березня 2020 року Справа № 913/121/20

Провадження №5/913/121/20

Суддя Вінніков С.В., розглянувши матеріали

за позовом виконуючого обов`язки керівника Старобільської місцевої прокуратури (вул.Монастирська, б.15, м.Старобільськ Луганської області, 92700) в інтересах держави в особі

позивача - Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (просп.Центральний, б.17, корпус 2, м.Сєвєродонецьк Луганської області, 93404)

до відповідача - Фермерського господарства Хлібороб (вул.Степова, б.6, с.Бараниківка Біловодського району Луганської області, 92830)

про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння

В С Т А Н О В И В:

Виконуючий обов`язки керівника Старобільської місцевої прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Луганській області) до Фермерського господарства Хлібороб (далі - ФГ Хлібороб ) про витребування із незаконного володіння відповідача на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Луганській області земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, площею 7,82 га, яка була надана у постійне користування ОСОБА_1 на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ЛГ №2020000027, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №3.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що Старобільською місцевою прокуратурою за результатами вивчення стану законності у сфері земельних відносин виявлено факт незаконного, без відповідної правової підстави використання ФГ Хлібороб земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 7,82 га.

Рішенням IX сесії Бараниківської сільської ради Біловодського району Луганської області від 08.10.1992 громадянину ОСОБА_1 надано у постійне користування земельну ділянку площею 50 га для ведення фермерського господарства.

На підставі вищевказаного рішення ОСОБА_1 отримав державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 50 га серії ЛГ №2020000027, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №3. 25.11.1992 ОСОБА_1. зареєстрував Фермерське господарство Хлібороб .

Розпорядженням голови Біловодської районної державної адміністрації від 22.12.2003 №479 та від 26.11.2008 №468 частину земельної ділянки площею 42,18 га, яка перебувала на праві постійного користування у ОСОБА_1 , передано у приватну власність для ведення фермерського господарства.

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 11.05.2018 №10-12-0.2-3148/2-18 у ОСОБА_1 залишилось 7,82 га ріллі у постійному користуванні. Державний акт на зміну площі не виготовлявся.

Відповідно до актового запису про смерть від 02.08.2008 №20 ОСОБА_1 02.08.2008 помер. У зв`язку зі смертю ОСОБА_1 , право постійного користування вищевказаною земельною ділянкою припинилось.

Як зазначає прокурор, ФГ Хлібороб з часу смерті ОСОБА_1 продовжує утримувати та без відповідних правових підстав використовувати вищевказану земельну ділянку площею 7,82 га для вирощування сільськогосподарських культур.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2020 справа передана на розгляд судді Віннікову С.В.

Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд приходить до висновку, що позовна заява та додатки до неї відповідають вимогам ст.ст.162-164 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); підстав для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті провадження не встановлено.

Відтак подані матеріали є достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.3 ст.4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 53 ГПК України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

За змістом ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п.3 ч.2 ст.129 Конституції України).

Положення п.3 ч.1 ст.131 1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України Про прокуратуру .

Законом України Про прокуратуру від 14.10.2014, який набрав чинності з 15.07.2015, визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Статтею 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини першої, абзацу 1 частини третьої та абзацу 1 частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Таким чином, прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах держави з позовом, в якому зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або з позовом в інтересах держави, зазначивши про відсутність у відповідного органу повноважень щодо звернення до господарського суду. При цьому у будь-якому разі наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм.

Аналіз положень ч.ч.3-4 ст.53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом ч.3 ст.23 Закону України Про прокуратуру дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва виконуючим обов`язки керівника Старобільської місцевої прокуратури інтересів держави в особі позивача - ГУ Держгеокадастру у Луганській області, з наведеними позовними вимогами, господарський суд виходить з наступного.

З 01.01.2013 набув чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності №5245-VI від 06.09.2012, яким повноваження щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення віднесено до компетенції Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин.

Частиною 4 ст.122 Земельного кодексу України встановлено, що Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, передбачено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі-Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру (п.1); Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи (пп.31 п.4).

Відповідно до п.1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого Наказом Міністерства Регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.02.2015 №14, головне управління Держгеокадастру в області (далі - Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та йому підпорядковане. Пунктом 3 цього ж Положення встановлено, що завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, зокрема Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України (пп.12 п.4 Положення).

