Рішення

від 26.02.2020 по справі 927/509/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

26 лютого 2020 року м. Чернігівсправа № 927/509/18

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження господарську справу

за позовом: Чернігівської міської ради

вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 34339125

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімік"

проспект Миру, 35-Б, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 21393386

до відповідача-2: Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради

вул. Рокоссовського, 20а, м. Чернігів, 14032, код ЄДРПОУ 38271176

про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора та

визнання недійсним свідоцтва про право власності

за участю представників сторін:

від позивача: Малай А.В., адвокат,

від відповідача-1: Серкін К.Ю., адвокат,

від відповідача-2: не прибув.

У судовому засіданні 26.02.2020 була проголошена вступна та резолютивна частини рішення на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Чернігівською міською радою подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімік" та Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора індексний номер 20793358 від 21.04.2015 "Про державну реєстрацію права власності на навіс над торговими рядами загальною площею 306,8 кв.м. за адресою: м. Чернігів, вул. Примакова, будинок 1 за товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма"Хімік".

- визнати недійсним свідоцтво про право власності індексний номер: 36509213 від 21.04.2015 на навіс над торговими рядами загальною площею 306,8 кв.м. за адресою: м. Чернігів, вул. Примакова, будинок 1.

В обґрунтування заявлених ним вимог, позивач зазначив, що оспорювані свідоцтво про право власності та рішення державного реєстратора від 21.04.2015 є недійсними, порушують право власності територіальної громади міста Чернігова, яку представляє Чернігівська міська рада, на земельну ділянку, кадастровий номер 7410100000:01:03260120, площею 0,0654 га, по вул. Ринковій, яка перебувала в оренді ТОВ "Фірма "Хімік" згідно з договором оренди земельної ділянки від 17.12.2007 № 1322 (далі - договір оренди від 17.12.2007), укладеним між позивачем і ТОВ "Фірма "Хімік".

Позивач наголосив, що спірний навіс зведено без згоди Чернігівської міської ради, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки ТОВ "Фірма "Хімік" по вул. Ринковій (колишня Примакова) не були надані, проектну документацію не розроблено, цей навіс в експлуатацію не введено, поштову адресу йому не присвоєно; крім того, він не є об`єктом нерухомого майна, тому не підлягав державній реєстрації у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Від ТОВ "Фірма "Хімік" надійшов відзив на позов, який через відсутність поважних причин його несвоєчасного подання Господарський суд Чернігівської області не приняв до розгляду.

Також ТОВ "Фірма "Хімік" подано суду заяву про застосування позовної давності до заявлених позовних вимог.

Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради у відзиві на позов просило вирішити справу за наявними матеріалами без участі представників управління, зазначило, що державний реєстратор, який вчинив спірні реєстраційні дії, на час їх вчинення не перебував у трудових відносинах із цим управлінням.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 22.10.2018 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області індексний номер 20793358 від 21.04.2015 про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімік" на навіс над торговими рядами загальною площею 306,8 кв.м., адреса: вул. Примакова, будинок 1, м. Чернігів. Визнано недійсним свідоцтво про право власності індексний номер: 36509213 від 21.04.2015 на навіс над торговими рядами загальною площею 306,8 кв.м., адреса: вул. Примакова, будинок 1, м. Чернігів. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімік" на користь Чернігівської міської ради 3524,00 грн судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2019 рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.10.2018 у справі №927/509/18 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 26.11.2019 постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2019 і рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.10.2018 у справі №927/509/18 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області.

Згідно з приписами ч.5 ст.310 та ч.1 ст.316 Господарського процесуального кодексу України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду.

Згідно зі змісту постанови Верховного Суду від 26.11.2019, під час вирішення цього спору господарські суди попередніх інстанцій:

- достеменно не дослідили та не з`ясували, зокрема, зміст, характер права та охоронюваного законом інтересу, за захистом якого позивач у цьому випадку звернувся до господарського суду, тобто на захист якого саме порушеного права (інтересу) позивач подав цей позов; не дослідили дійсні права сторін стосовно предмета спору, зважаючи на предмет і підстави заявленого позову;

- належним чином не аргументували, не зазначили, якими саме дослідженими доказами підтверджується, на чому ґрунтується, як того вимагають положення статей 236,238,282 ГПК України, висновок, що оформлення за ТОВ "Фірма "Хімік" права власності на спірний навіс над торговими рядами порушує права позивача на земельну ділянку;

- залишили поза увагою питання стосовно обраного позивачем способу захисту порушеного права у зазначеній частині (щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень), як і склад учасників справи.

