Ухвала

від 30.09.2020 по справі 927/509/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 927/509/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Могила С.К.

секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімік"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19 .0 5.2020 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., Агрикова О.В., Дикунська С.Я.)

за позовом Чернігівської міської ради

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімік"

2. Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради

про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора та визнання недійсним свідоцтва про право власності

за участю:

позивача: Миколаєнко Р.С, (самопредставництво)

відповідача-1: Серкін К.Ю. (адвокат),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Чернігівська міська рада (далі-позивач) звернулася у суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімік" (далі-відповідач-1), Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради (далі-відповідач-2) згідно якого просила визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора індексний номер: 20793358 від 21.04.2015 про державну реєстрацію права власності на навіс над торговими рядами загальною площею 306,8 кв.м за адресою: м.Чернігів, вул.Примкова, будинок 1 (далі-Рішення) за відповідачем-1 та визнати недійсним свідоцтво про право власності індексний номер: 36509213 від 21.04.2015 на навіс над торговими рядами загальною площею 306,8 кв.м за адресою: м.Чернігів, вул.Примакова, будинок 1 (далі-Свідоцтво).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Рішення та Свідоцтво суперечить вимогам законодавства, у зв`язку з чим вони є незаконними та підлягають скасуванню та визнанню недійсними в судовому порядку.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Суди розглядали справу неодноразово.

2.2. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26 . 02.2020 (суддя Мацьор В.В.), в позові відмовлено.

2.3. Рішення суду мотивовано тим, що позивач обрав неналежний спосіб захисту та не надав доказів порушення своїх прав на вільне володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою.

2.4. Оскарженою постановою Північного апеляційного господарського суду від 19 .0 5.2020, вказане рішення суду скасовано, прийнято нове, яким позов задоволено повністю.

2.5. Апеляційний суд виходив з того, що Рішення та Свідоцтво не відповідають вимогам законодавства, у зв`язку з чим позивач, як власник земельної ділянки вправі вимагати усунення будь-яких порушень щодо земельної ділянки, тому його вимоги є законними та обґрунтованими.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі відповідач-1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги відповідач-1 посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 13.06.2012 у справі № 6-54цс12.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити без змін вказану постанову суду, посилаючись на те, що апеляційним судом у відповідності до норм матеріального та процесуального права надано належну правову оцінку поданим сторонами доказам, а доводи відповідача-1 висновків цього суду не спростовують.

4. Мотивувальна частина

4.1. Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України .

4.2. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку .

При цьому під висновком щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду слід розуміти такий, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

4.3. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

4.4. У даній справі, судове рішення яке переглядається у касаційному порядку, судами попередніх інстанцій розглянуто спір про скасування Рішення та визнання недійсним Свідоцтва, а позов обґрунтовано тим, що вони суперечать вимогам законодавства.

Так судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач-1 при зверненні до реєстратора подав копію договору оренди земельної ділянки, який не містив дозволу позивача зводити на цій ділянці об`єкти нерухомості, а навіс над торговими рядами, як об`єкт нерухомого майна в експлуатацію не приймався, тобто реєстраційні дії вчиненні незаконно, а правові підстави для оформлення Свідоцтва були відсутні.

При цьому апеляційний суд вказав на те, що реєстрація об`єкта нерухомого майна за відповідачем-1 на земельній ділянці, яка не надавалась для його будівництва, порушує права позивача, як землевласника, оскільки обмежує можливість її використання.

За цих обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновків про наявність правових підстав для скасування Рішення та визнання недійсним Свідоцтва.

4.5. У касаційній скарзі скаржник як підставу для касаційного оскарження зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України .

4.6. Посилання скаржника як на підставу для такого оскарження на постанову Верховного Суду України від 13.06.2012 у справі № 6-54цс12, не може бути виключною правовою підставою касаційного оскарження судового рішення, оскільки у цій справі Верховним Судом України переглянуто судове рішення касаційної інстанції зі спору про визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна, визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на цей об`єкт, усунення перешкод у його користуванні, однак наведені обставини зі справи № 927/509/18, що переглядається у касаційному порідку, як вбачається із вище викладеного, на які скаржник посилається як на підставу для скасування судового рішення, відсутні , відмінним є і предмету спору.

4.7 . У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

4.8. При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).

4.9. Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

4.1 0 . За вказаних обставин оскільки законодавцем обмежено доступ до касаційного суду щодо касаційного оскарження, а відповідно і на касаційний перегляд судових рішень, що є передбачуваними для учасників судового процесу виходячи із наведених вище конкретних норм ГПК України, суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав виходячи із доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі, для перегляду у касаційному порядку судового рішення, тому суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімік" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2020.

4.11. Сплачена відповідачем-1 сума судового збору за подання касаційної скарги в силу положень пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" поверненню не підлягає, оскільки Верховним Судом закривається касаційне провадження, а не провадження у справі.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімік" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 у справі Господарського суду Чернігівської області № 927/509/18, закрити .

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді Є.В. Краснов

С.К. Могил