Пунктом 25 1 ч.4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру та п.30 ч.4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, затверджене наказом Держгеокадастру у Луганській області від 12.11.2019 №285 визначено, що Держгеокадастр та територіальні органи організовують та здійснюють держаний нагляд (контроль) дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотримання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Таким чином, ГУ Держгеокадастру у Луганській області є уповноваженим державою органом на розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної форми власності та здійснення контролю за використанням та охороною земель сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ст.28 Закону України Про центральні органи виконавчої влади міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відтак, з наведених положень законодавства випливає, що ГУ Держгеокадастру у Луганській області могло самостійно звернутися до суду з заявленими позовними вимогами.

Суд зауважує, що сам факт незвернення ГУ Держгеокадастру у Луганській області з заявленим позовом до суду свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконує свої повноваження відносно вжиття відповідних заходів щодо визнання додаткових угоди недійсними, внесення змін та стягнення грошових коштів.

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 15.10.2019 (справа №903/129/18), які в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України враховуються судом при виборі і застосуванні норм права.

Вимога щодо попереднього повідомлення ГУ Держгеокадастру у Луганській області про намір звернутися до суду за захистом інтересів держави з заявленим позовом виконана заявником, що підтверджується листом від 17.02.2020 №34/1-205вих.20.

За таких обставин господарський суд погоджується з твердженням заявника, що позивачем не вжито заходів, спрямованих на вжиття відповідних заходів щодо витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, та наявність у даному випадку підстав для представництва прокурором інтересів держави у відповідності до ст.23 Закону України Про прокуратуру .

За змістом абз.2 ч.3 ст.12 ГПК України загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч.3 ст.247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Приймаючи до уваги характер спірних правовідносин, складність справи, суд вважає за необхідне розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження.

Керуючись ст.ст.12, 53, 174, 176, 232 - 234, 247 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Підтвердити підстави представництва виконуючим обов`язки керівника Старобільської місцевої прокуратури інтересів держави в особі в особі позивача - Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, з заявленими позовними вимогами.

2. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.

3. Справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

4. Підготовче засідання призначити на 23 березня 2020 року об 11 год. 10 хв.

5. Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду за адресою: м.Харків, проспект Науки, 5, в залі судових засідань №108.

6. Явку представників сторін та прокурора визнати необов`язковою.

7. Запропонувати виконуючому обов`язки керівника Старобільської місцевої прокуратури в строк до 22.03.2020 подати до суду докази на підтвердження повноважень на підписання позовної заяви (наказ про призначення виконуючим обов`язки, тощо).

8. Встановити відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали. У випадку подання відповідачем відзиву подати суду докази його надіслання (надання) прокурору та позивачу з усіма додатками.

9. Звернути увагу відповідача, що він повинен подати суду докази разом з поданням відзиву (ч.3 ст.80 ГПК України). У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (відповідно до ст.178 ГПК України).

10. Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості забезпечення учасникам справи права брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

11. Звернути увагу учасників судового процесу, що відповідно до п.5.27 Національного стандарту України Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003) передбачено, що відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів Згідно з оригіналом , назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії; підпис такої особи засвідчується відбитком печатки підприємства, установи, організації (за наявності); засвідчуватись має кожна сторінка документу.

12. Звернути увагу учасників справи на процесуальні права та обов`язки, передбачені ст.46 ГПК України, зокрема в частині строків подання до суду заяв про збільшення/зменшення позовних вимог, зміни предмету або підстави позову та доказів направлення копій таких заяв та доданих до них документів іншим учасникам справи, а також щодо наслідків неподання таких доказів суду (ч.ч.2, 3, 5 ст.46 ГПК України).

13. Звернути увагу учасників справи на порядок подання доказів, встановлений у ст.80 ГПК України, та наслідки неподання їх та доказів їх направлення іншим учасникам справи. У випадку неможливості учасником справи самостійно надати докази - він вправі подати клопотання про витребування доказів судом у строки, встановлені у ч.ч.2, 3 ст.80 ГПК України (ч.1 ст.81 ГПК України).

14. Звернути увагу учасників справи, що при визначенні строків отримання ними процесуальних документів від суду та від інших учасників справи, з метою недопущення зловживанням процесуальними правами, судом враховуються Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958.

Ухвала набирала законної сили з моменту її підписання 03.03.2020 та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Інформацію у справі можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://court.gov.ua/fair/sud5014.

Суддя С.В. Вінніков