За змістом ч.1 ст.36 Господарського процесуального кодексу України, суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участь у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду.

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2019 справу №927/509/18 передано на розгляд судді Моцьору В.В.

Ухвалою суду від 20.12.2019 прийнято справу до розгляду, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.01.2020.

17.01.2020, у встановлений судом строк, до господарського суду від позивача надійшло пояснення по справі з урахуванням вказівок, викладених у постанові Верховного Суду від 26.11.2019. Позивачем зазначено, що згідно умов договорів оренди, які укладалися між Чернігівською міською радою та ТОВ "Фірма "Хімік", останнє мало право зводити будівлі та споруди на орендованій земельній ділянці виключно за наявності згоди Чернігівської міської ради. Державна реєстрація за ТОВ "Фірма "Хімік" навісу над торговими рядами по вул. Примакова, 1 в м. Чернігові порушує права Чернігівської міської ради щодо вільного володіння, користування, розпорядження вказаною земельною ділянкою. Також позивач зазначає, що ним обраний такий спосіб захисту, як скасування рішення про державну реєстрацію прав, оскільки рішення суду, яким скасовано рішення про державну реєстрацію прав є підставою для внесення запису до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав на підставі ч.1 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Крім того, Чернігівська міська рада вважає, що при прийнятті спірного рішення, державний реєстратор діяв неправомірно і в порушення норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Також позивач зазначає, що в даній справі позов заявлений до відповідача-2, як до суб`єкта державної реєстрації прав, який прийняв неправомірне рішення.

Відповідачі у встановлений судом строк пояснень по справі з урахуванням вказівок, викладених у постанові Верховного Суду від 26.11.2019 не подали.

У підготовчому засіданні 21.01.2020 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 04.02.2020, про що представники позивача та відповідача-1 були повідомлені під розписку, на адресу відповідача-2 направлено ухвалу від 21.01.2020.

У підготовчому засіданні 04.02.2020 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 13.02.2020, про що представники позивача та відповідача-1 були повідомлені під розписку, на адресу відповідача-2 направлено ухвалу від 04.02.2020.

У судове засідання 13.02.2020 прибули повноважні представники позивача та відповідача-1.

Відповідач-2 своїм процесуальним правом участі у судових засіданнях 21.01.2020, 04.02.2020 та 13.02.2020 не скористався, повноважних представників у судові засідання не направив, письмових пояснень щодо спірних правовідносин з урахуванням вказівок, викладених у постанові Верховного Суду від 26.11.2019 у цій справі, не надав, заяв та клопотань від нього не надходило.

Зважаючи на те, що згідно зі ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

13.02.2020 суд розпочав розгляд справи по суті.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених у позові та поясненні.

Відповідач-1 позовні вимоги не визнав.

Суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви на 18.02.2020, про що представники позивача та відповідача-1 були повідомлені під розписку, на адресу відповідача-2 направлено ухвалу від 13.02.2020.

У судовому засіданні 18.02.2020 суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні на 26.02.2020.

У судове засідання 26.02.2020 прибули повноважні представники позивача та відповідача-1, відбулись судові дебати.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі обставини.

17.12.2007 між Чернігівською міською радою - орендодавцем і ТОВ "Фірма "Хімік" - орендарем укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку в м. Чернігові по вул. Примакова для експлуатації торгових рядів за умови знесення кіосків, розташованих біля магазину "Дюна".

За змістом пункту 17 зазначеного договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення, на підставі рішення Чернігівської міської ради "Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним та фізичним особам в межах міста Чернігова, погодження місця розташування об`єктів та надання згоди на розроблення проектів відведення земельних ділянок" від 21.11.2007 (пункт 213 цього рішення).

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0654 га для експлуатації торгових рядів; на ній розташовані торгові ряди (пункти 2, 3, 13 договору оренди від 17.12.2007).

У пункті 6 зазначеного договору сторони обумовили, що цей договір укладено на 10 років; після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк; у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавцеві про намір продовжити його дію.

Згідно з розпорядженням Чернігівського міського голови від 19.02.2016 №54-р вулицю Примакова було перейменовано на вулицю Ринкову.

У листі від 18.07.2017 № 2 ТОВ "Фірма "Хімік" просило Чернігівського міського голову продовжити термін оренди земельної ділянки загальною площею 0,0654 га по вул. Ринковій у місті Чернігові для обслуговування торгових рядів ринку "КОЗАК" строком на 10 років.

Згідно з рішенням Чернігівської міської ради від 30.11.2017 № 25/VII-35 "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок юридичним та фізичним особам" поновлено до 23.05.2018 договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 7410100000:01:032:0120, площею 0,0654 га, розташованої по вул. Ринковій для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (для експлуатації торгових рядів).

На підставі цього рішення 18.12.2017 укладено додаткову угоду до договору оренди від 17.12.2007, якою, зокрема, визначено строк оренди до 23.05.2018.

У подальшому у листі від 21.03.2018 № 10 ТОВ "Фірма "Хімік" просило Чернігівського міського голову продовжити термін оренди зазначеної земельної ділянки на 10 років.

Питання поновлення ТОВ "Фірма "Хімік" договору оренди від 17.12.2007 розглядалося на сесії міської ради, але не набрало необхідної кількості голосів і було знято з розгляду.

02.05.2018 ТОВ "Фірма "Хімік" повторно подало заяву про поновлення договору оренди земельної ділянки, в якому наголосило, що на такій земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна площею 306,8 м 2 , належний ТОВ "Фірма "Хімік", що підтверджується свідоцтвом про право власності від 21.04.2015.

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованого станом на 23.06.2018, за ТОВ "Фірма "Хімік" зареєстровано об`єкт нерухомого майна: навіс над торговими рядами, загальною площею 306,8 м 2 по вул. Примакова, (вул. Ринкова), 1, в м. Чернігові; дата державної реєстрації 20.04.2015; підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності, серія та номер: 36509213, видане 21.04.2015 реєстраційною службою Чернігівського міського управління юстиції; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 621757174101; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, №20783358 від 21.04.2015.

Судом також установлено, що реєстраційну службу Чернігівського міського управління юстиції, державний реєстратор якої здійснив реєстраційні дії і видав свідоцтво на право власності на нерухоме майно від 21.04.2015, припинено в результаті ліквідації за рішенням засновників 03.03.2016.

Відповідно до рішення Чернігівської міської ради від 28.01.2016 № 3/VII-19 "Про внесення змін та доповнень до рішення міської ради від 28.12.2015 №2/VII-9 "Про структуру виконавчих органів міської ради" визначено управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради суб`єктом державної реєстрації прав.

Згідно з п. 2.1.3. Положення про Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради, затвердженого рішенням міської ради 30.11.2016 №13/VII-15, завданням управління є реалізація державної політики у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Отже, станом на день подання позовної заяви, повноваження, завдання та функції з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснює Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради, яке визначено позивачем як другий відповідач у вказаній справі.

Вважаючи, що у державного реєстратора не було законних підстав для реєстрації права власності на навіс над торговими рядами за відповідачем і видачі свідоцтва про право власності, Чернігівська міська рада звернулася із позовом у цій справі, в якому просила визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстарота про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.04.2015, визнати недійсним свідоцтво про право власності від 21.04.2015 на навіс над торговими рядами загальною площею 306,8 м 2 , розташований за адресою: м. Чернігів, вул. Примакова, буд. 1.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами та в яких виник спір, суд виходить з такого.

Статтею 13 Конституції України передбачено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Виходячи з норм ст. 41 Конституції України , ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним, воно гарантоване та закріплене, зокрема, Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини 2 статті 331 зазначеного Кодексу право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

За приписами статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній установлюються законом.

За змістом статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на час проведення державної реєстрації права власності на спірне майно і видачі оспорюваного свідоцтва про право власності) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у відповідній редакції) передбачено, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається, зокрема, фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об`єкти нерухомого майна.

Отже, для визначення правомірності державної реєстрації речових прав на нерухоме майно перевірці підлягають факти набуття таких прав для визнання і підтвердження їх державою.

Як було зазначено раніше, навіс над торговими рядами, загальною площею 306,8 м 2 по вул. Примакова, (вул. Ринкова), 1, в м. Чернігові перебуває у приватній власності ТОВ "Фірма "Хімік", про що надано свідоцтво про право власності, серія та номер: 36509213, видане 21.04.2015 реєстраційною службою Чернігівського міського управління юстиції.

Позивач вказує, що оформлення свідоцтва про право власності відбулося незаконно, тому що перший відповідач не надав встановленого законодавством переліку документів для проведення державної реєстрації.

Як встановлено вище, 17.12.2007 між Чернігівською міською радою, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімік", як орендарем, був укладений договір оренди земельної ділянки №1322.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Пунктом 13 договору визначено, що земельна ділянка передається в оренду для експлуатації торгових рядів.

Відповідно до п. 25 договору орендар має право за згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі та споруди.

Виходячи зі змісту ст. 4 Закону України "Про власність" в редакції, яка була чинною на час спірних правовідносин, по забудові земельної ділянки, власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та ншої, не забороненої законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам.

Відповідно до ст. 32 цього Закону суб`єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Відповідно до ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" в редакції, чинній на час будівництва, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації; встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність;

Згідно з п.9 ст.31 цього Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, надання відповідно до законодавства дозволу на спорудження об`єктів містобудування незалежно від форм власності.

Відповідно до ст.39 Земельного кодексу України (в редакції станом на початок будівництва), власники земельних ділянок і землекористувачі мають право самостійно господарювати на землі, зводити житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди за погодженням з сільською, селищною, міською Радою народних депутатів. Зведення на орендованій земельній ділянці приміщень виробничого і невиробничого призначення, у тому числі житла, орендарі погоджують з сільською, селищною, міською, районною Радою народних депутатів, іншим орендодавцем.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності спрямовані на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів на час спірних відносин визначені Законом України "Про планування і забудову територій".

Відповідно до ст.29 Закону України "Про планування і забудову територій" дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається на підставі: проектної документації; документа, що засвідчує право власності чи користування (в тому числі на умовах оренди) земельною ділянкою; угоди про право забудови земельної ділянки; рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об`єкта містобудування; комплексного висновку державної інвестиційної експертизи; документа про призначення відповідальних виконавців робіт. У разі здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єктів містобудування для отримання дозволу на виконання зазначених робіт додається копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або письмової згоди його власника на проведення зазначених робіт. Здійснення будівельних робіт на об`єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

Як вбачається з наявного в матеріалах акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту, затвердженого рішенням міськвиконкому №55 від 18.03.2002 (а.с.134 т.1), відповідачем-1 пред`явлена для прийняття в експлуатацію "реконструкція вулиці Примакова з улаштуванням квіткових рядів"; будівництво здійснено на підставі рішення міськвиконкому №201 від 21.08.2000 на підставі затвердженої проектно-кошторисної документації (пункти 1, 2 акту).

Згідно з п.11 акту технологічні та архітектурно-будівельні рішення мають такі дані: на торгівельному майданчику площею 520 м.кв. розташовано 15 закритих і 35 відкритих кіосків.

Згідно з архітектурно-будівельної частини (а.с.139 т.1) при реконструкції вулиці Примакова був передбачений навіс з колонами, фундамент під які запроектовано з бетону глибиною 1,2 м.

Листом №467 від 29.03.2007 Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради визнано вказаний навіс як об`єкт нерухомого майна.

Статтею 5 Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції від 05.04.2015) визначено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження. Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Постановою КМУ від 17.10.2013 № 868 затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок).

Згідно з п. 36 Порядку для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Пунктом 49 Порядку визначено, що у разі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудовані чи реконструйовані об`єкти нерухомого майна заінтересованою особою є замовник будівництва, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований об`єкт нерухомого майна заявник подає:

- документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку;

- документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

- технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

- документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Державний реєстратор прав на нерухоме майно Проніков А.О. Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області на підставі заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 20.04.2015, яку подав Дубинчик О.В., директор ТОВ "Фірма "Хімік", прийняв рішення №20793358 від 21.04.2015, яким вирішив провести державну реєстрацію права власності на навіс над торговими рядами, що розташований по вул. Примакова, (вул. Ринкова), 1, в м. Чернігові.

До Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно було внесено відповідний запис №9424904.

На підтвердження юридичного факту виникнення права власності на нерухоме майно ТОВ "Фірма "Хімік" видано свідоцтво про право власності від 21.04.2015.

Згідно із частиною першою, пунктом 1 частини другої та частиною десятою статті 37 цього ж Закону рішення державного реєстратора можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень " (в редакції станом на 21.04.2015) записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 11 Цивільного кодексу України , цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 2, 4, 10 ст. 16 Цивільного кодексу України , кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Аналогічні способи захисту порушеного права також визначені ч.2 ст. 20 Господарського кодексу України .

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов`язки тільки у того суб`єкта (чи визначеного ними певного кола суб`єктів), якому вони адресовані. Форми, найменування і порядок прийняття актів державними чи іншими органами (далі - акти) залежать від місця даного органу в системі відповідних органів та його компетенції і регламентуються Конституцією України , відповідними законами України та положенням (статутом) про такий орган;

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" , за визначенням статті першої якого державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей (у попередній редакції - записів) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. При цьому реєстраційна дія - це державна реєстрація прав, внесення змін до записівДержавного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.

Частина 1 ст. 12 вказаного Закону визначає, що Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Згідно ст. 18 вказаного Закону прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав) та відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження про об`єкти та суб`єктів цих прав є окремими етапами при проведенні державної реєстрації прав.

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018, справа № 823/2042/16).

У відповідності до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Разом з тим, звертаючись до господарського суду, позивач вказує у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто, самостійно визначає, яке його право, на його суб`єктивну думку, є порушеним та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.

Натомість, при вирішенні спору, з`ясуванню підлягає наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

При цьому, під порушенням права слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Дослідивши зміст, характер права та охоронюваного законом інтересу, за захистом якого позивач звернувся до господарського суду, дійсні права сторін стосовно предмета спору, суд дійшов висновку, що суду не надано доказів того, що державна реєстрація за ТОВ "Фірма "Хімік" права власності на навіс над торговими рядами, що розташований по вул. Примакова, (вул. Ринкова), 1, в м. Чернігові, порушує права Чернігівської міської ради на вільне володіння, користування, розпорядження земельною ділянкою. Крім того, судом встановлено, що Чернігівська міська рада не є власником нерухомого майна - навісу над торговими рядами, що розташований по вул . Примакова, (вул. Ринкова) , 1, в м. Чернігові.

Згідно з ч.1 ст.3 Цивільного процесуального кодексу України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Спосіб захисту прав та інтересів повинен призводити до захисту та поновлення порушених прав та інтересів особи, яка звернулася за таким захистом.

З приводу обрання належного способу захисту права та визначення належного відповідача у даній категорії спорів суд також враховує, що у постанові Великої Палати ВС від 02.10.2019 по справі № 814/2030/17 (№ в ЄДРСР 84788884) викладено правовий висновок про те, що якщо позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваних рішень, записів у відповідному державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорювані рішення, здійснено оспорювані записи.

Якщо вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження, то такі спори мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Аналогічні висновки викладено у постанові ВП ВС від 26.06.2019 року по справі № 612/579/16-ц (№ в ЄДРСР 83000771), від 15.10.2019 по справі № 910/11212/18 (№ в ЄДРСР 85135793).

Суд враховує, що позивач не оспорює процедуру державної реєстрації, якої дотримався чи не дотримався державний реєстратор при реєстрації права власності за першим відповідачем, окремо від доведення позивачем факту порушення його прав.

Державний реєстратор у даному спорі про право приватної власності на об`єкт нерухомого майна не має ніякого юридичного інтересу до результату вирішення спору між особою, яка вважає, що порушені її права на володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою на власний розсуд, на якій розтошоване нерухоме майно та особою, яка є власником цього нерухомого майна, а тому з цієї підстави державний реєстратор є неналежним відповідачем, у позові до якого слід відмовити.

В постанові Верховного Суду від 15.08.2019 справа № 905/2122/18 викладено правову позицію про те, що спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь у такому спорі реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні своїх прав) не змінює приватноправового характеру спору.

При цьому, Верховний Суд враховує, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав вичерпує свою дію із внесенням відповідного запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Зважаючи на це, належним способом захисту прав або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (користування) (частина друга статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 04.08.2018 у справі № 915/127/18.

Під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17).

Судом з`ясовано, що Чернігівською міською радою обрано неналежний спосіб захисту (скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав).

Таким чином, обрання неналежного способу захисту порушеного права є самостійною підставою для відмови у позові.

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку відмовити в позові повністю.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що відповідачем було сплачено судовий збір: за подання апеляційної скарги в сумі 5286,00грн та за подання касаційної скарги в сумі 1921,00грн.

Отже, судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст.129, 232-233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Стягнути з Чернігівської міської ради (вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 34339125) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімік" (проспект Миру, 35-Б, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 21393386) 5286,00грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та 1921,00грн витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строки, встановлені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 03.03.2020.

Суддя В.В. Моцьор